Рішення

від 23.12.2019 по справі 906/1176/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1176/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Миколайчук О.І., адвокат, ордер серія ЛВ №092077 від 01.12.2019,

від відповідача: Христюк І.А., адвокат, довіреність від 16.12.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Остов-Бардс" (с.Млиниська, Жидачівський район, Львівська область)

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м.Житомир)

про стягнення 2987823,89грн.

В судовому засіданні 16.12.2019 оголошувалась перерва до 23.12.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення 3 525 561,73грн з яких: 3 380 392,60грн основного боргу, 133 398,66грн пені, 11 770,47грн 3% річних, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.12.2019. Вказаною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.12.2019 відкладено підготовче засідання на 16.12.2019.

На адресу Господарського суду Житомирської області 11.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" надійшла заява від 07.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2998241,87 з яких: 2780392,60грн основного боргу, 200185,81грн пені, 17663,46грн 3% річних, а також судові витрати. До вказаної заяви подано копії банківських виписок за період з 04.11.2019 по 14.11.2019, а також докази надіслання даних документів на адресу відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2019 підтримав вказану заяву від 07.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог та просив її задовольнити. Пояснив, що відповідачем у період з 04.11.2019 по 14.11.2019 було перераховано на рахунок позивача 600000,00грн, що підтверджується доданими до даної заяви банківськими виписками.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2019 не заперечував щодо прийняття до розгляду заяви позивача від 07.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог та підтвердив наявність заборгованості основного боргу відповідача перед позивачем за договором поставки №09-12 від 14.08.2012 у сумі 2780392,60грн. Однак, просив оголосити перерву в судовому засіданні на нетривалий час з метою перевірки нарахування позивачем штрафних санкцій.

Враховуючи пояснення представника відповідача, представник позивача не заперечував щодо оголошення перерви в судовому засіданні на нетривалий час.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяву позивача від 07.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог та матеріали даної справи, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 600000,00грн за договором поставки №09-12 від 14.08.2012, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу до 2780392,60грн.

Одночасно, позивачем у заяві від 07.12.2019 збільшено суму пені до 200185,81грн та суму 3% річних до 17663,46грн в порівнянні із заявленим у позовній заяві від 04.11.2019 вимогами про стягнення 133398,66грн пені, 11770,47грн 3% річних, що є його правом відповідно до положень ст.46 ГПК України. При цьому, загальна сума позовних вимог яку позивач у заяві від 07.12.2019 просить стягнути з відповідача на свою користь зменшилась.

Враховуючи наведене, подана позивачем заява від 07.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах поданих змін.

В судовому засіданні 16.12.2019 оголошувалась перерва до 23.12.2019.

16.12.2019 на адресу Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява від 16.12.2019 (вх.№02-44/2007/19 Господарського суду Житомирської області), відповідно до якої позивач просить суд, у зв`язку з прийняттям заяви від 07.12.2019 про зменшення позовних вимог, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" надлишково сплачений судовий збір у розмірі 5732,26грн.

Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2019 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2987823,89 з яких: 2780392,60грн основний борг, 189767,83грн пеня, 17663,46грн 3% річні, а також судові витрати. Пояснив, що ним було зменшено позовні вимоги частині стягнення пені з 200185,81грн до 189767,83грн, інші позовні вимоги зазначені в заяві про зменшення позовних вимог від 07.12.2019 залишились незмінними.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.12.2019 не заперечував щодо задоволення вказаної заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Враховуючи положення п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, пояснення представників сторін, та те що подана позивачем заява від 23.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах поданих змін - про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 2987823,89 з яких: 2780392,60грн основний борг, 189767,83грн пеня, 17663,46грн 3% річні, а також судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2019 подав заяву №5-788 від 23.12.2019 про визнання відповідачем позову та просив її задовольнити. Також, враховуючи вимоги ч.1 ст.130 ГПК України, представник просив при вирішені питання розподілу судових витрат, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2019 не заперечував щодо задоволення заяви відповідача №5-788 від 23.12.2019 про визнання позову, а також підтримав та просив задовольнити заяву позивача від 16.12.2019 про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" надлишково сплаченого судового збору у розмірі 5732,26грн.

Частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяв.

23.12.2019 в підготовчому засіданні за підписом представника відповідача - адвоката Христюка І.А. подано заяву №5/788 від 23.12.2019 про визнання позову, в якій відповідач визнав позовні вимоги з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог від 07.12.2019 та від 23.12.2019 в повному обсязі.

Дослідивши подану заяву, перевіривши повноваження представника який підписав дану заяву суд встановив, що Христюк І.А. є адвокатом, представником відповідача і визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Подану заяву про визнання позову долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом.

Відповідно до ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №09-12 (далі - договір) (а.с.14-16).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, сторони домовились про встановлення прямих довготермінових господарських відносин, за якими постачальник зобов`язується передавати у власність покупця вироби (пристрої закупорювальні полімерні та пробки-дозатори в асортименті), в подальшому "товар", перелік та ціна якого вказується в Додатках до цього договору, а покупець зобов`язується приймати та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, поставки товару здійснюються партіями протягом терміну дії цього договору. Підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником в усній чи письмовій формі. Замовлення може направлятися покупцем по факсу, поштою, електронною поштою, або узгоджуватись усно (на розсуд постачальника).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується: здійснювати оплату товару у порядку, передбаченому розділами 3 та 4 цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору, загальна сума договору складається із сум конкретних поставок, що здійснюються протягом терміну дії договору.

Ціна товару за цим договором є звичайною ціною та визначається сторонами в Додатках доданого договору.

Вказані ціни діють лише за умови виконання покупцем всіх вимог цього договору.

Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування вартості поставленого товару з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, на підставі наданих постачальником рахунків та накладних (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, покупець зобов`язується оплатити вартість кожної партії товару наступним чином:

- 5 % вартості кожної партії товару передоплата;

- 95 % вартості кожної партії товару не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару.

Згідно пункту 4.3 договору, порядок розрахунків може бути змінено за домовленістю сторін, що відображається у Додатках до даного договору.

Оплата здійснюється покупцем на підставі цін, вказаних в накладних та погоджених сторонами у попередніх замовленнях (пункт 4.4 договору).

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний передати, а покупець прийняти товар в обсязі та у строки, визначені у відповідному замовленні покупця.

Відповідно до пункту 5.3 договору, приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін накладних. У накладних вказується повна назва товару, ціна за одиницю, кількість, вартість товару.

Згідно з пунктом 5.5 договору, обов`язки постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з дати передачі товару представнику покупця чи перевізнику по належним чином оформленій накладній.

Датою передання товару вважається дата вручення товару представнику покупця чи перевізнику по належно оформленим накладним (пункт 5.6 договору).

Відповідно до пункту 9.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар більш як 5 (п`ять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати від суми неоплаченого боргу.

Згідно з пунктом 12.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього договору, та діє до 14 серпня 2013 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому договору (пункт 12.2 договору).

У випадку відсутності повідомлення однієї із сторін про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії вказаного у п.12.2 цього договору, останній вважається продовженим на той самий термін та них самих умовах (п. 12.3 договору).

Судом встановлено, що оскільки сторонами не подано до матеріалів справи повідомлення про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то дія договору поставки №02-12 була продовжена на наступні періоди.

До договору поставки №09-12 від 14.08.2012 між сторонами 31.10.2017 було підписано Додаткову угоду №03 (а.с.17).

Пунктом 1 зазначеної Додаткової угоди до договору поставки №09-12 від 14.08.2012 сторони домовились доповнити п.1.1 договору і викласти його в наступній редакції:

"1.1.Сторони домовились про встановлення прямих довготермінових господарських відносин, за якими постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю вироби (пристрої закупорювальні полімерні, пристрої закупорювальні полімерні комбіновані, пристрої закупорювальні алюмінієві, пробки-дозатори та/або їх комплектуючі), в подальшому "товар", перелік та ціна якого вказується в Додатках (замовленнях або Специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується приймати та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку, передбаченому цим договором."

Викласти п.4.2 договору поставки №09-12 від 14.08.2012 у наступній редакції:

"4.2 покупець зобов`язується провести 100% оплату вартості кожної партії товару не пізніше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару. Порядок розрахунків може бути змінено за домовленістю сторін, що відображається у додатках до даного договору (пункт 3 Додаткової угоди №03).

Пунктом 6 додаткової угоди було передбачено викласти п.9.3. договору поставки №09-12 від 14 серпня 2012 року у наступній редакції:

"9.3. У випадку порушення строків/термінів оплати за поставлений товар відповідно до п.4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати від суми заборгованості за весь період прострочення".

Договір та Додаткова угода до договору поставки №09-12 від 14.08.2012 підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №09-12 від 14.08.2012 у зв`язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.12.2019, просить стягнути з відповідача 2780392,60грн основного боргу, 189767,83грн пені та 17663,46грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно дост.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору поставки №09-12 від 14.08.2012, відповідно до Специфікацій - додатків до договору №132 від 10.06.2019, №133 від 25.06.2019, №135 від 07.08.2019, №136 від 08.08.2019, №138 від 03.09.2019, №139 від 07.10.2019, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3900672,22грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №101 від 10.06.2019 на суму 747379,70грн, №112 від 25.06.2019 на суму 690851,72грн, №121 від 10.07.2019 на суму 263835,31грн, №137 від 08.08.2019 на суму 995925,10грн, №153 від 03.09.2019 на суму 491923,04грн, №172 від 08.10.2019 на суму 710757,35грн (а.с.30-35,18-23), товарно-транспортними накладними: №0045 від 10.06.2019, №0050 від 25.06.2019, №0052 від 10.07.2019, №0058 від 08.08.2019, №0064 від 03.09.2019, №0074 від 08.10.2019 (а.с.24-29).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як уже зазначалось, згідно пункту 4.2 зі змінами внесеними Додатковою угодою №03, покупець зобов`язується провести 100% оплату вартості кожної партії товару не пізніше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару. Порядок розрахунків може бути змінено за домовленістю сторін, що відображається у додатках до даного договору.

Отже, відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, узгоджених в п.4.2 договору поставки №09-12 від 14.08.2012 та видаткових накладних умов щодо строків оплати, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий від позивача товар за видатковими накладними: №101 від 10.06.2019 на суму 747379,70грн - в строк до 09.08.2019; №112 від 25.06.2019 на суму 690851,72грн - в строк до 24.08.2019; №121 від 10.07.2019 на суму 263835,31грн - в строк до 08.09.2019; №137 від 08.08.2019 на суму 995925,10грн - в строк до 07.10.2019; №153 від 03.09.2019 на суму 491923,04грн - в строк до 02.11.2019; №172 від 08.10.2019 на суму 710757,35грн - в строк до 07.12.2019.

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем частково проведено оплату товару на загальну суму 1120279,62грн, зокрема ним було сплачено позивачу 17.07.2019 на суму 20279,62грн, 07.10.2019 на суму 300000,00грн, 11.10.2019 на суму 200000,00грн, 04.11.2019 на суму 100000,00грн, 11.11.2019 на суму 300000,00грн, 13.11.2019 на суму 100000,00грн, 14.11.2019 на суму 100000,00грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.56-59).

Отже, враховуючи поставку відповідачу товару на суму 3900672,22грн та проведені відповідачем розрахунки на загальну суму 1120279,62грн, неоплаченим станом на час розгляду справи залишився товар на суму 2780392,60грн, отриманий відповідачем за договором поставки №09-12 від 14.08.2012.

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем в сумі 2780392,60грн визнав, про що зазначив у заяві про визнання позову №5-788 від 23.12.2019 (а.с.75).

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, доказів сплати заборгованості в сумі 2780392,60грн суду не надав. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2780392,60грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.12.2019, просить стягнути з відповідача 189767,83грн пені та 17663,46грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 9.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

У випадку порушення строків/термінів оплати за поставлений товар відповідно до п.4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати від суми заборгованості за весь період прострочення (п.9.3 договору зі змінами внесеними додатковою угодою №03).

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 189767,83грн (розрахунок а.с.56 з урахуванням суми пені зазначеної в заяві від 23.12.2019 про зменшення позовних вимог).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 189767,83грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.9.1 договору, згідно з якими покупець зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь період прострочення, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних від суми заборгованості у загальній сумі 17663,46грн (розрахунок а.с.55 на звороті).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 17663,46грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2780392,60грн основного боргу, 17663,46грн 3% річних, 189767,83грн пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням викладеного та задоволення позову, судовий збір у сумі 22408,68грн (50% від сплаченого позивачем судового збору з урахуванням заявленої суми позовних вимог та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.12.2019, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

За приписами ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується за змістом з ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вищенаведене, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв`язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 50 відсотків судового збору в сумі 22408,68грн.

Розглянувши заяву представника позивача від 16.12.2019 про повернення з Державного бюджету України судового збору у зв`язку з зменшенням позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

З врахуванням прийняття до розгляду заяви позивача від 23.12.2019 про зменшення позовних вимог, судовий збір мав би бути сплачений у розмірі 44817,36грн (2987823,89грн х 1,5%). Водночас, у матеріалах справи міститься платіжне доручення №2874 від 04.11.2019 про сплату позивачем судового збору в сумі 52883,43грн.

Таким чином, суд вважає, що поверненню з Державного бюджету України підлягає сплачена позивачем (згідно платіжного доручення №2874 від 04.11.2019) частина судового збору в розмірі 8066,07грн (52883,43грн - 44817,36грн), у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір розглядався в межах заявлених вимог про стягнення 2987823,89грн, беручи до уваги подану ТОВ "Торговий дім "Остов-Бардс" заяву про повернення судового збору та зміст п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне вказану заяву задовольнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 8066,07грн, сплачений за платіжним дорученням №2874 від 04.11.2019.

Керуючись статтями ст.ст. 123, 129, 130, ч.3 ст.185, ч.4 ст.191, ст.ст.232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера буд.38; ідентифікаційний код 00375504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" (81772, Львівська область, Жидачівського район, с.Млиниська, вул.І.Франка, буд.1-А; ідентифікаційний код 32370032):

- 2 780 392,60грн основного боргу,

- 17 663,46грн 3% річних,

- 189 767,83грн пені,

- 22408,68грн витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" (81772, Львівська область, Жидачівського район, с.Млиниська, вул.І.Франка, буд.1-А; ідентифікаційний код 32370032) з Державного бюджету України 50% судового збору в розмірі 22408,68грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням №2874 від 04.11.2019.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" (81772, Львівська область, Жидачівського район, с.Млиниська, вул.І.Франка, буд.1-А; ідентифікаційний код 32370032) з Державного бюджету України надлишок сплаченого згідно платіжного доручення №2874 від 04.11.2019 судового збору в сумі 8066,07грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.12.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).