Рішення

від 11.12.2019 по справі 907/497/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/497/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС-ЛПГ» , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАД ЛТД» , м. Хуст

про стягнення суми 231.935,69грн.

За участю представників:

Від позивача - Зейкан Г.І., адвокат (ордер ЗР № 80312 від 16.10.2019 року)

Від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про стягнення суми 246.935,69грн., у тому числі 142.785,91грн. основного боргу по оплаті вартості поставленого скрапленого газу за Договором №040118-1 від 04.01.2018, 77.773,33грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 19.675,29грн. інфляційних втрат та 6.701,16грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 17.09.2019.

Ухвалою суду від 17.09.2019 року було відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.

16.10.2019 представником позивача подано клопотання про зменшення суми заявлених позовних вимог в частині зменшення суми основного боргу на 15 000 грн. на підставі наданих платіжних доручень №113 від 20.09.2019 та №114 від 10.09.2019, №115 від 09.09.2019 року. Згідно поданої заяви в порядку вимог ст. 46 ГПК України просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача суму основного боргу 127 785,91 коп., суму 77.773,33 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 19 675,29 грн. інфляційних втрат та 6.701,16грн. три відсотки річних. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року було продовжено строк підготовчого провадження у справі, прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та оголошено перерву за згодою сторін в підготовчому засіданні на 19.11.2019 року.

Ухвалою суду від 19.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 11.12.2019.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що на виконання укладеного з відповідачем договору поставки товару №040118-1 ним було поставлено відповідачу скраплений газ (надалі -товар). Посилаючись на те, що Відповідач у встановлений договором поставки строк не здійснив оплати за поставлений товар у відповідності до умов договору, просить суд з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 231.935,69грн., у тому числі 127 785,91 грн. основного боргу, 77.773,33 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 19 675,29 грн. інфляційних втрат та 6.701,16грн. три відсотки річних.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу та отримано відповідачем, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачами відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 11.12.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 року Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС-ЛПГ» , (надалі за текстом - Позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛАД ЛТД» (надалі за текстом - Відповідач ) було укладено Договір поставки №040118-1.

За умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити скраплений газ (надалі -товар) на базисі поставки в кількості, в асортименті, за цінами та термінами відповідно до умов Договору та Додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно п.1.Додатку №3 від 04.01.2018 року ТОВ ОПТІМУС-ЛПГ поставив 6,691 тон Товару на загальну суму 142 785,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №27 від 05.01.2018р., а ТОВ БІЛАД ЛТД отримав Товар та відповідно до п. 4 Додатку №З зобов`язаний був сплатити за придбаний Товар до 12.01.2018 року.

Відповідачем було отримано Товар на загальну вартість 142 785,91 грн. з ПДВ.

Таким, чином Позивачем свої зобов`язання було виконано в повному обсязі, проте, Відповідач не здійснив оплату отриманого Товару у повному обсязі. Протягом терміну передбаченого умовами договору поставки ним було сплачено лише 5 000,00 грн., зазначені обставини окрім іншого підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків (копія якого міститься в матеріалах справи).

Станом на 07.08.2019 року сума боргу Відповідача перед ТОВ ОПТІМУС-ЛПГ за поставлений Товар склала 137 785,91 грн., яка станом на 07 липня 2019 року не погашена, а отже ТОВ БІЛАД ЛТД зобов`язаний був сплатити суму основного боргу у сумі 137 785,91 грн.

У ході судового провадження позивачем надано суду відомості про те, що відповідачем здійснено часткове погашення суми заявлених позовних вимог у сумі 15000,00грн., а відповідно, позивачем на цю суму зменшено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу. Відтак, станом на прийняття рішення ТОВ ОПТІМУС-ЛПГ зобов`язаний сплатити на користь позивача суму 127.785,91 грн. основного боргу.

Згідно Договору предметом постачання є поставка скрапленого газу з, які є невід`ємною частиною даного Договору. Пунктом 3.2. Договору передбачено, що кількість та асортимент товару передбачається в Додатку №3 до Договору. Товар постачається Постачальником на умовах DDP Львівська обл.: (згідно Інкотермс 2010 ).

Відповідно до п. 5.1. умови поставки FCA визначено, що Постачальник здійснює поставку Товару шляхам його передання визначеному та оплаченому Покупцем перевізнику і вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки Товару з моменту передачі Товару перевізникові. Постачальник не несе ризиків з транспортування Товару, які покладаються на Покупця.

Сторони можуть погодити і інші базиси поставки Товару у відповідному Додатку до Договору.

За умовами п. 4.1.та п. 4.3. Договору ціна Товару поставляється обумовлюється для кожної партії Товару окремо та відображається у відповідному Додатку до цього Договору. Ціна складається із загальної вартості Товару, що поставляється за цим Договором протягом терміну його дії. Зобов`язання Постачальника по поставці Товару певної вартості виникає тільки після підписання Сторонами відповідного Додатку до цього Договору, в якому Сторони узгоджують вартість партії Товару, що поставляється .

Порядок та строки розрахунків визначаються, зокрема, в Додатку №3 та п. 8.1. покупець зобов`язується здійснити 100 відсоткову попередню оплату вартості Товару, визначеного в Додатку до цього Договору не пізніше 2-х робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного Додатку до цього Договору. Покупець не має права відмовитися від оплати Товару після підписання відповідного Додатку. Платіжні документи повинні містити посилання на призначення платежу, найменування Товару, номер і дату відповідного додатку до цього Договору,

Відповідно до п. 9.1. Договору в разі порушення Покупцем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором та відповідними Додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, за кожен день прострочення оплати.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи на виконання умов договору поставки товару позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною №27 від 05.01.2018 на суму 142 785,91 грн.

Позивач в судовому засіданні 11.12.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, повністю виходячи з заяви про зменшення позовних вимог.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки скрапленого газу №040118-1, з Додатками до нього, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем скраплений газ товар на підставі видаткової накладної №27 від 05.01.2018.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Умовами Договору сторони визначили порядок приймання товару за кількістю і якістю, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту , затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України №332 від 03.06.2002 р. (далі - інструкція 332) та відповідно до умов цього Договору та Додатків да нього.

Згідно п. 7.11. за результатами поставки Товару, Постачальником складається Акт приймання-передачі Товару та/або видаткова накладна, яка підписується сторонами не пізніше 5-ти робочих днів.

За умови п. 4.1.та п. 4.3. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, які вказуються в відповідному додатку за кожну окрему поставку. Загальна сума поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Сума Договору складає суму вартості всього товару, що постачається постачальником Покупцю на умовах Договору протягом терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується.

Згідно Додатку №3 до Договору строк оплати поставленого на умовах даного договору до 07.01.2018 року.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 5.2. Договору викладеного в новій редакції додатковою угодою №1, зазначається, що строк оплати поставленого на умовах даного договору товару складає 50 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший порядок оплати не встановлено у додаткових угодах до даного договору. Моментом поставки товару вважається його, фактична передача, яка визначається відповідно до дати, вказаної у видатковій накладній.

П.6.1. та п.6.2. Договору, визначається термін дії договору. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Якщо сторони після спливу терміну дії Договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов Договору, вважається, що даний Договір автоматично пролонгований на наступний календарний рік.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАД ЛТД» , м. Хуст виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 127 785,91 грн. (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 16.10.19).

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 127 785,91грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім основної заборгованості за порушення зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача також пеню у сумі 77.783,33 грн. за період з 13.01.2018 по 06.08.2019.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України ).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України ).

Як вбачається з умов договору (п. 6.2.2 договору), у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення (п.п. 1.9, 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Також у п. 4.3 постанови "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Провівши власний розрахунок пені на підставі наведених приписів закону та роз`яснень, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 23.678,99грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки він не дотримався 6-ти місячного періоду нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України , та не врахував п.п. 1.9, 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 щодо закінчення строку нарахування пені.

Окрім цьог,о позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 19.675,29 грн. та 3 % річних у сумі 6.701,16 грн.

Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові від 01.06.2016 р. по справі № 910/22034/15, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Разом з тим, встановлено, що позивач при розрахунку матеріальних втрат не врахував рекомендації Верховного Суду України, викладені у Листі відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012.

Відповідно до вказаних рекомендацій при застосуванні індексу інфляції цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця.

Також позивач не взяв до уваги рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (п. 1.9) відповідно до яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Суд, провівши власний розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 18.700,52 грн. та 3 % річних у сумі 6.701,16 грн., що є меншою сумою, ніж заявлено позивачем.

Отже, позовні вимоги суд задовольняє частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, Відповідач по справі повинен сплатити на користь Позивача заборгованість в розмірі 176.866,58 грн., з яких 127.785,91грн. - сума основного боргу за поставлений Товар; 23.678,99грн.-пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18.700,52грн. інфляційні витрати та 6.701,16грн. 3 % річних.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю « ОПТІМУС-ЛПГ» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАД ЛТД» , м. Хуст, (Код ЄДРПОУ 19107137, вул. Пачовського, 12 , м.Хуст, Закарпатська обл.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС-ЛПГ» (Код ЄДРПОУ 41439424, провулок Музейний, буд. №4 м. Київ, 01001) суму 176.866,58 грн., з яких 127.785,91грн. - сума основного боргу за поставлений Товар; 23.678,99грн.-пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18.700,52грн. інфляційні витрати та 6.701,16грн. 3 % річних, а також суму 2.653,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.12.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі