Рішення

від 18.12.2019 по справі 907/583/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/583/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/583/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» , м. Кам`янське до товариства з обмеженою відповідальністю Делфіш , с. Горінчово Хустського району про стягнення суми 67103,21грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Тритон» , м. Кам`янське звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Делфіш» , с. Горінчово Хустського району про стягнення суми 67 103,21 грн., у тому числі 49 256,60грн. основного боргу по оплаті вартості поставленого товару за договором поставки №45 від 12.04.2017, суму 8 663,76 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 5 437,93 грн. інфляційних втрат та 744,92грн. три відсотки річних, а також 3 000.00 грн. витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства стосовно проведення повного та своєчасного розрахунку по оплаті придбаного товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, чим порушено вимоги ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 49 256,60 грн. Крім того, позивачем керуючись розділом 7 Договору, ст. 625 ЦК України та ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань заявлено до стягнення суму 8 663,76 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 5 437,93 грн. інфляційних втрат та 744,92грн. три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2019 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

15.10.2019 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.11.2019р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу , та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу .

Ухвали суду від 26.09.2019 та 17.10.2019 були надіслані відповідачу рекомендованими листами, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвал, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 90430, Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Горінчево, вул. Жуковського,62, та як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, повернуто до суду 07.10.2019, та 28.10.2019, з позначкою ТОВ не зареєстровано .

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2017 року між Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельне підприємство Тритон , м. Кам`янське та товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , с. Горінчево, Хустського району, року було укладено договір поставки товару №45 (далі- договір), згідно п.1.1 якого Позивач зобов`язаний здійснити поставку та передати у власність Відповідачу товар, а останній зобов`язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах та у порядку визначених цим договором.

Згідно п.п. 2.1. 2.2. даного договору товар оплачується по ціні вказаній у накладній в день поставки товару. Сума поставки по договору складає суму всіх отриманих Покупцем накладних.

За умовами договору покупець зобов`язується сплатити вартість прийнятого від продавця товару протягом семи календарних днів з дня поставки товару (п.6.2 Договору).

04 квітня 2018 року Позивачем в розпорядження Відповідача був поставлений товар на суму 55445,63 грн. та 12.04.2018 року на суму 40699,66 грн.

Факт належного виконання Позивачем свого зобов`язання підтверджується накладними № 89 від 04.04.2018 року № 297 від 12.04.2018 року та актом звіряння за період з 01.03.2018 р по 24.04.2018р. (копії в матеріалах справи)

У відповідності до умов договору, Відповідач повинен був оплатити поставлений товар у наступні періоди: по накладній № 89 - 11 квітня 2018 року, та по накладній № 297 - 19 квітня 2018 року.

Платежі за поставлений товар здійснювались Відповідачем із порушенням умов даного Договору.

Відповідач листом від 25.04.2018 повідомив позивача про гарантування оплати продукції за накладними на суму 64 634,01 грн. до 30.04.2018.

Відповідачем частково здійснювалась оплата за поставлений товар 11.04.2018 в сумі 42 000, грн та 23.04.2018 в сумі 30 000,00 грн. також відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на загальну суму 15 377,41 грн..

У зв`язку з чим, сума боргу відповідача складає 49 256.60 грн.

3 метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою провести оплату поставленого товару, однак вона залишена без відповіді та задоволення.

В зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору, в частині повної, та своєчасної оплати поставленого товару, Позивач звернувся до суду з метою стягнення суми боргу.

Також, позивач, керуючись п.6.2 договору та ст.625 ЦК України просить суд стягнути, крім основної суми заборгованості, суму 8 663,76 грн. - пені, 744,92 грн. 3% річних, та 5437,93 грн. інфляційних втрат, а також 3000.00 грн. витрат на правничу допомогу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних, внаслідок чого у товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , с. Горінчево Хустського району виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» , м. Кам`янське у розмірі 49 256.60 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 7 договору встановлена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, а саме виплати 5% неустойки від суми простроченої оплати, та 2% штрафу, від суми прострочення, за кожен день прострочення, що за доводами позивача є штрафними санкціями.

У зв`язку з чим, позивачем заявлено стягнення, крім основної суми заборгованості, суму 8 663,76 грн. - пені, 744,92 грн. 3% річних, та 5437,93 грн. інфляційних втрат, а також 3000.00 грн. витрат на правничу допомогу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" ).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за кожний прострочений день, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.

Враховуючи наведене, суд констатує, що поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені відповідає вимогам приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України . А відтак, вимога про стягнення суми 8 663,76грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність помилок у їх розрахунку.

Суд здійснив перерахунок суми інфляційних втрат вважає, що позовні вимоги в підлягають задоволенню в сумі 935,86 грн.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, в сумі 744,92 грн. на підставі вимог ст. 625 ЦК України суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.

В частині стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.

Враховуючи в сукупності вище викладене та положення частини 4 ст.126 ГПК України, з огляду на те, що позивачем не подано доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» , м. Кам`янське до товариства з обмеженою відповідальністю Делфіш , с. Горінчово Хустського району про стягнення суми 67103,21грн. частково підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86 , 129 , 232 , 233 , 238 , 240 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , (90430, Закарпатська обл., Хустський р-н, с.Горінчево, вул Жуковського, 62, код ЄДУПОУ 40946272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Тритон» , (51900, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вулиця Петровського, будинок 253, код ЄДРПОУ 39899785) суму 59 601,14 грн. (П`ятдесят дев`ять тисяч шістсот одна гривня 14 коп.), у тому числі 49 256,60 грн. (Сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 60 коп.) основного боргу, 8 663,76 грн. (Вісім тисяч шістсот шістдесят три гривні 76 коп.) пені за несвоєчасний розрахунок, 744,92 грн. (Сімсот сорок чотири гривні 92 коп.) три відсотки річних, 935,86 грн.( Дев`ятсот тридцять п`ять гривень 86 коп.) інфляційних втрат, та 1921,00 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня, 00 коп.) - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України .

Повний текст рішення складено: 23.12.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі