Рішення

від 19.12.2019 по справі 908/3125/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/214/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 Справа № 908/3125/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест-С» , 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, оф. 319

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Федоров М.Д., ордер АР № 1000816 від 02.12.2019, посвідчення № ЗП001645 від 26.04.2018

від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 5 від 01.01.2019

суть спору

07.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест-С» , м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя про стягнення надмірно сплачених коштів за договором про постачання електричної енергії № 70 від 01.09.2014 в розмірі 91 877,37 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019, справу № 908/3125/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 12.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3125/19, присвоєно справі номер провадження 15/214/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.12.2019.

В судовому засіданні 03.12.2019 оголошено перерву до 19.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 01.09.2014 позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 70. На виконання умов договору, позивач перерахував попередню оплату за електричну енергію в розмірі 91 877,37 грн на рахунок відповідача. З метою повернення суми попередньої оплати, позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 91 877,37 грн, однак вказана вимога залишена відповідачем без реагування, сума попередньої оплати не повернута. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 91 877,37 грн. В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 193, 222, 265, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 693, 712 Цивільного кодексу України. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові б/н від 01.11.2019.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві б/н від 20.11.2019. В обґрунтування заперечень посилається на те що грошові кошти знаходяться в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» і неповернення коштів відбулося не з вини відповідача. ПАТ «Запоріжжяобленерго» зверталося до банку з вимогами про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства, однак ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачам. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просить суд про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3125/19, якою відповідач із посиланням на норми ст. 239 ГПК України просить суд у разі задоволення позовних вимог у даній справі надати розстрочку виконання судового рішення строком на сім календарних місяці. Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання рішення суду ускладнене важким фінансово-економічним станом підприємства, що підтверджується балансом підприємства та звітом про фінансові результати.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 19.12.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.

01.09.2014 Відкритим акціонерним товариством Запоріжяобленерго (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест-С» , м. Запоріжжя (позивач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 70.

Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 7.2. договору розрахунки за електроенергію та інщі платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п. 7.4 договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію з урахуванням умов додатка № 7 Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку . Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії обумовлюються додатком № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії .

Згідно з п. 1 додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» розрахунковим вважається період з 00 годи першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

Згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.4 договору, споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2014 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. У мови, а також термін дії договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін (п.9.5 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 70 від 01.09.2014 відповідач виставив позивачу рахунок № 70/112а від 31.12.2018, призначення платежу: плата за електроенергію спожиту у грудні 2018, на суму 85 638,37. Також, у рахунку зазначено, що станом на 01.01.2019 сальдо складає 91 877,37 грн.

Зазначений рахунок позивачем оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 284 від 12.10.2018 на суму 75 696,31,70 грн (призначення платежу: попередня плата за електричну енергію у листопаді 2018), № 370 від 20.11.2018 на суму 62 265,45 грн призначення платежу: попередня плата за електричну енергію у грудні 2018).

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» .

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» .

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку із цим, починаючи з 01.01.2019 оплату за спожиту електричну енергію позивач здійснює ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» .

З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з заявою б/н від 07.02.2019 щодо повернення 91 877,37 грн.

Матеріали справи містять підписаний сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію, заборгованість відповідача перед позивачем становить 91 877,37 грн.

Переплачені кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч. ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 91 877,37 грн надмірно сплачених коштів за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.

Відповідач не заперечив того факту, що станом на 28.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.

Доводи відповідача стосовно того, що неповернення позивачу попередньої оплати в розмірі 91 877,37 грн є наслідком протиправних дій ПАТ «Державний ощадний банк України» судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки наведені відповідачем обставини щодо його взаємовідносин з ПАТ «Державний ощадний банк України» по розпорядженню коштами на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання не є підставами, які звільняють його від обов`язку повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Трест-С» , м. Запоріжжя суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно договору № 70 від 01.09.2014, яким відповідач визнав, що заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест-С» , м. Запоріжжя по розрахункам за ел. енергію по вказаному договору становить 91 877,37 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач не заперечив факту підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На час вирішення справи в судом заборгованість відповідача перед позивачем по неповернутій попередній оплаті за електричну енергію становить 91 877,37 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» 91 877,37 грн суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 7 місяці.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3125/19 ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами.

На теперішній час ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться у критичному фінансово-господарському стані. Так, одним із джерел інформації, які об`єктивно відображають майнове і фінансове становище підприємства і використовуються для аналізу господарської діяльності підприємства є: баланс підприємства та звіт про фінансові результати, з яких вбачається збиток підприємства. Дебіторська заборгованість споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019, становить 1693,8 млн. грн, а загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн. грн.

Критичний фінансово-господарський стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджується також висновком судового експерта № 282 від 17.05.2018, наданим в рамках проведеного економічного дослідження, з якого вбачається, що за наслідками експертного дослідження встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства.

Наведене свідчить, що у ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат Підприємства, а також відсутні кошти для виконання рішення у даній справі єдиним платежем.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд врахувати, також, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 його внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Таким чином, ПАТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що ним наведені об`єктивні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а тому є всі наявні підстави для розстрочення виконання судового рішення.

При цьому, відповідач зауважує на те, що надання йому саме розстрочки виконання рішення суду є найбільш ефективним способом реального виконання судового рішення.

Враховуючи все вище викладене, при вирішенні питання розстрочки виконання судового рішення ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини підприємства у виникненні спору та розстрочити виконання рішення суду у справі № 908/2811/19 строком на 7 місяці.

Позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/3125/19, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а наведені відповідачем в обґрунтування заяви доводи, не є тими винятковими обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України .

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши належним чином наведені відповідачем обставини, враховуючи майнові інтереси обох сторін та суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за даним рішенням, дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» та надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/3125/19 на 7 місяців.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест-С» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, оф. 319; ідентифікаційний код юридичної особи 38664119) надмірно сплачені кошти за договором про постачання електричної енергії № 70 від 01.09.2014 в розмірі 91 877,37 грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот сімдесят сім гривні 37 коп.), судовий збір у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов