Рішення

від 24.12.2019 по справі 910/14341/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2019Справа № 910/14341/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Сет

про стягнення 100267,53 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Міроіл звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Сет про стягнення 100267,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №М-144 від 07.02.2018, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 81329,25 грн. Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано до стягнення 4066,46 грн 5% штрафу, 5875,92 грн пені, 8132,93 грн 10% штрафу та 862,97 грн 5% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.11.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.11.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 21.11.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 15.11.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 36-А.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103052532306 із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.10.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Міроіл (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Сет (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №М-144, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця продукти нафто перероблення (товар) партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень покупця, покупець зобов`язується своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, в порядку та в строки передбачені цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором за період його дії.

Згідно з п.2.3 Договору, передача товару постачальником і його приймання покупцем за асортиментом, кількістю і ціною здійснюється на підставі відповідної накладної. Товари відпускається постачальником покупцю лише за наявністю представника покупця належним сином складної довіреності на одержання товару. Датами поставки товару вважається дата підписання накладних.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ціна товару зазначається в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу - 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.6.2.1 Договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від несплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовилися пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

За прострочення термінів розрахунків, передбачених договором більше ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару (п.6.2.2 Договору).

У п.6.2.5 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати заборгованості, що виникла за даним договором, сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ять процентів річних від простроченої суми.

Згідно з п.9.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами.

Додатковою угодою №1 від 14.01.2019 сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 81329,25 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №38660 від 18.06.2019, №40426 від 25.06.2019, №40427 від 25.06.2019, №41016 від 26.06.2019, №42795 від 03.07.2019, №42801 від 03.07.2019 ат №42803 від 03.07.2019.

Однак відповідач поставлений товар не оплатив внаслідок чого, станом на 01.10.2019 за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 81329,25 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, який підписаний представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками товариств. Доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідачем не надано.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здійснення оплати відповідачем поставленого позивачем товару, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 81329,25 грн основної заборгованості.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача п`яти відсотків річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Так у п.6.2.5 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати заборгованості, що виникла за даним договором, сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ять процентів річних від простроченої суми.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача п`яти відсотків річних в сумі 862,97 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5875,92 грн, 5% штрафу в сумі 4066,46 грн та 10% штрафу в розмірі 8132,93 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.6.2.1 Договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від несплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовилися пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

За прострочення термінів розрахунків, передбачених договором більше ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару (п.6.2.2 Договору).

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при здійсненні вказаного розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, відтак здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог позивача у цій частині та стягнення з відповідача пені в розмірі 5820,23 грн.

Стосовно наданого позивачем розрахунку штрафів суд зазначає, що вказані нарахування проведені позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 5% штрафу в сумі 4066,46 грн та 10% штрафу в розмірі 8132,93 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Сет (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 36-А; ідентифікаційний код 39841384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 1/27; ідентифікаційний код 39248284) 81329 (вісімдесят одна тисяча триста двадцять дев`ять) грн 25 коп. заборгованості, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн 97 коп. 5% річних, 5820 (п`ять тисяч вісімсот двадцять) грн 23 коп. пені, 4066 (чотири тисячi шістдесят шість) грн 46 коп. 5% штрафу та 8132 (вісім тисяч сто тридцять дві) грн 93 коп. 10% штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 93 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 24.12.2019

Суддя Я.В. Маринченко