Рішення

від 24.12.2019 по справі 910/13905/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2019Справа № 910/13905/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП , Львівська обл., м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН , м. Київ

про стягнення 183 581,40 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП (далі - ТОВ ІНТЕРГІПС ГРУП ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН (далі - ТОВ А.В.А.-ЛАЙН ) про стягнення 183 581,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № б/н від 25.09.2018 в частині здійснення поставки товару у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для повернення попередньої оплати товару в сумі 183 581,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 804.

Однак, 31.10.2019 конверт з ухвалою суду від 23.10.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою фірма вибула з зазначенням дати 28.10.2019. При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру станом на 23.12.2019 місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 804.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.10.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

25.09.2018 між ТОВ А.В.А.-ЛАЙН (постачальник) та ТОВ ІНТЕРГІПС ГРУП (покупець), укладено договір поставки № б/н (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві будівельні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити за нього на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору передача товару покупцю постачальником здійснюється за видатковою накладною. Дата, вказана у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата за товар здійснюється в наступному порядку:

- п.3.2.1. Платіж в сумі 50% від вартості виставленого рахунку-фактури, в т.ч. ПДВ 20% протягом 3 (трьох) банківських днів з узгодженої дати попередньої оплати;

- п. 3.2.2. Платіж в сумі 50% від вартості виставленого рахунку-фактури, в т.ч. ПДВ 20% оплачується покупцем після отримання повідомлення про наявність товару на складі постачальника.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок за придбаний товар покупцем проводиться шляхом банківського безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника. Днем оплати є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Даний договір вступає в дію з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір автоматично пролонгується на тих самих умовах на 12-місячний період за відсутності заперечень сторін про це за 15 днів до дати закінчення його дії, без обмеження кількості таких пролонгацій (п. 6.1 договору).

На підставі раніше виставленого рахунку на оплату № 25/09-02 від 25.09.2018 на суму 183 581,40 грн позивачем було здійснено 100% передоплату замовленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 386 від 28.09.2018 на суму 91 970,70 грн та № 390 від 28.09.2018 на суму 91 970,70 грн.

Як вказує позивач, відповідачем не здійснено поставку будівельних товарів (профіль та з`єднання до нього), грошові кошти сплачені на підставі рахунку № 25/09-02 від 25.09.2018 не повернуто.

26.10.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 15 про повернення суми передоплати в розмірі 183 581,40 грн.

Спір у справі виник у зв`язку наявністю, як вказує позивач, правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 183 581,40 грн в судовому порядку.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд виходить з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) ає право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, сторонами було викладено у формі єдиного документу договір поставки № б/н від 25.09.2018, а також складено рахунок. Вказані документи в своїй сукупності підтверджують виникнення між позивачем і відповідачем правових відносин з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України)

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторонами у договорі визначено, що найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, шляхом виставлення рахунку № 25/09-02 від 25.09.2018 на оплату товару - Профіль нижній типу Грильято (алюм) 150х150Н40 Ral 9006; Профіль верхній типу Грильято (алюм) 150х150Н40 Ral 9006; Профіль направляючий типу Грильято (алюм) 150х150Н40 2400 Ral 9006; Профіль направляючий типу Грильято (алюм) 150х150Н40 1200 Ral 9006; Профіль направляючий типу Грильято (алюм) 150х150Н40 600 Ral 9006; Профіль алюм пристінний (алюм) 3000 Ral 9006; З`єднання Грильято на суму 183 581,40 грн, постачальником було підтверджено прийняття заявки покупця.

Відтак, сторонами погоджено предмет договору, а саме асортимент, кількість, вартість товару.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України ).

Матеріалами справи (платіжні доручення № 386 від 28.09.2018 на суму 91 970,70 грн та № 390 від 28.09.2018 на суму 91 790,70 грн) підтверджується факт здійснення позивачем 100 % попередньої оплати товару - Профіль нижній типу Грильято (алюм) 150х150Н40 Ral 9006; Профіль верхній типу Грильято (алюм) 150х150Н40 Ral 9006; Профіль направляючий типу Грильято (алюм) 150х150Н40 2400 Ral 9006; Профіль направляючий типу Грильято (алюм) 150х150Н40 1200 Ral 9006; Профіль направляючий типу Грильято (алюм) 150х150Н40 600 Ral 9006; Профіль алюм пристінний (алюм) 3000 Ral 9006; З`єднання Грильято на загальну суму 183 581,40 грн.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов`язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов`язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов`язання передати товар.

Як зазначалось судом, листом вих. № 15 від 26.10.2018 позивач просив відповідача повернути невикористану передоплату в сумі 183 581,40 грн на рахунок покупця.

Відповідачем не надано суду доказів вчинення ним будь-який дій, спрямованих на виконання ним свого обов`язку з передання товару - ТОВ ІНТЕРГІПС ГРУП . Також відповідачем не надано суду обґрунтованих пояснень щодо правових підстав утримання ним вказаної суми.

Будь-яких інших правомірних підстав для утримання відповідачем суми 183 581,40 грн, сплаченої позивачем, судом не встановлено.

Відтак, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

За висновками суду, враховуючи належне виконання позивачем умов договору в частині здійснення 100 % попередньої оплати товару, утримання відповідачем невикористаної передоплати в сумі 183 581,40 грн не може розцінюватись як справедливе, добросовісне та розумне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Ураховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені судом обставини, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН суми попередньої оплати в розмірі 183 581,40 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 2 573,72 грн.

Щодо вимог позивача покласти на відповідачу суму витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу Україні одним з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомог), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справ належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами другою, третьою ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП (клієнт) та Анохіним Юрієм Ігоревичем (адвокат) було укладено договір № б/н про надання правничої допомоги, згідно якого на умовах і в порядку, що визначені цим договором, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво клієнта або надати інші види правничої допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 4.2. - 4.3. договору, вартість послуг адвоката (гонорар) та порядок його оплати визначається сторонами у додатках до цього договору. Окрім гонорару, клієнт відшкодовує адвокату, необхідні для виконання його обов`язків за цим договором, понесені в інтересах клієнта.

Додатком № 1 від 13.09.2019 до договору про надання правничої допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП (клієн) та Анохін Юрій Ігоревич (адвокат) погодили, що клієнт доручає адвокату:

- п. 1.1. Підготувати позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН на користь клієнта грошових коштів у розмірі 183 581,40 грн у т.ч. ПДВ, сплачених клієнтом на підставі рахунку № 25/09-02 від 25.09.2018 року.

- п. 1.2. здійснити представництво клієнта в господарських судах усіх інстанцій з метою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН на користь клієнта грошових коштів у розмірі 183 581,40 грн у т.ч. ПДВ.

2. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі:

- п. 2.1. 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. без ПДВ за складання позовної заяви не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього додатку.

- п. 2.2. з розрахунку 500 (п`ятсот) гривень 00 коп. без ПДВ за участь адвоката в якості представника клієнта в 1 (одному) судовому засіданні у цій справі. Оплата гонорару за участь адвоката у судових засіданнях у справі здійснюватиметься клієнтом на підставі виставлених адвокатом рахунків, які клієнт зобов`язується оплатити впродовж 5 банківських днів з моменту їх виставлення.

Відповідно до акту приймання - передачі юридичних послуг від 01.10.2019 до договору про надання правової допомоги від 13.09.2019, складеного Анохіним Ю.І. ( адвокат) та ТОВ ІНТЕРГІПС ГРУП (клієнт) про те, що на підставі вказаного вище договору адвокатом були надані наступні види правової допомоги, а саме : 1) складання позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН на користь клієнта грошових коштів у розмірі 183 581,40 грн у т.ч. ПДВ, сплачених клієнтом на підставі рахунку № 25/09-02 від 25.09.2018 року (вартість 2000,00 грн). Відповідно до акту приймання - передачі юридичних послуг від 01.10.2019 клієнт не має претензій до якості наданої правничої допомоги. Даний акт містить підписи та печатки сторін.

Згідно платіжного доручення № 41 від 13.09.2019 ТОВ ІНТЕРГІПС ГРУП перерахувало на рахунок Анохіна Ю.І. ( адвокат) грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. Призначення платежу: Часткова оплата за юридичні послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 13.09.2019р без ПДВ .

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 по справі № 910/23210/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (складання позовної заяви) в сумі 2000,00 грн.

Вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн за участь представника у судових засіданнях, задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП до Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А -ЛАЙН про стягнення 183 581,40 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А-ЛАЙН (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 804; ідентифікаційний код 34046854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРГІПС ГРУП (79058, Львівська обл., м. Львів, вул. Масарика, буд. 18, кв. 121; ідентифікаційний код 41199011) суму попередньої оплати в розмірі 183 581 (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 753 (дві тисячі сімсот п`ятдесят три) грн 72 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2019.

Суддя В. В. Князьков