Рішення

від 24.12.2019 по справі 910/12474/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2019Справа № 910/12474/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 630 163,15 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 630 163,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

30.09.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.10.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 456 009,60 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

14.12.2018 року між "Бакарді-Мартіні Юкрейн" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено договір поставки №ГП14/12/18/141218-01/1г з протоколом узгодження розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (п.1.3 договору).

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар на загальну суму 710 174,28 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками/штампами сторін видатковими накладними, а саме:

- № 130 від 08.01.2019 року на суму 573,60 грн.,

- № 104 від 08.01.2019 року на суму 51 478,80 грн.,

- № 108 від 08.01.2019 року на суму 566 662,38 грн.,

- № 109 від 08.01.2019 року на суму 28 076,46 грн.,

- № 177 від 22.01.2019 року на суму 29 643,84 грн.,

- № 224 від 28.01.2019 року на суму 33 739,20 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.5 договору (з урахування протоколу узгодження розбіжностей) оплата за поставлені за даним договором товари здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок постачальника.

18.12.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 р., в якій зазначено, що ця додаткова угода укладена на строк з дати набрання нею чинності та до 18 січня 2019 року, включно. Після спливу строку дії цієї додаткової угоди, вона втрачає чинність та в подальшому взаємовідносини сторін за договором регулюються умовами договору без врахування умов цієї додаткової угоди.

Так, п. 13 додаткової угоди сторони погодились викласти п.5.5 договору у наступній редакції: оплата за поставлені за даним договором товари здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок постачальника.

Таким чином, по видатковим накладним № 130 від 08.01.2019 року на суму 573,60 грн., № 104 від 08.01.2019 року на суму 51 478,80 грн., № 108 від 08.01.2019 року на суму 566 662,38 грн., № 109 від 08.01.2019 року на суму 28 076,46 грн., останнім днем оплати є 18.01.2019 року, а першим днем прострочення 19.01.2019 року.

По видатковій накладній № 177 від 22.01.2019 року на суму 29 643,84 грн. останнім днем оплати є 23.03.2019 року, а першим днем прострочення 24.03.2019 року.

По видатковій накладній № 224 від 28.01.2019 року на суму 33 739,20 грн. останнім днем оплати є 29.03.2019 року, а першим днем прострочення 30.03.2019 року.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, за видаткової накладною 104 від 08.01.2019 р постачальником було поставлено 08.01.2019 товарів на загальну суму 51 478,80 грн (в .т.ч. ПДВ). 25 608, 40 грн - це залишок часткової простроченої заборгованості Покупця за видатковою накладною № 104 станом на 13.06.2019 (покупець здійснив часткову оплату у розмірі 20 000 грн). Також в суму зменшення заборгованості за цієї видатковою накладною постачальником враховані акти розбіжностей на загальну суму 4 240,44 грн (в т.ч. ПДВ).

Сторони підписали акт звірки за період з 01.01.2019 по 01.06.2019 де дебіторська заборгованість перед постачальником з боку покупця становила 704 303, 88 грн.

13.06.2019 року покупець здійснив оплату 20 000 грн в рахунок заборгованості. Таким чином дебіторська заборгованість покупця станом на 13.06.2019 зменшилася та становила 684 303,88 грн (704 303,88 грн -20 000,00 грн).

На суму заборгованості в розмірі 684 303,88 грн. постачальником виставлено відповідачу претензію вих. №128 від 25.06.2019 року .

Починаючи з вересня 2019 року покупцем здійснено оплати, на загальну суму 210 000,00 грн. а саме: 03.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., 04.09.2019 року на суму 60 000,00 грн., 05.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., 06.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з призначенням платежу: оплата за продтовари згідно договору №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 р. .

Позивачем зазначено, що оскільки у вищезазначених оплатах не зазначено за яку саме поставку (видаткову накладну) ним сплачено та в договорі не міститься умов щодо порядку черговості зарахування платежів покупця, тому вони зараховуються автоматично системою постачальника в рахунок найдавніших поставок.

Звертаючи з позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 09.09.2019 року в розмірі 474 303,88 грн. (684 303,88 грн. - 210 000,00 грн.).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено 347 000,00 грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями, а саме: №28338 від 09.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., №28605 від 10.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., №28890 від 11.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., №29034 від 12.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., №29228 від 13.09.2019 року на суму 50 000,00 грн., №29307 від 16.09.2019 року на суму 5 000,00 грн., №30139 від 23.09.2019 року на суму 25 000,00 грн., №30317 від 24.09.2019 року на суму 10 000,00 грн., №30460 від 25.09.2019 року на суму 7 000,00 грн., №30621 від 26.09.2019 року на суму 15 000,00 грн., №31002 від 30.09.2019 року на суму 25 000,00 грн., №31590 від 02.10.2019 року на суму 5 000,00 грн., №32034 від 04.10.2019 року на суму 5 000,00 грн. Призначення платежу: за продтовари згідно договору №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 р. .

23.10.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" направлено заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог. В якій зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку нашого підприємства, у ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн" наявна заборгованість перед нашим підприємством за надані послуги згідно договору № М14/12/18/141218- 01 /2г від 14.12.2018 у розмірі 136 359,60 грн. В свою чергу, наше підприємство має заборгованість перед ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн" за передані товари згідно договору № ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 у розмірі не менше 127 303,88 грн. З огляду на наявність у наших підприємств зустрічних взаємних однорідних вимог на суму 109 009,60 грн, а також відповідно до п. 2 ст. 601, відповідно до якої зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін, повідомляємо про зарахування зустрічних однорідних вимог на 21 жовтня 2019 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" та товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо за зобов`язаннями, що виникли згідно умов вищезгаданих договорів, на суму 109 009,60 гривень.

Вищезазначена заява про зарахування однорідних зустрічних вимог направлена відповідачем позивачу 23.10.2019 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 23.10.2019 року та фіскальним чеком від 23.10.2019 року (відправлення за №4300505859284).

Відповідно до здійсненого відстеження зробленого на сайті Укрпошти за №4300505859284 вбачається, що воно отримано позивачем 25.10.2019 року

Так, на підтвердження наявності заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" відповідачем надано укладений між сторонами договір про надання послуг № М14/12/18/141218- 01 /2г від 14.12.2018 з протоколом узгодження розбіжностей та підписані та скріплені печатками сторін на його виконання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (за період з січня 2019 року по червень 2019 року) на загальну суму 109 009,60 грн.

Згідно з п. 4.4 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, винагорода виплачується виконавцю шляхом безготівкового грошового переказу на його поточний рахунок протягом 30 календарних днів з моменту підписання чи набуття чинності актом наданих послуг за відповідний період.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд звертає увагу на те, що наданий відповідачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13656 від 30.09.2019 року на суму 27 350,00 грн. підписаний тільки відповідачем.

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 р. у розмірі 456 009,60 грн. (347 000,00 грн. - оплата та 109 009,60 грн. - заява про зарахування однорідних зустрічних вимог)

спростовано, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 456 009,60 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 р. у відповідача перед позивачем в сумі 18 294,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 122 362,08 грн., три проценти річних в розмірі 12 842,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20 654,75 грн. нараховані станом на 03.09.2019 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 8.2.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.5 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що він не погоджується із стягненням з нього пені в розмірі 122 362,08 грн. так як стягнення суперечать умовам договору поставки №141218091/1г від 14.12.2018 року, оскільки сторонами в договорі не досягнуто згоди про її стягнення.

Вищезазначене відповідачем спростовується погодженою редакцією викладеною сторонами та підписаною ними у протоколі узгодження розбіжностей від 14.12.2018 року до договору №ГП14/12/18/141218-01/1г від 14.12.2018 р.

Суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та трьох процентів річних.

А також, по видатковим накладним № 130, № 104, № 108 та №109 від 08.01.2019 року першим днем прострочення є 19.01.2019 року, по видатковій накладній № 177 від 22.01.2019 року - 24.03.2019 року, по видатковій накладній № 224 від 28.01.2019 року - 30.03.2019 року.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 573.60 19.01.2019 - 31.01.2019 13 18.0000 % 0.099 % 7.35 573.60 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 % 23.76 573.60 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 % 23.76 573.60 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 23.10 573.60 07.06.2019 - 16.07.2019 40 17.5000 % 0.096 % 22.00 51478.80 19.01.2019 - 31.01.2019 13 18.0000 % 0.099 % 660.06 51478.80 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 % 2132.49 51478.80 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 % 2132.49 51478.80 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 2073.26 51478.80 07.06.2019 - 12.06.2019 6 17.5000 % 0.096 % 296.18 25608.40 13.06.2019 - 16.07.2019 34 17.5000 % 0.096 % 834.90 566662.38 19.01.2019 - 31.01.2019 13 18.0000 % 0.099 % 7265.70 566662.38 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 % 23473.80 566662.38 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 % 23473.80 566662.38 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 22821.75 566662.38 07.06.2019 - 16.07.2019 40 17.5000 % 0.096 % 21735.00 28076.46 19.01.2019 - 31.01.2019 13 18.0000 % 0.099 % 359.99 28076.46 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 % 1163.06 28076.46 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 % 1163.06 28076.46 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 1130.75 28076.46 07.06.2019 - 16.07.2019 40 17.5000 % 0.096 % 1076.91 29643.84 24.03.2019 - 25.04.2019 33 18.0000 % 0.099 % 964.85 29643.84 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 1193.88 29643.84 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 % 1193.88 29643.84 19.07.2019 - 03.09.2019 47 17.0000 % 0.093 % 1297.83 33739.20 30.03.2019 - 25.04.2019 27 18.0000 % 0.099 % 898.48 33739.20 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 % 1358.81 33739.20 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 % 1358.81 33739.20 19.07.2019 - 03.09.2019 47 17.0000 % 0.093 % 1477.13 За перерахунком суду загальний розмір пені становить 121 636,84 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 725,24 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 646791.24 19.01.2019 - 12.06.2019 145 3 % 7708.33 620920.84 13.06.2019 - 03.09.2019 83 3 % 4235.87 29643.84 24.03.2019 - 03.09.2019 164 3 % 399.58 33739.20 30.03.2019 - 03.09.2019 158 3 % 438.15 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 12 781,93 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 60,51 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 19.01.2019 - 12.06.2019 646791.24 1.031 20279.98 667071.22 24.03.2019 - 03.09.2019 29643.84 1.003 85.82 29729.66 30.03.2019 - 03.09.2019 33739.20 1.003 97.68 33836.88 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 20 463,34 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 191,27 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 456 009,60 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33, код ЄДРПОУ 32650231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" (01023, м. Київ, Спортивна площа, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37723293) основний борг в розмірі 18 294 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 28 коп., пеню в розмірі 121 636 (сто двадцять одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 84 коп., 3% річних в сумі 12 781 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 93 коп., індекс інфляції в розмірі 20 463 (двадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 34 коп. та судовий збір в розмірі 9 437 (дев`ять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий