Рішення

від 19.12.2019 по справі 915/2170/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Справа № 915/2170/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Ржепецького В.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул.Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-5» (вул. Потьомкінська, 2/1, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 34234738)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

23.10.2019 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1512 від 17.10.2019, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-5» 10008,21 грн заборгованості, з яких: 4784,09 грн основного боргу за Договором № 2985 від 01.10.2017 про постачання теплової енергії в гарячій воді, 258,99 грн збитків від інфляції, 181,04 грн - 3% річних та 4784,09 грн пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2985 від 01.10.2017 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою суду від 28.10.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.11.2019.

08.11.2019 за вх.№ 17242/19 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 05.11.2019 № 0511, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково у сумі 258,99 грн збитків від інфляції, 181,04 грн - 3% річних, в частині стягнення основного боргу у сумі 4784,09 грн просить закрити провадження у справі у зв`язку з погашенням заборгованості та просить не застосовувати пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, у зв`язку з відсутністю вини відповідача щодо несвоєчасної оплати наданих послуг теплопостачання, оскільки відповідач не веде господарську діяльність та завчасно повідомив позивача про неможливість оплати таких послуг та просив їх не надавати. Відповідач подав контррозрахунок нарахування пені та вказує, що позивачем невірно нараховано пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Крім того, позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

13.11.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог № 09.01/1663ю від 11.11.2019 (вх.№ 17487/19), згідно з якою позивач просить зменшити позовні вимоги основного боргу на суму 4784,09 грн та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 258,99 грн інфляційних втрат, 181,04 грн - 3 % річних, 4784,09 грн пені та 1921,00 грн судового збору.

27.11.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 19.12.2019, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 27.11.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача № 09.01/1663ю від 11.11.2019 (вх.№ 17487/19 від 13.11.2019).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що станом на 11.11.2019 відповідачем частково погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 4784,09 грн. основного боргу.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.10.2017 між ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катран-5» (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2985 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п. 5.3 Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п. 5.4 Договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п. 9.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 9.4 Договору).

Відповідно до копій договору купівлі-продажу комунального майна від 10.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власовою С.Я. за реєстровим № 1643, витягу з Державного реєстру правочинів від 10.09.2007 за № 4581476, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.10.2007 № 16179762, відповідачу належить нежитлові приміщення за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Фрунзе (Шосейна), буд. 84/1 (а.с. 18-21).

В опалювальному періоді 2018-2019 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Шосейна, 84/1 (відповідно до Додатків № 1/1, 2, 3 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 08.11.2018 (а.с. 54) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 14787,82 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с. 37-39), які направлялися на адресу відповідача разом з рахунками за теплову енергію (а.с. 31-36).

Відповідач умови договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 10003,73 грн, яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с. 44-47).

31.07.2019 відповідачу була направлена претензія № 302-Ю від 29.07.2019 (а.с. 25) про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 29.07.2019, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що після подання позову до суду відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 4784,09 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 70 від 01.11.2019 на суму 4000,00 грн, № 71 від 04.11.2019 на суму 784,09 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог на загальну суму 4784,09 грн та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді у сумі 258,99 грн інфляційних втрат, 181,04 грн - 3 % річних, 4784,09 грн пені.

Судом перевірено розрахунки сторін та встановлено, що станом на дату розгляду справи основний борг відповідачем сплачений в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.11.2018 по 31.08.2019 включно у сумі 181,04 грн та збитків від інфляції у сумі 258,99 грн за період з грудня 2018 року по липень 2019 року.

Перевіривши розрахунки 3% річних, збитків від інфляції суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п. 7.4.2 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі положення Закону України від 20.05.99 р. № 686-ХІV «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» .

Як встановлює ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі п. 7.4.2 Договору з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України позивачем нарахована пеня в загальному розмірі 41724,76 грн за період з 13.11.2018 по 02.09.2019, однак, враховуючи обмеження встановлені положеннями Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» № 686-ХІV від 20.05.1999, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4784,09 грн.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

В той же час, згідно преамбули Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" він встановлює відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій, тоді як Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно його преамбули, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а згідно ч. 1 ст. 1 Господарського кодексу України кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що сторони, укладаючи спірний договір дійшли згоди про застосування відповідальності за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі положення Закону України від 20.05.99 р. № 686-ХІV «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та приймаючи до уваги, що правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні тепловою енергією, що використовується для опалення нежилих приміщень, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Отже, доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем пені у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі положення Закону України від 20.05.99 р. № 686-ХІV є помилковими.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про відсутність його вини щодо несвоєчасної оплати наданих послуг теплопостачання, оскільки відповідач не веде господарську діяльність та завчасно повідомив позивача про неможливість оплати таких послуг та просив їх не надавати, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2017 відповідач звернувся до позивача з листом від 15.08.2017 № 1507-1 про надання дозволу на відключення від мережі централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою м.Миколаїв, вул.Фрунзе (Шосейна), буд. 84/1 (а.с. 67).

Листом від 13.09.2017 № 934-Ю відповідачу була дана відповідь позивача про те, що в разі відключення приміщення, має бути виконана реконструкція системи теплопостачання та обов`язково уведено в дію альтернативне джерело теплопостачання для можливості підтримання відповідних санітарних норм у граничних з нежитловим приміщенням інших приміщень у будинку. Право надання дозволу на реконструкцію системи опалення з влаштуванням системи індивідуального теплопостачання приміщень належить виключно органам місцевого самоврядування (архітектурно-будівельного контролю) (а.с. 68).

02.08.2018 відповідач звернувся з листом від 02.08.2018 б/н до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення окремих приміщень житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання у м.Миколаєві при Адміністрації Заводського району м.Миколаєва про надання дозволу на відключення від мережі централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою м.Миколаїв, вул.Фрунзе (Шосейна), буд. 84/1 (а.с. 69).

Листом від 17.08.2018 № 1134/03.01-21/18 Адміністрація Заводського району м.Миколаєва повідомила відповідача, що на даний час відсутні законні підстави для надання дозволу на відключення приміщення відповідача від централізованого опалення, оскільки рішення про відключення від централізованого теплопостачання повинно бути прийняте всіма власниками багатоквартирного будинку на загальних зборах мешканців.

Суд зазначає наступне, що відповідно до ст. 24 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Згідно п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 25 Правил № 630 визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Системний аналіз п. 25, 26, 30 Правил № 630 дає підстави для висновків, що відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

В п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 №4 (чинного на момент звернення відповідача про надання дозволу на відключення його приміщення від централізованого опалення) передбачено, що рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Отже, чинним законодавством (на момент звернення відповідача про надання дозволу) передбачено надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок в цілому, а не на окремі приміщення.

Крім того, відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність, повинен самостійно нести ризики щодо належного виконання добровільно взятих на себе зобов`язань, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені в своїй діяльності правопорушення, зокрема, щодо сплати і пені.

Таким чином судом не приймається твердження відповідача про відсутність його вини щодо несвоєчасної оплати наданих послуг теплопостачання, у зв`язку з не здійсненням ним господарської діяльності та завчасним повідомленням позивача про неможливість оплати таких послуг та проханням їх не надавати.

Отже, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-5» (вул. Потьомкінська, 2/1, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 34234738) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966 ) 181,04 грн - 3% річних, 258,99 грн - інфляційних втрат, 4784,09 грн - пені та 1921,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966 )

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Катран-5» (вул. Потьомкінська, 2/1, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 34234738).

Повний текст судового рішення складено і підписано 24.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький