Рішення

від 18.12.2019 по справі 915/2008/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Справа № 915/2008/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМПОНЕНТИ «АВТЕК» (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.13/1, кім.204, код ЄДРПОУ 36926538)

до відповідача: Приватного підприємства «АКТИВБУДСЕРВІС» (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Котляревського, буд.39, кв.15, код ЄДРПОУ 41064825)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи :

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

в с т а н о в и в:

18.09.2019 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №16/09АА-01 від 16.09.2019 про стягнення з відповідача заборгованості по Договору поставки №040619/1522 від 04.06.2019 у розмірі 46832,15 грн., з яких: 30000,00 грн. основний борг, 4118,57 грн. - пеня, 1801,55 грн. - 15% річних, 10912,03 грн. - штраф.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору поставки відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі за переданий товар. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних, пеню та суму інфляційного збільшення заборгованості.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2008/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2019, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Заявою від 01.10.2019 №01/10АА-01 (вх. №15496/19 від 04.10.2019) про розгляд справи за відсутності представника позивача на будь-якій стадії за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 21.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 21.11.2019, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 23.10.2019.

21.11.2019 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відряджені.

Ухвалою суду від 15.11.2019 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання у справі на 29.11.2019.

29.11.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 18.12.2019 о 12:10 год.

Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував, явку повноважного представника у судове засідання 18.12.2019 не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався.

Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04 червня 2019 року між Приватним підприємством АКТИВБУДСЕРВІС (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОКОМПОНЕНТИ АВТЕК (далі - позивач, постачальник) був укладений Договір поставки № 040619/1522 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до техніки, в подальшому іменовані Товар , відповідно до накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість Товару і які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, покупець зобов`язаний перерахувати повну (100 %) оплату за Товар на п/р постачальника у розмірі визначеному у видатковій накладній протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару вважається дата передачі товару покупцю, що зазначена у видатковій накладній.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, постачальником було поставлено покупцю Товар на загальну суму 54560,16 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 2377-0016947 від 05.06.2019 року на суму 50900,16 грн.;

- видатковою накладною № 2377-0016952 від 05.06.2019 року на суму 3660,00 грн.

Відповідач своє зобов`язання за Договором виконав частково, 30.08.2019 сплатив позивачу за отриманий товар 24560,16 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.30).

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором по оплаті вартості Товару становить 30000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення господарських зобов`язань, згідно статті 174 Господарського кодексу України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином зобов`язання за спірним договором не виконав, вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення 30000,00 грн основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 4118,57 грн та штрафу у розмірі 10912,03 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3. Договору, за прострочення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми невиконаного зобов`язання. Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку порушення строків перерахування оплати за Товар більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів покупець, окрім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Згідно розрахунку (а.с.9) позивачем нараховано за неналежне виконання зобов`язання пеню в розмірі 4118,57 грн від суми заборгованості за кожною видатковою накладною за період прострочення в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахуванням часткової сплати, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у період прострочення.

У відповідності з умовами п. 6.3. Договору, позивачем нараховано 15% річних від суми прострочення, що склало 1801,55 грн.

Враховуючи суму боргу, факт прострочення оплати більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, позивачем застосовано штраф у розмірі 20% від суми боргу (54560,16 грн), що становить 10912,03 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та умовам Договору.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

Відповідно до положень п.3 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АКТИВБУДСЕРВІС» (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Котляревського, буд.39, кв.15, код ЄДРПОУ 41064825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМПОНЕНТИ «АВТЕК» (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.13/1, кім.204, код ЄДРПОУ 36926538) борг у сумі 46832,15 грн, з яких: 30000,00 грн - основний борг, 4118,57 грн - пеня, 1801,55 грн -15% річних, 10912,03 грн - штраф, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМПОНЕНТИ «АВТЕК» (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.13/1, кім.204, код ЄДРПОУ 36926538),

відповідач: Приватне підприємство «АКТИВБУДСЕРВІС» (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Котляревського, буд.39, кв.15, код ЄДРПОУ 41064825).

Повний текст судового рішення складено і підписано 24.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький