Рішення

від 12.12.2019 по справі 917/1599/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.19 Справа № 917/1599/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хімсталь» , ЕДРПОУ 39454726 49018 Україна м. Дніпро, Пров. Парусний, буд. 12, кв. 26

до Приватного Акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» , ЕДРПОУ 00191282, 39800, Україна Полтавська область м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 6.16

про стягнення 1101959,10 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача Лунін Н.П., док. в справі

представник відповідача Самоходський Є.О., док. в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Хімсталь» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного Акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення 1101959,10 грн. заборгованості за договором поставок від 25.12.2015 року за № 5311, у тому числі: вартість поставленої і неоплаченої продукції у розмірі 693 193,60 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 32 129, 79 грн.; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у суми 376 634,71 грн.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за переданий товар у строк, визначений договором поставок від 25.12.2015 року за № 5311, чим порушив умови господарського зобов"язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою від 17.09.2019р. суд ухвалив позовну заяву залишити без руху, позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом п"яти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.10.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 31.10.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

29.10.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказується на пропуск строків позовної давності в частині стягнення неустойки.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

В підготовчому засіданні 31.10.19 суд оголосив перерву до 26.11.19.

25.11.19 від позивача надійшов розрахунок заборгованості та неустойки до позовної заяви (вх. № 12993).

Суд зазначає, що з наданого позивачем розрахунку вбачається нарахування ним на суму заборгованості інфляційних, які не заявлялися ним при зверненні до суду в позовній заяві.

При цьому, подаючи новий розрахунок, позивачем не зазначається про зміну ним ціни позову в бік зменшення чи збільшення. Відповідна заява про збільшення позовних вимог позивачем не подавалася.

З огляду на вказане, суд розглядає вимоги у редакції позовної заяви, подано ї 12.09.19, з врахуванням доповнень, наданих на виконання ухвали про залишення позову без руху.

В підготовчому засіданні 26.11.19 суд оголосив перерву до 12.12.19.

Присутні в підготовчому засіданні 12.12.2019р. представники сторін повідомили суд про те, що заяв і клопотань не має, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Сторонами надана письмова згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 12.12.2019.

Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12.12.2019 представник позивача наполягав на задоволенні позову за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампанія «Хімсталь» та Приватним Акціонерним Товариством «Полтавський гірнично - збагачувальний комбінат» був підписаний договір купівлі-продажу № 5311.

В подальшому до договору були складені додаткові угоди: №1 від 27 липня 2016р., № 2 від 15 серпня 2016р, №3 від 30 грудня 2016р, № 4 від 29 грудня 2016р, №5 від 06 лютого 2018р.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі - продажу ТОВ «Компанія «Хімсталь» (постачальник) та ПАТ «Полтавський гірнично - збагачувальний комбінат» (покупець), за яким постачальник ТОВ «Компанія «Хімсталь» зобов`язується поставити та передати у власність продукцію за узгодженими специфікаціями, рахунками, які є невід`ємними частинами договору, а покупець ПАТ «Полтавський гірнично - збагачувальний комбінат» в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах договору згідно п.4.3 договору поставки, оплатити - 100 % за фактом поставки протягом 10- ти календарних днів згідно виставленому постачальником рахунку якщо інше не зазначено в специфікаціях.

Згідно до розділу 3 договору №5311 від 25 листопада 2015 року, поставка продукції здійснюється на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника, згідно з правилами «Інкотермс» в редакції 2010 року, якщо інше не зазначено в спеціфікаціях. Дата поставки продукції та перехід права власності визначається датою приймання продукції покупцем на складі постачальника, з завантаженням продукції на транспортний засіб, наданий покупцем і підтверджується підписанням обома сторонами відповідної накладної.

Згідно до розділу 4 договору №5311 від 25 листопада 2015 року, продукція, поставляється постачальником оплачується покупцем за цінами, вказаними в специфікації в національній валюті України.

Позивач вказує, що на виконання умов даного договору, ним поставлено сталеву трубу до ПАТ «Полтавський гірнично - збагачувальний комбінат» всього на 1 104 548,40 грн., яка прийнята згідно до умов договору та поставок відповідно до товарно-транспортної накладної № 2903/01 від 29 березня 2018 р. на суму 670 278,72 грн, видаткової накладної № 0329/1 від 29 березня 2018р. (відповідно до довіреності №1594 від 22.03.18р, ПАТ «Полтавський гірнично - збагачувальний комбінат» отримав продукцію від сталеву трубу ТОВ «Компанія «Хімсталь» на суму 670 278,72 грн.) та товарно-транспортної накладної № 1904/01 від 19 квітня 2018 р. на суму 434 269,68 грн на суму 1 104 548,40 грн. (з урахуванням ПДВ). та видаткової накладної № 0419/1 від 19 квітня 2018р. (відповідно до довіреності №1992 від 10.04.18р, ПАТ «Полтавський гірнично - збагачувальний комбінат» отримав продукцію від сталеву трубу ТОВ «Компанія «Хімсталь» на суму 434 269,68 грн.).

За даними позивача, станом на дату звернення до суду з позовом, відповідач (Покупець) своє зобов`язання щодо оплати товару не виконав в повному обсязі і лише частково сплатив вартість поставленої продукції, зокрема: 17 квітня 2018р - 271 354,80 грн., 06 липня 2018р. - 50 000,00 грн.; 06 вересня 2018р. - 10 000,00 грн; 28 січня 2.019р. - 10 000,00 грн; 26 лютого 2019р - 10 000,00 грн; 22 березня 2019р. - 10 000,00 грн; 22 квітня 2019р.- 10 000,00 грн; 28 травня 2019р. - 10 000,00 грн; 26 червня 2019р - 10 000,00 грн; 24 липня 2019р - 10 000,00 грн.

Заборгованість, станом на дату звернення до суду з позовом (11.09.19), становила 693 193,60 грн.

Оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача 1101959,10 грн. заборгованості за договором поставок від 25.12.2015 року за № 5311, у тому числі: вартість поставленої і неоплаченої продукції у розмірі 693 193,60 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 32 129, 79 грн.; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у суми 376 634,71 грн.

При цьому, в процесі розгляду справи сторонами повідомлено про часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач у відзиві вказує, що дата позовної заяви - 9.09.2019 року свідчить про пропуск річного строку позовної давності встановленого для стягнення неустойки.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що взаємовідносини сторін включають низку поставок в процесі виконання зобов`язань за договором поставки №918 від « 22» січня 2018 року.

Позивач звертаючись з позовом заявив про стягнення заборгованості за товар, який прийнятий згідно до умов договору та поставок відповідно до товарно-транспортної накладної № 2903/01 від 29 березня 2018 р. на суму 670 278,72 грн, видаткової накладної № 0329/1 від 29 березня 2018р., а також товарно-транспортної накладної № 1904/01 від 19 квітня 2018 р. на суму 434 269,68 грн на суму 1 104 548,40 грн. (з урахуванням ПДВ). та видаткової накладної № 0419/1 від 19 квітня 2018р.

Згідно п.4.3 договору поставки, сторони узгодили, що оплата продукції здійснюється шляхом - 100 % за фактом поставки протягом 10- ти календарних днів згідно виставленому постачальником рахунку якщо інше не зазначено в специфікаціях.

В специфікаціях № 19, 20 (які визначені позивачем як підстава для здійснення поставок за видатковими накладними № 0329/1 від 29 березня 2018р.та № 0419/1 від 19 квітня 2018р.), п.2 визначає, що оплата продукції здійснюється шляхом - 100 % по факту поставки протягом 10- ти календарних днів.

Таким чином, Сторони погодили відстрочення платежу по оплаті кожної фактичної поставки протягом 10- ти календарних днів.

З огляду на визначений специфікаціями порядок оплати, за товарно - транспортною накладною № 2903/01 та видатковою накладною № 0329/1 від 29 березня 2018р. відповідач повинен був здійснити оплату протягом 10 днів, а саме до 08.04.2018р., за товарно- транспортною накладною № 1904/01 від 19 квітня 2018р. та видатковою накладною № 0419/1 від 19 квітня 2018р. відповідач повинен був здійснити оплату протягом 10 днів, а саме до 29.04.2018р.

В свою чергу, станом на дату звернення позивачем до суду з позовом Відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції за товарно - транспортною накладною № 2903/01 та видатковою накладною № 0329/1 від 29 березня 2018р., зокрема, 17 квітня 2018р - 271 354,80 грн., 06 липня 2018р. - 50 000,00 грн., 06 вересня 2018р. - 10 000,00 грн, 28 січня 2019р. - 10 000,00 грн, 26 лютого 2019р - 10 000,00 грн, 22 березня 2019р. - 10 000,00 грн, 22 квітня 2019р.- 10 000,00 грн., 28 травня 2019р. - 10 000,00 грн, 26 червня 2019р - 10 000,00 грн, 24 липня 2019р - 10 000,00 грн, 23 серпня 2019р. - 10 000,00 грн, вартість поставленої продукції за товарно- транспортною накладною № 1904/01 від 19 квітня 2018р. та видатковою накладною № 0419/1 від 19 квітня 2018р. відповідачем здійснена не була.

Судом враховано, що відповідач при розгляді справи не повідомляв суд про неправильність обчислення позивачем вартості поставок, неврахування чи неправильне врахування позивачем здійснених проплат.

Докази того, що відповідач здійснив оплату товарів у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань в частині оплати продукції не спростовується відповідачем.

Суд зазначає, що з наданих сторонами відомостей щодо здійснених відповідачем оплат, вбачається, після звернення позивача до суду з позовом відповідач частково здійснив оплату вартості отриманого товару, зокрема, 29 вересня 2019р.- 10 000,00 грн, 25 жовтня 2019р.- 10 000,00 грн.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 373 193,60 грн. суду не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи частково здійснив оплату вартості отриманого товару на суму 20 000,00 грн., предмет спору в цій частині відсутній, а тому провадження у справі в частині вимог про стягнення 20 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в іншій частині вимог про стягнення 373 193,60 грн. основного боргу позов є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 32 129, 79 грн. та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у суми 376 634,71 грн., суд зазначає наступне.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.5.1 договору всі розбіжності і спори, які можуть виникнути при виконанні цього договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. При не досягненні угоди спірні питання передаються на розгляд Господарського суду за місцем знаходження відповідача.

Згідно п.5.2 договору при простроченні оплати за поставлену продукцію в термін вказаний в п.4.3. ПОКУПЕЦЬ сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА пеню у розмірі 0.5% від суми поставленої і не оплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором, згідно п.5.2 Договору, ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 32 129, 79 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у суми 376 634,71 грн. за загальний період з 17.04.18 по 09.09.19

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та дійшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, не перевищують встановлений судом розмір, у зв"язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені судом враховано, що оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, зокрема, судом встановлено вище, що з огляду на визначений специфікаціями порядок оплати, за товарно - транспортною накладною № 2903/01 та видатковою накладною № 0329/1 від 29 березня 2018р. відповідач повинен був здійснити оплату протягом 10 днів, а саме до 08.04.2018р., за товарно- транспортною накладною № 1904/01 від 19 квітня 2018р. та видатковою накладною № 0419/1 від 19 квітня 2018р. відповідач повинен був здійснити оплату протягом 10 днів, а саме до 29.04.2018р.

З огляду на вказане, правомірним є нарахування пені за видатковою накладною № 0329/1 від 29 березня 2018р. з 09.04.2018р. по 08.10.2018, за видатковою накладною № 0419/1 від 19 квітня 2018р. з 30.04.2018р. по 29.10.2018.

З огляду на визначений у позові загальний період нарахування (з 17.04.18 по 09.09.19), з врахуванням того, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність нарахувань за видатковою накладною № 0329/1 від 29 березня 2018р. з 17.04.2018р. по 08.10.2018, за видатковою накладною № 0419/1 від 19 квітня 2018р. з 30.04.2018р. по 29.10.2018.

При цьому, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про сплив спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відтак, у розумінні наведених приписів законодавства стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-1138цс15.

Позивач звернувся до суду з позовом 11.09.2019 (згідно відмітки Укрпошти на конверті, в якому надійшла позовна заява). Отже, нарахування пені в межах річного строку позовної давності є можливим з 12.09.2018. Втім, заявлена до стягнення позивачем пеня нарахована за період: з 17.04.18 по 09.09.19 Таким чином, твердження відповідача про пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності є обгрунтованим частково.

Зокрема, до вимог про стягнення пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 17.04.2018 по 08.09.2018 слід застосувати наслідки пропуску спеціального строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення пені поза межами спеціального строку позовної давності в один рік.

У зв"язку з наведеним, за перерахунком суду, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені за видатковою накладною № 0329/1 від 29 березня 2018р. з 17.04.2018р. по 12.09.2018, за видатковою накладною № 0419/1 від 19 квітня 2018р. з 30.04.2018р. по 12.09.2018.

Згідно проведеного судом перерахунку пені з врахуванням наведених вище обставин та здійснених відповідачем часткових проплат, позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення в сумі 108 560,52 грн., в іншій частині позов про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 12 208,26 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» , ЕДРПОУ 00191282, 39800, Україна Полтавська область м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, б.16 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хімсталь» , ЕДРПОУ 39454726 49018 Україна м. Дніпро, Пров. Парусний, буд. 12, кв. 26 вартість продукції у розмірі 673 193,60 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 32 129, 79 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у суми 108 560,52 грн. та 12 208,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 20 000,00 грн. провадження у справі закрити.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019.

Суддя Киричук О.А.