Рішення

від 16.12.2019 по справі 922/176/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/176/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проспект", 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-Б, прим. 4, код 22163493 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс", 0005, Республіка Вірменія, м. Єреван, пр. Тигран Меци, 65, ІПН 02252255 про стягнення 5650,00 доларів США, що еквівалентно 161963,65 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспект" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс", м. Єреван, Республіка Вірменія (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за виконані перевезення в сумі 5650,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 161963,65 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу судового збору у сумі 84,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2429,45 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 488,38 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 14000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним, як перевізником, та відповідачем, як замовником, договір № Т-017/041 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (надалі - договір перевезення); заявки № 088 від 28.08.2017 р. та № 094 від 11.09.2017 р. до договору перевезення; міжнародні товарно-транспортні накладні CMR A № 391308 та CMR A № 391318.

В якості правових підстав позову позивач вказує статті 526, 530, 909, 916 ЦК України, ч.1 ст. 307 ГК України, Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Крім того, позивач вказує, що дана позовна заява підлягає розгляду в Господарському суді Харківської області у зв`язку з тим, що місцем отримання вантажу перевізником є м. Харків, що відображено у міжнародних товарно-транспортних накладних CMR A № 391308 та CMR A № 391318.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 13.03.2018 о 11:00.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 25.07.2018, у зв`язку з хворобою судді Буракової А.М. справу №922/176/18 було передано на розгляд судді Прохорову С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 26.07.2018 року було прийнято справу № 922/176/18 до провадження та призачено по справі № 922/176/18 повторне проведення підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на "14" серпня 2018 р. о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 14.08.2018 було постановлено наступне:

- продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/176/18 до "23" жовтня 2018 р.

- відкладено підготовче засідання на 16 жовтня 2018 року на 12 годину 00 хвилин.

- запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяв.

- відповідно до Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, звернутися до Компетентного суду Республіки Вірменія - Суду загальної юрисдикції першої інстанції адміністративних районів Еребуні і Нубарашен за правовою допомогою про вручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс" (0005, Республіка Вірменія, м. Єреван, пр. Тигран Меци, 65, ІПН 02252255) даної ухвали суду.

- направити судове доручення з копією даної ухвали господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі № 922/176/18, перекладену на офіційну мову Російської Федерації для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та копію позовної заяви через Суд загальної юрисдикції першої інстанції адміністративних районів Еребуні і Нубарашен.

- провадження у справі № 922/176/18 зупинено до надходження відповіді на судове доручення про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс" документів.

- повідомлено учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

14.08.2018 судом було направлено судове доручення для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, документів по справі через Суд загальної юрисдикції першої інстанції адміністративних районів Еребуні і Нубарашен.

09.10.2019 до господарського суду Харківської області надійшла відповідь суду загальної юрисдикції міста Єреван вх. № 24229 на судове доручення про вручення відповідачу документів.

Відповідно до вказаної відповіді на судове доручення повідомлено про неможливість вручення документів відповідачу, у зв`язку з його неявкою в судові засідання.

Отже, суд зазначає, що господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 17.10.2019 було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі на 11.11.2019.

Позивачем надано до суду клопотання (вх. № 26016 від 29.10.2019) про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 11.11.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2019.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи дотримання судом приписів Гаазької конвенції та достатність терміну з дати першого направлення прохання про вручення судових та позасудових документів відповідачу та те, що відповідач не з`явився в судові засідання в уповноважений суд міста Єреван для отримання документів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.08.2017 року між позивачем - ТОВ "Проспект" (перевізник за договором) та відповідачем - ТОВ "Біайна Транс" (замовник перевезення) був укладений Договір №Т-017/041 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Згідно його предмету договору перевізник зобов`язується за винагороду, за рахунок замовника виконувати доручення останнього, пов`язані з організацією транспортно-експедиційного обслуговування перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом або у змішаному сполученні шляхами країн СНД, Європи і третіх країн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, аналіз умов Договору та інших документів, складених під час формування спірних правовідносин, дає підстави вважати, що, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, незалежно від обраних у Договорі визначень в позначенні статусів сторін (ТОВ БІАЙНА ТРАНС - замовник (а не відправник чи одержувач)) та змісту предмету договору (який має ознаки договору транспортного експедирування), за своєю правовою природою та істотними умовами є договором перевезення, при якому обов`язки одержувача по оплаті виконаного перевезення, визначені ч. 2 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) узяті на себе замовником перевезення - ТОВ БІАЙНА ТРАНС .

Вказану позицію підтверджує й п.2.5. Договору, відповідно до якого, - у своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/TIR), Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ/СМR), Європейською угодою про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ/ADR), Європейською угодою про режими праці та відпочинку водіїв (ЄУТР), а також законодавством країн, територією яких здійснюються перевезення. При цьому, відповідно до ч. ст. 1 КДПВ - ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений у спрощений спосіб - шляхом обміну електронними листами.

Застосований сторонами спосіб укладення договору перевезення узгоджується із звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень та відповідає положенням ст.181 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторонами дотриманий порядок укладання такого виду договорів, передбачений ч. З ст. 909 Цивільного кодексу України та ст.4 КДПВ, відповідно до яких укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (див. далі), а також дотримано письмової форми. Статтею 50 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що договір про переведення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі, істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, - йдеться далі в ч.1 ст. 207 ЦКУ, - якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Отже, ЦК України розглядає електронний документ лише як певний технічний засіб передачі письмової форми правочину, а не як окрему форму. Відповідно до ч. З ст. 207 ЦК України, - використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Письмової згоди про застосування електронного підпису між сторонами договору не було, тому, підписаним Договором сторони обмінялися шляхом передачі один одному простих електронних листів.

Напередодні дати завантаження, - п.3.1. Договору, - але не менше ніж за 24 години, замовник направляє (можливо попередньо факсом або електронною поштою Е- mail) перевізнику в довільній формі заявку на перевезення (далі - Заявка), завірену печаткою замовника, із зазначенням необхідних даних для здійснення перевезення (маршрут; кількість автомобілів; найменування вантажу, вага, обсяг, дата і час завантаження; адреса завантаження і вивантаження; митне оформлення; фірма відправника і одержувача; контактні особи та контактні телефони осіб відповідальних за вантаження і вивантаження; прикордонний перехід, термін доставки; вартість послуг (ставка фрахту), умови та терміни оплати; особливі умови і т.д.).

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2017 р. на адресу перевізника, електронною поштою, надійшла Заявка №088 на організацію міжнародного переведення вантажу автотранспортом. За умовами Заявки, перевізником мало бути здійснене перевезення за маршрутом м. Харків - м. Єреван (Вірменія). Вартість перевезення, згідно п.14 Заявки, склала 2850 доларів США.

На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч. З ст. 909 ЦК України та ст. 4 КДПВ, складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR А№391308.

Перевезення було виконане Товариством ПРОСПЕКТ без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у графі 24 CMR та наявність відтиску печатки вантажоодержувача в графі 24 CMR (печатка зміщена вверх у графи 15, 20).

Відповідно до змісту умов оплати, визначених п.15 Заявки, 100-процентна оплата перевезення здійснюється після розвантаження протягом 2-3 банківській днів. Розвантаження, згідно даних графи 24 CMR відбулося 07 вересня 2017 р.

З наступного дня 08 вересня 2017 р. третій банківський день, визначений сторонами, як кінцевий день оплати - 12 вересня 2017 р.

Таким чином, з наступного дня - 13 вересня 2017 р. зобов`язання ТОВ БІАЙНА ТРАНС на суму 2850 доларів США є простроченим.

11 вересня 2017 р. на адресу перевізника, електронною поштою, надійшла Заявка №094 на організацію міжнародного перевезення вантажу автотранспортом. За умовами цієї Заявки, перевізником мало бути здійснене перевезення за маршрутом м. Харків - м. Єреван (Вірменія). Вартість перевезення, згідно п.14 Заявки, склала 2800 доларів США.

На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч. З ст. 909 ЦК України та ст. 4 КДПВ, складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR А№391318

Перевезення було виконане Товариством ПРОСПЕКТ без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у графі 24 CMR та наявність відтиску печатки вантажоодержувача в графі 24 CMR.

Відповідно до змісту умов оплати, визначених п.15 Заявки, 100-процентна оплата перевезення здійснюється після розвантаження протягом 2-3 банківських днів.

Розвантаження, згідно даних графи 24 CMR відбулося 20 вересня 2017 р.

З наступного дня - 21 вересня 2017 р. третій банківський день, визначений сторонами, як кінцевий день оплати завершився 25 вересня 2017 р.

З наступного дня 26 вересня 2017 р. зобов`язання ТОВ БІАЙНА ТРАНС на суму 2800 доларів США є простроченим.

Таким чином, заборгованість ТОВ БІАЙНА ТРАНС за два виконані ТОВ ПРОСПЕКТ перевезення склала 5650 доларів США = (2850+2800).

Під час розгляду справи відповідачем не було спростовано повідомлені позивачем обставини та розмір наявної заборгованості.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України та ч. І ст. 193 ГК України, господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно, ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України виконавець зобов`язаний за завданням замовника надати послугу, а замовник зобов`язаний оплатити цю послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленому договором. За ч. 1 ст. 909 ЦКУ, - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦКУ, - за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 13 КДПВ, - після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку...

Розпискою, про яку йде мова у цій статті, відповідно до звичаїв ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень, є відмітка (підпис, штамп чи печатка) вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR. Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, - йдеться в ч. 2 ст. 13 Конвенції, - здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній (прим, вказані платежі, у даний час, в CMR не зазначаються, а обумовлюються в окремих документах (договорах, заявках, тощо)). У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу. Вантаж доставлений, тож перевезення підлягає оплаті. Зміст вказаної статті вказує на обов`язок негайної оплати перевезення, після його завершення. Обов`язок оплати виконаного перевезення, з огляду на умови Договору та Заявок, узятий на себе замовником - Товариством БІАЙНА ТРАНС .

Як зазначає позивач та, що не оспорено відповідачем, цей обов`язок останнім не виконаний - послуга перевезення не оплачена.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Також, позивачем було заявлено до стягнення 488,38 дол. США (14000,00 грн.) витрат на правову допомогу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Лоза В.М. було підписано договір про надання правової допомоги від 10.01.2018. Згідно п. 2.2, сторони встановили розмірі винагороди адвоката - 14 000,00 грн.

В матеріалах справи наявний акт прийняття-передачі наданих послуг від 18.01.2018 на суму 14000,00 грн., підписаний сторонами, та квитанція до прибуткового-касового ордера №02/1 від 18.01.2018 про сплату позивачем за договором про надання правової допомоги 14 000,00 грн.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення витрат, пов`язаних з правовою допомогою в доларовому еквіваленті та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача саме 14000 грн. витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями: 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс", 0005, Республіка Вірменія (0005, Республіка Вірменія, м. Єреван, пр. Тигран Меци, 65, ІПН 02252255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект" (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-Б, прим. 4, код 22163493) борг за виконані перевезення в сумі 5650,00 доларів США (що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 161963,65 грн. на момент звернення до суду з позовом).

Судові витрати позивача покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс", 0005, Республіка Вірменія (0005, Республіка Вірменія, м. Єреван, пр. Тигран Меци, 65, ІПН 02252255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект" (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-Б, прим. 4, код 22163493) 2 429,45 грн. судового збору та 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу..

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспект" (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-Б, прим. 4, код 22163493).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біайна Транс", 0005, Республіка Вірменія (0005, Республіка Вірменія, м. Єреван, пр. Тигран Меци, 65, ІПН 02252255).

Повне рішення складено "23" грудня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров