Рішення

від 12.12.2019 по справі 923/741/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року Справа № 923/741/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562", м. Херсон, код ЄДРПОУ 03119173,

до Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38151729,

про визнання повідомлення недійсним.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про визнання недійсним Повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТОВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" від електромережі № 66/07-041776 від 20.08.2019.

Позивні вимоги позивачем обґрунтовано посиланням на Закон України " Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та Закон України "Про електроенергетику" та "Правила роздрібного ринку електричної енергії".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09 вересня 2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 923/741/19 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27 вересня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем позовні вимоги не визнаються, спростовуються твердження позивача з посиланням на те, що 28.08.2018р. працівниками АТ "Херсонобленерго" було складно Акт №131567 від 28.08.2018 про порушення позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме, підпунктів 5.5.5.5, 5.5.5.6, 5.5.5.20: безоблікове використання електричної енергії, під"єднання струмоприймачів поза приладом обліку, тобто з метою безоблікового користування електричною енергією Споживач віджав гайки кіл напруги внаслідок чого дроти напруги вільно від`єднуються від струмопровідних шин; при відключенні даних дротів лічильника електроенергія, яка споживається приладом обліку, не враховується; відключення проводилось через верхню частину РЩ-0,4кВ. За результатами розгляду вказаного Акту про порушення Відповідачем було прийнято рішення про застосування оперативно-господарської санкції у розмірі 360382,34 грн., оформлене протоколом засідання комісії №102 від 11.09.2018. Надалі, 21.0.9.2018р. звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом про визнання недійсним рішення про застосування оперативно-господарської санкції у розмірі 360382,34 грн., оформленого протоколом засідання комісії № 102 від 11.09.2018. За результатами розгляду даного позову, рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.01.2019р. у справі № 923/828/18 відмовлено ТзДВ «ХПАТ 16562» у визнанні оскарженого рішення недійсним. Вказане рішення залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019. Постановою Верховного Суду від 06.08.2019р. касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Херсонське підприємство транспорту 16562" залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 10.01.2019 залишено без змін.

За таких обставин, враховуючи підтвердження факту втручання в роботу засобів обліку електричної енергії, зафіксованого в Акті про порушення №131567 від 28.08.2018, а також визнання правомірним та законним рішення оформленого протоколом засідання комісії № 102 від 11.09.2018 про нарахування споживачу вартості спожитої але недорахованої електроенергії в сумі 360382,34 грн., позивачу правомірно було вручено 21.08.2019р. Повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТзДВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" від електромережі № 66/07-041776 від 20.08.2019.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, оскільки останнім не наведено належних доводів, які б свідчили про те, що відповідач під час прийняття рішення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТзДВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" від електромережі № 66/07-041776 від 20.08.2019 порушив вимоги Правил роздрібного ринку електричної енергії чи Кодексу систем розподілу, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд, ухвалою від 08 жовтня 2019 року продовжив строк проведення підготовного засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі.

28 жовтня 2019 року до суду повернулась ухвала від 08.10.2019, яка була направлена на адресу позивача, з відміткою пошти "не вірна адреса" .

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.

За приписами ч.3.ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, ухвали суду у даній справі направлені на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У позовній заяві позивачем зазначено адресу ТзДВ «ХПАТ 16562» - 73003, м. Херсон, Миколаївське шосе, 7-А. Заяв щодо зміни адреси листування, на адресу суду не надходило. За таких обставин, суд вважає, що позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

20 листопада 2019 року до суду від відповідача у справі надійшла заява, в якій зазначається, що позивач враховуючи підтвердження факту втручання в роботу засобів обліку електричної енергії, зафіксованого в Акті про порушення №131567 від 28.08.2018, а також визнання правомірним та законним рішення оформленого Протоколом засідання комісії № 102 від 11.09.2018р. про нарахування споживачу вартості спожитої але недоврахованої електроенергії в сумі 360382,34 грн., сплатив 13.09.2019 в повному обсязі борг в сумі 360382,34 грн. Відповідач зазначає, що на даний час відпали обставини, які були підставою для вручення позивачу 21.08.2019р. Повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТзДВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" від електромережі № 66/07-041776 від 20.08.2019. Дану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 21.11.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі № 923/741/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019р. о 12:00 год.

Представники сторін у судове засідання 12.12.2019р. не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на ті обставини, що належним чином були повідомлені, про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Враховуючі, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а тому за висновком суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній доказами без участі представників сторін.

У судовому засіданні 12.12.2019р. ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 30 грудня 2008 між Акціонерним товариством "Херсонобленерго" (надалі - відповідач, постачальник або АТ "Херсонобленерго") і Товариством з додатковою відповідальністю "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" (надалі - позивач, споживач або ТзДВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562") був укладений договір про постачання електричної енергії № 671 (надалі - договір).

На момент укладення договору сторони погодились, що під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31 липня 1996 року №28 (надалі - ПКЕЕ або Правила).

04 вересня 2018 року в ході перевірки працівниками АТ "Херсонобленерго" було складено акт про порушення №131567, на підставі якого, рішенням комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, оформленим витягом з протоколу №102 від 11.09.2018 року застосовано штрафну санкцію у розмірі 360382,34 грн., як вартість недорахованої електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією.

21 вересня 2018 року ТДВ Херсонське підприємство транспорту 16562 звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій (справа №923/828/18).

20 серпня 2019 року АТ Херсонобленерго направило позивачу повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТОВ Херсонське підприємство транспорту 16562 від електромережі.

Позивач, не погоджується з діями відповідача, щодо можливості та правомірності відключення позивача від електромережі, внаслідок чого вважає, що повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТОВ Херсонське підприємство транспорту 16562 від електромережі від 20.08.2019 року є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Позивач вважає, що оскаржуване повідомлення постачальника електроенергії є оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 ГК України, а тому може бути предметом спору у суді.

Відповідно до п. 6.1. ПРРЕЕ споживач має право оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинним законодавством та цим Договором;

Відповідно до п.п.п. 6, п.п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється якщо відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.

Позивач зазначає, що відповідно до журналу-ордеру і відомості по рахунку №6851 за 01.07.2018р. по 31.08.2019р., будь-яка поточна заборгованість, саме за договором про постачання електричної енергії, ТДВ ХПАТ 16562 перед АТ Херсонобленерго відсутня, а повідомлення про наміри відключення позивача від електропостачання ґрунтується виключно на самостійно донарахованих штрафних санкціях.

Позивач вважає, що повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТОВ Херсонське підприємство транспорту 16562 від електромережі є недійсним та було направлено безпідставно.

Отже, у зв`язку із направленим відповідачем на адресу позивача повідомлення про припинення розподілу електричної енергії, ТОВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати зазначене повідомлення недійсним

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562", не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справ підтверджено, що між позивачем і відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №671 від 30.12.2008р., згідно з яким відповідач зобов`язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю, а позивач зобов`язався оплачувати відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору, в т.ч. сплачувати відповідача двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірними величинами за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Отже, основним правом позивача та відповідно зобов`язанням відповідача в цих правовідносинах є постачання електроенергії відповідачем позивачу. У випадку припинення електропостачання відповідачем право позивача є порушеним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже, згідно з положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а тому з урахуванням цих норм, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В спірному випадку, позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки при розгляді такої вимоги, суд фактично здійснює констатацію певного факту щодо незаконності дій відповідача, а не захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тобто, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

При цьому, виходячи з того, що чинним законодавством, зокрема, вимогами п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачений ефективний спосіб захисту порушених пав позивача, господарський суд позбавлений можливості застосувати вимоги ч.2 ст. 5 ГПК України та самостійно визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом п.п. 3) п. 11.5.2 Кодексу систем розподілу (КСР) наведено випадки припинення розподілу електричної енергії за ініціативою оператора системи розподілу (ОСР) зокрема, у разі виявлення несанкціонованого відбору електричної енергії Користувачем або втручання в роботу засобів обліку електричної енергії або елементів системи розподілу.

Також, відповідно до п. 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі: несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийнятій судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи):

В той же час слід зазначити, що пунктом 7.11 ПРРЕЕ передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно із п. 11.5.13 КСР спірні питання щодо заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії вирішуються шляхом переговорів між ОСР та Користувачем або в судовому порядку. У разі звернення Користувача до суду щодо вирішення спірних питань він повідомляє про це ОСР та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. До вирішення у суді спірного питання між сторонами відключення об`єкта Користувача не здійснюється.

З огляду на зміст наведених норм вони стосується обмеження здійснення припинення електропостачання до моменту вирішення спору щодо заборгованості, чи інших порушень Споживачем Правил чи умов договору.

Враховуючи підтвердження факту втручання в роботу засобів обліку електричної енергії, зафіксованого в Акті про порушення №131567 від 28.08.2018, а також визнання рішенням суду у справі № 923/828/18 правомірним рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії № 102 від 11.09.2018 про нарахування споживачу вартості спожитої але недоврахованої електроенергії в сумі 360382,34 грн., у зв`язку з чим стає очевидним правомірність вручення позивачу 21.08.2019р. Повідомлення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТзДВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" від електромережі № 66/07-041776 від 20.08.2019 р.

Враховуючи викладене, позивач не надав належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач під час прийняття рішення про припинення розподілу електричної енергії (відключення) ТзДВ "Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562" від електромережі № 66/07-041776 від 20.08.2019 порушив вимоги Правил роздрібного ринку електричної енергії чи Кодексу систем розподілу, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладуться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко