Рішення

від 20.12.2019 по справі 924/1228/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2019 р. Справа № 924/1228/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства «Арт регіон» , м. Старокостянтинів Хмельницької області

до Грицівської селищної ради, смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 17618,48 грн, з яких 3750,00 грн 3% річних та 13868,46 грн інфляційних нарахувань

за участю представників:

позивача: Драчук С. Л. - згідно з довіреністю від 01.07.2018

відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: приватне підприємство «Арт регіон» , м. Старокостянтинів Хмельницької області звернулось до суду з позовом про стягнення з Грицівської селищної ради, смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області 17618,48 грн, з яких 3750,00 грн 3% річних та 13868,46 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 20.12.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач невчасно виконав зобов`язання з оплати робіт, виконаних за договором про виконання робіт від 15.09.2017. При цьому посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18, яким з відповідача стягнуто заборгованість за вказаним договором. Правовою підставою позову зазначає положення ст. ст. 11, 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 222 ГК України.

Відповідач у відзиві на позов (від 10.12.2019) стверджує, що строк виконання відповідачем - боржником свого обов`язку не був встановлений позивачем - кредитором, зокрема у договорі та первинних бухгалтерських документах, а тому боржник не міг приступити до виконання зобов`язання. Вважає, що оплата виконаних робіт могла бути здійснена до 31.12.2017 (строк дії договору, встановлений п. 9.1 договору) або 30.07.2018 - час внесення позивачем відомостей про строк у договір та, зокрема акт приймання виконаних будівельних робіт.

Зазначив, що невчасне безспірне списання коштів відбулось не з вини відповідача, який забезпечив виконання зобов`язання в грудні 2018 року, посилаючись на ст. 25 Бюджетного кодексу України, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Вказує, що невиконання зобов`язання мало місце через прострочення кредитора, який виконав роботи тільки 28.05.2018. З огляду на наведене, вважає, що визначена позивачем сума заявлених до стягнення нарахувань є помилковою. Крім того, зауважив, що позовні вимоги не передбачені ст. 625 ЦК України, сторони домовились про прощення боргу, спеціальним законом не передбачено грошового зобов`язання органу місцевого самоврядування в більшому розмірі від розміру публічної закупівлі. Звернув увагу на завищення судових витрат позивача на правову допомогу.

Також у відзиві на позов відповідач просив об`єднати в одне провадження судові справи №924/1228/19 за позовом ПП Арт регіон та №924/1229/19 за позовом ФОП Хачатрян А.Г. до одного й того ж відповідача Грицівської селищної ради.

Ухвалою суду від 20.12.2019 у клопотанні відповідача про об`єднання в одне провадження справ №924/1228/19 за позовом ПП Арт регіон та №924/1229/19 за позовом ФОП Хачатрян А.Г. до одного й того ж відповідача Грицівської селищної ради відмовлено.

Крім того, судом залишено без задоволення зазначені у відзиві на позов клопотання відповідача: про надання позивачу строку для уточнення юридично неконкретизованих позовних вимог, які не передбачені ст. 625 ЦК України, - з огляду на положення ст. ст. 13, 14, 46, 119 ГПК України; про продовження встановленого строку для подання відповідачем заперечення на відповідь на відзив - з огляду на невисловлення позивачем бажання реалізувати своє право на надання відповіді на відзив, у зв`язку з чим клопотання є передчасним; про витребування у позивача екземпляра заяви про звернення позивача до Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області від 28.12.2018 про безспірне списання заборгованості у справі №924/669/18 - з огляду на невідповідність вимогам ст. 81 ГПК України, зокрема відсутності обґрунтування обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументів, які він може спростувати, незазначення заходів, яких відповідач вжив для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказуючи на необґрунтованість доводів відповідача.

Відповідач представника в судове засідання не направив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

15.09.2017 між Грицівською селищною радою Шепетівського району Хмельницької області (замовник) та ПП Арт регіон (підрядник) укладено договір про виконання робіт (далі - договір, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов`язується у 2017 році виконати роботи по об`єкту Поточний ремонт дорожнього покриття по вул. Ломоносова, смт. Гриців, Шепетівського району Хмельницької області , а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

У п. 3.1 договору вказано ціну договору - 162753,00 грн, без ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін

Сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи (акт прийому-передачі) проводяться на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту підписання актів здачі-прийому робіт на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України (п. 3.2 договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору термін виконання робіт: початок - 15 вересня 2017 року, закінчення 31 грудня 2017 року. Місце виконання робіт - смт. Гриців Шепетівського району Хмельницької області.

За умовами п. п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.4 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом приймання-здачі виконаний робіт за формою №КБ-2в, КБ-3; здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт проектно-кошторисній документації, будівельним нормам і правилам, матеріалів, конструкцій та виробів-державним стандартам і технічним нормам.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Цей договір набирає чинності з 15.09.2017 і діє до 31.12.2017.

Позивачем у матеріали справи надано підписаний сторонами 22.09.2017 акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року (ПФ №КБ-2в) по об`єкту «Поточний ремонт дорожнього покриття по вул. Ломоносова, смт. Гриців Шепетівського району Хмельницької області на суму 162753,00 грн, який містить підписи представників сторін та відтиски печаток, а також платіжне доручення від 27.09.2017 №1 про сплату Грицівською с/р позивачу 66091,00 грн за поточний ремонт дороги згідно з актом та договором.

Зазначені обставини відображені і в рішенні господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18 позов приватного підприємства "Арт Регіон", м. Старокостянтинів до Грицівської селищної ради, смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 96662,00 грн боргу задоволено, стягнуто з Грицівської селищної ради на користь приватного підприємства "Арт Регіон", зокрема 96662,00 гривень.

У рішенні суд дійшов висновку про наявність за відповідачем заборгованості в сумі 96662,00 грн за неналежне виконання договору про виконання робіт від 15.09.2017 щодо обов`язку своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішення набрало законної сили, у встановленому законодавством порядку не оскаржене.

На виконання вищезазначеного рішення видано наказ від 10.12.2018.

Відповідно до меморіальних ордерів від 15.01.2018 №2 на суму 1925,00 грн, від 06.02.2019 №5 на суму 54756,06 грн та №6 на суму 39980,94 грн відповідачем сплачено позивачу всього 96662,00 гривень.

Посилаючись на несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором про виконання робіт від 15.09.2017, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3750,00 грн 3% річних та 13868,46 грн інфляційних втрат (згідно з поданим розрахунком).

Відповідачем у матеріали справи надано, зокрема копії підписаного сторонами договору про виконання робіт від 22.09.2017 №22, укладеного між Грицівською селищною радою (замовник) та ПП "Арт регіон" (підрядник) на суму 66091,00 грн; підписаного сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за 2017 рік від 26.09.2017на суму 66091,00 грн; виписки від 27.09.2017 про сплату позивачу 66091,00 грн за поточний ремонт дороги по вул. Ломоносова згідно з актом №1 від 26.09.2017, договором від 22.09.2017; службових записок від 01.11.2017 р., 26.05.2018 про стан дорожнього покриття та виконані роботи, акта огляду дорожнього покриття та відбору зразків дорожнього покриття від 01.12.2017, актів огляду ділянки дороги від 23.03.2018, 25.06.2018, протоколу №1 засідання тимчасової комісії з вивчення питання стану доріг після поточного ремонту, заяви Грицівської селищної ради до ПП "Арт регіон" від 11.06.2019 про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору та інших недоліків, в якому зазначено, що питання оплати робіт може бути розглянуте замовником після погодження з технічним наглядом та проведення будівельно-технічної експертизи; позовної заяви від 30.07.2018 за позовом ПП "Арт регіон" до Грицівської селищної ради про стягнення 96662,00 гривень.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України слідує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з матеріалів справи та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18, між сторонами було укладено договір про виконання робіт від 15.09.2017, згідно з яким позивач зобов`язався у 2017 році виконати роботи по об`єкту Поточний ремонт дорожнього покриття по вул. Ломоносова, смт. Гриців, Шепетівського району Хмельницької області , а відповідач - прийняти і оплатити такі роботи.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано підписаний сторонами 22.09.2017 акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року (ПФ №КБ-2в) на суму 162753,00 гривень.

У зв`язку із несплатою вартості виконаних робіт за договором про виконання робіт від 15.09.2017 рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18 з Грицівської селищної ради на користь приватного підприємства "Арт Регіон" стягнуто 96662,00 грн заборгованості.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18 набрало законної сили та було виконане відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами (від 15.01.2018 №2 на суму 1925,00 грн, від 06.02.2019 №5 на суму 54756,06 грн та №6 на суму 39980,94 грн) та позивачем.

Оскільки оплата виконаних робіт відбулася з порушенням передбаченого договором строку, позивач просить стягнути з відповідача 3750,00 грн 3% річних та 13868,46 грн інфляційних втрат (згідно з поданим розрахунком).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 3.2 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи (акт прийому-передачі) проводяться на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту підписання актів здачі-прийому робіт на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

При цьому судом зважається на те, що частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 №905/2358/16, Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 02.05.2018 у справі №902/445/17, від 05.04.2018 у справі №922/2239/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Вищезазначеним також спростовуються аргументи відповідача про надмірність позовних вимог у зв`язку з тим, що спеціальним законом не передбачено грошового зобов`язання органу місцевого самоврядування в більшому розмірі від розміру публічної закупівлі.

При цьому доводи відповідача про те, що він не мав умислу порушувати зобов`язання, забезпечив виконання зобов`язання в грудні 2018 року, звернення позивача з вимогою до Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про безспірне списання коштів 28.12.2018 не можуть слугувати підставою для невиконання грошового зобов`язання у строк, прямо передбачений договором між сторонами. Доводи відповідача про невстановлення позивачем строку виконання обов`язку відповідачем спростовуються умовами п. 3.2 договору, згідно з яким розрахунки за виконані роботи (акт приймоу-передачі) проводяться на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту підписання актів здачі-прийому робіт на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Крім того, посилання відповідача на внесення позивачем неправдивих відомостей про дату виконання робіт, зокрема до акту від 22.09.2017, судом оцінюється критично з огляду на наявність у зазначеному акті підписів представників обох сторін, відтисків печаток сторін, наявність рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018 у справі №924/669/18, згідно з яким стягнуто заборгованість за роботи, виконання яких підтверджено вказаним актом.

Разом з тим, при перевірці поданого позивачем розрахунку судом встановлено, що в останньому не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так, 22.10.2017, з якого позивачем проводяться нарахування, є неділею. Отже, виходячи з наведеного вище та враховуючи положення п. 3.2 договору, нарахування повинні здійснюватись з 24.10.2017.

Також позивачем при здійсненні розрахунку не взято до уваги те, що сплата відповідачем заборгованості в сумі 96662,00 грн відбувалась періодичними платежами (01.15.2019, 06.02.2019), а також неправомірно здійснено нарахування на дату, в яку здійснювалась оплата.

Враховуючи вищезазначене та провівши власний перерахунок 3% річних, суд зазначає що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3730,59 грн; у позові в частині стягнення 19,41 грн 3% річних належить відмовити

З приводу нарахування позивачем інфляційних втрат суд зазначає, що відповідні нарахування здійснені в тому числі за період, що становить менше одного місяця. У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги положення ст. 625 ЦК України, часткові періодичні оплати коштів відповідачем та наявну на кінець кожного з місяців заборгованість, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат в розмірі 12423,81 грн (на заборгованість в сумі 96662,00 грн станом на кінець грудня 2018 рок за період листопад 2017 року - грудень 2018 рокуу - 11476,44 грн; на заборгованість в сумі 94732,00 грн станом на кінець січня 2019 року за січень 2019 року - 947,37 грн, а тому в частині стягнення 1444,65 грн інфляційних нарахувань належить відмовити.

Зауваження відповідача про те, що позовні вимоги не передбачені ст. 625 ЦК України, судом оцінюються критично, оскільки вони не спростовують правової природи та підстав виникнення заявлених до стягнення сум.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на домовленість сторін про прощення боргу, оскільки останні будь-якими належними та допустимими доказами не доведені. При цьому звертається увага на положення ч. ч. 1, 4 ст. 4 ГПК України, відповідно до яких право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 3730,59 грн 3% річних та 12423,81 грн інфляційних нарахувань.

У позові в частині стягнення 19,41 грн 3% річних і 1444,65 грн інфляційних нарахувань потрібно відмовити.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 ГПК України).

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також зазначено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також із витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (позиція, висловлена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Позивачем в обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. надано договір про надання правничої допомоги від 01.11.2019 №03/2019, укладений між Адвокатським бюро «Сергія Драчука» та приватним підприємством Арт регіон , рахунок-фактуру від 21.11.2019, виписаний АБ Сергія Драчука приватному підприємству Арт регіон на сплату 5000,00 грн за надання правової допомоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних з Грицівсьої селищної ради в господарському суді Хмельницької області згідно з договором про надання правової допомоги №03/2019 від 01.11.2019, платіжне доручення від 22.11.2019 №412 про сплату позивачем 5000,00 грн. згідно з рахунком від 21.11.2019, акт виконаних робіт від 22.11.2019 згідно з договором про надання правової допомоги №03/2019 від 01.11.2019 на суму 5000,00 гривень.

Розглядаючи питання розподілу між сторонами заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується, що в акті виконаних робіт від 22.11.2019 згідно з договором про надання правової допомоги №03/2019 від 01.11.2019 сторони засвідчили надання таких послуг з правової допомоги: ознайомлення з матеріалами справи; вивчення документів, що можуть стати доказами по справі - 2 год.; розроблення позовної заяви із розрахунком про стягнення - 3 год.; ксерокопіювання додатків до позовної зави, підготовка матеріалів та подання позовної заяви до господарського суду Хмельницької області з надсиланням примірника позовної заяви відповідачу - 2 год.; представництво інтересів у господарському суді Хмельницької області орієнтовно - 3 судодні.

При цьому судом враховується, що до складу послуг з надання правової допомоги включено витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги (зокрема, витрати на ксерокопіювання), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат, а також послуги з представництва інтересів у суді з орієнтовним зазначенням витраченого часу (3 судодні), що не відповідає фактично витраченому часу (у справі проведено одне судове засідання).

Виходячи з того, що сторонами договору про надання правової допомоги за погодженням визначено лише загальну вартість наданих послуг з правової допомоги в сумі 5000,00 гривень, беручи до уваги складність справи, критерії пропорційності витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, розумності цих витрат, значення справи для сторін, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим у стягненні з відповідача 3000,00 грн витрат необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства «Арт регіон» , м. Старокостянтинів Хмельницької області до Грицівської селищної ради, смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 17618,48 грн, з яких 3750,00 грн 3% річних та 13868,46 грн інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з Грицівської селищної ради, Хмельницька область, Шепетівський район, смт Гриців, вул. Шевченка, буд. 2 (код 04402563) на користь приватного підприємства «Арт регіон» , Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, буд. 72 (код 36299509) 3730,59 грн (три тисячі сімсот тридцять гривень 59 коп.) 3% річних, 12423,81 грн (дванадцять тисяч чотириста двадцять три гривні 81 коп.) інфляційних нарахувань, 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на оплату правничої допомоги адвоката, 1761,37 грн (одну тисячу сімсот шістдесят одну гривню 37 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 24.12.2019.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 72), 3 - відповідачу (30455, Хмельницька область, Шепетівський район, смт Гриців, вул. Шевченка, 2). Всім рек. з пов. про вруч.