Рішення

від 10.12.2019 по справі 295/2670/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2670/19

Категорія 7

2/295/1451/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з Давиденко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільному майні, а саме: в праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0209 га (209,0 кв.м), кадастровий номер 1810136300:06:006:0043, цільове призначення (використання) земельної ділянки для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 частині - з присудженням ОСОБА_2 грошової компенсації вартості цієї частки майна шляхом виплати із депозитного рахунку суду - та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є власником 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:06:006:0043, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою АДРЕСА_2 право власності на Ѕ частину цієї земельної ділянки. А також просила стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір та інші витрати пов`язані з розглядом справи в суді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 17.01.1986 року на підставі договору купівлі - продажу від 17.01.1986 року, посвідченого державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Павлюк Г. А. за реєстровим номером 2-151, ОСОБА_2 купив 1/3 частину житлового будинку в АДРЕСА_3 змінена наразі - АДРЕСА_2 ). На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 09.04.1997 року ОСОБА_2 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0209 га, що розташована в АДРЕСА_2 , цільове використання - обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2010 року за позивачем було визнано право власності на 1/2 частину майна, що було придбане у період шлюбу з ОСОБА_2 , визначивши остаточно за кожним з них право власності на 12/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , а також право власності на земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,01045 га. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24.11.2011 року, за позивачем було визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка зазначена в Державному акті про право власності на земельну ділянку від 09.04.1997 року, виданому на ім`я ОСОБА_2 по проспекту Миру АДРЕСА_2 , остаточно визначивши за кожним з них право власності по цьому державному акту на земельні ділянки площею по 104,5 кв.м за кожним.

У відповідності з рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14.08.2013 року з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 12/100 ідеальної частки у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 в розмірі 102 600 грн. 00 коп. Вказана грошова компенсація була стягнута, оскільки з урахуванням технічних, санітарних, житлових та інших норм і правил, не представлялося можливим виділити ОСОБА_2 в натурі 12/100 ідеальної частки вказаного житлового будинку.

Після виконання ОСОБА_1 рішення Богунського районного суду міста Житомира від 14.08.2013 року в частині сплати ОСОБА_2 грошової компенсації в сумі 102 600 грн. 00 коп. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 червня 2018 року було зареєстровано за нею право власності на 12/100 ідеальної частки житлового будинку, що підтверджуєтьс я витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 червня 2018 року № 128138013. Таким чином, ОСОБА_1 є власником 24/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,01405 га (104,5 кв. м.), яка зазначена в Державному акті про право власності на земельну ділянку від 09 квітня 1997 року, виданому на ім`я ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . Власником іншої 1/2 частини земельної ділянки площею 0,01405 га (104,5 кв. м.) є ОСОБА_2 .

Зазначає, що спільне користування спірною земельною ділянкою із співвласником відповідачем є неможливим так як позивач є єдиним власником 24/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номер - 1810136300:06:006:0043, цільове використання якої - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель й з урахуванням того, що у відповідача немає жодного нерухомого майна за вказаною вище адресою, яке необхідно обслуговувати, то потреби в наявності у нього частини земельної ділянки також немає.

Позивач наголошує на тому, що в позасудовому порядку з відповідачем досягти домовленості із цього питання не вдалося. Відповідач не погоджується на отримання від позивача грошової компенсації за належну йому 1/2 частину в праві спільної часткової власності на земельну ділянку. Таким чином, не вирішення питання припинення права власності відповідача на належну йому 1/2 частину в праві спільної часткової власності на земельну ділянку в судовому порядку надає йому можливість вчиняти по відношенню до належного позивачу майна самоправні дії, які призводять до порушення її законних прав та інтересів тощо. За таких вищевказаних обставин позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю з підстав зазначених в позовній заяві. Позивач в судове засідання 10.12.2019 року не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності, вимоги підтримала та надіслала письмові пояснення від 10.12.2019 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні заявленого позову.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому наголошувалося на тому, що постановою апеляційного суду Житомирської області від 10.04.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено в припиненні права власності на 12/100 ід. часток домоволодіння по АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 . Також, ним вказується на те, що відповідач має потребу в земельній ділянці, оскільки на його частині землі побудований гараж, яким він користується. Відповідач у відзиву не погоджувався з тим, що ділянка є неподільною та його не влаштовувала сума компенсації за частину земельної ділянки в розмірі - 9893 грн. 00 коп.

Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі, на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2010 року за позивачем було визнано право власності на 1/2 частину майна, що було придбане у період шлюбу з ОСОБА_2 , визначивши остаточно за кожним з них право власності на 12/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , а також право власності на земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,01045 га. (а.с.9)

Згідно витягу про державну реєстрацію прав №29830919 від 29.04.2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира на 12/100 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.10)

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24.11.2011 року, за позивачем було визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка зазначена в Державному акті про право власності на земельну ділянку від 09.04.1997 року, виданому на ім`я ОСОБА_2 по проспекту Миру АДРЕСА_2 , остаточно визначивши за кожним з них право власності по цьому державному акту на земельні ділянки площею по 104,5 кв.м за кожним. (а.с.11)

У відповідності з рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14.08.2013 року з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 12/100 ідеальної частки у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 в розмірі 102 600 грн. 00 коп. (а.с.13)

Остаточний розрахунок ОСОБА_1 був проведений 6 квітня 2018 року, про що свідчить квитанцію про внесення коштів в розмірі - 112114 грн. 00 коп. Дана обставина була встановлена постановою апеляційного суду Житомирської області від 10.04.2018 року.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №128138013 від 19.06.2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.08.2019 року на 12/100 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.14)

Відповідно до відомостей технічного паспорту ОСОБА_1 являється одноособовим власником 24/100 частини будинку та надвірних будівель за адресою АДРЕСА_2 .

Суд звертає увагу на відомості про складові частини об`єкту нерухомого майна, які належать до житлового будинку А, а саме: сарай Б, сарай В, гараж Е, вбиральня У, вбиральня У1, гараж Г та вказані у наданому Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, з Витягу однозначно вбачається, що ОСОБА_2 станом на період розгляду справи в будинковолодінні по АДРЕСА_2 не належить жодна частка на праві приватної власності й жодна нерухома споруда.

Позивачем було замовлено відповідну експертизу в порядку ст.. 106 ЦПК України яку в подальшому було долучено до матеріалів цивільної справи.

18 листопада 2019 року експертом надано висновок №814/11-2019 за результатами проведення судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, яким зазначено, що дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:06:006:0043 площею 0,0209 га (209 кв.м) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_2 в цінах на дату проведення дослідження, становить (із заокругленням до сотих): 64700 грн. 00 коп., в тому числі Ѕ частки: 32350 грн. 00 коп.

Експертом наголошено, що за результатами порівняння: часток співвласників в земельній ділянці, конфігурації земельної ділянки, схеми забудови, об`ємно-планувального рішення будівель, відсутність відомостей щодо порядку користування розташованими будівлями і спорудами в будинковолодінні, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.02.2017 у цивільній справі №295/10238/16-ц, розміщення земель загального користування відносно досліджуваної ділянки, з вимогами нормативних документів, встановлено, що виділити в натурі ОСОБА_2 1/2 частки в земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:06:006:0043 площею 0,0209 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , не вбачається технічно за можливе.

Вимоги ст. 355 ЦК України зазначають, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 ЦК України).

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника , який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина 2 статті 364 ЦК України).

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ст. 364 ЦК України).

Також, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ст. 365 ЦК України).

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 2 і, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними в своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

У відповідності із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно нормами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно частиною 3 статті 152 ЗК України шляхом - визнання права.

У відповідності з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 317 ЦК України , власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статей 319 , 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 січня 2016 р. в справі № 6-2925цс16 та Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018р. в справі № 201/1567/14-ц.

На підставі вищевикладеного, оцінивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов про припинення на частку земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд підлягає задоволенню.

Суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не може бути поділена між співвласниками, враховуючи неподільність речі, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України), зокрема, земельна ділянка є неподільною річчю, а тому виділ в натурі частки відповідача є неможливим.

Бере до уваги висновок експерта, в якому останній категорично зазначає, що виділити в натурі ОСОБА_2 1/2 частки в земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:06:006:0043, площею 0,0209 га, що розташована по АДРЕСА_2 не вбачається технічно за можливе.

Також суд враховує неприязні відносини, які склалися між сторонами протягом багатьох років судових розглядів різних справ й неможливість спільного користування як будинковолодінням так і земельною ділянкою.

Більш того, право власності на 24/100 частин будинковолодіння та господарські споруди зареєстровані на праві приватної власності наразі одноособово за ОСОБА_1 та вона є єдиним володільцем та користувачем й має потребу в обслуговуванні своєї частини.

Суд враховує, що ОСОБА_2 не надано жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував його право власності на будь-яку споруду, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:06:006:0043, площею 0,0209 га по АДРЕСА_2 .

Отже, такий об`єкт нерухомості, як земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:06:006:0043, площею 0,0209 га, що розташована по АДРЕСА_2 підлягає виділу лише одному співвласнику - ОСОБА_1 .

Що стосується твердження представника відповідача щодо наявності постанови апеляційного суду Житомирської області від 10.04.2018 року, якою було відмовлено ОСОБА_1 в припиненні права власності на 12/100 частин в будинковолодінні по АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції було скасовано рішення з тих підстав, що спір між співвласниками на момент перегляду справи, вже був вирішений із інших правових підстав, оскільки ОСОБА_1 був проведений остаточний розрахунок за 12/100 часток в будинковолодінні та внесені кошти на рахунок ОСОБА_2 в повному обсязі та згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.08.2017 року.

Апеляція в постанові зауважила, що право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав грошову компенсацію, припиняється з дня її отримання ( ч.2 ст. 364 ЦКУ)

Таким чином, наданий позивачем висновок судового експерта від 18.11.2019 року суд приймає як належний доказ, який об`єктивно підтверджує дійсну ринкову вартість об`єкту нерухомості., а квитанція № 19930 від 06.12.2019 року підтверджує внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошову компенсацію в сумі 32350 грн.

Суд, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536 грн. та судові витрати, пов`язані з проведенням оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи в розмірі 2512 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 7, 8, 12, 13, 81, 141, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 183, 319, 358, 364, 365, 378 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільному майні, а саме: в праві власності на 1/2 частину земельної ділянки, що становить 104,5 кв.м та має загальну площу 209,0 кв. м. (0,0209 га), кадастровий номер 1810136300:06:006:0043, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 із стягненням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 32 350 грн. грошової компенсації, що знаходиться на депозитному рахунку суду за 1/2 частину зазначеної вище земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на цілу земельну ділянку, загальною площею 209,0 кв. м. (0,0209 га), кадастровий номер 1810136300:06:006:0043, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб- платників податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536 грн. та судові витрати, пов`язані з проведенням оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи в розмірі 2512 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ).

Повне рішення складено: 16.12.2019 року.

Суддя: Н. Ф. Слюсарчук