Рішення

від 23.12.2019 по справі 120/3028/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 грудня 2019 р. Справа № 120/3028/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до приватного акціонерного товариства "Козятинхліб"

про стягнення адміністративно - господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю. Згідно звіту відповідача за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2018 році становила 243 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 9 осіб, а також кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 10 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників - 15577,00 грн, середньорічна заробітна плат штатного працівника - 64103 грн. Отже, відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 64102,88 грн та нараховану пеню у розмірі 5653,62 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого товариство просило відмовити у задоволенні позовних вимог Фонду, оскільки приватним акціонерним товариством "Козятинхліб" вживались усі залежні від нього заходи для недопущення правопорушення. Протягом 2018 року Відповідач подавав до Козятинського МЦЗ інформацію про попит на робочу силу за формою №3-ПН для працевлаштування інвалідів (вакансія робітник-інвалід), при цьому відмов у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю з ініціативи товариства не було. У зв`язку з тим, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами у необхідній кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись. З огляду на зазначене, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

15.10.19 на адресу суду від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній з доводами викладеними Відповідачем у відзиві на позовну заяву не погоджується та зазначає, що законодавством не передбачено звільнення роботодавця від обов`язку сплати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в зв`язку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство та/або відмовлялись від запропонованої роботи.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, перевіривши доводи сторін поданими доказами, з`ясувавши обставини фактичні обставини справи, встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" подало до Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ, затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року № 42. У звіті товариством зазначено, що в 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 243 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 9 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 10 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 15577 грн, середньорічна заробітна плат штатного працівника - 64103 грн.

Оскільки, в даному випадку, відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції у сумі 64102,88 грн, Фонд звернувся до суду з вимогами про їх стягнення та про стягнення нарахованої пені у розмірі 5653,62 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, в контексті даної спірної ситуації суд, виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Частиною 3 статті 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно статті 18 Закону України №875-ХІІ від 21.03.1991р. забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013 року).

Відповідно до п.4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року №5067-VІ (далі - Закон №5067-VІ), роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно Наказу Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" №316 від 31.05.2013 року, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як встановлено судом, відповідачем протягом 2018 року до Козятинського міськрайонного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії) у яких відображено наявність вакансій на посади водій, формувальник тіста, вантажник, із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю.

У відповідності до п.2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до п.3 частини1 статті 1 Закону №5067-VІ визначено, що вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Суд зазначає, що після виконання відповідачем обов`язку щодо створення робочого місця і надання інформації до Козятинського МЦЗ про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів, саме у державного органу з працевлаштування інвалідів виникає обов`язок забезпечити працевлаштування інвалідів на створені робочі місця, тобто вина у не працевлаштуванні інвалідів покладається на органи працевлаштування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для інвалідів.

Частиною 10 статті 19 Закону передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм, суд переконався, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно вживало необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином, посилання Фонду соціального захисту інвалідів у позові на вимоги ст.18,19 Закону України №875 щодо обов`язку відповідача самостійно працевлаштовувати інвалідів, не може трактуватися як обов`язок відповідача самостійно розшукувати інвалідів для працевлаштування. Якщо підприємець створив робоче місце, проінформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць, які можуть бути зайняті інвалідами, але інваліди на це місце не направлялися або не виявили бажання зайняти запропоновані вакансії, то штрафні санкції до такого підприємця застосовуватися не повинні.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно частини 1 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи вищенаведене, та у зв`язку із виконанням відповідачем передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, шляхом подання звітів за формою № 3-ПН "Про наявність вакансій", суд дійшов висновку про виконання підприємством вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного господарських санкцій.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак, не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Код ЄДРПОУ - 13308892, вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037)

Відповідач - приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" (Код ЄДРПОУ - 00375757, 22100, Вінницька обл., місто Козятин, вул. Незалежності, будинок 72)

Суддя Крапівницька Н. Л.