Рішення

від 12.09.2019 по справі 160/5294/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 160/5294/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Верховцевський елеватор до Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

07.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Верховцевський елеватор з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, складені заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Мельник Д.М., винесені 06.02.2019 року:

- за формою Р № 0002861409 про сплату 210508,75 грн., із них збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 168407,00 грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями 42101,75 грн.;

- за формою Р № 0002901409 про сплату 196875,00 грн., із них збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 175500,00 грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями 39375,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що контролюючим органом - ГУ ДФС України у Дніпропетровській області проведено невиїзну перевірку і, як наслідок, фактичний вид перевірки, проведений податковим органом за результатами якої складено акт та винесені податкові повідомлення-рішення, не відповідає визначеному наказом виду перевірки - виїзної. Позивач вважає, що дії відповідача щодо фактичного проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286) та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, всупереч наказу Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , є істотним порушенням при реалізації контролюючим органом своїх владних управлінських функцій. Відтак, позивач зазначає, що відповідач діяв не у межах, не у спосіб і не у порядку, передбаченому нормами закону, і, як наслідок, податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.07.2019 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та додано всі необхідні докази.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач зазначив, що на підставі наказу № 7391-п від 19.12.2018 року Про внесення змін до наказу ГУ ДФС від 29.08.2018 року № 4972-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Верховцевський елеватор та повідомлення від 19.12.2018 року № 13248 та № 13251, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з ТОВ Вімес Агро Трейд та ТОВ Бракарард за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року. Відповідно до направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 7391-п, головний державний ревізор-інспектор прибув для проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період діяльності, з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд та ТОВ Бракарард за місцезнаходженням позивача. Проте, посадовою особою позивача ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та копії наказу від № 18.12.2018 року № 7391-п, про що складено акт від 20.12.2018 року № 74410/04-36-14-09/36906202, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача. Повторно відповідно до направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 7391-п представник відповідача прибув для проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період діяльності з 01.01.2015 по 31.03.2018 року. Проте, посадовою особою позивача ОСОБА_1 повторно було відмовлено в отриманні направлень на перевірку, про що складено акт від 21.12.2018 року № 74950/04-36-14-09/36906202, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача. За вказаних підстав перевірку позивача проведено в приміщенні відповідача за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а. Відповідач вказує, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 168 407 грн., в тому числі: у липні 2016 року на суму 23 140 грн., у серпні 2016 року на суму 3 600 грн., у вересні 2016 року на суму 50 000 грн., у жовтні 2016 року на суму 91 667 грн. Окрім того, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 157 500 грн., у тому числі: у 2016 році на суму 157 500 грн. За вказаних підстав відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

19.08.2019 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просить суд позовну заяву задовольнити повністю. Вказує на систематичні порушення при призначенні та проведенні перевірки.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) зареєстровано у встановленому законодавством порядку, перебуває на обліку Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 7391-п Про внесення змін до наказу ГУ ДФС від 29.08.2018 № 4972-п на підставі п.п. 191.1.1 п.191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, на виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави у справі № 522/1251/18 від 10.04.2018 та у зв`язку з отриманням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 0440/6866/18 було внесено зміни до наказу від 29.08.2018 року № 4972-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) , а саме, пункт 1 наказу викладено в наступній редакції: Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) з 20.12.2018р., тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015р. по 31.03.2018 року з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Віімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286) та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 7391-п, головний державний ревізор-інспектор прибув для проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд та ТОВ Бракарард за місцезнаходженням позивача. Проте, посадовою особою позивача ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та копії наказу від № 18.12.2018 року № 7391-п, про що складено акт від 20.12.2018 року № 74410/04-36-14-09/36906202, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача.

Повторно відповідно до направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 7391-п, представник відповідача прибув для проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період діяльності з 01.01.2015р. по 31.03.2018 року. Проте, посадовою особою позивача ОСОБА_1 повторно було відмовлено в отриманні направлень на перевірку, про що складено акт від 21.12.2018 року № 74950/04-36-14-09/36906202, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача.

Окрім того, судом встановлено, що посадовою особою позивача, головним бухгалтером Агеєвою О.М. було відмовлено в отриманні направлень на перевірку 05.09.2018 року, про що складено акт від 05.09.2018 року № 49775/04-36-14-09/36906202.

За вказаних підстав перевірку позивача проведено в приміщенні відповідача за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а.

Головним управління ДФС у Дніпропетровській області було складено Акт від 04.01.2019 року № 128/04-36-14-09/36906202 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286) та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. .

Так, перевіркою позивача встановлено порушення, а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на загальну суму 157 500 грн., в тому числі у 2016 році на суму 157 500 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 168 407 грн., в тому числі у липні 2016 року на суму 23 140 грн., у серпні 2016 року на суму 3600 грн., у вересні 2016 року на суму 50 000 грн., у жовтні 2016 року на суму 91 667 грн.

В подальшому було винесено податкові повідомлення-рішення:

- за формою Р № 0002861409 від 06.02.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 210508,75 грн., у тому числі - 168 407,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 42 101,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за формою Р № №0002901409 від 06.02.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 196875,00 грн., у тому числі - 157 500,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 39 375,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст.75 ПК встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначені статтею 78 Кодексу.

Так, вказаною статтею встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.04.2018 року у справі №552/1251/18 призначено позапланову документальну перевірку ТОВ Верховцевський елеватор з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд та ТОВ Бракарард за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. Проведення перевірки доручено співробітникам ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі вищезазначеної ухвали суду ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено наказ від 29.08.2018 року № 4972-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) .

В подальшому, наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2018 року № 7391-п Про внесення змін до наказу ГУ ДФС від 29.08.2018 № 4972-п на підставі п.п. 191.1.1 п.191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, на виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави у справі № 522/1251/18 від 10.04.2018 та у зв`язку з отриманням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 0440/6866/18 було внесено зміни до наказу від 29.08.2018 року № 4972-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) , а саме, пункт 1 наказу викладено в наступній редакції: Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Верховцевський елеватор (код ЄДРПОУ 36906202) з 20.12.2018р., тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015р. по 31.03.2018 року з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286) та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188).

Як вже встановлено судом, позивачем неодноразово мали місце відмови від отримання направлень на перевірку та недопуск контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

За приписами п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Як встановлено судом, посадовою особою позивача ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та копії наказу від № 18.12.2018 року № 7391-п, про що складено акт від 20.12.2018 року № 74410/04-36-14-09/36906202, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача: м. Дніпро, вул.. Собінова, б.1, оф. 910.

Посадовою особою позивача, головним бухгалтером Агеєвою О.М. повторно було відмовлено в отриманні направлень на перевірку від 19.12.2018 року № 13251 та № 13248 та копії наказу від № 18.12.2018 року № 7391-п, про що складено акт від 21.12.2018 року № 74950/04-36-14-09/36906202, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача.

У даній справі судом встановлено, що копію наказу №7391-п від 19.12.2018 року та копії направлення на перевірку дійсно отримано позивачем після проведення перевірки, а саме, 09 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що представник позивача ухилявся від отримання копії наказу та направлень на перевірку, що підтверджується актами від 20.12.2018 року №74410 та від 21.12.2018 року №74950.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, з урахуванням встановлених законодавством нормативів пересилання поштової кореспонденції контролюючий орган здійснив всі необхідні та залежні від нього дії для забезпечення своєчасного отримання платником податку наказу про проведення перевірки та повідомлення. Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку контролюючого органу здійснювати будь-який контроль за порядком пересилання поштового відправлення.

За вказаних підстав, перевірку позивача проведено в приміщенні відповідача за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а.

Таким чином, судом не можуть прийнятися до уваги доводи позивача стосовно невручення наказу та повідомлень про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки, судом встановлено факт неодноразової відмови позивача від отримання таких документів. Тому відповідач надіслав вказані документи на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

Тобто, у цій справі, податковим органом вживались заходи щодо забезпечення дотримання прав платника податків, а саме, належного повідомлення про проведення перевірки у порядку, передбаченому пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, однак, саме з боку позивача вчинялись дії щодо ухилення від отримання наказу про призначення перевірки.

Щодо аргументів позивача про те що, відповідачем фактично проведено невиїзну перевірку замість виїзної, тобто, у приміщенні контролюючого органу, чим порушено приписи ПК України, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в різі прийняття ними відповідних актів індивідуальної дії.

Наказ про призначенням перевірки є актом індивідуальної дії, який на час вирішення справи реалізовано, відтак, такий наказ вичерпав свою дію.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Тобто, податковий орган оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Вказане в сукупності свідчить про те, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб`єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року (справа №826/6376/16).

Таки чином, суд не погоджується із доводами позивача про порушення податковим органом норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Верховцевський елеватор щодо місця її проведення.

В даному випадку відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а правові наслідки для позивача створюють саме спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведеної перевірки, у зв`язку із чим, є необхідним надання правової оцінки господарським операціям Товариства з обмеженою відповідальністю Верховцевський елеватор з контрагентами, які стали підставою для висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В абзаці другому пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому, має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки відповідно до АІС Податковий блок , Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено взаємовідносин позивача з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018 року.

Разом з тим, судом встановлено та позивачем не заперечується, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ Вімес Агро Трейд , а саме, між сторонами було укладеного договір суборенди № 3/6-2016 від 01.06.2015 року про передачу майна в суборенду, згідно з яким, ТОВ Вімес Агро Трейд - суборендодавець, а позивач - суборендар. ТОВ Вімес Агро Трейд у липні-жовні 2016 року на адресу позивача видано акти передачі-приймання майна та податкові накладні. Відповідно до АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у позивача задекларовані взаємовідносини з ТОВ Вімес Агро Трейд за період липень-жовтень 2016 року. Позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2016 року суму 23 140 грн., за серпень 2016 року суму 3600 грн., за вересень 2016 року - 50 000 грн., за жовтень 2016 року - 91666,67 грн. ПДВ на загальну суму 6 593,33 до складу податкового кредиту позивачем не включено.

Судом встановлено, що результати дослідження відповідача щодо діяльності ТОВ Вімес Агро Трейд вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в тому числі позивача. Натомість, позивачем це не спростовано.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Вімес Агро Трейд зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію 23.05.2011 року №14151020000025602. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській обл. (Центральний район м. Миколаєва). Стан платника - 0 платник за основним місцем обліку, основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Свідоцтво платника ПДВ №200279582 від 03.08.2016 року має статус анульоване 03.04.2018р. у зв`язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій. Згідно звітності, протягом 2016 року за формою 1-ДФ на підприємстві працювало 12 осіб. Згідно балансу - основні фонди відсутні. Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 не подавалась. Остання податкова звітність подана за лютий 2017 року.

Окрім того, судом встановлено, а позивачем не спростовано, що перенесенні ТОВ Верховцевський елеватор інформації з неправомірно складеного первинного документу до облікових регістрів порушено норми ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1,2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291.

Таким чином, позивачем не доведено оформлення належним чином податкових накладних, тому такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Також, в ході перевірки встановлено, що засновник ТОВ Вімес Агро Трейд ОСОБА_2 заявила у своїй заяві від 02.03.2017 року про непричетність до реєстрації ТОВ Вімес Агро Трейд . Так, вона вказала, що не являється та ніколи не являлась директором вказаного підприємства, не видавала жодних довіреностей від свою імені на вчинення дій по реєстрації підприємства в органах державної влади, до фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення, жодних договорів як службова особа не укладала та не підписувала. Бухгалтерський та податковий облік не вела, не складала та не підписувала жодних бухгалтерських документів. Не складала, не підписувала та не подавала до податкових органів податкову звітність. Жодних довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Вімес Агро Трейд , укладання та підписання договорів, угод, ведення бухгалтерського та податковою обліку підприємства, подачі податкової звітності нікому не видавала, нікого на це не уповноважувала. Також їй не відомі назви підприємств, зокрема, ТОВ Верховцевський елеватор , не мала жодних будь-яких фінансово-господарський взаємовідносин з даним підприємством та не надавала послуг суборенди КШП в адресу вказаних підприємств та нікого не уповноважувала на проведення таких дій.

Таким чином, заявою ОСОБА_2 від 02.03.2017 року встановлено непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Вімес Агро Трейд .

Самі по собі такі свідчення не мають наслідком безтоварність укладених угод.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ТОВ Вімес Агро Трейд створено без мети провадження господарської діяльності, оскільки його засновник - ОСОБА_2 заперечила свою причетність до реєстрації та діяльності товариства.

Також суд враховує, що у вилучених в рамках кримінальною провадження №42016170000000313 у державного реєстратора матеріалів реєстраційної справи ТОВ Вімес Агро Трейд установлено, що ОСОБА_3 був оформлений директором з 18.07.2016 року по 01.08.2016 року. ОСОБА_2 є директором з ТОВ Вімес Агро Трейд з 01.08.2016 року по теперішній час, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказані обставини, а також той факт, що аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити походження товарів/послуг, що був реалізований позивачеві, дає підстави для висновку, що видані контрагентом ТОВ Вімес Агро Трейд акти та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт отримання послуг, а тому, віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити стосовно посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі № 160/902/19 за позовом ТОВ Верховцевський елеватор до ГУ ДФС у Дніпропетровській область про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення. Предметом розгляду в даній адміністративній справі було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою ПС №0035841409 від 22.12.18 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

При цьому, позивачем не оскаржувалося і не оскаржується в даному випадку рішення (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючого органу щодо призначення та/або проведення перевірки, та самого порядку проведення перевірки. Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі акту про результати перевірки. Натомість позивачем ніяк не спростовуються, виявлені перевіркою, порушення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено тягар доведення обґрунтованості винесеного рішення, у разі його судового оскарження, надано належні докази правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивачем у ході судового розгляду не надано належних та достатніх доказів, що свідчили б про протиправність, прийнятих відповідачем, податкових повідомлень-рішень № 0002861409 та № 0002901409 від 06.02.2019 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002861409 та № 0002901409 від 06.02.2019 року, є правомірними та скасуванню не підлягають.

На відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладений обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Верховцевський елеватор до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12.09.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька