Рішення

від 24.12.2019 по справі 300/2179/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. справа № 300/2179/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Долина" про стягнення заборгованості на суму 412272,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі також, - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Долина" (надалі також, - відповідач ТзОВ "Комфорт Долина") про стягнення заборгованості в сумі 412272,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 31.10.2019 сума податкового боргу відповідача з земельного податку з юридичних осіб становить 412272,78 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем зобов`язань, самостійно задекларованих платником у податковій звітності з орендної плати з юридичних осіб, штрафних санкцій та пені, зокрема: - 356289,65 грн. - залишок несплачених зобов`язань згідно з даними, самостійно задекларованими у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 від 14.02.2019; - 51535,50 грн. штрафних санкцій, застосовані відповідно до податкового повідомлення-рішення №0104855012 від 05.06.2019; податкового повідомлення-рішення №0104865012 від 05.06.2019 на суму 45807,33 грн.; - 4447,63 грн. - пеня, нарахована відповідно до п. 129.1 ст. 129 ПК України. Внаслідок несплати відповідачем податкового боргу та відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України ТзОВ "Комфорт Долина" було сформовано та направлено податкову вимогу №42787-50 від 03.10.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків (а.с.26-27).

Позивачем недоліки ухвали про залишення позовної заяви без руху усунуто 13.11.2019, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов (а.с. 1-2).

Вказана ухвала суду про відкриття провадження повернулася на адресу суду 27.11.2019 з відміткою укрпошти за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.34-37).

У відповідності до п.1 ч. 4 ст. 124 КАС України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Долина" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 22-24).

Станом на 31.10.2019 сума податкового боргу відповідача з земельного податку з юридичних осіб становить 412272,78 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем зобов`язань, самостійно задекларованих платником у податковій звітності з орендної плати з юридичних осіб, штрафних санкцій та пені, зокрема: - 356289,65 грн. - залишок несплачених зобов`язань згідно з даними, самостійно задекларованими у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 від 14.02.2019 (а.с. 11-12).

На підставі пп. 19 1 .1.1, 19 1 .1.2 п. 19 1 .1 ст. 19. п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.75.1 ст. 75 ПКУ позивачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб платника податку товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Долина". Перевіркою встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання податковою декларацією з орендної плати з юридичних осіб від 19.02.2019 №9024851849.

Згадані порушення зафіксовані в акті камеральної перевірки про порушення правил (перерахування) податків (зборів) №633/09-19-50-12/39778166 від 21.05.2019 (а.с. 13).

За результатами проведеної камеральної перевірки щодо дотримання правил перерахування податків позивачем встановлено, що платник податків порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з плати за землю - земельного податку з юридичних осіб - протягом строків, зазначених у п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України. На підставі ст. 126 ПК України платнику податків винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0104855012 від 05.06.2019 про сплату штрафу на суму 5728,17 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0104865012 від 05.06.2019 про сплату штрафу на суму 45807,33 грн. (а.с. 15, 17).

Вищеназвані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем в адміністративному та судовому порядку, а тому набули статусу узгоджених податкових зобов`язань.

Посилаючись на несплату відповідачем узгоджених податкових зобов`язань у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідач був зобов`язаний сплатити зазначені вище штрафні санкції протягом 10 (десяти) календарних днів, що настають за днем отримання податкових повідомлень-рішень (при проведенні адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем узгодження).

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області сформовано та 09.10.2018 року направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 03 жовтня 2018 року №42787-50 (а.с. 10).

Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.3 ст. 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що узгоджена сума податкового зобов`язання своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед бюджетом на момент розгляду справи складає в загальному розмірі 412272,78 грн., отже вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Долина", вул. Торгова, 6Б, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ 39778166, в дохід бюджету податковий борг в сумі 412272 (чотириста дванадцять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 78 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують підприємство.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.