Рішення

від 21.12.2019 по справі 320/2287/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року № 320/2287/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 25 сесії VIII скликання № 2 від 21.02.2019 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що частина земельних ділянок, відносно яких Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення № 2 від 21.02.2019 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб належить їй на праві власності, про що свідчать державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:002:5055 та 3222486200:03:002:5057 та на час прийняття спірного рішення їй не надходило письмового повідомлення у відповідності до вимог статті 10 Закону України від 17.11.2009 № 1559-ІV Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності . Стверджує, що суспільної необхідності у відчуженні частин належних їй земельних ділянок у зв`язку із реалізацією потреб членів територіальної громади села у розвитку інфраструктурної дорожньої мережі немає, оскільки в 2017 році мав місце факт пропозиції від забудовника ЖК Софіївський квартал викупити належні їй на праві власності земельні ділянки, а також те, що у відповідача відсутні повноваження на прийняття спірного рішення, оскільки відповідно до положень Закону України від 08.09.2005 № 2862- ІV Про автомобільні дороги організація будівництва автомобільної магістралі місцевого значення доріг загального користування належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації. Зазначила також, що при прийнятті спірного рішення відповідачем, в порушення вимог статті 5 Закону України від 17.11.2009 № 1559-ІV Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності зазначено орієнтовну викупну ціну, яка відповідає встановленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, що не відповідає закону, а також визначена відповідачем ціна є значно меншою від ринкової, про що свідчать висновки експертної оцінки про вартість майна, виготовлені на її замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю Гео Фінанси Груп .

З урахуванням викладеного вважає, що рішення сільської ради суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

16 квітня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що прийняте ним рішення відповідає вимогам закону, прийнято в межах наданих Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні повноважень на підставі Генерального плану села Софіївська Борщагівка, який затверджений рішенням сільської ради 05.07.2003 із змінами, що затверджені 05.03.2015. Вважає, що прийняте сільською радою рішення не є адміністративним (розпорядчим) актом, оскільки не містить спрямованості на виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків позивача. Зазначив також, що оскаржуване рішення не є пропозицією щодо укладання договору купівлі-продажу, а є лише наміром відповідача викупити частини земельних ділянок позивача з кадастровим номером 3222486200:03:002:5055 орієнтовною площею 0,03 га та з кадастровим номером 3222486200:03:002:5057 орієнтовною площею 0,04 га виключно для суспільних потреб.

24 червня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

09 липня 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за результатом вивчення змісту яких встановлено, що відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві, просить суд у задоволенні позову відмови.

03 вересня 2019 року від представників позивача та відповідача надійшли заяви про закриття підготовчого провадження, продовження розгляду справи по суті в цей самий день та подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

13 вересня 2019 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, зміст яких аналогічний змісту відзиву на позов.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною правоздатністю та дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23.07.2008 (а.с. 11-12, 14).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЙ № 916492, позивач є власником земельної ділянки площею 0,4742 га з кадастровим номером 3222486200:03:002:5055, цільове призначення: землі комерційного призначення, розташованої в Київській обл., Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада (а.с. 15-16).

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 287811, позивач є власником земельної ділянки площею 0,1097 га з кадастровим номером 3222486200:03:002:5057, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої в Київській обл., Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада (а.с. 17-18).

21 лютого 2019 року Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 25 сесії VІІІ скликання прийнято рішення № 2 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб (22-24).

Підставою прийняття спірного рішення слугувала необхідність вжиття невідкладних та дієвих заходів щодо своєчасного проектування та будівництва автомобільної магістралі, яка буде з`єднувати декілька населених пунктів та слугувати транзитною магістраллю, яка розвантажить внутрішні сільські дороги місцевого значення в селі Софіївська Борщагівка, враховуючи положення Генерального плану села Софіївська Борщагівка, в якому запроектована багато смугова автодорога та розроблена на замовлення Київської обласної ради проектна документація будівництва автодороги по території села Софіївська Борщагівка, а також враховуючи важливість даного проекту пов`язаного із суспільними потребами членів територіальної громади села у розвитку інфраструктурної дорожньої мережі.

Відповідно до пункту 1 спірного рішення, відповідач вирішив викупити частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5057 орієнтовною площею 0,04 га, яка належить позивачеві за орієнтовною ціною, яка відповідає встановленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки станом на 2019 рік та складає 56000, 00 грн.

Згідно з пунктом 2 спірного рішення, відповідач вирішив викупити частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5055 орієнтовною площею 0,03 га, яка належить позивачеві за орієнтовною ціною, яка відповідає встановленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки станом на 2019 рік та складає 42000, 00 грн.

Фінансування витрат, пов`язаних з виконанням цього рішення здійснити за рахунок коштів місцевого бюджету (пункт 3 рішення).

Пунктом 4 спірного рішення позивачеві запропоновано в місячний термін повідомити Софіївсько-Борщагівську сільську раду про надання згоди або відмову на проведення переговорів щодо умов викупу земельних ділянок.

Пунктом 5 спірного рішення визначено, що у разі надання позивачем згоди на проведення переговорів щодо умов викупу земельних ділянок, доручити секретарю сільської ради (Дудка Р.П.) представляти інтереси відповідача при проведення переговорів щодо викупної ціни, строків, укладання договорів, а також вчиняти інші дії, що прямо передбачені чинним законодавством України для здійснення викупу земельних ділянок для суспільних потреб.

Відповідно до пункту 6 рішення, Виконавчому комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради в найкоротший термін доручено:

замовити проведення інвентаризації земельних ділянок з метою встановлення їх розміру та меж земельних ділянок, які будуть викупатися для суспільних потреб. За результатами отриманих матеріалів технічної документації звернутися до територіального відділу Держгеокадастру з метою формування цих земельних ділянок як окремо новостворених та отримати відповідні витяги;

забезпечити розроблення експертної грошової оцінки вказаних земельних ділянок, які підлягають викупу для суспільних потреб територіальної громади села Софіївська Борщагівка;

винести на позачергове засідання сільської ради проект рішення про затвердження розміру викупної ціни земельних ділянок, які мається намір викупити з мотивів суспільної необхідності, але не більше за їх експертну грошову оцінку;

надіслати рішення та усі необхідні матеріали власнику земельних ділянок за місцем його реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення в п`ятиденний термін з дня його прийняття;

опублікувати в газеті Київської обласної ради та Київської обласної державної адміністрації Час Київщини ;

відчуження земельних ділянок, визначених пунктами 1, 2 цього рішення провести у порядку передбаченому Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Згідно з пунктом 7 спірного рішення, уповноважено Софіївсько-Борщагівського сільського голову на укладання та підписання угоди про викуп земельних ділянок для суспільних потреб села Софіївська Борщагівка.

Встановлено, що дане рішення набирає чинності з моменту його прийняття (пункт 8 рішення).

У разі не отримання згоди власника земельних ділянок з викупом цих об`єктів для суспільних потреб провести примусове відчуження у комунальну власність з підстав, зазначених у статті 15 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому статтею 16 цього Закону (пункт 9 рішення).

Контроль за виконання цього рішення покладено на постійну депутатську комісію сільської ради з земельних питань та охорони довкілля (пункт 10 рішення).

Відповідно до листа Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 05.03.2019 № 149 позивачеві повідомлено про спірне рішення шляхом направлено його на адресу позивача: с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, буд. 229 з відповідними додатками на 2-х аркушах та запропоновано розглянути та повідомити відповідача про прийняте рішення протягом 30 днів (а.с. 21).

Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта за пошуком поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0813100253934), відправлення вручено позивачеві 20.03.2019 (а.с. 26), даний факт ним не заперечується.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом г статті 140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Відповідно до статті 146 ЗК України, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 147 ЗК України, підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом України від 17.11.2009 № 1559-ІV Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (далі - Закон № 1559-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1559-ІV, викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна для суспільних потреб - передача земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом; відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому; примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1559-ІV фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені.

Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об`єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.

Викуплена або примусово відчужена земельна ділянка не може бути передана в користування або у власність фізичній чи юридичній особі для цілей, не пов`язаних із забезпеченням суспільних потреб або суспільної необхідності, визначених у рішенні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про відчуження зазначеної земельної ділянки.

Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки.

Відповідно до статті 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Із системного аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що в даному випадку відчуження земельних ділянок відбувається двома способами шляхом викупу та примусового відчуження. Викуп земельної ділянки передує процедурі примусового відчуження земельної ділянки, яка є наступною стадією припинення права власності.

Частиною першою статті 15 Закону № 1559-ІV передбачено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема, лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.

Положеннями частини другої-третьої статті 16 Закону № 1559-ІV визначено, що орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів.

Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

У зв`язку з вищенаведеним суд відхиляє твердження відповідача, що спірне рішення не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки таке рішення передує стадії припинення права власності на підставі подальшого примусового відчуження в судовому порядку об`єктів нерухомості.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1559-ІV, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів необхідних для їх експлуатації.

В той же час, частиною першою статті 9 Закону № 1559-ІV передбачено, що сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб: будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, пов`язаних з обслуговуванням відповідно територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.

В розумінні положень вимог вищевказаного законодавства суд відхиляє твердження позивача про відсутність у відповідача повноважень (компетенції) щодо прийняття спірного рішення.

Так, 16.01.2019 року Постійно діючою депутатською комісією з питань землекористування та охорони навколишнього природного середовища затверджено висновок, відповідно до якого на розгляд сесії Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської запропоновано винести питання про викуп частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5057 орієнтовною площею 0,04 га та частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5055 орієнтовною площею 0,03 га, які належать позивачу (а.с. 47-49).

Вищевказаний висновок затверджений у зв`язку з необхідністю вжиття невідкладних та дієвих заходів щодо своєчасного проектування та будівництва автомобільної магістралі, яка буде з`єднувати декілька населених пунктів та слугувати транзитною магістраллю, яка розвантажить внутрішні сільські дороги місцевого значення в селі Софіївська Борщагівка, враховуючи положення Генерального плану села Софіївська Борщагівка, в якому запроектована багато смугова автодорога та розроблена на замовлення Київської обласної ради проектна документація будівництва автодороги по території села Софіївська Борщагівка.

У відповідності до вищевказаного висновку Постійно діючої депутатської комісії з питань землекористування та охорони навколишнього природного середовища від 16.01.2019, експертна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:002:5055 та 3222486200:03:002:5057 не проведена. Орієнтовна викупна ціна вказаних земельних ділянок обрахована у відповідності до встановленої нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок (а.с. 48, останній абзац).

Як встановлено судом, 21.02.2019 Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 25 сесії VІІІ скликання прийнято рішення № 2 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб (а.с. 22-24), відповідно до пунктів 1 та 2 якого було вирішено викупити частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5057 орієнтовною площею 0,04 га, яка належить позивачеві за орієнтовною ціною, яка відповідає встановленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки станом на 2019 рік та складає 56000, 00 грн. та частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5055 орієнтовною площею 0,03 га за орієнтовною ціною, яка відповідає встановленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки станом на 2019 рік та складає 42000, 00 грн.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою його прийняття є необхідність вжиття невідкладних та дієвих заходів щодо своєчасного проектування та будівництва автомобільної магістралі, яка буде з`єднувати декілька населених пунктів та слугувати транзитною магістраллю, яка розвантажить внутрішні сільські дороги місцевого значення в селі Софіївська Борщагівка, враховуючи положення Генерального плану села Софіївська Борщагівка, в якому запроектована багато смугова автодорога та розроблена на замовлення Київської обласної ради проектна документація будівництва автодороги по території села Софіївська Борщагівка, а також враховуючи важливість даного проекту пов`язаного із суспільними потребами членів територіальної громади села у розвитку інфраструктурної дорожньої мережі.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про автомобільні дороги" розвиток мережі автомобільних доріг загального користування має для держави пріоритетне значення. У разі необхідності відчуження землі, що є приватною чи комунальною власністю, для будівництва та реконструкції автомобільних доріг загального користування створюється державна комісія, яка пропонує викуп земельних ділянок за ринковою ціною з урахуванням ринкової вартості розташованих на ній будинків чи споруд. У разі незгоди власників із запропонованою ціною викуп цих земель здійснюється в судовому порядку.

У відповідності до вимог частини другої статті 7 Закону № 1559-ІV, рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об`єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.

Так, на обґрунтування правомірності прийняття сільською радою спірного рішення відповідачем додано ксерокопію викопіювання з проекту внесення змін до генерального плану села Софіївська Борщагівка поєднаного з детальним планом території окремих частин села Софіївська Борщагівка.

Судом встановлено, що 05.07.2013 Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 9 сесії VІІ скликання прийнято рішення № 7 Про затвердження генерального плану села Софіївська Борщагівка . Так, відповідно до пункту 1 вказаного рішення, сільською радою вирішено затвердити містобудівну документацію Генеральний план села Софіївська Борщагівка, поєднаний з детальним плануванням території окремих частин села Софіївська Борщагівка розроблений ДП УКРНДПІЦИВІЛЬБУД м. Київ.

В свою чергу, 05.03.2015 Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 22 сесії VІІ скликання прийнято рішення № 44 Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану поєднаного з детальним планом території окремих частин села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області . У відповідності до пункту 1 вказаного рішення, сільська рада вирішила затвердити містобудівну документацію Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану поєднаного з детальним планом території окремих частин села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області , розробленого ДП УкрНДПІцивільсільбуд м. Київ.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VІ), генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (частина друга статті 17 Закону № 3038-VІ).

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (частина шоста статті 17 Закону № 3038-VІ).

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 17 Закону № 3038-VІ).

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання (частина десята статті 17 Закону № 3038-VІ).

Судом встановлено, що 05.07.2013 Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 9 сесії VІІ скликання прийнято рішення № 7 Про затвердження генерального плану села Софіївська Борщагівка .

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є Генеральний план села Софіївська Борщагівка, який затвердежний рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради 05 липня 2013 року із змінами, що затверджені 05 березня 2015 року, як і передбачено ч. 2 ст. 7 Закону 1559-ІV, оскільки із листа Київської ОДА від 05.02.2015 за № 11-23/10538 (а.с. 55-56) встановлено, що рішенням відповідача від 28.03.2014 № 82 також були внесені зміни до генерального плану села Софіївська Борщагівка.

Крім того, відповідачем в якості письмових доказів подано до суду, зокрема, викопіювання з проекту внесення змін до генерального плану села Софіївська Борщагівка (а.с. 54).

В той же час, в порушення вимог статті 7 Закону № 1559-ІV, відповідачем прийнято спірне рішення не на підставі генерального плану села Софіївська Борщагівка, а на підставі, зокрема, проекту внесення змін до генерального плану поєднаного з детальним планом території окремих частин села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, затвердженого рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 22 сесії VІІ скликання від 05.03.2015 № 44.

Таким чином, судом встановлено, що під час винесення спірного рішення відповідач керувався виключно проектом внесення змін до генерального плану поєднаного з детальним планом території окремих частин села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, а не генеральним планом села Софіївська Борщагівка, чим порушив вимоги статті 7 Закону № 1559-ІV.

Крім того, поряд із генеральним планом, будь-якої іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування спірних об`єктів проектів землеустрою щодо відведення вказаних частин земельних ділянок, належних на праві власності позивачу, та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Як вже було вказано вище, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що останнє прийнято у зв`язку з необхідністю вжиття невідкладних та дієвих заходів щодо своєчасного проектування та будівництва автомобільної магістралі, яка буде з`єднувати декілька населених пунктів та слугувати транзитною магістраллю, яка розвантажить внутрішні сільські дороги місцевого значення в селі Софіївська Борщагівка. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ст. 8 Закону України "Про автомобільні дороги" визначає класифікацію автомобільних доріг загального користування. Так, згідно наведеної статті автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні. До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення. До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об`єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.

Щодо порядку та умов прийняття відповідачем спірного рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 10 Закону № 1559-ІV, ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

За наслідками розгляду пропозицій суб`єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що Києво-Святошинською РДА Київської області 12.02.2013 на адресу відповідача скеровано лист за № 07-27/778 Про визначення державних інтересів під час розроблення містобудівної документації , який отриманий 25.02.2013 за вх. № 152, за результатом вивчення змісту якого судом встановлено, що відповідачеві, у відповідь на лист відповідача від 27.12.2012 за № 605 на адресу голови Київської ОДА стосовно визначення державних інтересів під час розроблення містобудівної документації, було запропоновано при розробці генерального плану села Софіївська Борщагівка, зокрема, передбачити транспортну розв`язку з боку Великої Кільцевої дороги (а.с. 59).

В той же час, відповідно до листа Київської ОДА від 05.02.2015 № 11-23/10538 Про визначення державних інтересів для розроблення генерального плану села Софіївська Борщагівка , адресованого відповідачеві у відповідь на його звернення від 30.12.2014 № 644 (а.с. 55-56), Київська ОДА зазначила про необхідність врахування під час розробки містобудівної документації наступних державних інтересів, зокрема, але не обмежуючись цим, забезпечити можливість перспективного розширення автодоріг загального користування всіх категорій.

Отже, вищевказаний лист Києво-Святошинської РДА Київської області від 12.02.2013 за № 07-27/778 Про визначення державних інтересів під час розроблення містобудівної документації суд розцінює як ініціативу органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо викупу відповідачем частин земельних ділянок позивача для суспільних потреб.

Проте, в порушення місячного строку, передбаченого частиною першою статті 10 Закону № 1559-ІV, відповідачем винесено спірне рішення майже через шість років з моменту початку ініціативи щодо визначення державних інтересів як під час розроблення містобудівної документації, так і більше ніж через чотири роки під час ініціювання розроблення генерального плану села Софіївська Борщагівка.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 1559-ІV, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об`єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Із спірного рішення судом не встановлено кінцевого строку викупу частин спірних земельних ділянок позивача.

Проте, в порушення п`ятиденного терміну, визначеного частиною другою статті 10 Закону № 1559-ІV, в адресу позивача скеровано лише копію спірного рішення та відповідних додатків до нього без письмового повідомлення (інформації) в обсязі, передбаченому цією статтею.

Так, із наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб прийнято відповідачем 21.02.2019.

В той же час, як свідчить ксерокопії листа виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за № 149 від 05.03.2019, копію рішення відповідачем направлено позивачеві поза межами встановленого п`ятиденного строку, що також підтверджено інформацією з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта за пошуком поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0813100253934), відповідно до якої відправлення прийнято відділом поштового зв`язку для відправки 05.03.2019 (а.с. 26).

Суд зауважує, що письмове повідомлення про викуп земельних ділянок мало бути надіслано позивачеві не пізніше 26.02.2019.

В силу вимог частин четвертої-п`ятої статті 10 Закону № 1559-ІV, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов`язаний забезпечити отримання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення про їх викуп, письмового повідомлення в обсязі, передбаченому цією статтею.

У письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається інформація щодо:

об`єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково - площі кадастрового номера (за наявності), категорії земель;

мети викупу;

умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов`язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;

прав і обов`язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв`язку з їх викупом відповідно до закону;

відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.

До інформації (письмового повідомлення) додається план земельної ділянки (її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку копія рішення про її викуп.

З матеріалів справи не встановлено, що відповідачем на адресу позивача скеровувалося письмове повідомлення щодо об`єктів нерухомого майна позивача, які підлягають викупу для суспільних потреб, яке мало містити в собі наступну інформацію щодо: об`єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково - площі кадастрового номера (за наявності), категорії земель; мети викупу; умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов`язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених; прав і обов`язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв`язку з їх викупом відповідно до закону; відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.

Оскільки доказів направлення такого документу як письмове повідомлення відповідачем суду надано не було, як і самого письмового повідомлення, це є порушенням передбаченого статтею 10 Закону № 1559-ІV порядку та умов прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі № 876/7/16 (А/9901/1/17).

Надсилання позивачеві копії спірного рішення із наявною в ньому інформацією про об`єкти нерухомого майна тощо, не вважається письмовим повідомленням (інформацією) в розумінні вимог статті 10 Закону № 1559-ІV.

Згідно з частиною першою, третьою статті 11 Закону № 1559-ІV, власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.

У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об`єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.

Відсутність письмового повідомлення щодо об`єктів нерухомого майна позивача, які підлягають викупу для суспільних потреб, та не отримання його позивачем свідчить про протиправність прийнятого рішення у зв`язку із порушенням порядку та умов його прийняття, а також обмеження прав позивача в частині реалізації її права на надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.

Крім того суд звертає увагу на таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 Закону № 1559-ІV, викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі.

Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду. Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у відповідності до висновку постійно діючої депутатської комісії з питань землекористування та охорони навколишнього природного середовища від 16.01.2019, експертна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:002:5055 та 3222486200:03:002:5057 не проводилася. Орієнтовна викупна ціна вказаних земельних ділянок обрахована у відповідності до встановленої нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, що випливає також із змісту пунктів 1 та 2 спірного рішення.

Отже, в порушення вимог статті 5 Закону № 1559-ІV, до складу викупної ціни відповідачем не включено жодної із перелічених вище складових викупної ціни, проте застосовано ціну, яка відповідає встановленій нормативній грошовій оцінці земельних ділянок станом на 2019 рік. Така складова викупної ціни спірних об`єктів нерухомості як нормативна грошова оцінка земельних ділянок Законом № 1559-ІV не передбачена.

Крім того судом встановлено, що на замовлення позивача від ТОВ Гео Фінанси Груп було отримано висновки про вартість майна від 10.04.2019, за результатами дослідження змісту яких судом встановлено, що ринкова ціна належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5055 площею 0,4742 га складає 13652000, 00 грн., а ринкова ціна належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5057 площею 0,1097 га складає 2940000, 00 грн.

Проте, позивач, у разі незгоди із викупною ціною, визначеною відповідачем, не була позбавлена права на проведення переговорів щодо викупної ціни належних їй на праві власності частин земельних ділянок, за умови надіслання їй належним чином письмового повідомлення (інформації) про викуп земельних ділянок в обсязі, передбаченому статтею 10 Закону № 1559-ІV.

Крім того суд відхиляє твердження позивача про упущену вигоду у зв`язку із укладанням нею договорів оренди земельних ділянок, оскільки такі обставини не є встановленими і не підтверджені жодними документальними доказами.

Як зазначалося вище, відчуження земельних ділянок відбувається двома способами шляхом викупу та примусового відчуження. Викуп земельної ділянки передує процедурі примусового відчуження земельної ділянки, яка є наступною стадією припинення права власності, у зв`язку з цим суд зазначає таке.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар .

Застосовуючи Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у справах про примусове відчуження об`єктів нерухомості з мотивів суспільної необхідності, суд має здійснити дослідження трьох критеріїв відповідності певного заходу втручання суб`єкта владних повноважень у право приватної власності (трискладовий тест), а саме - чи відповідає втручання у право власності принципу правової визначеності та законності; чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах; чи є таке втручання пропорційним, тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо інтересів суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, який включає свободу від свавілля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Колегії Касаційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 874/4/17 (адміністративне провадження № А/9901/149/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 (справа Рисовський проти України , заява № 29979/04, § 71) Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

В той же час, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 (справа Рисовський проти України , заява № 29979/04, § 71, рішення) Суд вказав, що необхідною умовою позбавлення майна є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав. Враховуючи зазначене, Суд вказав, що позбавлення майна без компенсації його реальної вартості є порушенням такого балансу та покладає надмірний тягар на заявника.

Відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості його заперечень.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768, 40 грн. згідно з квитанцією № 20611826 від 08.05.2019.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 768, 40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 25 сесії VIII скликання № 2 від 21.02.2019 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362131, адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, буд. 5) судові витрати в сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено 21.12.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.