Рішення

від 16.12.2019 по справі 1.380.2019.001830

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001830

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Тибінки В.Я.,

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

15.04.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» ЄДРПОУ 40172931, місцезнаходження: 81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, пл. І. Франка, 13 (далі - позивач; ТзОВ БК Гарантбудінвест ) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2018 №0016181402, №0016191402, №0016201402, №001621402, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 29.08.2018 № 2098/13-01-14-02/40172931.

Ухвалою від 19.04.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.05.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.07.2019 суд вирішив допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Ухвалою від 17.07.2019 суд продовжив строки підготовчого провадження у справі.

Ухвалою від 05.08.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 16.09.2019 суд допустив заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Львівській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області (далі - відповідач; ГУ ДПС у Львівській області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки містить висновки, зроблені контролюючим органом, які не віднесені до його компетенції. Господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджені первинними документами. Позвиач також зазначає, що відповідач протиправно не переніс терміни проведення перевірки позивача. До того ж, такі контрагенти позивача як ТзОВ 100 років гарантії , ПП Компанія Фотоніка є діючими суб`єктами господарювання, не перебувають в процесі припинення та не є припиненими, а тому твердження про їх фіктивність, зокрема на підставі вироків суду є безпідставними. Контрагенти ТзОВ СорбісІнвестбуд , ТзОВ Центрбудпостач , ТзОВ Елайтінг вже припинені як юридичні особи. Позивач також зазначив, що діяльність позивача з ТзОВ 100 років гарантії , ПП Компанія Фотоніка вже раніше була предметом позапланової перевірки, яка оформлена актом від 24.10.2016. Крім цього, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Також позивач зазначив, що договори з ТзОВ СорбісІнветбуд , ТзОВ Центрбудпостач , ТзОВ Елайтінг відсутні, оскільки такі укладені в спрощений спосіб. До того ж, наданий платнику податків примірник акта перевірки з додатком не підписаний інспектором Гембарою М. Б.

31.05.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відсутність судового рішення про визнання недійсним правочинів між позивачем та контрагентами не свідчить про реальність виконання правочинів. Вироками суду у кримінальних справах встановлені обставини щодо використання ТзОВ 100 років гарантії , ПП Компанія Фотоніка з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності щодо яких є заборона. Також представник відповідача зазначив, що наданими позивачем документами не підтверджується фактичний рух активів та трудових ресурсів для виконання сумнівних господарських операцій. Крім цього, контрагенти позивача не мають відповідних активів та ресурсів для здійснення господарської діяльності та з урахуванням територіальної віддаленості контрагентів від місця знаходження позивача. Зазначив, що контрагенти позивача одночасно з нібито виконанням робіт для позивача, виконували роботи на значній кількості інших об`єктів, а саме у Львівській, Івано-Франківській, Київській, Харківській областях, та в інших містах. Представник відповідача вказав, що діяльність позивача з ТзОВ 100 років гарантії , ПП Компанія Фотоніка вже раніше була предметом позапланової перевірки, однак відповідні донарахування з податку на додану вартість не здійснювались за результатами перевірки, оформленої актом від 29.08.2018, а лише відображено порушення щодо неправомірного формування такого податку. Також позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували укладення договорів у спрощений спосіб. Крім цього, позивач не надав документів, які підтверджують прийняття замовлення до виконання. До того ж, в актах приймання виконаних будівельних робіт ТзОВ СорбісІнветбуд , ТзОВ Центрбудпостач , ТзОВ Елайтінг вказані як субпідрядники.

10.06.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав, що вироки суду, на які посилається відповідач не мають преюдиційного значення для розгляду справи. Крім цього, акти виконаних будівельних робіт та довідки про вартість будівельних робіт не є належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами. Решта аргументів збігаються з аргументами, викладеними у позовній заяві.

20.08.2019 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких заперечив в задоволенні клопотання про витребування копій договорів.

16.09.2019 представник відповідача подав заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначив ті ж аргументи, що й у відзиві на позовну заяву.

30.09.2019 представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що надані первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадові особи ГУ ДФС у Львівській області на підставі направлень від 13.08.2018 № 7413, 7414, 7415, виданих ГУ ДФС у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 11.12.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.12.2015 по 31.12.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи від 29.08.2018 № 2098/13-01-14-02/40172931 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 03.10.2018 №0016181402, №0016191402, №0016201402, №001621402.

Позивач звернувся зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення до відповідача.

За результатами розгляду скарги відповідач згідно з відповіддю від 07.02.2019 №6053/099-99-11-04-02-28 залишив її без розгляду.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування цим податком відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Згідно з п. 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача із ТзОВ Елайтінг код ЄДРПОУ 40255279, суд встановив наступні обставини.

Згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року субпідрядник - ТзОВ Елайтінг виконав будівельні роботи - утеплення фасаду житлового будинку по вул. Кульпарківська, 226 у м. Львові, фасад в осях 28-31-31, секції А4 на підставі договору № 11-07-16 від 11.07.2016 (а.с. 146, Т.3).

Позивач на підтвердження господарських відносин з ТзОВ Елайтінг надав наступні документи: акт № 8 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року (а.с. 147-150, Т.3); розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на оздоблювальні роботи, фасад в осях 28-31-31, секції А4 (а.с. 151-152, Т.3); підсумкову відомість ресурсів на об`єкті утеплення фасаду житлового будинку по вул.Кульпарківська, 226 у м. Львові, фасад в осях 28-31-31, секції А4 (а.с. 153-154, Т.3); податкову накладну (а.с. 155, Т.3); квитанцію про реєстрацію податкової накладної (а.с.156, Т.3).

Суд зазначає, що позивач на запити відповідача під час проведення перевірки не надав інших документів щодо підтвердження господарських операцій з ТзОВ Елайтінг .

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд звертає увагу на те, що всі надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТзОВ Елайтінг документи складені на підставі договору № 11-07-16 від 11.07.2016, проте такий позивач суду не надав. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що такий договір укладений в спрощеній формі.

Надаючи оцінку доводам представника позивача про те, що такий договір укладений в спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд зазначає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували укладення договору шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами або підтверджували би прийняття до виконання замовлень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТзОВ Елайтінг не підтверджені належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, а тому не спрямовані на настання реальних наслідків.

Разом з тим, суд критично оцінює аргументи представника відповідача про те, що недостатня чисельність трудових ресурсів у ТзОВ Елайтінг , відсутність транспортних засобів, та спецтехніки свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, виходячи з наступного.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача із ТзОВ СорбісІнвестбуд код ЄДРПОУ 40368473 суд встановив наступні обставини.

На підтвердження виконання субпідрядником - ТзОВ СорбісІнвестбуд будівельних робіт -утеплення фасаду житлового будинку по вул. Кульпарківська, 226 у м.Львові, на підставі договору № 2609-1 від 26.09.2016 позивач надав наступні документи (а.с. 158-250, Т.3; а.с. 1-84 Т.4): довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат; підсумкові відомості ресурсів; податкові накладні; квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Суд зазначає, що позивач на запити відповідача під час проведення перевірки не надав інших документів щодо підтвердження господарських операцій з ТзОВ СорбісІнвестбуд .

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТзОВ СорбісІнвестбуд документи складені на підставі договору № 2609-1 від 26.09.2016, проте такий позивач суду не надав. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що такий договір укладений в спрощеній формі.

Надаючи оцінку доводам представника позивача про те, що такий договір укладений в спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, суд вказує таке.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.

Суд зазначає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували укладення договору шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами або підтверджували би прийняття до виконання замовлень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТзОВ СорбісІнвестбуд не підтверджені належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, а тому не спрямовані на настання реальних наслідків.

Разом з тим, суд критично оцінює аргументи представника відповідача про те, що недостатня чисельність трудових ресурсів у ТзОВ СорбісІнвестбуд , відсутність транспортних засобів, та спецтехніки свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, виходячи з наступного.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача із ТзОВ Центрбудпостач код ЄДРПОУ 36848366 суд встановив наступні обставини.

На підтвердження виконання субпідрядником - ТзОВ Центрбудпостач будівельних робіт -утеплення фасаду житлового будинку по вул. Кульпарківська, 226 у м.Львові, на підставі договору № 05-01-17-А4 від 05.01.2017, позивач надав наступні документи (а.с.171-250, Т.1; а.с.1-250, Т.2; а.с.1-144, Т.3): довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат; підсумкові відомості ресурсів; податкові накладні; квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Суд зазначає, що позивач на запити відповідача під час проведення перевірки не надав інших документів щодо підтвердження господарських операцій з ТзОВ СорбісІнвестбуд .

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд звертає увагу, що надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТзОВ Центрбудпостач документи складені на підставі договору № 05-01-17-А4 від 05.01.2017, проте такий позивач суду не надав. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що такий договір укладений в спрощеній формі.

Надаючи оцінку доводам представника позивача про те, що такий договір укладений в спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд зазначає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували укладення договору шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами або підтверджували би прийняття до виконання замовлень.

Крім цього, суд встановив, що вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019 у справі № 449/363/19 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців. У вироку встановлено, що ОСОБА_3 діючи умисно, достовірно знаючи, що ТзОВ Центрбудпостач не має правових підстав для реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства за адресою: Львівська обл., Перемишлянмький р-н, м. Перемишляни, вул. Привокзальна АДРЕСА_1 , корпус АДРЕСА_2 , оскільки не має у володінні (користуванні) приміщення за такою адресою, з метою приховування фактичного місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач 22.08.2016 вніс неправдиві відомості в реєстраційні документи ТзОВ Центрбудпостач , вказавши місцем фактичної та юридичної адреси ТзОВ Центрбудпостач : Львівська обл., Перемишлянмький р-н, м.Перемишляни, вул. Привокзальна, 15, корпус А. Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на те, що договір № 05-01-17-А4 між позивачем та ТзОВ Центрбудпостач укладено 05.01.2017, тобто після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, а також те, що всі первинні документи надані позивачем на підтвердження господарських операцій підписані від імені ТзОВ Центрбудпостач ОСОБА_3 , то надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують господарські операції між позивачем та ТзОВ Центрбудпостач , оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і відповідно вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 11.12.2018 № 2а-13519/11/2670.

Разом з тим, суд критично оцінює аргументи представника відповідача про те, що недостатня чисельність трудових ресурсів у ТзОВ Центрбудпостач , відсутність транспортних засобів, та спецтехніки свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, виходячи з наступного.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача із ТзОВ 100 років Гарантії код ЄДРПОУ 36848366, суд встановив наступні обставини.

В Акті перевірки вказано, що згідно з п. 1.1 договору № 03032016 від 03.03.2016, укладеного між ТзОВ БК Гарантбудінвест в особі директора Кадикала Я.М. (замовник), та ТзОВ 100 років Гарантії в особі директора Барщик С. Б. (підрядник), замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи по влаштуванню фасаду житлового будинку по вул. Стрийська, 45, що здійснюються в 2016 році, згідно з встановленими нормами, із власних матеріалів та/або матеріалів замовника, власними силами та/або із залучення субпідрядників, при умові надання необхідних ліцензій та дозволів про можливість виконання таких видів робіт.

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 1.1 договору про переведення боргу від 01.08.2016, укладеного між ТзОВ 100 років Гарантії в особі директора Барщик С. Б. (первісний кредитор), ТзОВ Лендком Україна в особі директора Войтків В. Т. (новий кредитор), ТзОВ БК Гарантбудінвест в особі директора Кадикала Я.М. (боржник), предметом договору є відносини, пов`язані із заміною зобов`язання боржника сплатити кредиторську заборгованість у розмірі 527534,57 грн., яка виникла перед первісним кредитором згідно з договором від 26.02.2016 № 260216-1 новому кредитору. Також в акті описано відповідні податкові накладні від 25.03.2016, 27.04.2016, 26.05.2016.

Суд звертає увагу на те, що позивач на запити відповідача під час проведення перевірки не надав довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних робіт за період березень-травень 2016 року.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд зауважує, що позивач не надав таких документів і під час розгляду справи.

Суд також встановив, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2017 у справі № 464/4508/17 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме за те, що віну період з 25.11.2014 по 17.09.2015 в м. Львові, з корисливих мотивів, з метою приховування злочинної діяльності, направленої на здійснення імітації фінансово - господарської діяльності, прикриття незаконної господарської діяльності, організував групу осіб, об`єднавши співучасників - виконавців ОСОБА_4 та невстановлену досудовим розслідуванням особу, які з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрували та використали фіктивні підприємства, такі як: ПП Компанія Фотоніка (ЄДРПОУ 39509193) та ТОВ 100 років гарантії (ЄДРПОУ 35400766). Останні жодної господарської діяльності від імені підприємств не здійснювали, а ОСОБА_6 фактично володіючи реквізитами таких підприємств, маючи в розпорядженні установчі документи та печатки вищевказаних фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності, виготовляв документи із використанням даних СПД, які в подальшому використовував для прикриття незаконної діяльності, достовірно знаючи, що створює видимість здійснення фінансово-господарської діяльності та діє в порушення вимог чинного законодавства, яке регулює здійснення підприємницької діяльності, ведення бухгалтерського та податкового обліків. Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_6 .

Крім цього, суд встановив, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.08.2016 № 464/6184/16-к ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме за те, що він, діючи умисно, 17.09.2015 здійснив придбання ТзОВ 100 років гарантії з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб`єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів вчинив фіктивне підприємництво. Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України Фіктивне підприємництво , зокрема, він здійснив придбання ТзОВ 100 років гарантії з метою прикриття незаконної діяльності, то складені документи не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують господарські операції між позивачем та ТзОВ 100 років гарантії , оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і відповідно вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 11.12.2018 № 2а-13519/11/2670.

Разом з тим, суд критично оцінює аргументи представника відповідача про те, що недостатня чисельність трудових ресурсів у ТзОВ 100 років гарантії , відсутність власних основних засобів свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, виходячи з наступного.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача із ПП Компанія Фотоніка код ЄДРПОУ 39509193, суд встановив наступні обставини.

В Акті перевірки зазначено, що згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу від 19.05.2016 № 1905/1, укладеного між ТзОВ БК Гарантбудінвест , в особі директора Кадикала Я.М. (покупець) та ПП Компанія Фотоніка в особі директора Берчука А.В. (далі - постачальник), постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар.

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що предметом договору про переведення боргу від 01.08.2016, укладеного між ПП Компанія Фотоніка в особі директора Берчука А.В. (первісний кредитор), ТзОВ Лендком Україна в особі директора Войтків В.Т. (новий кредитор), ТзОВ БК Гарантбудінвест в особі директора Кадикала Я.М. (боржник), є відносини, пов`язані із заміною зобов`язання боржника сплатити кредиторську заборгованість у розмірі 9161,05 грн., яка виникла перед первісним кредитором згідно з договором від 20.05.2016 № 200516-1 новому кредитору. Також в акті перевірки описано податкову накладну від 20.05.2016.

Суд звертає увагу на те, що позивач на запити відповідача під час проведення перевірки не надав актів прийому-передачі товарів, договорів на перевезення, товарно-транспортних накладних тощо, за травень 2016 року.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд зауважує, що позивач не надав таких документів і під час розгляду справи.

Суд також встановив, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.11.2017 у справі № 450/858/17 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме за те, що він 20.11.2014, діючи умисно, здійснив створення ПП Компанія Фотоніка з метою прикриття незаконної діяльності та використання в подальшому суб`єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, здійснення документального оформлення, начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів вчинив фіктивне підприємництво. Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України Фіктивне підприємництво , зокрема, він здійснив створення ПП Компанія Фотоніка з метою прикриття незаконної діяльності, то складені документи не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують господарські операції між позивачем та ПП Компанія Фотоніка , оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і відповідно вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 11.12.2018 № 2а-13519/11/2670.

Разом з тим, суд критично оцінює аргументи представника відповідача про те, що недостатня чисельність трудових ресурсів у ПП Компанія Фотоніка , відсутність власних/орендованих основних фондів, складських приміщень свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, виходячи з наступного.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а.

Щодо допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , то такі неодноразово викликались за відомими суду адресами, проте свідки на виклик суду не з`явились, а поштова кореспонденція поверталась із зазначенням причин повернення за закінченням терміну зберігання або інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення . Таким чином, суд вжив всіх можливих заходів щодо допиту вказаних свідків.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач протиправно не переніс терміни проведення перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 85.9. ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому вказаного пункту, вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Позивач надав протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.10.2016, опис до нього, складених на виконання ухвали слідчого судді від 19.09.2016 у справі №464/7046/16-к у кримінальному провадженні № 32016140000000071 від 11.05.2016 старшим слідчим другого ВРКП СУ ГУ ДФС у Львівській області Артюховим О.В. вилучено документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність між ТзОВ Гарантбудінвест та ТзОВ 100 років гарантії .

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутнє посилання на вказаний протокол. Крім цього, суд звертає увагу на те, що такий протокол датований 11.10.2016, а перевірка проводилась в період з 13.08.2018 по 21.08.2018, зважаючи на віддаленість у часі таких подій, не подано жодних доказів щодо перебування таких документів у розпорядженні слідчого. Більше того, позивач під час проведення перевірки не повідомляв відповідача (не надав доказів такого повідомлення) про вилучення таких документів на підставі ухвали слідчого судді від 19.09.2016.

З огляду на викладене, суд вважає аргументи позивача щодо невиконання відповідачем обов`язку перенесення проведення перевірки, безпідставними.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо подвійної відповідальності, оскільки його діяльність з ТзОВ 100 років гарантії та ПП Компанія Фотоніка вже раніше була предметом позапланової перевірки, яка оформлена актом від 24.10.2016, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що позапланова виїзна документальна перевірка результати якої зафіксовані актом від 24.10.2016 № 181/1404/40172931, проводилась у позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ 100 років гарантії , ПП Компанія Фотоніка за період з 01.01.2014 по 31.08.2016. У вказаному акті встановлено порушення позивачем вимог ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, липень 2016 року.

Суд звертає увагу на те, що позапланова виїзна документальна перевірка результати якої відображені в акті від 29.08.2018 № 2098/13-01-14-02/40172931, проводилась за період з 11.12.2015 по 31.12.2017. Однак за її результатами встановлено порушення, зокрема, вимог ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року. Крім цього, встановлено порушення вимог ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся за 2016 рік, 2017 рік.

Таким чином, в акті перевірки від 29.08.2018 № 2098/13-01-14-02/40172931 встановлено порушення, які стали підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, однак такі порушення не відображені в акті від 24.10.2016 №181/1404/40172931.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність аргументів позивача щодо подвійної відповідальності.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги також і тим, що наданий платнику податків примірник акту перевірки з додатком не підписаний інспектором Гембарою М. Б.

Суд констатує, що долучений позивачем до позову Акт перевірки не підписаний старшим державним ревізором інспектором М. Б. Гембарою. Проте, такий підпис відсутній у зв`язку з тим, що інспектор перебував у відпустці, що і зазначено в Акті перевірки (а.с. 135, Т.1). З огляду на це, доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ТзОВ БК Гарантбудінвест порушило вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України, вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого ТзОВ БК Гарантбудінвест занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 691612 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 320828 грн. та за 2017 рік у сумі 370784 грн., п. 44.1. п. 44.6. ст. 44, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6., ст. 198 ПК України, в результаті чого ТзОВ БК Гарантбудінвест завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2017 року у сумі 39401 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 528069 грн., в тому числі за жовтень 2016 року в сумі 72360 грн., листопад 2016 року в сумі 43212 грн., грудень 2016 року в сумі 29861 грн., січень 2017 року в сумі 15615 грн., лютий 2017 року в сумі 13148 грн., березень 2017 року 59709 грн., квітень 2017 року в сумі 38940 грн., травень 2017 року в сумі 49500 грн., червень 2017 року в сумі 69485 грн., вересень 2017 року в сумі 108 грн., жовтень 2017 року в сумі 45804 грн., листопад 2017 року в сумі 56648 грн., грудень 2017 року в сумі 33679 грн. У зв`язку з цим висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є правомірними.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям правомірності, викладеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 24.12.2019.

Суддя А.Г. Гулик