Рішення

від 24.12.2019 по справі 400/3377/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р. № 400/3377/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства Стріт-Опт , вул. М. Грушевського, буд. 154, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220

до відповідача-1: до відповідача-2:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053

про:скасування рішення від 16.08.2019 № 1255402/42310006, зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 18.06.2019 № 322 за датою її подання, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Стріт-Опт» (далі - позивач або ПП „Стріт-Опт» ) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому просило скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 16.08.2019 № 1255402/42310006, зобов`язати Державну фіскальну службу зареєструвати податкову накладну від 18.06.2019 № 322 за датою її подання.

Ухвалою суду від 15.10.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач не допускав порушення норм податкового законодавства та відповідачу були надані всі наявні у позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності ПП „Стріт-Опт» .

Відповідачі позов не визнали, у відзивах на позовну заяву просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що підставою для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, слугувало „ненадання платником податку первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, акти приймання-передачі, товарів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків» .

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд установив таке.

Приватне підприємство „Стріт-Опт» зареєстроване як юридична особа 16.07.2018.

Видами діяльності позивача є: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

30.05.2019 позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю „Макси Пром» (покупець) договір № 30/05-01, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність покупця належні продавцю продукти харчування згідно з видатковими накладними.

18.06.2019 ТОВ „Макси-Пром» отримав від позивача продукти харчування, що підтверджується видатковою накладною від 18.06.2019 № 311.

18.06.2019 позивач склав податкову накладну № 322 та 25.06.2019 подав цю накладну на реєстрацію до органів ДФС.

Відповідач прийняв податкову накладну, але реєстрація накладної була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до матеріалів справи.

У квитанції вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач направив на адресу відповідача письмове пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії фінансово-господарських документів позивача. Вказані пояснення відповідачем отримані, про що свідчить повідомлення від 14.08.2019.

16.08.2019 відповідачем винесено рішення № 1255402/42310006 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.06.2019 № 322 з посиланням на те, що платником податків не надано документи, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Відповідно до п. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 201.16 ст. 210 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України на виконання цієї норми прийняв постанову від 21.02.2018 №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Постанова № 117), якою затвердив такі Порядки: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок зупинення); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок роботи комісій); Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок розгляду скарг).

Відповідно до пунктів 14 та 15 Порядку зупинення, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку зупинення, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (п. 18 Порядку зупинення).

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (п.19 Порядку зупинення).

Згідно з п. 20 Порядку зупинення, зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із п. 21 Порядку зупинення, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав контролюючому органу копії фінансово-господарських документів щодо діяльності ПП „Стріт-Опт» .

З оскаржуваного рішення від 16.08.2019 № 1255402/42310006 вбачається, що воно прийнято з посиланням на ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Зазначена підстава є цитатою частини положень пунктів 14 та 21 Порядку зупинення, тобто формулювання підстави є абстрактним та формальним.

В оскаржуваному рішенні відсутня будь-яка конкретизація, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією Головного управління ДФС у Миколаївській області рішення про реєстрацію податкової накладної від 18.06.2019 № 322.

У відзивах на позовну заяву відповідачі також не навели конкретизації претензій до первинних документів позивача.

За таких обставин, мотиви ухвалення відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.06.2019 № 322 є необґрунтованими.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що рішення відповідача-1 не відповідає критеріям ч.3 ст.2 КАС України, а саме: є необґрунтованим.

Вирішуючи по суті зазначений спір, суд виходить з того, що надані позивачем документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогам для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано відповідачами під час судового розгляду.

Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме відповідач повинен надати суду докази про те, що документи позивача складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути зрозумілим для того, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити.

Відповідачі не надали суду належних і допустимих доказів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного позивачем рішення від 16.08.2019 № 1255402/42310006.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1921,00 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Позивач також просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11 000,00 грн.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (11 000,00 грн) позивач надав: договір-доручення № ПН-4 про надання правової допомоги від 10.09.2019, що був укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням „Адвокатська фірма „Правозахисник» ; додаток № 1 до договору - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 10.09.2019; ордер на надання правничої правової допомоги від 03.10.2019 № 1003323; рахунок-фактуру від 18.09.2019 № ПН-4/322; платіжне доручення від 08.10.2019 № 134.

Відповідачі у відзивах просили відмовити у відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи це клопотання тим, що у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває понад 50 аналогічних справ за позовами позивача, суть спору є ідентичною, а позовні вимоги відрізняються лише реквізитами спірних рішень. Також не зазначено час, витрачений адвокатом на підготовку позову, а надані позивачем документи вказують на неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом виконаної роботи.

12.12.2019 позивач подав до суду заяву щодо стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката, до якої додав, серед іншого, протокол № 2 узгодження договірної ціни від 20.09.2019 (додаток № 1 до договору-доручення № ПН-4 про надання правової допомоги від 10.09.2019), акт від 02.12.2019 № ПН-4/322 приймання-передачі правових послуг згідно з цим договором на суму 11 000,00 грн з посиланням на надання правових послуг саме у справі № 400/3377/19, звіт від 02.12.2019 № ПН-4/322 про надані правові послуги на суму 11 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У цьому випадку сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Водночас аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, що підтверджують понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 листопада у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що у відзивах на позовну заяву відповідачі заявили клопотання про відмову в стягненні витрат на правову допомогу саме з посиланням на не співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, суд повинен розглянути ці клопотання та оцінити співмірність витрат на правову допомогу з фактично виконаною роботою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що надані позивачем документи містять відомості щодо часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги з розмежуванням за видами робіт та їх детальний опис. У зв`язку з цим суд не може погодитися з аргументом відповідачів про не зазначення позивачем часу, витраченого на підготовку позову з додатками.

Водночас суд бере до уваги, що позовні вимоги обґрунтовані посиланням на правові норми в редакції, що втратили чинність ще до виникнення спірних правовідносин, а саме: пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (наведена позивачем редакція нечинна з 01.01.2018); наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 „Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 № 409); постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 „Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 „Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

В акті приймання-передачі правових послуг від 02.12.2019 № ПН-4/322 та звіті від 02.12.2019 № ПН-4/322 про надані правові послуги у справі № 400/3377/19 позивач та Адвокатське бюро „Сергія Бєліка» узгодили час, витрачений адвокатом на виготовлення однотипної (типової) позовної заяви з додатками (4 години), а вартість однієї години роботи адвоката узгоджена у розмірі 2000,00 грн. Отже, вбачається, що вартість послуг з виготовлення позовної заяви встановлена у 8 000,00 грн (4 години х 2000,00 грн за годину = 8 000,00 грн)

11 000,00 грн витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем до стягнення з відповідачів, становлять: 8 000,00 грн за підготовку тексту позовної заяви, 1 000,00 грн за виготовлення примірників позовної заяви та додатків до позову (0,5 годин х 2000,00 грн = 1000,00 грн), 2 000,00 грн за адміністративні питання, пов`язані з підготовкою та поданням позовної заяви (перевірка тексту позову - 0,25 години, подання позову до суду - 0,25 години, отримання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду - 0,25 години, заведення окремої справи для обліку матеріалів позову - 0,25 години, всього: 1 година вартістю 2 000,00 грн).

Суд зазначає, що з пункту 1.1. протоколу № 2 узгодження договірної ціни від 20.09.2019 вбачається, що підготовка позовної заяви включає, серед іншого, „роботу з діючим законодавством, яке регулює предмет спору» .

Отже, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що 11 000,00 грн витрат на правову допомогу, оплачені позивачем Адвокатському бюро „Сергія Бєліка» , включали також оплату за такий необхідний етап підготовки позовної заяви, як роботу з законодавством України, яке регулює предмет спору.

Беручи до уваги, що з п`яти посилань на норми матеріального (податкового) права за текстом позовної заяви три з них припадають на нормативно-правові акти, що втратили чинність (або редакцію відповідної правової норми, яка втратила чинність), суд дійшов переконання про не співмірність заявлених вимог з відшкодування витрат на правову допомогу щодо підготовки позовної заяви в частині роботи з чинним законодавством.

На підставі вищенаведеного суд вважає обґрунтованим частково задовольнити клопотання відповідачів та зменшити витрати на правову допомогу в частині підготовки позовної заяви удвічі, а саме: з 8 000,00 грн. до 4 000,00 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що копія ухвали суду від 15.10.2019 про відкриття провадження у справі представнику позивача безпосередньо у приміщенні суду не видавалась, а була направлена йому рекомендованим поштовим відправленням із зворотним повідомленням. У зв`язку з цим суд не вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу в частині оплати отримання зазначеної ухвали в сумі 500,00 грн (0,25 години х 2000,00 грн за годину = 500,00 грн).

Отже, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн (4 000,00 грн за підготовку тексту позовної заяви + 1 000,00 грн за виготовлення примірників позовної заяви та додатків + 1 500,00 грн за адміністративні питання, пов`язані з підготовкою та поданням позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду. У справі, що розглядається, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства „Стріт-Опт» (вул. М. Грушевського, 154, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, ідентифікаційний код: 42310006) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 39394277) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 16.08.2019 № 1255402/42310006 комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 18.06.2019 № 322.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) зареєструвати податкову накладну від 18.06.2019 № 322 Приватного підприємства „Стріт-Опт» (вул. М. Грушевського, 154, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, ідентифікаційний код: 42310006) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) на користь Приватного підприємства „Стріт-Опт» (вул. М. Грушевського, 154, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, ідентифікаційний код: 42310006) судові витрати в розмірі 8 421,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник