Рішення

від 12.12.2019 по справі 640/8559/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року № 640/8559/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., секретаря судового засідання Шуст Н.А, розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Сервіс

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень- рішень

за участю представників сторін:

пр-к позивача: Журавльов Павло Віталійович;

пр-к відповідача: Гайдай Віталій Миколайович, -

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Сервіс (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корп. 12-а, код ЄДРПОУ 31035740) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00006401402 від 11 травня 2019 року на суму 3 187 908,00 грн, з яких сума основного платежу - 3 187 218,00 грн та сума штрафних санкцій - 690,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002191402 від 21 лютого 2019 року на суму 35 574,00 грн;

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведення планової перевірки, є такими, що суперечать вимогам законодавства України. Висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача та інформації, яка міститься в базах даних податкового органу.

Відповідач із вказаними доводами не погодився, надав відзив на адміністративний позов, в якому в якості обґрунтування своїх доводів зазначив про наявність інформації по контрагентам позивача в АІС Податковий блок та ЄДРСР щодо фіктивності цих товариств, а тому неможливості здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 12 грудня 2019 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

15 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Сервіс з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року, валютного-за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року.

На підставі проведеної перевірки був складений акт №474/26-15-14-02-01/31035740.

На вказаний вище акт, позивачем були подані заперечення до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за результатами розгляду яких було прийняте рішення №39489/10/26-15-14-02-01 від 01 грудня 2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження.

25 січня 2019 року позивачу було вручено акт про результати позапланової перевірки №48/26-15-14-02-01/31035740 з питань, що стали предметом оскарження, яким було встановлено порушення позивачем п.44.1, п. 44.2 ст. 44, підпункту 134.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, п. 5, 7,10,11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.8, п. 15 П(С)БО №9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

21 лютого 2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №00002181402 та № 00002191402.

07 березня 2019 року позивачем була подана скарга до Державної фіскальної служби України на вказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, позивач отримав рішення Державної фіскальної служби України №20905/6/99-99-11-04-01-25 від 06 травня 2019 року про розгляд скарги, яким податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00002181402 в частині визначення ТОВ Альянс-Сервіс податку на прибуток за рахунок встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з з ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Вікмет і у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення №00002191402 від 21 лютого 2019 року залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 25 січня 201 року та рішення Державної фіскальної служби України від 06 травня 2019 року, ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення №00006401402 від 11 травня 2019 року.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями контролюючого органу зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ПП Омікрон та стверджує про нереальність проведення вказаними юридичними особами господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акту № 474/26-15-14-02-01/31035740 про результати документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 по господарським взаємовідносинам з ПП ОМІКРОН (код 30471869), на думку відповідача, Товариством до перевірки не надано документи складського обліку, які підтверджують факт оприбуткування товару, його рух на кожному етапі та реалізацію, а також не надано документів, підтверджуючих залучення послуг транспортних перевезень, відповідних товарно-транспортних накладних, маршрутних листів та інших документів, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей до пункту (пунктів) розвантаження.

Водночас, відповідно до п.1 розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.

При цьому, суд звертає увагу, що в п.2.6. Акту перевірки в розділі Інформація про запити, надані (надіслані) платнику податків щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів відсутня про факти надання інформації та документів в неповному обсязі та складені за цим фактом акти, а тому твердження контролюючого органу про ненадання документів є необґрунтованим та спростовуються копіями документів, які додані позивачем до матеріалів справи .

Як пояснив позивач, на підставі укладеного усного договору поставки Товариство узгодило зі своїм начальником ПП ОМІКРОН істотні умови договору поставки, які були зафіксовані у рахунках-фактурах №Ом-0000205 від 22.12.2015 та №Ом-0000040 від 10.03.2016. Відповідно до умов договору ПП ОМІКРОН зобов`язане було доставити Товариству бентопорошок загальною вагою 9,260 тон. Транспортування товару здійснювалося орендованим Товариством автомобілем ЗІЛ ММЗ 554 д.н. НОМЕР_1 вантажопідйомністю до 9 тон, а факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля №1038 від 22.12.2015 та № 937 від 10.03.2016, а також товарно-транспортними накладними №РАС1038 від 22.12.2015 та № РАС937 від 10.03.2016.

Бентопорошок (інша назва бентоніт) застосовується як об`єднуюча добавка при підготовці сировини до металургійного переділу - окусковуванню руд (концентратів), а також для брикетування поліметалічних руд і відходів гірничо-металургійних виробництв. Найбільшого поширення бентоніт отримав для огрудкування залізорудних концентратів при виготовленні окатишів для доменного процесу і металізації.

02.01.2015 та 01.01.2016 Товариством були затверджені норми розходу допоміжних матеріалів для виготовлення 1 тони готових виробів з алюмінію, латуні, чавунних виробів, бронзи, сталевих виробів, якими, серед іншого, було встановлено норми витрат бентопорошку (бентоніту).

Придбаний бентопорошок було використано Товариством протягом січня-серпня 2016 року під час виробництва продукції з металів.

Судом встановлено, що факт використання бентопорошку (бентоніту) підтверджується актами на списання матеріалів у виробництво, які додані до відповіді на відзив, а також були надані контролюючому органу під час проведення перевірки.

Облік руху товару здійснювався позивачем в програмі 1С, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відомості про товар на складах стосовно бентопорошку (бентоніту).

Крім того, у наданому до суду відзиві на позов відповідач стверджує про відсутність у ПП ОМІКРОН достатньої кількість трудових ресурсів, тоді як в акті перевірки контролюючим органом було вказано, що в штаті ПП ОМІКРОН перебувало на момент здійснення господарської операції 5 осіб. При цьому, відповідачем не визначено, на підставі якого нормативно-правового акту або іншого документу розраховано, що даної кількості осіб недостатньо для виконання поставки товару.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що, на думку відповідача, Товариством протягом 2015 року було безпідставно збільшено витрати у розмірі 18 061 940,51 грн внаслідок здійснення переоцінки балансової вартості запасів, отриманих від TOB МЕТМАРКЕТ у 2014 році.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, позивачем дійсно було допущено методологічну помилку в бухгалтерському обліку, а саме суму переоцінки заборгованості за отриманий товар відносно зміни курсу долара США було віднесено на 901 рахунок Собівартість реалізованої готової продукції , що спричинило збільшення витрат у розмірі 18 061 940,51 грн.

При цьому, відповідно до приписів п. 86.10. ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Судом встановлено, що в порушення даної норми, відповідачем не враховані витрати, понесені Товариством у зв`язку з переоцінкою заборгованості за отриманий товар відносно зміни курсу долара США та не зазначено, як вони вливають на фінансовий результат до оподаткування.

Отже, Товариством було помилково завищено витрати у розмірі 18 061 940,51 грн внаслідок здійснення переоцінки балансової вартості запасів, отриманих від МЕТМАРКЕТ у 2014 році, але при цьому було занижено інші операційні витрати той самий розмір. В зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність правопорушення в цій частині, оскільки при виправленні цих методологічних помилок. об`єкт оподаткування податком на прибуток не зміниться.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації на експорт отриманого від ТОВ МЕТМАРКЕТ у 2014 році товару позивач надав суду копії контракту №2 з нерезидентом STEELINVEST (Словаччина) та відповідних митних декларацій.

Згідно інформації, яка мститься в матеріалах справи, на момент здійснення господарських операцій з ТОВ МЕТМАРКЕТ , останнє було спеціалізованим металургійним переробним підприємством, яке мало ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних та кольорових металів.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України Про металобрухт (в редакції, що діяла на момент здійснення господарських відносин) спеціалізовані металургійні переробні підприємства - підприємства, які відповідають вимогам, що ставляться цим Законом до спеціалізованого підприємства, мають у власності виробниче обладнання, яке забезпечує технологію металургійної переробки металобрухту, пов`язану зі зміною структури металу, його хімічного складу відповідно до стандартів, та пройшли атестацію в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики.

Тобто, необхідною передумовою отримання статусу спеціалізованого металургійного переробного підприємства була наявність власного виробничого обладнання та проходження атестації.

В свою чергу, наказом Держпромполітики України № 53 від 08.02.2001 затверджено Порядок атестації спеціалізованого підприємства , відповідно до якого підприємство атестується на підставі довідки про відповідність спеціалізованого підприємства вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства, передбаченим нормативно-правовими актами. Також визначено перелік організацій, що здійснюють обстеження та підготовку довідки.

Отже, обов`язковою передумовою отримання довідки та в подальшому й ліцензії, є обстеження підприємства на відповідність його ліцензійним вимогам, враховуючи отримання TOB МЕТМАРКЕТ ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних та кольорових металів, ліцензіат відповідав ліцензійним умовам, тобто мав необхідну виробничу базу, обладнання та штат працівників, що спростовує твердження відповідача про нереальність ведення господарської діяльності контрагентом.

Щодо взаємовідносин із TOB КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до приписів абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, за результатами господарської операції між Товариством та TOB КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №3731 від 25.12.2015 та розрахунки коригування №6204 від 31.01.2016, №3532 від 31.01.2016, про що зазначено в адміністративному позові.

Факт реєстрації податкової накладної та розрахунків коригування підтверджується відомостями з електронного кабінету платника податків TOB АЛЬЯНС-СЕРВІС , а тому, з урахуванням вказаної вище правової норми, позивач на законних підставах включив суму ПДВ в розмірі 300172,72 грн. до податкового кредиту та відобразив це у додатку №1 до декларації з ПДВ за лютий 2016 року.

Суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в залежність від відображення сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість постачальником товарів/послуг, а лише від факту реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене вище, висновок контролюючого органу про порушення позивачем приписів п. 198.6. ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відповідно до якого, TOB АЛЬЯНС-СЕРВІС завищено суму податкового кредиту у розмірі 300172,72 грн. та відображено у складі податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2016 року суму в розмірі 300172,72 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених відповідними податковими накладними, є необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи та спростовується доданими до адміністративного позову документами..

Отже, дослідивши вищезазначені первинні документи, суд прийшов до висновку, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Також суд звертає увагу, що доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є гіпотетичними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, фактично на доказах, які не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Так, до матеріалів справи відповідачем було долучено копії витягів із АІС Податковий блок облікових карток суб`єкта фіктивного підприємства.

Суд вважає вказані документи неналежними доказами по справі, оскільки вони не містять в собі жодної доказової інформації, а лише відображають дату внесення відомостей до бази, а також посаду особи, яка внесла такі відомості.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Відносно посилань відповідача на ухвали суддів у кримінальних провадженнях, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, зазначення відповідачем щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні та її непричетності до здійснення господарських операцій від імені такої юридичної особи, не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов`язань.

Враховуючи наведене, вказані в Акті перевірки ухвали слідчих суддів з посиланнями на пояснення осіб, які не мають відношення до господарської діяльності підприємств-контрагентів, не є належними та допустимими доказами в контексті спірних відносин, а відтак, не можуть братися судом до уваги.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України (фіктивна діяльність суб`єкта господарювання). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач посилається на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо кримінального провадження №32015000000000119 від 16.06.2015. При цьому, судом встановлено, що в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2018 у справі №761/33833/18 зазначено наступне: З відповіді на адвокатський запит від 30.08.2018 року за № 13070, вбачається що Державна фіскальна служба України інформує адвоката Піхотного М.Д. про те, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015000000000119 від 16.06.2015 року об`єднано із кримінальним провадженням №32014100110000174, яке 21.12.2016 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Тобто, на момент складення Акту в Єдиному державному реєстрі судових рішень містилась інформація про те, що кримінальне провадження №32015000000000119 від 16.06.2015 було закрито, проте про вказаний факт відповідачем не було відображено в акті перевірки.

Щодо взаємовідносин позивача із ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Вікмет , на які посилається у своєму відзиву відповідач, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 06.05.2019 року №20905/6/99-99-11-04-01-25 контролюючий орган скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.02.2019 року №00002181402 в частині визначення ТОВ Альянс-Сервіс податку на прибуток за рахунок встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Вікмет і у відповідній частині штрафні санкції.

А отже доводи представника відповідача в цій частині судом не приймаються до уваги. Вказані обставини свідчать про те, що представник відповідача, представляючи інтереси державного органу в суді, не користується своїми процесуальними правами належним чином, при підготовці відзиву на позовну заяву не обізнаний у повній мірі із предметом позову та конкретними позовними вимогами, а лише дублює висновки, які були зроблені контролюючим органом під час проведення перевірки та розгляду скарг позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Сервіс задовольнити повністю;

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00006401402 від 11 травня 2019 року на суму 3 187 908,00 грн, з яких сума основного платежу - 3 187 218,00 грн та сума штрафних санкцій - 690,00 грн;

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002191402 від 21 лютого 2019 року на суму 35 574,00 грн;

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Сервіс понесені судові витрати у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено і підписано 21.12.2019 року

Суддя Н.Г. Вєкуа