Постанова

від 24.12.2019 по справі 200/11844/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року справа №200/11844/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г.,

суддів Блохіна А. А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 23 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 200/11844/19-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А., повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2019 року в м. Слов`янську) за позовом 23 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

23 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - позивач, пожежно-рятувальний загін) звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач, Управління ДВС), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60134080 від 24.09.2019, видану старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн з пожежно-рятувального загону від 24.09.2019, видану старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 150,00 грн від 24.09.2019, видану старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 в справі № 200/1777/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до пожежно-рятувального загону за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, задоволено. Визнано протиправними та скасовано акт за формою Нцз-5 від 22 січня 2019 року розслідування нещасного випадку, що стався 17.07.2014, та акт № 1 за формою НПВ-цз від 22 січня 2019 року про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Зобов`язано ДПРЗ-23 ГУ ДСНС України у Донецькій області провести повторне розслідування нещасного випадку за рапортом ОСОБА_1 від 15.08.2018 про проведення розслідування нещасного випадку, який стався із ним 17.07.2014, та скласти відповідні акти. Зазначене рішення набрало законної сили 04.09.2019.

Пожежно-рятувальний загін 23.09.2019 звернувся до Головного управління ДСНС України у Донецькій області листом про розгляд питання щодо включення до складу комісії з проведення повторного розслідування співробітників юридичної служби та служби охорони праці Головного управління ДСНС України у Донецькій області в зв`язку з відсутністю у нього таких фахівців. Наказом від 24.09.2019 № 127 Про призначення комісії 23 державного пожежно-рятувального загону з повторного розслідування нещасного випадку встановлений місячний термін з 01.10.2019 для проведення повторного розслідування нещасного випадку.

За твердженням позивача, незаконність оскаржуваних постанов державного виконавця зумовлена їх невідповідністю нормам п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Окрім цього, відповідно до вказаного закону виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачає вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, що зумовлює відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження (а.с. 4-11).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, пожежно-рятувальний загін подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимогу в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за наявності лише трьох умов: подання виконавчого документу, заява стягувача та дотримання останнім строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Разом з тим, ст. 4 Закону України Про виконавче провадження регламентує, що відкриттю виконавчого провадження передує з`ясування виконавцем низки обставин, зокрема, чи передбачає резолютивна частина рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, заходи його примусового виконання. Апелянт звертає увагу суду, що державним виконавцем ОСОБА_2 А.І. порушено вимоги вказаної статті.

Крім того, пожежно-рятувальний загін наголошує, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення в справі № 200/1777/19-а вже виконувалось боржником в добровільному порядку. Вказана обставина судом першої інстанції не врахована (а.с. 86-92).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 в справі № 200/1777/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до пожежно-рятувального загону за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, задоволено. Визнано протиправними та скасовано акт за формою Нцз-5 від 22 січня 2019 року розслідування нещасного випадку, що стався 17.07.2014, та акт № 1 за формою НПВ-цз від 22 січня 2019 року про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Зобов`язано ДПРЗ-23 ГУ ДСНС України у Донецькій області провести повторне розслідування нещасного випадку за рапортом ОСОБА_1 від 15.08.2018 про проведення розслідування нещасного випадку, який стався із ним 17.07.2014, та скласти відповідні акти.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в справі № 200/1777/19-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 залишено без змін.

19 вересня 2019 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 200/1777/19-а.

23 вересня 2019 року пожежно-рятувальний загін листом № 705 повідомив вищестоящий орган про необхідність розгляду питання щодо включення до складу комісії з проведення повторного розслідування співробітників юридичної служби та служби охорони праці Головного управління ДСНС України у Донецькій області в зв`язку з відсутністю у нього таких фахівців.

Наказом Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 24.09.2019 № 325 залучено співробітників Головного управління до складу комісії 23 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Донецькій області з проведення розслідування нещасного випадку.

Наказом пожежно-рятувального загону від 24.09.2019 № 127 призначено комісію з повторного розслідування нещасного випадку. Копію наказу з повідомленням про початок повторного розслідування та зазначенням дати першого засідання комісії ОСОБА_1 отримав 01.10.2019, про що свідчить власний підпис на примірнику листа ДПРЗ-23 ГУ ДСНС України у Донецькій області від 30.09.2019 № 23/01/732. Окрім цього наказом встановлено місячний термін з 01.10.2019 для проведення повторного розслідування нещасного випадку.

24 вересня 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І. прийнято:

- постанову про відкриття виконавчого провадження № 60134080. Боржнику надано 10 робочих днів з моменту винесення постанови для виконання рішення;

- постанову про стягнення виконавчого збору № 60134080 у розмірі 16692,00 грн;

- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 60134080 у розмірі 150,00 грн.

Вважаючи наведені постанови державного виконавця протиправними та прийнятими із порушенням норм чинного законодавства, пожежно-рятувальний загін звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII регламентовано, що підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, при цьому дану норму треба розуміти, як право особи подати виконавчий документ протягом трьох років з дати його видачі, тобто будь - коли до спливу трирічного строку.

Обґрунтовуючи свою позицію апелянт посилається на положення ст. 4 Закону № 1404-VIII, згідно з п. 7 ч. 4 якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Разом з тим, ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Тобто зобов`язання пожежно-рятувального загону провести повторне розслідування нещасного випадку за рапортом ОСОБА_1 від 15.08.2018 є іншим заходом примусового характеру в розумінні наведених норм.

Таким чином, доводи апелянта з цього приводу підлягають спростуванню як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60134080 від 24.09.2019, видана старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І. на підставі виконавчого листа за рішенням суду в справі № 200/1777/19-а, є правомірною.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

За приписами частин 3 та 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, прийняття разом з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 Закону № 1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця.

Крім того, проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 25 червня 2019 року в справі № 712/394/17-а.

З приводу правомірності постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 150,00 грн від 24.09.2019, виданої старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І., суд встановив наступне.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року № 1300/29430, з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року № 1468/5, зокрема, з частинами першою, другою та дев`ятою розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону № 1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Частиною першою та другою розділу II Наказу № 2830/5 регламентовано, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта .

Наказом Міністерства юстиції України від 08.05.2018 року № 1468/5 встановлено з 01.06.2018 плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження в розмірі 69,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що витрати виконавчого провадження як складова коштів виконавчого провадження, є витратами державного виконавця, пов`язаними з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень боржником. Види і розміри цих витрат визначені у Наказі № 2830/5 і у разі необхідності їх примусового стягнення з боржника державним виконавцем виноситься відповідна постанова.

У матеріалах справи наявна копія постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.09.2019, відповідно до якої їх розмір складає 150,00 грн: 69,00 грн за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та 81,00 грн за здійснені канцелярські витрати (папір, тонер, витрати поштового направлення і т.ін.).

Отже за наявності в постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 60134080 від 24.09.2019 розрахунку понесених відповідачем витрат із зазначенням виду, обсягу та розміру складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом № 2830/5, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо прийняття цієї постанови.

Окрім цього колегія суддів, розглянувши доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення в справі № 200/1777/19-а вже виконувалось боржником в добровільному порядку, зазначає наступне.

Як вже було зазначено, за приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У межах спірних правовідносин виконавчим документом є виконавчий лист, виданий судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

До повноважень державного виконавця не належить до відкриття виконавчого провадження перевірити, чи вчинено боржником будь-які дії, спрямовані на добровільне виконання судового рішення. Зокрема враховуючи, що і постанови державного виконавця, і наказ пожежно-рятувального загону про проведення повторного розслідування нещасного випадку прийняті в один день, 24.09.2019. Такі відомості можуть бути встановлені після початку вчинення виконавчих дій. А відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 як стягувач у ВП № 60134080 повідомлений про початок виконання пожежно-рятувальним загоном рішення суду в справі № 200/1777/19-а після отримання виконавчого листа, звернення із заявою про його виконання та відкриття виконавчого провадження. За таких обставин, розпочате добровільне виконання апелянтом рішення суду за позовом ОСОБА_1 не впливає на правомірність дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Немченко А.І. в межах спірних правовідносин.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув матеріали справи, його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Разом з тим, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, ст. 6 п. 1 Конвенції з прав людини не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 23 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 200/11844/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 200/11844/19-а - залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24 грудня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук