Постанова

від 19.12.2019 по справі 520/10137/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 р.Справа № 520/10137/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Катунова В.В. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 03.07.19 року по справі № 520/10137/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання неправомірними дії, скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги і рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області по проведенню документальної планової перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 24.07.2018 року № 3015/20-40-13-15-07/3311604056;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010641315, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010651315, вимогу про сплату боргу від 09.08.2018 року № 00001111315, рішення про застосування штрафних санкцій від 09.08.2018 року №00010681315, вимогу про сплату боргу від 04.12.2018 року № Ф-5081-57.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 25 червня 2019 р. адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області по проведенню документальної планової перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 24.07.2018 року № 3015/20-40-13-15-07/3311604056. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010641315, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010651315, вимогу про сплату боргу від 09.08.2018 року № 00001111315, рішення про застосування штрафних санкцій від 09.08.2018 року № 00010681315, вимогу про сплату боргу від 04.12.2018 року № Ф-5081-57. Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 5728 гривень 47 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області .

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що рішення суду першої інстанції прийнято без дотримання законодавчого змісту норм наведених правових актів щодо спірних відносин, з наданням невірної правової оцінки обставинам справи, формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р., прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

ФОП Пунтус A. ОСОБА_2 . вважає апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, подав до суду відзив на апеляційну скаргу . Вказує , що рішення Харківського окружного пдміні ативного суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обгрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також обґрунтованим у зв`язку з тим, що ухвалене судом па підставі і вйо і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, чим дотримано вимоги ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адмітмстративного суду від 25.06.2019 року без змін.

Головне управління ДПС у Харківській області на виконання протокольної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019р. у справі №520/10137/18 за позовом ФО-П Пунтуса A ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень повідомило , що ході перевірки ФО-П ОСОБА_4 (акт перевірки від 24.07.2018р. № 3015/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 ) встановлено, що Позивачем податкові накладні до складу податкового кредиту були включені за датою складання, а не за датою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна № 1 від 30.01.2015р. на загальну суму 2083,33 грн. (в т.ч. ПДВ- 416,67грн.), виписана TOB НВП Газтехніка ( код ЄДРПОУ 31234604), зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.02.2015р., була включена до складу податкового кредиту січня 2015 року; податкова накладна № 350 від 23.04.2015р. на загальну суму 67000,00 грн. (в т.ч. ПДВ- 13 400,00 грн.) виписана ПАТ Дніпроважмаш ( код ЄДРПОУ 00168076), зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.05.2015р., була включена до складу податкового кредиту квітня 2015 року. Таким чином, в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2015р. на суму 416,67 грн., за квітень 2015р. на суму 13 400,00 грн., що призвело до зменшення від`ємного значення на 13 816,67 грн. Станом на 01.01.2015р.(початок перевіряємого періоду) сума від4ємного значення попереднього періоду ( грудень 2014р.) складала - 16 285 грн. З урахуванням викладених порушень, станом на кінець перевіреного періоду (грудень 2017 року) сума від4ємного значення була зменшена на 13 817 грн. За результатами перевірки Відповідачем було сформовано податкове повідомлення- рішення від 09.08.2018р. №00010631315 про зменшення від`ємного значення на 13 817 грн. Рішенням ГУ ДФС України від 13.11.2018 №17642/П/99-99-11-02-01-14 скарга ФО-П ОСОБА_4 була задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018р. №00010631315 у зв`язку з тим, що контролюючим органом проведено нарахування з податку на додану вартість з порушенням вимог п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України, а саме: поза межами 1095 днів (січень та квітень 2015 року). Також, на виконання протокольної ухвали ГУ ДПС у Харківській області надало розрахунок зобов`язань та штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа - підприємець 27.07.2010 року № 24800000000124166 та взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 30.07.2010 року за № 77622.

На підставі п.п.20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 41.1. ст. 41, п. 61.1, п. 61.2. ст. 61, п.п.62.1.3. п. 62.1. ст. 62, п.п.75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.05.2018 року № 3434 та плану графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання проведено документальну планову перевірку СО позивача, рнокпп 3311604056 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року , за результатами якої складено акт № 3015/20-40-13-15-07/3311604056 від 24 липня 2018 року.

На підставі висновків перевірки, податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010641315 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 8090,77 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010651315 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 94419,41 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010631315 про зменшення від`ємного значення з ПДВ на 13818,00 грн.; вимога про сплату боргу від 09.08.2018 року № 00001111315 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 117276,30 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.08.2018 року № 00010681315 про донарахування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 29978,71 гривень; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № Ф-5081-57 на загальну суму 146885,23 грн..

Позивачем 11.09.2018 року подано скаргу до ДФС України в частині оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 09.08.2018 року №00010631315, № 00010641315, № 00010651315.

ДФС України Рішенням про результати розгляду скарги від 13.11.2018 року №17642/П/99-99-11-02-01-14 скаргу Позивача задовольнило частково, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 00010631315 від 09.08.2018 року, а податкові повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010641315 та № 00010651315 залишило без змін.

Позивачем 16.01.2019 року подано скаргу до ДФС України в частині оскарження Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № Ф-5081-57 на загальну суму 146885,23 грн..

ДФС України Рішенням про результати розгляду скарги від 20.02.2019 року №8404/6/99-99-11-05-02-25 вищезазначену скаргу залишила без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно зі змістом п.п.75.1.2. п. 75.1. ст.. 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.4. ст. 77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 82.1. ст. 82 ПК України зазначено, що тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Згідно з п.п.177.2 ст. 177 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством .

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Положеннями п.п.177.4.1. п. 177.4. ст.. 174 ПК України передбачено, що витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що головна вимога до формування витрат фізичної особи-підприємця - є те, що всі витрати повинні: 1) відповідати переліку, наведеному в п. 177.4. ст. 177 ПК України; 2) бути пов`язаними із господарською діяльністю, тобто пов`язані з отриманням доходу (виручки); 3) бути фактично понесені та документально підтвердженими.

Відповідно до п.п.177.4.5. п. 177.4. ст.. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу ІV ПК України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ТОВ ВФ ІПРІС , ПП Ремтехсервіс , ПАО ХАРП , НПП Гранит ХО ВОИ СОИУ, ТОВ Статус - Лайм , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ АЛІТ , ФОП ОСОБА_6 , ТОВ БПК Майстер - 88 , ТОВ Н.К.С. - 13 , ФОП ОСОБА_7 , ТОВ Промтехніка-плюс , ФОП ОСОБА_8 , ПАО Дружниківский машинобудівний завод , ЗАТ Елтехком , ПАО Лозівський завод Трактородеталь , ТОВ Київгума , ТОВ Валса , ФОП ОСОБА_9 І ОСОБА_10 , ТОВ Варіант Агро Буд , ТОВ Рибоконсервний завод Екватор , ТОВ ЮГ ПРОМ ОІЛ , ТОВ ТЕХНОМОСТ , ПАТ ІНТЕРКОНДИЦИОНЕР , ТОВ БК ЯЛІТА , ТОВ Стальспецмонтаж21 , ТОВ Підприємство Струмопідводу та Електроприводу , ТОВ Спецмонтаж контрсуація - 2005 , ТОВ НВП Газтехніка ЛТД , ТОВ СП Укрлісхолдінг , ТОВ Алеко , ТОВ Украгрозапчастина , ТОВ Фірма Альтаріс , ТОВ Агро-Полюс , ТОВ Агро-Груп , ТОВ Електромаш Плюс , ТОВ Альфа мегаліт , ТОВ Факториал К , ТОВ Га інжиніринг , ПрАО ИАС , ТОВ АО ХІМПРОМ , ТОВ ЮГ ПРОМ ОІЛ , ТОВ ЛЕДА УКРАЇНА , ТОВ СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ , ТОВ Кантегір , ТОВ Компанія Тора , ТОВ Компанія Пласт .

Вчинення господарських операцій підтверджуються первинними документами, зокрема актами приймання-здачі виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, які були дослідженні в ході розгляду справи та долучені до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форму); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені норми права кореспондують з приписами Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до п. 2.1 якого Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. В п. 2.4 Положення № 88 зазначені обов`язкові реквізити первинних документів, якими є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, приписами норм чинного законодавства передбачено, що до документів первинного бухгалтерського обліку відносяться не тільки розрахункові та платіжні документи, але будь-які інші документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, а саме: договори, накладні (прибуткові, видаткові, товарно-транспортні), акти виконаних робіт (наданих послуг), накази, журнали, бухгалтерські книги тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що за 2015-2017 роки ФОП ОСОБА_1 , отримано збиток у сумі -45753,96,00 грн., а саме сума доходу/збитку позивача за 2015 рік складає за січень -1955,96 грн., лютий -89,16 грн., березень - 237,46 грн., квітень -2403,25 грн., травень -3393,71 грн., червень -4101,46 грн., липень -3583,68 грн., серпень -5098,57 грн., вересень -4622,06 грн., жовтень -18,40 грн., листопад -36,33 грн., грудень -3501,23 грн.; за 2016 рік: січень -51,02 грн., лютий -7421,57 грн., березень -23,34 грн., квітень -48,83грн., травень -30,60 грн., червень -3640,14 грн., липень -752,08 грн., серпень -38,98 грн., вересень -203,32 грн., жовтень -114,66 грн., листопад -1488,90грн., грудень - 70,52 грн.; за 2017 рік: січень -100,00 грн., лютий -111,04 грн., березень - 76,67 грн., квітень -27,31 грн., травень -512,83 грн., червень -100,67 грн., липень -59,97 грн., серпень -22,55 грн., вересень -428,91 грн., жовтень -138,61 грн., листопад -167,67 грн., грудень -1082,50 грн.

На думку відповідача, позивач відніс до витрат 2015-2017 років суми, що вже відносились ним до витрат у минулих періодах.

Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та не приймаються судом до уваги , оскільки відповідач всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані обставини, а висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що є недопустимим.

Положеннями ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В 1976 році у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття "кримінальне обвинувачення" має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією "криміналу" згідно з національним законодавством.

ЄСПЛ встановив свої критерії для визначення поняття "кримінальне обвинувачення", а саме:

критерій національного права. Тобто, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами відповідної держави. Цей критерій є "не більше ніж відправною точкою", а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність;

критерій кола адресатів. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне;

критерій мети та тяжкості наслідків. У випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину.

Такі критерії отримали назву "Критерії Енгеля" і наразі широко застосовуються в практиці ЄСПЛ. Фактично, з огляду на "Критерії Енгеля" значна частина податкових нарахувань та штрафів в Україні кваліфікується як кримінальне обвинувачення проти платника.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року "Справа "Компанія "Вестберґатаксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.

Отже, у справі "Компанія "Вестберґатаксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції, тому на юридичних осіб розповсюджуються гарантії кримінального аспекту ст. 6 Конвенції, а саме презумпція невинуватості та належності доказів.

Враховуючи вище встановлене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010651315 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 94419,41 грн., оскільки податковим органом не надано належних доказів вчинення податкового порушення, а висновки акту ґрунтуються лише на припущеннях.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 00010641315 про донарахування військового збору на суму 8090,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.08.2018 року № 00010681315 про донарахування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 29978,71 гривень, то зазначені вимоги є похідними, а тому також підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги щодо визнання неправомірними дії ГУ ДФС у Харківській області по проведенню документальної планової перевірки СО ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 24.07.2018 року № 3015/20-40-13-15-07/3311604056, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 102.1. ст.. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Положеннями п. 54.3. ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як свідчать фактичні обставини справи, контролюючим органом проведено нарахування з податку на додану вартість з порушенням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, а саме : поза межами 1095 днів (січень та квітень 2015 року).

Відповідачем у судовому засіданні даний факт не заперечувався.

Таким чином, вимога про визнання неправомірними дії ГУ ДФС у Харківській області по проведенню документальної планової перевірки СО ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 24.07.2018 року №3015/20-40-13-15-07/3311604056 підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про сплату боргу від 09.08.2018 року № 00001111315 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 117276,30 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № Ф-5081-57 на загальну суму 146885,23 грн., то суд зазначає, що зазначені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Податковий борг згідно п. п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 54.5. ст. 54 ПК України зазначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За приписами п. п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач у встановлений чинним законодавством строк звернувся до суду для оскарження податкових повідомлень - рішень, винесених на підставі акту перевірки від 24.07.2018 року № 3015/20-40-13-15-07/3311604056.

Таким чином суми, по яким винесені податкові вимоги є не узгодженими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень та вимог належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення та вимоги підлягають скасуванню, а позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в відзиві на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року по справі № 520/10137/18 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) В.В. Катунов Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 24.12.2019 року