Постанова

від 19.12.2019 по справі 520/5565/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 р.Справа № 520/5565/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.,

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 19.09.19 по справі № 520/5565/19 з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Трейд Плюс" (надалі - ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000681402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 29 886 865,00 грн; скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000671402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток на суму 705 820,00 грн; скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000691402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1 845 457,75 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 позовні вимоги ТОВ "Полімер-Трейд Плюс" задоволено повністю.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 № 00000681402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 29 886 865,00 грн.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 № 00000671402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток на суму 705 820,00 грн.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 № 00000691402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1 845 457,75 грн.

Стягнуто на користь ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд.13Б, код ЄДРПОУ 37765087) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції невірно застосовано приписи пп. 134.1.1 пп. 134 .1 ст. 134 Податкового кодексу України. Стверджує, що підприємство в порушення вимог п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П (С) БО 16 "Витрати") віднесло до складу витрат на збут послуги щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, отримані від ТОВ "ЛС-оператор", та брокерські послуги, отримані від ОСОБА_1 , на загальну суму 431918,00 грн., які повинні бути включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідно до П(С)БО 9 "Запаси". Також вказує на те, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем неправомірно нараховано відсотки за отриманою від нерезидента GALACRAFT LIMITED позикою, а також неправомірно нараховано курсову різницю на вказані відсотки, замість того, щоб віднести заборгованість за договором позики з цим нерезидентом до статусу безнадійної.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 задоволено заяву Головного управління ДПС у Харківській області про заміну сторони у справі. Замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (податковий номер 37765087) з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

Результати перевірки оформлені актом №104/20-40-14-02-07/37765087 від 16.01.2019, яким зафіксовано порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 18538179 грн., у тому числі за I кв. 2018 року в сумі 17808342 грн., II кв. 2018 року в сумі 407001 грн., III кв. 2018 року в сумі 322836 грн.; п.136.3 ст. 136, п.п. 141.4.2 п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено суму податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України на загальну суму 9869083 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 7203398 грн., за I кв. 2016 року на суму 39423 грн., за II кв. 2016 року на суму 2277360 грн., за III кв. 2016 року на суму 228086 грн., за 2016 рік на суму 120816 грн.; п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI порушило термін реєстрації податкових накладних; п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання (код класифікації доходів бюджету 21081103).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки 11.02.2019 подав на них свої заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

Листом від 19.02.2019 №8315/10/20-40-14-02-14 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що враховуючи надані ним заперечення з долученими копіями документів, перевіркою встановлено наступні порушення: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2018 року в суму 29886865 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 564656 грн., у тому числі за рахунок заниження податку за I кв. 2018 року в сумі 134890 грн., за II кв. 2018 року в сумі 467586 грн. та завищення податку за III кв. 2018 року в сумі 37820 грн.; п.136.3 ст. 136, п.п. 141.4.2 п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв`язку з чим було занижено суму податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України на загальну суму 1075610 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 676484 грн., за I кв. 2016 року на суму 39423 грн., за II кв. 2016 року на суму 196961 грн., за III кв. 2016 року на суму 83397 грн., за 2016 рік на суму 79345 грн.; п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI порушило термін реєстрації податкових накладних; п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання (код класифікації доходів бюджету 21081103).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.02.2019:

- №00000681402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 29886865 грн;

- №00000671402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 705820,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням +564656 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141164 грн;

- №00000691402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1845457,75 грн, з яких за податковим зобов`язанням +1075610 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 769847,75 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що господарські операції ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 №00000681402, №00000671402, №00000691402 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Щодо податку на прибуток та повноти визначення позивачем суми витрат на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування, колегія суддів звертає увагу на такі обставини справи.

Так, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що підприємство в порушення вимог п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П (С) БО 16 "Витрати") віднесло до складу витрат на збут послуги щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, отримані від ТОВ "ЛС-оператор", та брокерські послуги, отримані від ОСОБА_1 , на загальну суму 431918,00 грн., які повинні бути включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідно до П(С)БО 9 "Запаси".

Податковий орган стверджує, що відповідно до п. 19 П (С) БО 16 "Витрати", витрати на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції, проте вище наведені витрати позивача понесені у зв`язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей (імпорт полімерів етилену у первинних формах), у зв`язку з чим останні повинні відноситися до собівартості реалізованих товарів.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (надалі -ГІ(С)БО 9 "Запаси") (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: - суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; - транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); - інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Водночас нормами п. 5-7 П (С) БО 16 "Витрати" передбачено, що витрати в бухгалтерському обліку відображаються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16 "Витрати").

Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 "Витрати" витрати на збут включають зокрема, але не виключно, такі витрати:

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

- інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Встановлено, що реалізація придбаних партій товару, по яких відображено витрати на збут, відбулась у тому ж самому звітному періоді, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Відповідно п. 17, 18 П(С)БО 16 "Витрати" витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Колегія суддів зазначає, що послуги щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю та брокерські послуги (якщо вони надаються на постійній основі) не пов`язані ні з транспортно-заготівельними витратами, ні безпосередньо з придбанням запасів, а є професійними послугами.

Якщо підприємство займається імпортом декількох видів продуктів та не оплачує митному брокеру винагороду за митне оформлення кожної партії товарів окремо, у такому випадку брокерську винагороду слід обліковувати в складі адміністративних витрат (на рахунку 92) як витрати на винагороди за професійні послуги (зокрема, вказаної позиції дотримується Міністерство фінансів України, лист від 29.11.2013 № 31-08410-07-27/34996).

Відтак підприємство, керуючись п. 17, 18, 19 П(С)БО 16 "Витрати" правомірно включило до складу витрат звітного періоду витрати по оплаті послуг щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, брокерських послуг на загальну суму 431918,00 грн, які надавалися ТОВ "ЛС-оператор" та ОСОБА_1 на постійній основі за період з 2015 року включно по 3 квартал 2018 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про помилковість висновків відповідача в цій частині.

Щодо висновку контролюючого органу про те, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" протягом періоду, що перевірявся, неправомірно здійснював нарахування у бухгалтерському обліку відсотків за отриманою від нерезидента GALACRAFT LIMITED позикою в загальній сумі 12 544 093, 57 грн (порушення № 1), колегія суддів зазначає таке.

З огляду на матеріали справи, 01 грудня 2011 року між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та GALACRAFT LIMITED укладено договір позики, за яким Позикодавець (GALACRAFT LIMITED) погодився надати Позичальнику (ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС") позику у розмірі 2000000 (два мільйони) доларів США, а Позичальник погодився прийняти вказані грошові кошти у власність та повернути таку ж суму основного боргу та нараховані проценти Позикодавцю у строк до 15 грудня 2012 грудня включно. Термін повернення позики встановлено договором - 15 грудня 2012 року.

За умовами пункту 3.1 договору позики процентна ставка за користування позикою складає 9,8 процентів річних. Проценти нараховуються та виплачуються щомісячно із розрахунку 365/366 років на рік, починаючи від дня наступного за датою видачі позики, до дати повного погашення позики включно, виходячи з фактичного числа днів користування позикою. Виплати процентів здійснюються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за користування позикою нараховуються на суму виданих Позичальнику та непогашених траншей.

До вказаного договору позики між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та GALACRAFT LIMITED укладено додаткові угоди від 20.03.2012 року, від 17.01.2013 року та від 09.12.2013 року, якими змінювалися сума позики та термін її повернення. Відповідно до додаткової угоди від 09.12.2013 року строк повернення позики визначено датою 31 грудня 2014 року.

На думку контролюючого органу, внаслідок закінчення дії договору позики 31 грудня 2014 року, ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року не мало права нараховувати та включати до складу фінансових витрат суми відсотків за користування позикою.

Так, згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Як зазначено у ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та умови договору позики від 01.12.11, якими встановлені розмір і порядок одержання процентів, а саме п. 3.1 договору, де встановлено, що проценти нараховуються та виплачуються щомісячно із розрахунку 365/366 років на рік, починаючи від дня, наступного за датою видачі позики, до дати повного погашення позики включно, виходячи з фактичного числа днів користування позикою, закінчення строку дії договору не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати проценти за користування запозиченими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 Управлінням Національного банку України в Харківській області позивачу видане реєстраційне свідоцтва № 1 про реєстрацію договору позики від 01.12.2011, який передбачає виконання боргових зобов`язань перед нерезидентом за залученою від нього позикою в іноземній валюті.

Колегія суддів ураховує, що за змістом даного реєстраційного свідоцтва договором позики не передбачено збільшення розміру процентів за позикою у разі прострочення платежу, а не припинення нарахування процентів, як помилково стверджує заявник апеляційної скарги.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що зміни до договору про пролонгацію дії договору не зареєстровано в Національному банку України колегія судді відхиляє, оскільки враховує пояснення позивача про його неодноразові наміри здійснити пролонгацію дії договору (підтвердженими актами звіряння взаєморозрахунків, повідомленнями - вимогами від 01.12.2015, пропозиціями про пролонгацію дію договори позики) а також те, що неналежне виконання зобов`язань з повернення отриманої від нерезидента позики у 2015-2018 роках було наслідком значних коливань курсу долара США та недостатністю на міжбанківському валютному ринку України для його закупівлі з метою виконання боргових зобов`язань, що є загальновідомими подіями, які не потребують доказуванню.

До того ж, колегія суддів ураховує, що 01.04.2019 підписано додаткову угоду до договору позики від 01.12.2011 (зареєстрована в АІС "Національного банку України), якою встановлено строк повернення позики 31.12.2020 за зниженою процентною ставкою за користування позикою.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на правову позицію Верховного Суду у справі № 444/9519/12, оскільки висловлена у вказаній постанові правова позиція стосується стягнення відсотків за користування кредитом на тій підставі, що відсотки за користування кредитом не можуть нараховуватися після спливу строку повернення кредиту. Водночас між позивачем та GALACRAFT LIMITED укладено договір позики та правові особливості кредитних відносин, на яких наголошував Верховний Суд у справі № 444/9519/12, не застосуються до спірних правовідносин.

Колегія суддів ще раз наголошує на тому, що сумлінне виконання позивачем умов договору, визнання боргу та повернення нарахованих відсотків за залишок заборгованості є право підприємства, яке не може заперечуватися податковим органом. За таких обставин, нарахування по рахунку 951 "Відсотки за кредитом" протягом перевіряємого періоду відсотків за договором позики правомірно включені позивачем до складу фінансових витрат по рядку 2250 у Звітах про фінансові результати за звітні періоди 2015-2018 року.

Отже, висновок суд першої інстанції помилковість тверджень контролюючого органу є обґрунтованим та не спростований доводами апеляційної скарги.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" в порушення вимог ч.1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, п. 27 П (С)БО "Витрати" та умов реєстраційного свідоцтва до договору позики від 01.12.2011 неправомірно нараховано з 01.01.2015 по 30.09.2018 курсові різниці по нарахованим відсоткам, колегія суддів враховує таке.

Вказане порушення податкової дисципліни пов`язано безпосередньо з висновком контролюючого органу щодо безпідставності нарахування відсотків за договором позики від 01.12.2011. Враховуючи викладені вище висновки щодо помилковості таких тверджень відповідача, викладених в акті перевірки, колегія суддів уважає, що позивачем з дотриманням п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" правомірно нараховано курсові різниці на відсотки по договору позики від 01.12.2011 та це не призвело до завищення інших операційних витрат на загальну суму 663657,48 грн та інших операційних доходів на загальну суму 430 964, 92 грн.

Щодо висновків податкового органу про те, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" в порушення вимог п. 5 П(С) БО "Зобов`язання" не було віднесено до складу інших операційних доходів безнадійну кредиторську заборгованість перед GALACRAFT LIMITEDЮ, щодо якої минув строк позовної давності у 1 кварталі 2018 року у загальній сумі 99 631 460 грн та помилково нараховано курсову різницю на суму безнадійної заборгованості (порушення № 3, 4), то колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 20 П(с)БО 16 встановлено, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

За приписами абзацу а) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Нормами Податкового кодексу України не врегульовано поняття та порядок обчислення строку позовної давності, відтак підлягають застосуванню відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Колегія суддів ураховує, що окрім актів звіряння взаєморозрахунків, протягом 2015 року позивачем частково сплачено заборгованість в сумі 2000000 доларів США та проценти за користування позикою, що свідчить про визнання ним свого боргу. Наступні дії щодо пролонгації дії договору так само підтверджують помилковість висновків контролюючого органу про надання такому боргу статусу безнадійного.

Окрім іншого, в межах спірних правовідносин під час розгляду судом апеляційної інстанції питання нарахування у бухгалтерському обліку відсотків за отриманою від нерезидента GALACRAFT LIMITED позикою встановлено, що борг позивача перед нерезидентом не є безнадійним, що наразі підтверджується додатковою угодою про пролонгацію дії цього договору позики та реєстраційним свідоцтвом Національного банку України.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про помилковість висновків відповідача щодо віднесення до складу інших операційних доходів безнадійну кредиторську заборгованість перед ОСОБА_2 у загальній сумі 99 631 460 грн.

Щодо зафіксованих відповідачем в акті перевірки порушень позивачем приписів п. 136.3 cт. 136, п.п 141.4.2 п. 141.1 cт. 141 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 1075610 грн., колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, у період з 01.01.2015 по 30.09.2018 ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" здійснював виплату нерезиденту GALACRAFT LIMITED (Кіпр) у вигляді відсотків за користування позикою на підставі договору позики від 01.12.11.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Такими доходами, зокрема є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Приписами п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Водночас норми п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України дозволяють особі (податковому агенту) на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку. Необхідною умовою застосування означеного механізму є обов`язкове надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Разом з тим, Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція) ратифікована Україною 04.07.13 та набрала чинності 07.08.13.

Відповідно до ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" при виплаті процентів за борговими зобов`язаннями перед GALACRAFT LIMITED (Кіпр) застосувало ставку податку на прибуток у розмірі 2% від розміру перерахованого доходу на користь нерезидента. Вибір зменшеної ставки податку підтверджується апостильованими довідками резиденства за відповідні звітні періоди: від 02.03.15, від 27.01.16, від 09.01.17, від 25.01.18.

За таких обставин, колегія суддів уважає не спростованими доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції в цій частині.

Щодо зафіксованих відповідачем в акті перевірки порушень позивачем п. 6 П (С) БО 16 "Витрати", а саме по взаємовідносинах з: ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС" завищено склад витрат на собівартість у сумі 2143897,28 гри. та витрати на збут у сумі ~9 869,71 гри.; ПВП "БКС" завищено витрати на собівартість в сумі 9789262,62 грн. та витрати на збуту сумі 514000,06 грн.; ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ" завищено витрати на собівартість у сумі 541314,46 грн. та витрати на збуту сумі 5628,69 грн.; TOB "ЛАМАН ШИЛІНГ" завищено склад витрат на собівартість у сумі 401337,75 грн.; ФОП ОСОБА_3 завищено склад витрат на собівартість у сумі 2013500,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Так, перевіркою встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ" та ФОЛ ОСОБА_3 завищено склад витрат на собівартість та витрати на збут у зв`язку з тим, що витрати експедитора не підтверджено документами, у актах виконаних робіт не виокремлено плату експедитору.

З таким висновком податкового органу колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.04 №1955-IV.

Положення ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV визначають, що транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" однією з істотних умов договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору, якою вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill): міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС): коносамент (Bill of Lading): накладна ЦІМ (СІМ): вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС" укладено генеральний договір від 27.08.12 №121/12 на транспортно-експедиторське обслуговування. Предметом договору є організація перевезень і транспортно - експедиційне обслуговування вантажів всіма видами транспорту.

Відповідно до пункту 8.2 вищевказаного договору "Додатки до даного Договору доповнюють при необхідності, особливості ТЕО конкретного вантажу, характер робіт і послуг, а також рівень належних платежів". Після укладення означеного договору сторони уклали декілька додатків до Генерального договору, зокрема, додаток №12 від 01.07.15, додаток №13 від 01.01.16, додаток №14 від 01.02.16, додаток №15 від 18.03.16 та інші додатки до Генерального договору, у яких зазначено вартість транспортування, яка включає винагороду експедитора.

У пунктах 4.5 та 4.6 договору №2.1 від 28.01.15 про надання транспортно - експедиційних послуг, укладеного між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ПВП "БКС" визначено, порядок і терміни оплати обумовлюються в разовій Заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням.

Поточний розрахунок за послуги проводився замовником на підставі рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

Розмір винагороди експедитора зазначений у актах надання послуг, складених ПВП "БКС та ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС", наявних в матеріалах справи.

Крім того, розмір винагороди експедитора також визначено у рахунках-фактури.

У пункті 4.1.7 договору №29/09/2016 від 29.09.16 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ", визначено, що плата експедитору зазначається в додатках до вказаного договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа.

Розмір винагороди експедитора зазначений у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" та ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС": акт №LS-0001879 від 20.10.16 експедиторська винагорода складає 3226,25 грн. (без урахування ПДВ); акт №LS-0003963 від 15.12.16 експедиторська винагорода складає 660,00 грн. (без урахування ПДВ); акт №LS-0000924 від 27.01.17 експедиторська винагорода складає 4795,00 грн. (без урахування ПДВ).

Розмір винагороди експедитора також визначено у рахунках-фактури: №LS-3979421 від 20.10.16, №LS-3991714 від 15.12.16, №LS-4000589 від 27.01.17.

Відповідно до п. 1.7 договору №09/10/2015 від 09.10.15 на транспортно - експедиторське обслуговування, укладеного між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ", плата експедитору зазначається в додатках до вказаного Договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа.

Плата експедитору (експедиторська винагорода) за означеним договором була встановлена у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт №LS-0005614 від 23.06.16 винагорода складає 5197,95 грн. (без урахування ПДВ), акт №LS-0005615 від 23.06.16 винагорода складає 4158,36 грн. (без урахування ПДВ).

В перевіряємому періоді між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №2 від 09.12.13 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до п. 4.9.1 якого остаточна оплата коштів Експедитору здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (ТТН чи CMR) накладної з відповідними відмітками про одержання вантажу і рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Отже, у перерахованих вище договорах про надання транспортно - експедиційних послуг винагороду експедитора визначено у додатках до цих договорів.

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаних договорів укладених між позивачем та його контрагентами: ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИГІІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ", ФОП ОСОБА_3 , позивачем надано до суду першої інстанції документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, вантажно - митні декларації, товарно-транспортні накладні, міжнародні автомобільні накладні (CMR), платіжні документи, які підтверджують оплату отриманих транспортно-експедиційних послуг та інші документи. Додатково на запит до суду апеляційної інстанції надано копії актів здачі-приймання виконаних робіт щодо замовлених від свого імені та за рахунок позивача транспортних послуг контрагентом ТОВ "БКС" за 2015 рік.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем документи містять назву, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, виписані реально існуючими суб`єктами права, відтак вони підтверджують реальність вчинених підприємством позивача господарських операцій.

Отже, витрати на собівартість та витрати на збут, понесені ТОВ "ПОЛІМЕР - ТРЕЙД ПЛЮС" у зв`язку з отриманням транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ", ФОП ОСОБА_3 у відповідних звітних періодах, підтверджені належними документами та правомірно включені до складу витрат підприємства відповідно до вимог п. 5-7, 10. 11, та п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Окрім іншого, колегія суддів ураховує, що під час перевірки порушень при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість по тим же господарським операціям з контрагентами ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ", ФОП ОСОБА_3 за 2015 рік -3 квартал 2018 року не встановлено.

Враховуючи викладене, вище колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відсутність з боку позивача порушень під час формування витрат на збут та витрат на собівартість по вказаним вище господарським операціям.

Щодо встановлених відповідачем під час перевірки порушень позивачем п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, а саме: за 2015 рік не збільшено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, на суму 30% вартості товарів, придбаних у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, на загальну суму 11667331,72 грн., у т.ч. по взаємовідносинах з "Kresper Traiding" на суму 3742968,27 грн. та з "Futura Chemicals Traiding РТЕ.LTD" на суму 7924363,45 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з вимогами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у п.п. 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), то зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст.39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Підпунктом 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях. (п.п. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України).

Вимогами п.п.39.1.3 п.39.1 ст. 39 Податкового кодексу України визначено, що якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.

Згідно до п.п.39.1.4 п.39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України контрольованими є господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Системно аналізуючи положення ст. 39 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої пп.140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов`язаними особами.

Також, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (покупець) та "Futura Chemicals Traiding PTE.LTD" (продавець), зареєстрованою у Республіці Сінгапур, укладені контракти від 05.05.15 №05/05/15, від 12.05.15 №12/05/15, від 28.05.15 №28/05/15. За умовами вищевказаного контракту з 18.05.15 по 03.08.15 ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" придбало у "Futura Chemicals Traiding PTE.LTD" товар - полівінілхлорид, поліетилен, поліпропилен на загальну суму 26422822,48 грн.

Крім того, ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" був укладений з "Kresper Traiding" (Британські Віргінські Острови) контракт від 14.04.15 №14/04/15, за яким позивач придбав товар (полівінілхлорид, поліетилен, поліпропилен) на загальну суму 12476560,91 грн.

Так, відповідач стверджує про відсутність у ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" підстав для незастосування п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, оскільки операції з придбання товарів у "Futura Chemicals Traiding PTE.LTD" не були відображені підприємством у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік на час подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4.ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент подання звіту) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно до п.п.49.18.3 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Отже, дата подання звітності з податку на прибуток передує даті подання звіту про контрольовані операції.

Крім того, вищевказана операція була відображена у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік, що також підтверджується контролюючим органом в акті перевірки, де зазначено, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" подано уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

Відносно необгрутування ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙ ПЛЮС" того факту, що сума витрат по операціям з "Kresper Traiding" (Британські Віргінські Острови) відповідає рівню звичайних цін, то колегія суддів ураховує, що позивачем до перевірки надавалися економічні аналізи цін товарів поставки яких планувалися в червні 2015 року, в травні 2015 року, в липні 2015 року, та економічний аналіз цін на товари, поставка яких планувалася у 2015 році. Водночас відповідач ні в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не навів жодних доказів та відповідного нормативно-правого обгрунтування на підтвердження свого тезису про те, що перераховані економічні аналізи не відповідають вимогам, що висуваються п.п. 39.4.6 п. 39.6 ст. 39 Податкового кодексу України до документації з трансфертного ціноутворення.

За таких обставин, колегія суддів уважає помилковими висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 № 00000681402, № 00000671402, № 00000691402 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "ПОЛІМЕР -ТРЕЙД ПЮС" задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 по справі № 520/5565/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 24.12.2019.