Постанова

від 19.12.2019 по справі 160/2386/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2386/19 (суддя Боженко Н.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 160/2386/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс 14 березня 2019 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 16.01.2019 року податкові повідомлення-рішення: №0000861416, №0000901416.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо відсутності факту реального вчинення позивачем господарських операцій з ТОВ «Снаббригада» (код ЄДРПОУ 41160775); ТОВ «Лексея» (код ЄДРПОУ 41053731); ТОВ «Хайтбуд» (код ЄДРПОУ 40673159); ТОВ «Елиос» (код ЄДРПОУ 4015175); ТОВ «Аста ЮА» (код ЄДРПОУ 41198442); ТОВ «РаймСтар» (код ЄДРПОУ 40349115); ТОВ «ТД «Каскад» (код ЄДРПОУ 37047930) викладені у акті № 64224/04-36-14-01/19088807 від 08.11.2018 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наявність обставин не реальності спірних господарських операцій позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права неповного з`ясування обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про застосування судом першої інстанції під час вирішення справи п.2.4 Положення № 88 від 30.09.2014 року в редакції іншій ніж діяла на час виникнення спірних правовідносин. Відсутності в оскарженому рішенні оцінки доводам позивача. Прийняття до уваги неналежних та недопустимих доказів, а саме протоколів допитів свідків.

Не прийняття до уваги рішення ДОАС по справі № 804/3246/18 від 08.08.2018 року та як наслідок невірного встановлення розміру штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов`язання замість 25%, з урахуванням посилання на ППР №0007391417 від 23.03.2018 року, яке було скасовано.

Звертає увагу на те, що акт перевірки не містить прямих вказівок та доказів того, що позивачем було допущено порушення закону.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 20.09.2018 року по 01.11.2018 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 роки.

За результатами якої складено акт від 08.11.2018 року №64224/04-36-14-01/19088807 (т.1, а.с.155-243).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення:

1) п. 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV перевіряємим підприємством неправомірно знижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету всього 2485 237 грн., в. т.ч. за 4 квартал 2016 року у сумі 1376999 грн., за 1 квартал 2017 року на 29904 грн., за 2 квартал 2017 року на 459148 грн., за 3 квартал 2017 року на 29542 грн., за 4 квартал 2017 року 40417 грн., за 1 квартал 2018 року 549227 грн.;

2) пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого знижено податок на додану вартість у сумі 678407 грн., у тому числі у березні 2017 - 50400 грн., у лютому 2018 - 50000 грн., у березні 2018 - 560251 грн., у червні - 17756 грн;

3) пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п. 177.8 ст. 177 ПК України, підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 5946,18 грн., у тому числі за квітень 2017 р.- 2253,09 грн., жовтень 2017 р. - 2253,09 грн., грудень 2017 р. - 1440 грн.;

4) п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України з урахуванням вимог пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 ПК України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір з наданого доходу фізичним особам в сумі 495,52 грн., у тому числі за квітень 2017 р. - 187,76 грн., жовтень 2017 р. - 187,76 грн., грудень 2017 р. - 120 грн.;

5) п.176.2 ст. 176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 - подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку за ІІ квартал 2017 року та ІV квартал 2017 року, що призвело до зниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 5946,18 грн….

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 16.01.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000861416 форми «Р» , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3160546 грн. 25 коп. з яких: за податковими зобов`язаннями - 2485237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 621309 грн. 25 коп.;

- № 0000901416 форми «Р» , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1017690 грн. 50 коп. з яких: за податковими зобов`язаннями - 678407 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 339203 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 151 - 154).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у письмовій формі уклав з:

1. ТОВ СНАББРИГАДА договір підряду №11 на ремонт електрообладнання від 02.02.2018 (т.1 а.с.244-246) та договір поставки електрообладнання № 12 від 02.02.2018 р. з специфікаціями до нього.

На виконання умов договору підряду № 11 електрообладнання було передано в ремонт, що підтверджується актами передачі від 07.02.2018 року (т.1 а.с.249, т.2 а.с.5,) отримано з ремонту що також підтверджується актами (т.2 а.с.3,8) та відремонтовано про, що складені акти (т.2, а.с.17-23,32-38,47-53,61-64,71-74,81-84).

На виконання умов наведених договорів було оформлено наступні первинні документи: накладні від 07.02.2018 року № 0702-1 та № 0702-2 (т.1 а.с.250, т.2 а.с.1), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.2,4,7,9).

На виконання умов договору № 12 позивачем було отримано електрообладнання зазначене в специфікаціях, та оформлено наступні первинні документи: накладні № 16 від 16.02.18, № 45 від 06.03.2018 (т.2, а.с.93,96), товарно-транспортні накладні №16-02 від 16.02.2018 року № 06-03 від 06.03.20187 року (т.2, а.с.94,97).

Отримання товарів та послуг в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Станом на 30.06.2018 року існувала кредиторська заборгованість у сумі 2 720 919,56 грн., яка на час розгляду справи в суді погашена, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (т.2 а.с.122,124,125, т. 4 а.с.128 -135).

ТОВ СНАББРИГАДА на адресу позивача складено податкові накладні (т.2 а.с.128 - 135).

Обставини використання придбаного в господарській діяльності позивача підтверджуються відповідними актами виконаних робіт та наданих послуг (т.2 а.с.99 - 120).

2. ТОВ Лексея договір підряду №43/17 на ремонт електрообладнання двигуна від 10.02.2017 (т.2 а.с.136 - 138).

За результатами виконаних робіт по ремонту електродвигуна, за ціною погодженою сторонами договору у кошторисі (т.2 а.с.139 - 145), складено акт приймання виконаних робіт (т.2 а.с.147-151).

На виконання умов цього договору давальницькі матеріали та обладнання транспортувалось автомобілем позивача виконавцю робіт, що підтверджується первинними документами: товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, товарними накладними (т.2 а.с.155 - 159).

Отримання товарів та послуг в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Оплата робіт підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (т.2 а.с.164 - 165).

ТОВ Лексея на адресу позивача складено податкова накладна (т.2 а.с.167).

Роботи по ремонту виконано для ПАТ Арсерор Міттал Кривий Ріг , що підтверджується актом приймання виконаних робіт №233-78-03 (т.2 а.с.161 -163) та рахунком № 74 від 13.03.2017 р. (т.2 а.с.160).

3. ТОВ Хайтбуд договір підряду №15 на ремонт електрообладнання двигуна від 01.03.2018 та договір підряду на виконання антикорозійних робіт №16 від 01.03.2018 (т.2 а.с.168 - 170,189 - 195).

За результатами виконаних робіт по ремонту електродвигуна, за ціною погодженою сторонами договору у кошторисі (т.2 а.с.172 - 180), складено акт приймання виконаних робіт (т.2 а.с.187-188).

На виконання умов цього договору давальницькі матеріали та обладнання транспортувалось автомобілем позивача виконавцю робіт, що підтверджується первинними документами: товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, товарними накладними (т.2 а.с.181 - 185).

Отримання товарів та послуг в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Роботи по ремонту виконано для ПАТ Арсерор Міттал Кривий Ріг , що підтверджується актом приймання виконаних робіт №233-86-03 (т.2 а.с.209 - 201) та рахунком № 77 від 23.03.2018 р. (т.2 а.с.208).

За результатами виконаних антикорозійних робіт цеху позивача, за обсягом зазначеним у дефектному акті (т.2 а.с.197), та за ціною погодженою сторонами договору у кошторисі (т.2 а.с.198 - 200) складено акт приймання виконаних робіт № 34 (т.2 а.с.205 - 207).

Оплата робіт за зазначеними договорами підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи та договором про відступлення права вимоги (т.2 а.с.211 - 213, т.4 а.с.158-160).

ТОВ Хайтбуд на адресу позивача складено податкові накладні (т.2 а.с.215,216).

Отримання вказаних робіт в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Щодо доводів відповідача про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ Хайтбуд слід зазначити, що дійсно відповідно до даних реєстру платників ПДВ https://cabinet.tax.gov. ua/registers/pdv, 19.10.2017 року реєстрація ТОВ Хайтбуд в якості платника ПДВ була анульована. Проте з 01.03.2018 року, в період взаємовідносин з позивачем, ТОВ Хайтбуд було знов зареєстровано платником ПДВ.

4. ТОВ Елиос договір підряду на ремонт електроустаткування №17 від 03.03.2018 (т.2 а.с.217 - 219).

За результатами виконаних робіт по ремонту електродвигунів та генератора, за ціною погодженою сторонами договору у проектно-кошторисній документації (т.2 а.с.220 - 229), складено акти приймання виконаних робіт (т.2 а.с.239 - 246).

На виконання умов цього договору давальницькі матеріали та обладнання транспортувалось автомобілем позивача виконавцю робіт, що підтверджується первинними документами: товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, товарними накладними (т.2 а.с.231 - 238).

Отримання робіт в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Оплата робіт підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (т.3 а.с.8 - 13).

ТОВ Елиос на адресу позивача складено податкові накладні (т.3 а.с.15 - 18).

Роботи по ремонту виконано для ТОВ Енергофінанс , ПАТ Арсерор Міттал Кривий Ріг , ПАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат , що підтверджується актами приймання виконаних робіт та рахунками (т.2 а.с.247 - 250, т.3 а.с.15 -18).

5. ТОВ Аста ЮА договір підряду на ремонт електроустаткування №45 від 04.05.2017 (т.3 а.с.19 - 21).

За результатами виконаних робіт по ремонту котушок обмотки ротора та роторів турбогенераторів, за ціною погодженою сторонами договору у проектно-кошторисній документації (т.3 а.с.22-34), складено акти приймання виконаних робіт (т.3 а.с.53 - 68).

На виконання умов цього договору давальницькі матеріали та обладнання транспортувалось автомобілем позивача виконавцю робіт та були передані йому, що підтверджується первинними документами: товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, товарними накладними (т.3 а.с.39 - 52).

Отримання робіт в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Оплата робіт підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (т.3 а.с.75 - 77).

ТОВ Аста ЮА на адресу позивача складено податкові накладні (т.3 а.с.79 - 82).

Роботи по ремонту виконано для ТОВ Олександрівський цукровий завод , ПрАТ Азовсталь , що підтверджується актами приймання виконаних робіт (т.3 а.с.69 - 73)

6. ТОВ Рейм Стар договір підряду на ремонт бази відпочинку Радуга 98 від 02.09.2016 (т.3 а.с.83 - 89).

За результатами виконаних робіт по ремонту бази відпочинку Радуга , що є власністю позивача, за ціною погодженою сторонами договору (т.3 а.с.90), складено первинні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт № 44, 50 та підсумкові відомості ресурсів до них (т.3 а.с.97 - 163).

На виконання умов цього договору давальницькі матеріали було передано виконавцю робіт, що підтверджується накладною № 28 від 01.12.2016 (т.3 а.с.93 - 96).

Отримання робіт в бухгалтерському обліку належним чином відображено.

Станом на 30.06.2018 року існувала кредиторська заборгованість в сумі 2041203,63 грн., яка на час розгляду справи в суді погашена, що підтверджується банківськими виписками та договором відступлення права вимоги наявними в матеріалах справи (т.3 а.с.165 - 167).

7. ТОВ ТД Каскад договір підряду на ремонт бази відпочинку Радуга №39 від 02.09.2016 (т.1 а.с.26 - 32).

За результатами виконаних робіт сторонами договору складені первинні документи, а саме: договірна ціна (станом на 02.09.2016 року) на поточний ремонт бази відпочинку "Радуга" по вул. Берегова, 10 в с. Стрелкове, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт № 23 від 31.10.2016 року, № 30 від 30.11.2016 року, № 37 від 30.12.2016 року, підсумкові відомості ресурсів за жовтень 2016 року, листопад, грудень 2016 року (т.1 а.с.35 - 92).

Отримання робіт в бухгалтерському обліку позивача належним чином відображено.

Станом на 30.06.2018 року існувала кредиторська заборгованість в сумі 961396,53 грн., яка на час розгляду справи в суді погашена, що підтверджується банківськими виписками та договором відступлення права вимоги, що наявні в матеріалах справи (т.3 а.с.165 - 167).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про реальність господарських операції позивача з вказаними контрагентами, за наслідками якої сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, надання послуг (робіт) транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що заперечуючи щодо можливості надання позивачу товарів, послуг (виконання робіт з ремонту) зазначеними контрагентами позивача, відповідачем не з`ясовано стан ремонту цих об`єктів, не опитано осіб, які зазначені в актах виконаних робіт щодо реальності їх виконання. Не здійснено перевірку контрагентів позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що протоколи допиту свідків ОСОБА_1 від 14.04.2018 року та від 13.03.2019 року, ОСОБА_2 від 01.09.2018 року, ОСОБА_3 від 08.10.2017 року, в межах досудових розслідувань, є доказами на підтвердження безтоварності спірних господарських операцій позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, слід зазначити, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Проте акт перевірки на підставі якого було прийнято оскаржені рішення не містить жодних посилань на зазначені докази.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Крім того, як вбачається з акта перевірки від 23.07.2013 року № 30/08-17-22/31433316, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій товариствами з обмеженою відповідальністю: ТОВ «Снаббригада» (код ЄДРПОУ 41160775); ТОВ «Лексея» (код ЄДРПОУ 41053731); ТОВ «Хайтбуд» (код ЄДРПОУ 40673159); ТОВ «Елиос» (код ЄДРПОУ 4015175); ТОВ «Аста ЮА» (код ЄДРПОУ 41198442); ТОВ «РаймСтар» (код ЄДРПОУ 40349115); ТОВ «ТД «Каскад» (код ЄДРПОУ 37047930) були зареєстровані як юридичні особи.

Також слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність у деяких із зазначених контрагентів позивача працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин поставки товару та виконання позивачу комплексу робіт по ремонту, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

При цьому слід зазначити, що колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що неспівпадіння кошторисної трудоємкості з кількістю відпрацьованих людино годин, отримане з табелю обліку, не є підставою для перегляду кошторисної документації. До розрахунку форми КБ-2в, а ні кількість відпрацьованих людино годин отримане з табелю обліку, а не вироботка відношення не мають. Тому, нормативні люд./год. не можна ототожнювати з реальним строком виконання робіт (т.5 а.с.53-65).

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Одночасно заслуговують на увагу доводи позивача про те, що при розгляді справи №804/3246/18 судом вже було досліджено взаємовідносини позивача з ТОВ Елиос , ТОВ Аста ЮА за той самий період за тими саме договорами та по тим самим господарським операціям (т.1 а.с.134-145).

При цьому позивач обґрунтовано звертає увагу суду на те, що застосовуючи фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 50 відсотків від суми донарахованого податку, як на підставу такого розміру відповідач безпідставно посилається на наявність податкового повідомлення-рішення №0007391417 від 23.03.2018 року, яке було скасовано судовим рішенням у справі №804/3246/18 та яке набрало законної сили.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, наприклад: ухиленням ТОВ ТД Каскад та ТОВ Рейм Стар від реєстрації платниками на додану вартість, неподання ними та ТОВ Хайтбуд , ТОВ СНАББРИГАДА , ТОВ Лексея , ТОВ Елиос в певних періодах своєї діяльності декларацій на прибуток та звітів про фінансовий результат, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам сторін по справі та встановивши обставини справи, які суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Снаббригада» , ТОВ «Лексея» , ТОВ «Хайтбуд» , ТОВ «Елиос» , ТОВ «Аста ЮА» , ТОВ «РаймСтар» , ТОВ «ТД «Каскад» , за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, виконання послуг(робіт), оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Проте, щодо встановлених відповідачем обставин списання кредиторської заборгованості ТОВ "Укрспецсервіс" перед ТОВ "Альмерис" в сумі 106538,22 грн. без коригування ПДВ в розмірі 17756,00 грн. слід зазначити про таке.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Отже, на думку колегії суддів, посилання підприємства на вичерпний перелік підстав корегування податкового кредиту встановлений цією нормою є помилковим, з огляду на те, що будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого корегування. Вислів "включаючи" вказує на орієнтовний, а не виключний перелік підстав такого корегування.

Таким чином нарахування відповідачем податкового зобов`язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 17756 грн та штрафних санкцій у розмірі 25 % від цієї суми, всього у сумі 17756 грн + 4439 грн = 22195 грн в податковому повідомленні-рішенні від 16.01.2019 року №0000901416 є правомірним.

Відтак, з зазначених обставин справи вбачається, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0000861416 повністю, а правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0000901416 доведена лише в частині визначення сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 17756 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4439 грн, всього у сумі - 22195 грн, у зв`язку з чим останнє в недоведеній частині є протиправними та підлягають скасуванню в розмірі 995415,50 грн, виходячи з розрахунку 678407 грн + 339203,50 грн = 1017610,5 грн - 22195 грн = 995415,5 грн, де 678407 грн - сума податкового зобов`язання, 339203,50 грн - сума штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача - 47770,96 грн судового збору, сплаченого при поданні позову та апеляційної скарги виходячи з розрахунку 19210 грн + 28815,50 грн = 48025,50 грн - 254,54 грн (0,53%) пропорційний відсоток судового збору, що відповідає частині позовних вимог в розмірі 22195 грн., який задоволенню не підлягає.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позов слід задовольнити частково.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317,

статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 160/2386/19 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.01.2019 року №0000861416 та №0000901416 в частині визначення грошового зобов`язання в розмірі 995415 (дев`ятсот дев`яносто п`ять чотириста п`ятнадцять) грн. 50 коп.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсервіс в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 47770 (сорок сім тисяч сімсот сімдесят) грн. 96 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 19 грудня 2019 року.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко