Постанова

від 17.12.2019 по справі 640/5514/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5514/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Громадської організації Український суспільно-правовий рух: Демократія через право , Громадської організації Громадська рада міжнародних експертів , ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5, Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3, треті особи: Голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович Михайло Іванович, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_2 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5, треті особи: Голова Державної судової адміністрації України, фізична особа ОСОБА_3 , Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправною бездіяльності, визнання відсутності повноважень, за апеляційною скаргою Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року Громадська організація Український суспільно-правовий рух: демократія через право звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до голови Вищої кваліфікаційної служби України ОСОБА_5, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3, треті особи - голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович Михайло Іванович про визнання з 05.12.2018 року протиправною бездіяльності Голови ВККС щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККС України; визнання відсутності з 05.12.2018 року повноважень члена ВККС України у ОСОБА_3 та зобов`язання ОСОБА_3 утриматися від здійснення повноважень члена ВККС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 року відкрито провадження у справі №640/5514/19.

Крім того, у квітні 2019 року Громадська організації Громадська рада міжнародних експертів звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до голови Вищої кваліфікаційної служби України ОСОБА_5, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3, треті особи - голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович Михайло Іванович, про визнання з 05.12.2018 року протиправною бездіяльності Голови ВККС щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККС України; визнання відсутності з 05.12.2018 року повноважень члена ВККС України у ОСОБА_3 та зобов`язання ОСОБА_3 утриматися від здійснення повноважень члена ВККС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2019 року відкрито провадження у справі №640/5926/19.

Також, у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до голови Вищої кваліфікаційної служби України ОСОБА_5, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3, треті особи - голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович Михайло Іванович, про визнання з 05.12.2018 року протиправною бездіяльності Голови ВККС щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККС України; визнання відсутності з 05.12.2018 року повноважень члена ВККС України у ОСОБА_3 та зобов`язання ОСОБА_3 утриматися від здійснення повноважень члена ВККС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2019 року відкрито провадження у справі №640/5722/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 року об`єднано в одне провадження справи №640/5514/19, №640/5722/19 та №640/5926/19 та присвоєно об`єднаній справі загальний №640/5514/19.

13.05.2019 року від ОСОБА_2 надійшов адміністративний позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та клопотання про забезпечення адміністративного позову.

У свій позовні заяві, відповідачем в якій було визначено Голову ВККС України, третіми особами - Голову ДСА України, фізичну особу ОСОБА_3 , ВККС України, ОСОБА_2 просив визнати протиправною бездіяльність Голови ВККС України ОСОБА_5 щодо неорганізації роботи ВККС України за участю члена ВККС України ОСОБА_2 ; визнати протиправною бездіяльність Голови ВККС України ОСОБА_5 щодо невідрахування із складу (штату) ВККС України колишнього члена ВККС України ОСОБА_3 ; визнати протиправною бездіяльність Голови ВККС України ОСОБА_5 щодо незарахування до складу (штату) ВККС України нового члена ВККС України ОСОБА_2 , призначеного наказом Голови ДСА України від 06.05.2019 року №156/к Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ; відшкодувати завдану шкоду у вигляді неотриманої винагороди члена ВККС України з 06.05.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 року прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в об`єднаній адміністративній справі №640/5514/19 та залучено останнього до участі у даній справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 року забезпечено адміністративний позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 та встановлено обов`язок Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 , або іншого члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який виконує обов`язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, негайно прийняти розпорядчий акт (наказ або розпорядження), щодо включення (зарахування) ОСОБА_2 до складу (штату) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного на підставі наказу Голови Державної судової адміністрації України Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №156/к від 06 травня 2019 року, у зв`язку із припиненням повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3.

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Вказує, що строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 не сплинув, та всупереч вимогам чинного законодавства наказом від 06 травня 2019 року № 156/к призначено ОСОБА_2 членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та припинено ОСОБА_3 виконання повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за квотою Державної судової адміністрації України.

В судове засідання з`явився представник апелянта, підтримав скаргу та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник голови ДСА України також висловив позицію, що наказ ДСА України від 06.05.2019 № 156/к Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України , виданий відповідно до пункту 5 частини другої та частини восьмої статті 94, частини двадцять третьої статті 95, пункту 1 частини першої статті 97 Закону № 1402-VIII, та враховуючи підпункт 5 пункту 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про забезпечення права на справедливий суд , є правомірним, таким, що виданий відповідно до законодавства України. З огляду на зазначені норми законодавства прямим обов`язком Голови Державної судової адміністрації України є призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і навпаки, непризначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є порушенням законодавства. З метою виконання покладених на Голову ДСА України обов`язків у межах своїх повноважень було призначено нового члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідним наказом про члена ВККС України.

Представник ВККС висловив позицію, відповідно до письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи. Зазначено, що відповідно до наказу Голови ВККС України ОСОБА_5 від 03.07.2019 року №295-л/тр Про зарахування ОСОБА_2 до штату Комісії ОСОБА_2 зараховано до штату ВККС України на посаду члена ВККС України з 03.07.2019 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю сторін які не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено, наказом Голови Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2014 року №712/к ОСОБА_3 призначений членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

12 березня 2019 року Головою Державної судової адміністрації України було видано наказ № 252 Про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України , яким, зокрема, було затвердженого порядок проведення такого конкурсу та утворено Комісію з добору кандидатів для призначення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В подальшому, 15 квітня 2019 року Комісією з добору кандидатів для призначення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами публічного конкурсу переможцем визначено ОСОБА_2 , і рекомендовано Голові Державної судової адміністрації України призначити його на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Наказом Голови Державної судової адміністрації України від 06 травня 2019 року №156/к вирішено призначити ОСОБА_2 членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України строком на чотири роки з дня призначення та припинити ОСОБА_3 виконання повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за квотою Державної судової адміністрації України.

Заявник вказує, що Голова ВККС, або особа, яка виконує його обов`язки, має видати наказ про зарахування Позивача до складу (штату) ВККС, як новообраного члена ВККС, та виключення зі складу (штату) ВККС ОСОБА_3 , однак, голова ВККС ОСОБА_5 отримавши документи, які посвідчують факт призначення ОСОБА_2 на посаду ВККС, не видав розпорядчого акту про врахування ОСОБА_2 , до складу (штату) ВККС, чим на думку заявника, порушує права та законні інтереси третьої особи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений ним спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, предметом розгляду даної справи є, у тому числі - визнання протиправною бездіяльності Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Відповідно до частини 8 статті 98 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402 ВККС затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності.

ВККС рішенням від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 було затверджено Регламент ВККС, який визначає порядок роботи ВККС, спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України, Законом України Про судоустрій і статус суддів порядок підготовки, розгляду та ухвалення ВККС рішень, а також інші питання процедурної діяльності Комісії.

Відповідно до підпунктів 2, 11, 14 та 15 пункту 5.2.1 Регламенту ВККС Голова Комісії: організовує діловодство Комісії; затверджує структуру та штатний розпис секретаріату Комісії, вносить зміни до штатного розпису; видає накази, розпорядження та доручення, які є обов`язковими до виконання, здійснює інші повноваження, визначені Законом та цим Регламентом.

Окрім того, відповідно до частин 2 та 4 статті 98 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402 саме Голова ВККС організовує роботу Комісії та діловодство. Саме Голова ВККС видає накази, розпорядження та доручення, які є обов`язковими до виконання.

На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 посилається на те, що безумовним є обов`язок Голови ВККС, або особи, яка виконує його обов`язки, видати наказ про зарахування ОСОБА_2 до складу (штату) ВККС, як новообраного члена ВККС, та виключення зі складу (штату) ВККС ОСОБА_3 .

Відповідно до чинного наказу Голови Державної судової адміністрації України від 06 травня 2019 року Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 156/к ОСОБА_2 призначено членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Проте, розпорядчого акту (наказ або розпорядження) про зарахування ОСОБА_2 до складу (штату) ВККС, як новообраного члена ВККС, Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5, або іншого члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який виконує обов`язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, не прийнято.

На переконання колегії суддів правильним є висновок суду першої інстанції, що до ухвалення рішення по справі, буде забезпечений законний порядок функціонування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який відповідатиме, в тому числі, чинному наказу Голови Державної судової адміністрації України Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 156/к від 06 травня 2019 року, який визначає ОСОБА_2 як члена ВККС, що має відповідні повноваження.

Апелянт також вказує, що у справі 640/2620/19 за наявної колізії правових норм суд першої інстанції дійшов висновку, що до правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII, як такі, що хронологічно прийняті пізніше та більш повно і точно врегульовують конкретні правовідносини та не призводять до звуження обсягу і змісту конституційних прав та свобод.

Зазначає, що рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 9901/66/19 відмовлено у задоволенні позову до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Однією із підстав обґрунтування позову у справі було твердження позивача, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не мали повноважень приймати оскаржуване рішення у зв`язку із закінченням строку повноважень, на який їх було обрано. Доводи позивача щодо відсутності в окремих членів Вищої кваліфікаційної суддів України повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення від 18.01.2019 року колегія суддів відхилила як необгрунтовані.

Беручи до уваги вказані доводи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною шостою вказаної статті також передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд:

1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов`язаних із функціонуванням системи судоустрою;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров`я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) здійснює інші повноваження, визначені законом .

Разом з тим, згідно з ч.1-2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. У визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.

Вказані норми узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 356 КАС уКраїни, відповідно до якої у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

Натомість, відповідні приписи не містяться у ст. 246 та 322 КАС України щодо змісту рішення/постанови суду першої та апеляційної інстанції, процесуальну функцію яких можуть здійснювати КАС ВП та ВП ВС, а ст. 22,27 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" таких повноважень вказаних суб`єктів у цьому статусі не передбачає.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права лише у разі коли Верховний Суд (ВП ВС) діяв, як суд касаційної інстанції.

З огляду на викладене, висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в рішенні від 25.04.2019 та ВП ВС про шестирічний строк повноважень членів ВККСУ ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , викладені у постанові суду від 08.10.2019, не є висновками Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відтак, не є обо`вязковими для правозастосування іншими судами.

Враховуючи зазначене, суд приходить висновку про те, що заявником були надані докази необхідності забезпечення позову, до ухвалення рішення в адміністративній справі, для захисту інтересів позивача у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту (поновлення) порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При прийнятті рішення за результатами розгляду заяви про забезпечення позову судом також була врахована практика Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України Європейського суду з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини констатував, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окрім того, Конституційним Судом України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, подані разом із заявою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_2 до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 150, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 у справі за адміністративним позовом Громадської організації Український суспільно-правовий рух: Демократія через право , Громадської організації Громадська рада міжнародних експертів , ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5, Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3, треті особи: Голова Державної судової адміністрації України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович Михайло Іванович, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_2 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5, треті особи: Голова Державної судової адміністрації України, фізична особа ОСОБА_3 , Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправною бездіяльності, визнання відсутності повноважень - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2019