Постанова

від 18.12.2019 по справі 1.380.2019.001136

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11677/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Жовківське лісове господарство ,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі (суддя - Гавдик З.В., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 07.10.2019 року),

в адміністративній справі №1.380.2019.001136 за позовом Державного підприємства Жовківське лісове господарство до Жовківської міської ради Львівської області,

про визнання незаконними і скасування рішень,

встановив:

У березні 2019 року позивач ДП Жовківське лісове господарство звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Жовківської міської ради Львівської області, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати рішення №25 від 17.05.2016 року 7-ї сесії 7-го демократичного скликання Жовківської міської ради Про надання дозволу на розробку детального плану території між вулицями Бічною Лісною-Київською в м. Жовкві , та рішення №13 від 30.11.2018 року 37-ї сесії 7-го демократичного скликання Жовківської міської ради Про затвердження детального плану території земельної ділянки між вулицями Бічною Лісною-Київською в м.Жовква Жовківського району Львівської області .

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року задоволено заяву позивача ДП Жовківське лісове господарство про забезпечення позову. Зупинено дію оскаржених рішень Жовківської міської ради №25 від 17.05.2016 року та №13 від 30.11.2018 року.

Відповідач Жовківська міська рада Львівської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та скасувати ухвалу про забезпечення позову від 27.03.2019 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року задоволено клопотання представника відповідача та закрито провадження у справі №1.380.2019.001136, на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Цією ж ухвалою суду роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду, а також скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 27.03.2019 року.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 02.10.2019 року не погодився позивач ДП Жовківське лісове господарство та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є такою, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що у позові відсутня вимога про визнання права користування спірною земельною ділянкою, а позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення Жовківської міської ради, як такі, які винесені у порушення вимог чинного законодавства. Апелянт також звертає увагу на те, що у резолютивній частині ухвали зазначено, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду, однак зважаючи на правову позицію Верховного Суду, на яку посилається суд першої інстанції, то даний спір підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області. Апелянт зазначає, що дана правова позиція Верховного Суду поширюється на спори про визнання незаконними та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, яким вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, а тому не може бути застосована щодо даного спору.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу суду від 02.10.2019 року про закриття провадження у справі, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У засідання суду апеляційної інстанції сторони (їх представники) не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Згідно статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень.

Водночас, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із змісту позову та матеріалів справи видно, що позивач ДП Жовківське лісове господарство оскаржує рішення Жовківської міської ради №25 від 17.05.2016 року Про надання дозволу на розробку детального плану території між вулицями Бічною Лісною-Київською в м. Жовкві та №13 від 30.11.2018 року Про затвердження детального плану території земельної ділянки між вулицями Бічною Лісною-Київською в м.Жовква Жовківського району Львівської області , з тих підстав, що ці рішення порушують права позивача як постійного землекористувача на розглядувану земельну ділянку.

Тобто, між сторонами існує спір щодо права постійного користування позивачем земельною ділянкою.

У розглядуваних правовідносинах, хоча позивач і оспорює рішення відповідача Жовківської міської ради як суб`єкта владних повноважень щодо прийняття оскаржуваних рішень, однак такі правовідносини мають цивільний характер.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядуваний спір хоча й зумовлений владними функціями відповідача як суб`єкта владних повноважень, однак має за мету захист цивільного (господарського) права позивача, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку спір між сторонами по справі ДП Жовківське лісове господарство та Жовківською міською радою не є публічно-правовим.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції виконуючи вимоги частини 1 статті 239 КАС України, дійшов помилкового висновку про те, що даний спір повинен вирішуватись місцевим загальним судом.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи обставини справи та приписи чинного законодавство, приходить до висновку, що розглядувані правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов`язаних із здійсненням діяльності юридичної особи, метою позову являється захист права на користування земельною ділянкою, сторонами спору являються юридичні особи, а тому даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Наведені вище висновки колегії суддів апеляційного суду узгоджуються із численною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи вимоги правових норм та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні ухвали суду від 02.10.2019 року суд першої інстанцій, дійшов до вірного висновку щодо необхідності закриття провадження у справі за вказаним позовом, однак при цьому помилково, внаслідок неповного дослідження обставин справи, вважав і роз`яснив позивачу, що даний спір повинен вирішуватись місцевим загальним судом.

Отже, згідно ч.4 ст.317 КАС України, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі №1.380.2019.001136 слід змінити, вказавши (роз`яснивши) в резолютивній частині цієї ухвали суду про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 312, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Жовківське лісове господарство - задоволити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі №1.380.2019.001136 за адміністративним позовом Державного підприємства Жовківське лісове господарство до Жовківської міської ради Львівської області про визнання незаконними і скасування рішень - змінити, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цієї ухвали суду слова до юрисдикції місцевого загального суду змінити словами в порядку господарського судочинства .

У решта частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року в справі №1.380.2019.001136 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Р. Й. Коваль Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складено 24.12.2019 року