Постанова

від 12.12.2019 по справі 425/1082/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко В.В.

Доповідач -Карташов О.Ю,

Справа № 425/1082/18

Провадження № 22-ц/810/754/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Яресько А.В.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В.

представник позивача - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представник відповідачів - Дубровін ОСОБА_5

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Трест Рубіжанськхімбуд

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В.

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року, ухваленого у складі судді Москаленко В.В., в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області в м. Рубіжне

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Трест Рубіжанськхімбуд про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Трест Рубіжанськхімбуд про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 18 березня 2008 року між ПАТ УкрСиббанк , який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банка УкрСиббанк та позичальником ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд було укладено кредитний договір № 11316367000.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1000000,00 грн, у порядку і на умовах, визначених договором. Відповідно п.1.4 кредитного договору, цільове призначення кредиту- поповнення обігових коштів. Кінцева дата погашення кредиту - 18 березня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов`язань, між АТ УкрСиббанк та ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд був укладений договір іпотеки № 13775 від 18.03.2008р. за № 998, за умовами якого ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд передав, а банк прийняв в іпотеку і порядку і на умовах визначених іпотечним договором, належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А-адміністративна будівля, Б- мехмайстерні, В- душ, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л - гаражі, Н, С, Т - навіси, О, П, Р - склади, У-вбиральня, І-7,І - споруди. Права кредитора та іпотекодержателя відступлені за договором.

08.12.2011р. між АТ Дельта Банк та АТ УкрСиббанк був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Шевченко Д.Г., договір купівлі-продажу прав вимоги № 2949 2950. До складу цих вимог були включені і права вимоги до ТОВ Рубіжанськхімбуд щодо зобов`язань за описаним вище кредитним договором та договорами забезпечення.

Відбулась зміна кредитора, а АТ Дельта Банк набуло статусу нового кредитора.

Згідно додаткового договору № 5 від 29.10.2009р., сторони погодили що кредитний договір при здійсненні платежів ідентифікуватиметься крім номеру зазначеного на договорі № 11316367000 в системі обліку банку за номером 11316367001 . Відповідно, визначений у договорі купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 р. кредитний договір № 11316367001 від 29.10.2009 р., є тим самим договором № 11316367000 від 18.03.2008 р.

Предмет іпотеки від ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд було відчужено на користь ТОВ ВБФ Роксолана , а від того на користь ПП Рубежремстрой в розмірі 30/100 частки та на користь ТОВ РБМУ в розмірі 67/100 частки.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2012р., зареєстрованого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Нецвітай О В. за № 2509, право власності на предмет іпотеки відчужено від ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд до ТОВ виробничо-будівельної фірми Роксолана . Згідно договору купівлі-продажу № 794 від 09.09.2016р., зареєстрованого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Гребенюк О.В., право власності на предмет іпотеки відчужено в розмірі 30/100 частки на користь ПП Рубежремстрой .

Згідно договору купівлі-продажу № 670 від 22.08.2016р. , зареєстрованого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Гребенюк О.В., право власності на предмет іпотеки відчужено в розмірі 67/100 частки на користь ТОВ Рубіжанське будівельно-монтажне управління .

Перехід права власності доказаний відповідною інформаційною довідкою з державних реєстрів за обліком нерухомого майна.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71252666 від 24.10.2016р., право власності ТОВ ВБФ Роксолана на предмет іпотеки зареєстровано в розмірі 3/100 частини. У відповідності до зазначеної інформаційної довідки, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,014 га має кадастровий номер 4412500000:06:006:0003, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, належить Рубіжанській міській раді Луганської області. У подальшому право власності перейшло до фізичних осіб 07.03.2018р.

Згідно запису про право власності № 25178740 від 07.03.2018р., перехід власності на предмет іпотеки до ОСОБА_2 зареєстровано на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ ВБФ РОКСОЛАНА , серія та номер: 01/2018, виданий 07.03.2018р., видавник: учасники товариства; акту приймання-передачі нерухомого майна в натурі, серія та номер 01/2018, виданий 07.03.2018р.

Згідно запису про право власності № 25178554 від 07.03.2018р., перехід права власності на предмет іпотеки до ОСОБА_3 зареєстровано на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна в натурі, серія та номер 01/2018, виданий 07.03.2018р., видавник: з однієї сторони ПП РУБЕЖРЕМСТРОЙ , з другої сторони ОСОБА_3 ; протоколу загальних зборів учасників ПП Рубежремстрой , серія та номер 01-03/18, виданий 07.03.2018р.

Згідно запису про право власності №25178397 від 07.03.2018р., перехід права власності на предмет іпотеки до ОСОБА_4 зареєстровано на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ РБМУ , серія та номер 02-03/18, виданий 07.03.2018р., видавник: учасники товариства; акту приймання-передачі нерухомого майна в натурі, серія та номер 01/2018. виданий 07.03.2018р.

Новими власниками іпотечного майна та іпотекодавцями (майновими поручителями) є ОСОБА_2 щодо 3/100 частки, ОСОБА_3 щодо 30/100 частки, ОСОБА_4 щодо 67/100 частки.

Відповідачі є належними іпотекодавцями та сторонами по договору іпотеки № 13775 від 18.03.2008 року за реєстровим № 998.

Відчуження іпотечного майна стало можливим через відсутність реєстрації заборони відчуження на нього. Іпотечний договір не вважається недійсним, без реєстрації іпотеки в державному реєстрі щодо обліку нерухомого майна у випадках укладення такого договору до 01.01.2013 року.

Згідно п. 2 п. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 02.11.2016 року, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 29.01.2006р., обов`язкової реєстрації іпотеки не встановлено. Зазначений Закон саме в останній редакції від 29.01.2006р., діяв станом на день укладення іпотечного договору- 18.03.2008р.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих якщо інше не встановлено договором або законом.

Іпотечне майно відчужене було належними відповідачами під час розгляду справи Господарським судом Луганської області у справі № 913/1240/16, про що зазначено в судовому рішенні від 19.03.2018р. Зазначене є підставою вважати, що строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин, а право підлягає захисту. Крім того, позивач вважає, що подання позову № 237/539 від 10.11.2016р. у справі № 913/1240/16 є підставою для переривання позовної давності. Відповідно, строк позовної давності за вимогами до відповідачів спливає 11.11.2019 року.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.03.2014р. позовні вимоги АТ Дельта Банк до ТОВ Трест Рубіжанськхімбут про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1505857 гривень. Вказане рішення додане до позовної заяви не для доведення преюдиціальних фактів на користь позовних вимог, а для доведення факту переривання строку позовної давності.

У відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України, строк позовної давності за вимогами по кредитному договору від 18.03.2008 року перервався 13.11.2013 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року у справі № 913/744/15 у позові відмовлено. Причиною відхилення апеляційної скарги АТ Дельта Банк та відмови у позові апеляційний суд визнав перехід права власності на предмет іпотеки від ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд до ТОВ ВБФ Роксолана .

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2018р. у справі № 913/744/16 роз`яснено рішення щодо причин відмови у позові, а саме - через подання позову до неналежного відповідача. Роз`яснення апеляційного суду також унеможливлює сторонам посилання на рішення суду першої інстанції в справі № 913/744/16, як на доводи щодо причин відмови у позові. Неналежність відповідача визначена постановою ДАГС у зв`язку з відчуженням іпотечного майна від ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд до ТОВ ВБФ Роксолана .

Апеляційним судом у справі №913/744/15 встановлено ряд фактів, які мають преюдиціальне значення для спору за позовною заявою до ТОВ ВБФ Роксолана .

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд та ТОВ ВБФ Роксолана були учасниками справи у господарському процесі у справі № 913/744/15, відповідно - відповідачем та третьою особою.

У постанові ДАГС від 04.07.2016р. визначено, що кредитний договір № 11316367000 від 18.03.2008 року та кредитний договір № 11316367001 від 29.10.2009 року є одним і тим самим договором і тому АТ Дельта Банк набув права вимоги за зазначеним кредитним договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року визначено, що позичальник за кредитним договором не виконав зобов`язань, встановлено загальний розмір заборгованості в розмірі 2542592,28 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. визначено, що 26.11.2012 року приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Білоус З.В. знято заборону відчуження нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. визначено, що у АТ Дельта Банк виникло право звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. визначено, що право власності на предмет іпотеки відчужено на користь відповідача.

Таким чином заборгованість ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд перед ПАТ Дельта Банк станом на 20.08.2015 року (розрахунок до позову у справі № 913/744/15) становить 12542592,28 гривень.

Позивач звернувся з позовом № 237/539 від 10.11.2016р. до ТОВ ВБФ Роксолана , ПП Рубежремстрой , ТОВ РБМУ про звернення стягнення на предмет іпотеки. За результатом розгляду справи господарським судом Луганської області № 3/1240/16 у позові відмовлено, стягнено з відповідачів судовий збір, встановлено факт відчуження іпотечного майна на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у період розгляду справи. Крім того, рішенням суду встановлені тотожні факти, які визнані й у справі № 913/744/15.

Заборгованість ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд перед ПАТ Дельта Банк по кредитному договору № 11316367000 від 18.03.2008 року станом на 11.07.2016 року становить 2158286,48 гривень, з яких: 768321,22 грн кредитної заборгованості; 1359232,42 грн процентів; 30732,84 грн комісії.

При визначенні розміру судового збору позивач керується вартістю предмета іпотеки, нормами іпотечного договору та нормами Закону.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки № 13775 від 18.03.2008 року: згідно висновку належного експерта (ПП експертно-аналітичний центр Рейтинг ) ринкова вартість предмету іпотеки становить 2000000 (два мільйона гривень). За домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки визначена в 2000000,00 (два мільйона) гривень.

Таким чином, при укладенні іпотечного договору сторони передбачили, приватний нотаріус Білоус З.В. перевірив, що оцінка предмета іпотеки здійснена належним експертним шляхом, і вона за домовленістю сторін є заставною. Відповідно, умови звернення стягнення на предмет іпотеки, останній за домовленістю сторін буде реалізований за 2 мільйона гривень.

Визначення ринкової вартості іпотечного майна підтверджується звітом про оцінку майна від 31.01.2008 року. Сторони, нормами іпотечного договору, встановили вартість реалізації предмета іпотеки у твердій грошовій сумі на весь період дії договору в часі. Зміна ціни тотожного або цього ж майна протягом дії договору не може впливати на ціну обумовлену сторонами у договорі.

По відношенню до іпотечного майна у 2012 році відбулося відчуження від первісного власника ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд до відповідача ТОВ ВБФ Роксолана . У 2016 році частина іпотечного майна відчужена від ТОВ ВБФ Роксолана на користь нових іпотекодавців - ПП Рубежремстрой та ТОВ Рубіжанське будівельно-монтажне управління . Продаж іпотечного майна унеможливила ухвалення рішення на користь позивача у справі господарського суду Луганської області № 913/744/15. Продаж іпотечного майна на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 унеможливила ухвалення рішення на користь позивача у справі Господарського суду Луганської області № 913/1240/16. У випадку наступного відчуження спірного майна на користь будь-якої особи, процес може бути затягнено на період залучення нового відповідача або рішення господарського суду може стати таким, що не унеможливить виконання, якщо відчуження майна відбудеться після ухвалення рішення судом. Господарський суд двічі відмовив позивачу у забезпеченні позову, але під час розгляду справи майно таки було відчужено знову. Особи, які стали власниками іпотечного майна тісно пов`язані з особами - попередніми власниками, оскільки входили до учасників підприємств. Позивач має об`єктивні підстави вважати, що відповідачі перед ухваленням рішення або навіть після того в черговий раз влаштують відчуження чим буде порушено право позивача на справедливий та упродовж розумних строків розгляд судової справи. Заборона відповідачам вчиняти дії по відчуженню спірного майна забезпечить інтереси позивача на період розгляду позовної заяви до набрання рішенням законної сили, не дозволить відповідачам зловживати процесуальними та іншими цивільно-правовими правами.

Просить звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: А- адміністративна будівля, Б-мехмайстерні, В- душ, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л - гаражі, Н, С, Т - навіси, О, П, Р - склади, У -вбиральня, І-7,І - споруди, яка належить на праві часткової власності в розмірі 3/100 частки ОСОБА_2 , на праві часткової власності в розмірі 30/100 частки ОСОБА_3 , на праві часткової власності в розмірі 67/100 ОСОБА_4 , розташоване на земельній ділянці площею 10140 кв.м. кадастровий номер № 4412500000:06:006:0003 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Рубіжанській міській раді Луганської області з початковою ціною реалізації в розмірі 2000000 ( два мільйони) гривень, шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні. А також стягнути з відповідачів на користь ПАТ Дельта Банк суму сплаченого судового збору в розмірі 3524,00 гривень.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року відмовлено Публічному акціонерному товариству Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В. у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Трест Рубіжанськхімбуд про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив представник позивача, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 18 березня 2008 року між ПАТ УкрСиббанк , який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банка УкрСиббанк та ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд укладено кредитний договір № 11316367000. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1000000,00 грн, у порядку і на умовах, визначених договором, з кінцевою датою погашення кредиту - 18 березня 2011 року. Цільове призначення кредиту: поповнення обігових кошті.

Між сторонами укладено 5 додаткових угод до кредитного договору №11316367000 від 18.03.2008 року.

В забезпечення виконання зобов`язань, між АТ УкрСиббанк та ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд був укладений договір іпотеки № 13775 від 18.03.2008 року за № 998, за умовами якого ТОВ Трест Рубіжанськхімбуд передав, а банк прийняв в іпотеку, на умовах визначених іпотечним договором, належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що договір іпотеки № 13775 від 18.03.2008р., посвідчений в реєстрі за № 998, було припинено виконанням забезпеченого іпотекою зобов`язання 26.11.2012р., що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) № 38967358 від 26.11.2012 та витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) № 38967732 від 26.11.2012р. Нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 26.11.2012р. не є предметом іпотеки в зв`язку з припиненням договору іпотеки, а тому звернути стягнення на майно за неіснуючим договором іпотеки неможливо.

Разом з тим, суд першої інстанції розглянув вказаний позов в порядку ЦПК України, виходячи з того, що даний спір є цивільним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходить з таких міркувань.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України). Тобто іпотека - це різновид такого виду забезпечення зобов`язання, як застава. Іпотека регулюється, зокрема, ЦК України та Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII Про заставу .

Для цілей застосування Закону України Про Іпотеку основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Як убачається з матеріалів справи, спір у цій справі стосується звернення стягнення на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не є стороною іпотечного договору, разом з тим вчинили правочин з набуття права власності на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.

За змістом Закону України Про Іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону № 898-IV, до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону № 898-IV, якою передбачено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Такими чином, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 хоча і є фізичними особами та не є підприємцями, проте відповідно до положень Закону № 898-IV вони набули статусу іпотекодавців у вказаних правовідносинах.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) сформульовані висновки, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У частині другій статті 4 ГПК України йдеться про спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, зокрема тих, на підставі яких у набувача майна виникає статус іпотекодавця, незважаючи на те, що останній не є стороною договору іпотеки.

Отже, виходячи зі змісту та підстав поданого позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що спір у цій справі між позивачем та відповідачами виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України .

З урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України ).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу .

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу , є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за вказаних вище обставин, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 374, 377, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В. задовольнити частково.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2019 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк Кадирова В.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Трест Рубіжанськхімбуд про звернення стягнення на предмет іпотеки закрити.

Роз`яснити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ Дельта Банк право звернення з вказаним позовом до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови вкладено 17 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді: