Рішення

від 23.12.2019 по справі 603/702/19

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/702/19

Провадження №2/603/380/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання - Захарчишин М.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович

відповідач: Красіївська сільська рада

предмет позову: визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Представник позивача - адвокат Андрусенко І.Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 до Красіївської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 після смерті якої відкрилась спадщина на:

- земельну ділянку площею 0,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красіївської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №659719.

ОСОБА_2 склала заповіт на усе майно на ім`я свого внука, сина позивача, ОСОБА_4 , проте останній вказану спадщину не прийняв.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус зміг видати відповідне свідоцтво про право на спадщину, оскільки виявилося, що позивачем не подано у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.

Вважає, що вказаний строк позивачем пропущено з поважних причин, а саме через значну відстань від місця його проживання до місця знаходження спадкового майна, а тому заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця відправив поштою на адресу Монастириської державної нотаріальної контори, проте вказаний лист було повернуто адресату, оскільки нотаріус перебував у відпустці.

Окрім цього в позовній заяві представник позивача просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була матір`ю позивача по справі, ОСОБА_1 та факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №659719, де вона зазначена як ОСОБА_5 .

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 27.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

У зв`язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання заяви для прийняття спадщини вважаючи причини пропуску строку поважними, а також встановити факт родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем та факт належності спадкодавцю правовстановлюючого документа - Державного акту на право приватної власності на землю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте представник позивача в поданій при подачі позовної заяви до суду просить розгляд справи проводити в його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Красіївської сільської ради в судове засідання не з`явився, суду подав заяву в якій просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника, позов визнав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206 , 207 цього Кодексу .

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років в с.Красіїв Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №02.

Ще за життя померлій належали:

-земельна ділянка площею 0,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красіївської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №659719, що також підтверджується довідкою виданою виконкомом Красіївської мільської ради Монастириського району Тернопільської області від 09.12.2019 року №394, Витягом від 29.11.2019 року №368/111-19 із Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №61242000200012 від 17.11.2010.

Згідно складеного 29.11.2010 року ОСОБА_2 в с.Красіїв Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №49 та посвідченого секретарем виконкому Красіївської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, остання на випадок своєї смерті заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також все те на що вона за законом матиме право - ОСОБА_4 .

Спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4 у встановлений законом строк відмовився від прийняття спадщини згідно складеного 29.11.2010 року ОСОБА_2 заповіту, що підтверджується заявою про відмову від спадкових прав засвідчену приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. серії НВА 062425 від 17.08.2016 року та зареєстровану в реєстрі за №818.

ОСОБА_1 звернувся 17.08.2016 року з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується заявою про відмову від спадкових прав засвідчену приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. серії НВА 062426 від 17.08.2016 року та зареєстровану в реєстрі за №819.

Вищевказані заяви ОСОБА_4 про відмову від спадщини та ОСОБА_1 про прийняття спадщини останні відправили поштою на адресу Монастириської державної нотаріальної контори, що підтверджується копією поштового конверту та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення до нього і згідно якого вказане відправлення не було доставлене в Монастириську державну нотаріальну контору, а повернуто відправнику.

Причиною повернення вищевказаного рекомендованого листа є те, що в період 08 серпня по 01 вересня 2016 року завідувач Монастириської державної нотаріальної контори Войташек В.І. перебував у щорічній основній відпустці згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 20.07.2016 року №597/10 Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_6 , що підтверджується витягом із наказу від 20.07.2016 року №597/10 Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_6 .

З матеріалів справи встановлено, що на вказане в позовній заяві майно претендує ОСОБА_1 , як син спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом, проте нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори йому було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з тим, що ним не подано у шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини та існують розбіжності в актових записах через які неможливо встановити родинні відносини, а також факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документа, що підтверджується відмовою нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори у вчиненні нотаріальних дій від 20.11.2019 року №899/01-16

Факт родинних відносин між спадкодавцем - ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується:

- свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 виданого 26.06.1964 року, згідно якого батьками позивача є ОСОБА_7 - батько та ОСОБА_5 - мати;

- заповітом, складеним 29.11.2010 року ОСОБА_2 із зазначенням ідентифікаційного номера спадкодавця - НОМЕР_3 ;

- карткою фізичної особи платника податків виданої на ім`я ОСОБА_5 з присвоєнням ідентифікаційного номеру - НОМЕР_3 ;

- копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого на ім`я ОСОБА_2 ;

- копією з погосподарської книги, згідно якої встановлено, що ОСОБА_7 є головою колгоспного двору, ОСОБА_5 - дружиною голови колгоспного двору, а ОСОБА_1 - їх сином.

Отже, виходячи з вищевказаного, судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 є одна і та сама особа, а тому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином спадкодавця ОСОБА_2 , в зв`язку з чим позивач має право на спадкове майно яке залишилося після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом.

Також в поданій позовній заяві ОСОБА_1 просить встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №659719 де вона зазначена як ОСОБА_5 .

Як вже було судом встановлено - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 є одна і та сама особа.

Належність ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №659719 також підтверджується довідкою виданою виконкомом Красіївської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 09.12.2019 року №394.

З аналізу вищезазначених документів та даних, які в них містяться судом встановлено, що при складанні (видачі) правовстановлюючих документів, органами, які їх складали, була допущена помилка при записі прізвища ОСОБА_2 коли правильно повинно бути ОСОБА_5

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Визначаючись із заявленою вимогою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення родинних відносин та належності правовстановлюючого документу, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документу необхідно позивачу для прийняття спадщини, оскільки він претендує на спадкове майно після смерті своєї матері - ОСОБА_2 .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до роз`яснень, викладених в інформаційному листі Верховного Суду України від 19.06.2013 року щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в графі Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК в старій редакції) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно п. 12 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Неможливість внесення змін у правовстановлюючий документ підтверджується тим, що з 01.01.2013 року, на виконання законів України Про Державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Крім того, згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 №43 та втратила чинність 23.08.2013 року, не було передбачено порядку внесення змін у Державний акт.

Отже, факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №659719, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та копіями правовстановлюючих документів.

Таким чином, факт, що просить встановити заявник має юридичне значення.

Судом виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право.

Факт родинних відносин спадкоємця з спадкодавцем на час відкриття спадщини доведено матеріалами справи.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 та належність спадкодавцю правовстановлюючого документу Державного акту на право приватної власності на землю, то заявлені вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Даючи оцінку спірним правовідносинам щодо пропущеного позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини суд, виходить із такого.

Приписами ст. 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (положення даної статті чинні на момент відкриття спадщини у 2008 році).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкодавця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17).

Отже аналіз вищевказаних положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що порядок прийняття спадщини є жорстким та імперативним, пропуск строку тягне за собою втрату права на спадкування, а надання додаткового строку має розглядатися як виключний порядок поновлення прав того спадкоємця, який дійсно не мав можливості прийняти спадщину.

Таким чином, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідно до п.2.1. Наказу Поряду вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Отже, як встановлено, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 намагався вчасно подати посвідчену нотаріусом заяву про прийняття спадщини та ОСОБА_4 - посвідчену нотаріусом заяву про відмову від прийняття спадщини відправивши їх поштою, проте заяви були повернуті спадкоємцям із-за відсутності нотаріуса який перебував у відпустці.

Таким чином, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця (м.Івано-Франківськ) і місцем знаходження спадкового майна (с.Красіїв Монастириського району Тернопільської області), в подальшому не дало об`єктивної можливості позивачу для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому суд дійшов висновку, що вищевказані обставини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними причинами для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Інші можливі спадкоємці після смерті ОСОБА_2 про свої спадкові права не заявляли, відумерлою спадщина не визнавалась. ОСОБА_4 , який мав право на прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 - спадщину не прийняв так як у відповідності до ст.ст. 1273-1275 ЦК України, своєю заявою, завіреною нотаріусом відмовився від її прийняття. Таким чином право на спадкування у відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України одержав ОСОБА_1

Крім того, Красіївська сільська рада позов визнала.

Наведені норми матеріального права та фактичні обставини справи, у їх сукупності, дають підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Красіївської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення юридичного факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , а саме, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .

Встановити факт належності ОСОБА_2 :

- Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №659719, виданого на ім`я ОСОБА_5 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт серії НОМЕР_5 ІПН НОМЕР_6 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №701 від 27.04.2012 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1001734), місцезнаходження якого: вул.С.Бандери №1 м.Монастириська Тернопільська область.

Відповідач: Красіївська сільська рада, (код ЄДРПОУ 04396176), юридична адреса місцезнаходження: с.Красіїв Монастириський район Тернопільська область.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2019 року.

Суддя І. М. Галіян