Рішення

від 17.12.2019 по справі 120/3761/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2019 р. Справа № 120/3761/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Кукурузи Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Козятинської міської ради Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Козятинського міського голови Пузир Олександра Дмитровича

про: визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Козятинського міського голови Пузир Олександра Дмитровича, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Козятинського міського голови від 15.10.2019 року № 187-К "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 "

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням Козятинського міського голови від 15.10.2019 року № 187-К до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування, п. 2.1.2 Посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині» . Так, позивач вказує, що підставою притягнення її до дисциплінарної відповідальності послугував факт прийняття нею рішень про відмову у державній реєстрації речових прав по заявам громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тобто, на неї накладено дисциплінарне стягнення за дії, які вчинені нею при виконанні повноважень державного реєстратора. Однак, на переконання позивача, накладення на неї дисциплінарного стягнення за прийняті нею як державним реєстратором рішення про відмову у проведенні державної реєстрації речового права без відповідних рішень суду або Міністерства юстиції України є грубим порушенням діючого законодавства та втручанням у її діяльність як державного реєстратора, що є неприпустимим. Окрім того, позивач також зазначає на безпідставність посилання відповідача в оскаржуваному розпорядження на посадову інструкцію начальника відділу державної реєстрації управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині» , якої взагалі не існує, а також на положення ст. 8 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування без конкретизації тієї правової норми, яку вона начебто порушила. Таким чином позивач переконана, що вказане розпорядження є незаконним, підлягає скасуванню, оскільки у її діях відсутній склад будь-якого дисциплінарного проступку.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

09.12.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 57137), в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, представник відповідача стверджує, що заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани спрямовані до ОСОБА_1 не як до «державного реєстратора» , а як до «посадової особи органу місцевого самоврядування» (начальника відділу державної реєстрації управління «Центр надання адміністративних послуг» ). Також вважає цілком обґрунтованим і посилання в оскаржуваному розпорядженні на посадову інструкцію ОСОБА_1 , яка стосувалася її попередньої посади, оскільки, на його переконання, така інструкція є діючою до заміни її новою посадовою інструкцією. Щодо службової записки керуючого справами виконкому - начальника організаційного відділу Заїчка С.О. від 20.09.2019, яка слугувала підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то зазначає, що дана посадова особі згідно розподілу функціональних обов`язків між міським головою та його заступниками та керуючим справами виконкомом, безпосередньо спрямовує, координує та контролює діяльність управління Центр надання адміністративних послуг , а тому мала право доповісти про виявлені порушення міському голові.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористалася.

10.12.2019 року у зв`язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2019 року.

17.12.2019 року у судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені письмово у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, що з огляду на приписи ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

03.02.2016 року розпорядженням Козятинського міського голови № 20-К Явну С ОСОБА_4 . призначено на посаду начальника відділу державної реєстрації Козятинської міської ради. 10.06.2016 року міським головою затверджено посадову інструкцію позивача на займаній посаді начальника відділу державної реєстрації Козятинської міської ради, пунктом 2.1.2 якої були визначені обов`язки позивача щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно як державного реєстратора у відповідності до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В подальшому, 17.04.2019 року розпорядженням Козятинського міського голови за № 85-К, ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 32 КЗпП України переміщено з посади начальника відділу державної реєстрації Козятинської міської ради на посаду начальника відділу державної реєстрації управління Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині .

Разом із тим, як встановлено судом, посадової інструкції на новій посаді до цього часу затверджено не було.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2019 року до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині» звернувся громадянин ОСОБА_2 із двома заявами щодо реєстрації двох угод про дострокове розірвання договорів оренди земельної ділянки на території Бродецької сільської ради, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Також цього ж дня із двома заявами щодо державної реєстрації права оренди згаданих вище земельних ділянок звернувся гр. ОСОБА_3 , додавши до поданих заяв два договори оренди від 20.08.2019р., укладених між гр. ОСОБА_5 та ТОВ ДАНГАРД в особі його керівника - Павловського М.Є., та між гр. ОСОБА_6 та ТОВ ДАНГАРД в особі його керівника - Павловського М.Є.

Вказані чотири заява з поданими документами були передані ОСОБА_1 , як державному реєстратору, на розгляд.

За результатами розгляду таких заяв гр. ОСОБА_2 , 23.08.2019 року державним реєстратором Явною С.Г. прийняті рішення № 48370282 та № 48370139 про відмову в державній реєстрації припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521455300:03:004:0127 та кадастровим номером 0521455300:03:004:0126 відповідно з підстав, визначених статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Зокрема, такі рішення мотивовані тим, що подані заявником документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відсутня інформація щодо договору оренди земельної ділянки (дата, номер, кадастровий номер земельної ділянки), який сторони прийшли до згоди достроково розірвати.

Як наслідок, відмова у державній реєстрації припинення права оренди зазначених двох земельних ділянок зумовила прийняття державним реєстратором Явною С.Г. двох наступних рішень по заявам гр. ОСОБА_3 № 48370532 від 23.08.2019 року та №48370489 від 23.08.2019 року про відмову у державній реєстрації прав оренди земельних ділянок на підставі нових договорів оренди від 20.08.2019р., укладених між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ТОВ ДАНГАРД , з тих підстав, що право оренди на такі земельні ділянки зареєстроване з іншим Орендарем.

Про викладені вище обставини прийняття ОСОБА_1 згаданих рішень, керуючий справами виконкому Козятинської міської ради Заїчко С.О. повідомив службовою запискою Козятинського міського голову Пузира О.Д. Останнім, у свою чергу, на підставі такої службової записки, а також наступних доповідних записок ОСОБА_1 від 03.10.2019р., 08.10.2019р. та 10.10.2019р. прийнято розпорядження № 187-К від 15.10.2019 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Як слідує зі змісту такого розпорядження, суть виявленого порушення, яке на думку відповідача допустила позивач, полягає у тому, що ОСОБА_1 невірно встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, що призвело до відмови у державній реєстрації прав гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 та зашкодило інтересам міської ради.

Тобто, в даному випадку позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності як начальника відділу державної реєстрації управління Центр надання адміністративних послуг у м. Козятин за дії, вчинені нею як державним реєстратором на виконання повноважень, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . При цьому, висновок про протиправність прийнятих державних реєстратором рішень, відповідач здійснив за власним переконанням (судженням).

Надаючи оцінку таким діям відповідача суд доходить висновку, що підстави, за яких ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності не ґрунтуються на вимогах закону, що підтверджується наступним.

Так, основним правовим актом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає правовий статус та компетенцію державного реєстратора, а також процедуру проведення державної реєстрації є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 цього Закону, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Як зазначено у статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як встановлено судом, підставою для прийняття рішень по заявам гр. ОСОБА_2 про відмову в проведені державної реєстрації стала виявлена невідповідність поданих ним документів, зокрема угоди про розірвання договорів оренди, вимогам законодавства. Відмова у проведені державної реєстрації прав оренди по заявам гр. ОСОБА_3 фактично є похідною від попередніх рішень.

Так, в межах розгляду даної справи суд не досліджує правомірність винесення державним реєстратором Явною С.Г. рішень від 23.08.2019 року про відмову в державній реєстрації прав № 48370282, № 48370139, № 48370532, № 48370489. Разом із тим, ознайомившись зі змістом угоди про розірвання договору оренди землі від 16.08.2019 року, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521455300:03:004:0127, а також угоди про розірвання договору оренди землі від 16.08.2019 року, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521455300:03:004:0126, які були подані заявником для державної реєстрації припинення відповідних прав, суд погоджується із доводами позивача про те, що такі угоди укладені з порушенням вимог статтей 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, оскільки у них відсутні всі необхідні істотні умови, щодо яких сторони цього правочину досягнули згоди. Зокрема, як слідує зі змісту таких угод у них відсутні відомості про предмет договору, який сторони дійшли згоди припинити (його дата, реквізити, відомості щодо сторін цього договору), а також земельної ділянки, яка стосується його предмету. Отже, відсутність такої інформації, на переконання суду, цілком обґрунтовано дозволяла державному реєстратору прийняти рішення про відмову у проведенні державної реєстрації відповідного права.

В контексті статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідачем не враховано положення статті 37 цього ж Закону, якими регламентовано, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як встановлено судом, рішення державного реєстратора Явної С.Г. від 23.08.2019 року про відмову в державній реєстрації прав № 48370282, № 48370139, № 48370532, № 48370489 ніким оскаржені не були, тобто наразі є чинними. Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що з приводу таких дій позивача мали місце скарги чи інші звернення зацікавлених осіб до Міністерства юстиції України чи його територіальних органів. Отже, наразі відсутні будь-які об`єктивні підстави для висновку про те, що при проведені відповідних реєстраційних дій позивач допустила порушення вимог закону, що могло б бути підставою для притягнення її до відповідальності.

Крім того, за змістом статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка регламентує відповідальність державного реєстратора у сфері державної реєстрації, державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Тобто, будь-яка відповідальність, у тому числі і дисциплінарна, державного реєстратора можлива виключно у разі порушення ним законодавства у сфері державної реєстрації прав. Причому, за змістом вищевикладених вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність порушень законодавства, допущених державним реєстратором у сфері державної реєстрації прав повинна встановлюватись саме на підставі відповідних рішень судів або Міністерства юстиції України, яких наразі взагалі не існує.

В даному випадку, відповідач роблячи висновок про неправомірність винесених позивачем рішень про відмову у державній реєстрації прав, фактично перебрав на себе повноваження органів, які в силу вимог закону наділені відповідною компетенцією скасовувати чи надавати оцінку прийнятим державним реєстратором рішень чи вчинених ним дій у сфері державної реєстрації.

Суд вкотре акцентує увагу на тому, що позивач у межах спірних відносин здійснювала свої повноваження саме як державний реєстратор, а отже, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у її діяльність як державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, є неприпустимою. Наведені приписи законодавства свідчать про те, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому висновок відповідача про невірність встановлення ОСОБА_1 відповідності заявлених прав поданих документів вимогам законодавства, що призвело до відмови у державній реєстрації прав гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 є безпідставним.

При цьому, спірне розпорядження не містить чіткого формулювання суті вчиненого порушення, зі змісту яких було б видно який саме посадовий обов`язок не виконала чи неналежно виконала позивач та в якому порядку вона мала би діяти, щоб не допустити таке, на думку відповідача, порушення. Так, замість конкретизації протиправних дій позивача, відповідач обмежився лише загальною констатацією факту вчинення дисциплінарного проступку, зазначивши посиланням на ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та п. 2.1.2 Посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині» .

З цього приводу суд хоче звернути особливу увагу на безпідставне посилання відповідача при винесенні розпорядження № 187-К від 15.10.2019 року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 на порушення останньою п. 2.1.2 посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині .

Так, як уже було встановлено судом, на момент винесення оскаржуваного розпорядження відповідної посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині відповідачем затверджено не було та такої не існувало взагалі.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, допоки не затверджено нової посадової інструкції позивача, діючою є попередня посадова інструкція начальника відділу державної реєстрації Козятинської міської ради, пунктами 2.1.2 якої і були передбачені повноваження ОСОБА_1 саме як державного реєстратора при реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Проте, на переконання суду, такі доводи відповідача є необгрунтованими, позаяк посилання у рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності як на підставу скоєного правопорушення на відповідний документ, якого взагалі не існує, по меншій мірі уже вказує на протиправність такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що посадова інструкція це організаційно-правовий документ, в якому визначено основні завдання, обов`язки, права і відповідальність працівника при виконанні роботи на певній посаді (за відповідною професією). Так, посадова інструкція має бути розроблена для всіх посад, передбачених штатним розписом. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що на всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності мають бути розроблені й затверджені посадові інструкції, адже саме вони сприяють чіткій організації роботи і визначають конкретні завдання, функції, права й обов`язки працівників. Відсутність же посадових інструкцій на посади, що передбачаються в штатному розкладі, треба вважати порушенням вимог законодавства про працю, за яке власник або уповноважений ним орган може нести відповідальність згідно із законодавством.

Водночас, вимоги посадової інструкції обов`язкові для найманого працівника з моменту ознайомлення з нею під розпис і до переведення (переміщення) на іншу посаду або припинення трудових відносин. Так, зі змісту розпорядження про переміщення працівників від 17.04.2019 року за № 85-К вбачається переміщення ОСОБА_1 з 17.04.2019 року з посади начальника відділу державної реєстрації Козятинської міської ради на посаду начальника відділу державної реєстрації управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Козятині» . Тобто, у даному випадку відбулась не лише зміна посади у позивача, а й зміна структурного підрозділу, де працювала остання, що беззаперечно свідчить про зміну кола та обсягу її функціональних обов`язків. Тому, в цьому випадку, наявність посадової інструкції позивача на новій посаді мала би бути в обов`язковому порядку. Відтак, посадова інструкція позивача за старою посадою від 10.06.2016 року припинила свою дію, а тому не могла бути застосована відповідачем в межах процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відсутність затвердженої нової посадової інструкції позивача за новою посадою свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 29 КЗпП України, а тому посилання останнього в розпорядженні від 15.10.2019 року на уявний та неіснуючий документ є безпідставним та необгрунтованим.

Щодо посилання в оскаржуваному розпорядженні на спричинення шкоди інтересам міської ради у зв`язку з прийняття позивачем рішень про відмову в державній реєстрації прав, то такі не підтверджені жодними фактичними обставинами. В даному випадку органи державної реєстрації прав та сама міська рада не є тим органом, що має на меті отримання прибутку в діяльності державних реєстраторів, тому такі висновки відповідача суд також визнає протиправними.

Окрім того, незрозумілими є мотиви відповідача, які вказані в цьому ж розпорядженні, про неузгодженості поданих ОСОБА_1 пояснень стосовно своїх дій та зверненням ОСОБА_2 , оскільки в цьому випадку відповідач сам підтвердив про те, що ОСОБА_2 жодних рішень про відмову в державній реєстрації прав, які прийняті за його заявами, не оскаржував та в своєму зверненні до міського голови від 04.10.2019р. жодних зауважень до ОСОБА_1 не висловлював.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Як зазначено у статті 19 цього ж Закону особливості дисциплінарної відповідальності осіб місцевого самоврядування визначаються в порядку, передбаченому законом.

У пункті 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування встановлено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Отже, в питаннях про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування, підлягають застосуванню положення Закону України Про державну службу .

Так, згідно із частиною першою статті 64 Закону України Про державну службу за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою і пунктом п`ятим частини другої статті 65 цього Закону передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Як зазначено у статті 74 Закону України Про державну службу дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

При вирішенні даної справи судом враховується і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2019 року по справі № 668/2269/16-а, згідно якого враховуючи загальні правила притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, суди повинні перевіряти не лише дотримання відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення, а й надавати оцінку наявності чи відсутності вини в діях або бездіяльності позивача та до яких наслідків вони призвели.

У даному випадку в ході дослідження усіх обставин справи відповідний факт вчинення позивачем будь-якого дисциплінарного проступку, пов`язаного із здійсненням нею своїх повноважень як державного реєстратора та як посадової особи органу місцевого самоврядування, встановлений не був як і не підтверджено вини останньої у її діях.

Окрім того, на переконання суду, незважаючи на недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 будь-якого дисциплінарного проступку, відповідачем також не дотримано процедуру накладення дисциплінарного стягнення.

Так, за приписами статті 75 Закону України Про державну службу , перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Проте, в порушення вищезазначених вимог закону про державну службу та статті 149 КЗпП України, відповідач не зажадав від позивача жодних письмових пояснень. В даному випадку є слушними доводи ОСОБА_1 про те, що надані нею службові записки від 03.10.2019 року, від 08.10.2019 року та від 10.10.2019 року не можуть заміняти відповідні письмові пояснення, оскільки такі вимагалися не в процедурі дисциплінарного провадження та в них не йдеться про вчинення позивачем будь-якого дисциплінарного проступку.

Разом із тим, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.07.2019 року у справі №824/188/16-а, висновок про наявність чи відсутність в діях позивача порушень трудової дисципліни та невиконання або неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Оцінюючи вищевикладені обставини та досліджені матеріали справи у своїй сукупності, суд доходить висновку, що жодними доказами не підтверджується факт вчинення позивачем будь-якого дисциплінарного проступку при здійсненні своїх повноважень, пов`язаних із прийняттям рішень про відмову у державній реєстрації прав за результатами розгляду заяв гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Наведене вказує на протиправність розпорядження Козятинського міського голови від 15.10.2019 року № 187-К "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 "

Як зазначено у частині другій статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в ході судового розгляду справи не довів правомірності оскаржуваного розпорядження від 15.10.2019 року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 . Натомість, наявні у матеріалах справи докази підтверджують обґрунтованість доводів позивача. Відповідно, заявлений позивачем адміністративний позов належить задовольнити повністю.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Козятинського міського голови від 15.10.2019 року № 187-К "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 "

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Козятинської міської ради Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.12.19.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач : Козятинська міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 23063121, місцезнаходження: 22100, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 24;

Третя особа: Козятинський міський голова Пузир Олександр Дмитрович, адреса: 22100, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 24.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович