Постанова

від 24.12.2019 по справі 910/13420/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. м.Київ Справа№ 910/13420/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 04.10.2019

у справі №910/13420/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАБА";

про стягнення 390 000,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАБА" про:

- стягнення частково заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-07/2017 від 22.02.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.;

- стягнення частково заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-09/2017 від 27.04.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.;

- стягнення частково заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-08/2017 від 03.04.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Богуслав" та Приватним підприємством СПЕКТР-ПЛЮС код ЄДРПОУ 33102620 було укладено Генеральний кредитний договір №15/05-ГКД-01/2017. В рамках виконання Генерального кредитного договору №15/05-ГКД-01/2017 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Богуслав" та Приватним підприємством СПЕКТР-ПЛЮС було укладено кредитні договори: №15/05-КР-07/2017 від 22.02.2017; №15/05-КР-09/2017 від 27.04.2017; №15/05-КР-08/2017 від 03.04.2017.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" повернуто без розгляду з посиланням на приписи ст. 164, п. 2 ч. 5 ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем об`єднано декілька вимог, які стосуються трьох окремих кредитних договорів. За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між тими ж сторонами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України - судом першої інстанції не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Банк "Богуслав" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що усі кредитні договори: №15/05-КР-07/2017 від 22.02.2017; №15/05-КР-09/2017 від 27.04.2017; №15/05-КР-08/2017 від 03.04.2017 укладені на підставі та на виконання Генерального кредитного договору №15/05-ГКД-01/2017, укладеного між позивачем та відповідачем. На думку позивача вказана обставина беззаперечно вказує на те, що всі кредитні договори нерозривно пов`язані між собою підставою їхнього укладання а саме Генеральним договором №15/05-ГКД-01/2017 від 22.02.2017.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Тарасенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

16.12.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява без номеру та дати (вх.№09.1-13/24846/19 від 16.12.2019) до якої долучено оригінал квитанції №0.0.1551676550.1 (@2PL007002) від 13.12.2019 (дата валютування 16.12.2019) про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Богуслав" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19, відкрито апеляційне провадження у справі №910/13420/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, здійснити подальший розгляд справи у визначеному складі колегії суддів неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 справу №910/13420/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАБА" про:

- стягнення частково заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-07/2017 від 22.02.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.;

- стягнення частково заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-09/2017 від 27.04.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.;

- стягнення частково заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-08/2017 від 03.04.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" повернуто позивачу на підставі ст.ст. 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, позивачем об`єднано декілька вимог, які стосуються трьох окремих кредитних договорів, сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між тими ж сторонами, тому що останнім об`єднано декілька вимог, які стосуються трьох окремих кредитних договорів

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувала ухвала підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, у зазначеній нормі процесуального права визначено право позивача об`єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, звернувся до суду першої інстанції з позовом про часткове стягнення заборгованості за Кредитним договором № 15/05-КР-07/2017 від 22.02.2017 у розмірі 130 000, 00 грн., Кредитним договором № 15/05-КР-09/2017 від 27.04.2017 у розмірі 130 000, 00 грн., за Кредитним договором № 15/05-КР-08/2017 від 03.04.2017 у розмірі 130 000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд вимог позивача до відповідача надасть можливість встановити всі обставини справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін та надасть у повній мірі реалізувати завдання господарського судочинства при вирішенні спору, надасть можливість досягнути процесуальної економії як щодо повідомлення відповідача по розгляд справи, так і дослідження правовідносин сторін, а також заощадить кошти як позивача, так і державного бюджету стосовно повідомлення відповідача за місцем знаходження. Також, заявлені вимоги об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача (шляхом стягнення коштів).

При цьому, реалізуючи своє право на об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, позивач наголошує, що він жодним чином не зловживає своїми правами, а навпаки, намагається найбільш ефективніше реалізувати свої права в межах існуючого між сторонами спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що розгляд вимог в одному провадженні дозволить достягти ефективності захисту порушених прав та дотримання розумних строків розгляду спору, а об`єднання позовних вимог жодним чином не перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та жодним чином не утруднює вирішення спору.

Процесуальне право особи на об`єднання в одній позовній заяві однорідних вимог також досліджувалось неодноразово Верховним Судом та за результатами розгляду відповідних вимог суд касаційної інстанції наголошував на можливості розгляду в одному провадженні позовних вимог, зокрема і щодо стягнення боргу за декількома договорами (наприклад постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19), а також можливість заявлення ідентичних вимог щодо декількох об`єктів (наприклад, постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 902/434/19).

В окремих рішеннях Європейський суд з прав людини наголошував, що заявників не можна звинувачувати за те, що вони використовують засоби, надані їм відповідно до національного законодавства для захисту своїх інтересів (рішення у справах Саф`яннікова проти України , 2007 р.; Сілін проти України , 2006 р.).

Отже, практика Європейського суду з прав людини також виходить з можливості реалізації особою права на звернення до суду з позовом з декількома вимогами, при обґрунтованості такого звернення та його доцільності, а також при умові наявності такого засобу у національному законодавстві. Як зазначалось вище, ст. 173 Господарського процесуального кодексу Україні чітко передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при поверненні позовної заяви, не врахував в сукупності усіх обставин та помилково повернув позов з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про повернення позову, керуючись правами, наданими ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позову підлягають передачі на розгляд суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі №910/13420/19 - скасувати.

3. Матеріали позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Богуслав" направити для розгляду до Господарського суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/13420/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко