Постанова

від 18.12.2019 по справі 911/1200/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. Справа№ 911/1200/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.12.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Гостомельської селищної ради

на рішення Господарського суду Київської області

від 30.09.2019 (повний текст складено 07.10.2019)

у справі №911/1200/18 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консант К"

до Гостомельської селищної ради

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консант К" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консант К" та Гостомельською селищною радою.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, якою позивач продовжує користуватися.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2018 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № 321094594000029 від 23.02.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консант К" (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 30, ідентифікаційний код - 33801021) та Гостомельською селищною радою (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 125, ідентифікаційний код - 04360617) на підставі рішення п`ятнадцятої сесії шостого скликання Гостомельської селищної ради від 16.02.2012 за № 367-15-VI в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 13.12.2018 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та рішення господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі № 911/1200/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2019 позов задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № 321094594000029 від 23.02.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консант К" та Гостомельською селищною радою на підставі рішення п`ятнадцятої сесії шостого скликання Гостомельської селищної ради від 16.02.2012 за № 367-15-VI в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Гостомельська селищна рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1200/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що сам по собі факт продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору не свідчить про законність користування орендарем цією земельною ділянкою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1200/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гостомельської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1200/18. Призначено справу до розгляду на 18.12.2019.

В судовому засіданні 18.12.2019 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі № 911/1200/18 залишити без змін.

Відповідач в судове засідання 18.12.2019 не з`явився. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами,

В судовому засіданні 18.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 23.02.2012 між Гостомельською селищною радою (орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консант К" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення п`ятнадцятої сесії шостого скликання Гостомельської селищної ради від 16.02.2012 за № 367-15-VI, для будівництва багатоповерхових жилих будинків з вбудованими приміщеннями та мансардами, яка знаходиться в селищі Гостомель, вул. Леніна, 73.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7010 га.

Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: нежилі приміщення, а також інші об`єкти інфраструктури: відсутні.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва багатоповерхових жилих будинків з вбудованими приміщеннями та мансардами.

Згідно з п. 19 договору передача земельної ділянки позивачу здійснюється у 10-ти денний строк після державної реєстрації цього договору оренди за актом її приймання-передачі.

Пунктом 27 договору передбачено, що позивач має право на поновлення договору після закінчення строку, на який було його укладено.

Відповідно до п. 33 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з п. 34 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 40 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у м. Ірпінь, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.02.2012 за № 321094594000029.

На виконання умов договору оренди землі від 23.02.2012 відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,7010 га для будівництва багатоповерхових жилих будинків з вбудованими приміщеннями та мансардами, яка знаходиться за адресою: селище Гостомель, вул. Леніна, 73, про що сторони склали акт прийому-передачі земельної ділянки від 23.02.2012.

22.02.2017 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі № 321094594000029 від 23.02.2012, якою доповнили п. 2 договору текстом такого змісту: "кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:006:0044", а також внесли зміни до п. 8 договору та виклали його в наступній редакції: "п. 8. Договір укладено терміном до 23 лютого 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач у позові визначив вірно поновлений строк дії договору, а саме шість років, який був встановлений попередньою редакцією договору з урахуванням додаткової угоди від 22.02.2017, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розглянувши апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Згідно з ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як вбачається з п. 8 договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію.

Тобто, 5-річний строк договору має закінчитися 23 лютого 2017 року.

Водночас судова колегія звертає увагу, що 22.02.2017, тобто до закінчення строку дії договору, сторони уклали додаткову угоду до спірного договору, якою внесли зміни до п. 8 договору та виклали його в наступній редакції: "п. 8. Договір укладено терміном до 23 лютого 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено поновлення договору по закінченню строку. Проте дія спірного договору на момент визначення нової дати його дії не закінчилась.

Таким чином, судова колегія дійшла до переконання, що дія договору була продовжена до його закінчення і склала 6 років.

Отже, судова колегія залишає поза увагою твердження скаржника, що між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 23.02.2012, яким передали земельну ділянку в оренду строком на 1 рік.

Орендар (позивач у даній справі) звернувся до відповідача з листом № 43 від 15.12.2017, у якому зазначив, що бажає скористатися наявним у нього переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди та просив розглянути питання про продовження (поновлення) строку дії договору оренди або шляхом укладення нового договору оренди строком на 5 років, або шляхом укладення додаткового договору (угоди) до чинного договору оренди землі.

18.01.2018 Гостомельська селищна рада прийняла рішення № 566-33-VIІ, яким, враховуючи невикористання земельної ділянки згідно з умовами договору і невиконання положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (відсутність проекту додаткової угоди), відмовила в поновленні договору оренди.

Тобто, дії щодо пропозиції про поновлення договору як реалізацію переважного права орендаря були здійснені орендарем своєчасно, проте, орендодавцем (відповідачем) несвоєчасно повідомлено орендаря про прийняте рішення щодо відмови в поновленні договору оренди землі, що дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

24.01.2018 листом № 03-02/166, який направлено на адресу позивача 26.01.2018, Гостомельська селищна рада повідомила позивача про прийняття зазначеного вище рішення і просила підписати акт прийому-передачі земельної ділянки з оренди.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою про повернення орендованої земельної ділянки і підписання акта прийому-передачі, яку (вимогу) було направлено на адресу позивача 27.02.2018 листом № 03-02/384 і повернуто як не отриману "за закінченням встановленого строку зберігання" 03.04.2018.

Аргументи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, про те, що направивши позивачеві лист-повідомлення від 24.01.2018 про відмову в продовженні дії договору, селищна рада скористалася своїм правом вільно розпоряджатися своєю власністю, а продовження позивачем користування орендованою земельною ділянкою та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі, судова колегія вважає помилковими, оскільки як рішення Гостомельської селищної ради від 18.01.2018, так і лист-повідомлення від 24.01.2018, прийнято і виготовлено позивачем до закінчення дії договору оренди у порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а не на підставі частини 6 статті 33 цього Закону у контексті якої таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

16.05.2018 листом № 17 ТОВ "Консант К" звернулося до Гостомельської селищної ради з проханням укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. До зазначеного листа позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 321094594000029 від 23.02.2012.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Конструкція частини 6 статті 33 зазначеного Закону обумовлює відсутність письмового повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, тобто вирішальне значення для поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах має сам лише факт заперечення орендодавця у поновленні договору, без будь-якого його обґрунтування протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що відповідачем було порушено місячний термін для повідомлення позивача про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивачем заявлені вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консант К" та Гостомельською селищною радою на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця, як вже зазначалося вище, він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Зі змісту додаткової угоди до договору оренди у редакції позивача вбачається, що позивач просить внести зміни до пункту 8 договору оренди (договір укладено терміном до 23.02.2024), а інші умови договору оренди залишити без зміни.

Приймаючи до уваги, що позивач у позові визначив вірно поновлений строк дії договору, а саме шість років, який був встановлений попередньою редакцією договору з урахуванням додаткової угоди від 22.02.2017, суд першої інстанції дійшов вірного поновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1200/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Гостомельської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1200/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1200/18 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/1200/18 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 23.12.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала