Постанова

від 12.12.2019 по справі 925/977/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/977/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу першого Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 (повний текст складений 15.01.2019)

у справі №925/977/18 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області

до Новоукраїнської сільської ради (відповідач 1)

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (відповідач 2)

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсною додаткової угоди

В судовому засіданні 12.12.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Новоукраїнської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 16.12.2016 № 13-11/УП "Про продовження договору оренди пасовища зі змінами" (далі - спірне рішення) та про визнання недійсною додаткової угоди від 16.12.2016 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2004 (далі - спірна додаткова угода), укладеної між відповідачами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125187600:01:000:1517 площею 1,6 га.

Позов обґрунтований невідповідністю спірних рішення та додаткової угоди вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оцінку земель" з огляду на те, що на час прийняття спірного рішення і укладення спірної додаткової угоди змінився розмір, а відповідно і межі орендованої відповідачем - 2 за договором оренди землі від 16.06.2004 земельної ділянки, тому відповідно до ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення відповідачами цього договору мало здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на конкурентних засадах (земельних торгах) з формуванням нової земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, з розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і проведенням її нормативної грошової оцінки. Проте відповідачі цього не зробили, чим і порушили вказані норми чинного законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі №925/977/18 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про непереконливість доводів прокурора про зміну меж спірної земельної ділянки, та наявності у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" права на поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор 04.02.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував положення ч.2 ст. 792 ЦК України, ст.ст. 31, 33 Закону України Про оренду землі , згідно з якими при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне права орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

На думку прокурора, маючи намір використати переважне право на поновлення договору оренди землі, відповідач - 2 у своєму повідомленні фактично запропонував змінити розмір площі і меж орендованої земельної ділянки.

Прокурор вважає, що зміна об`єкта оренди виключає можливість пролонгації договору оренди землі на тих же умовах, а потребує укладення нового правочину щодо нового (зміненого) предмета договору. Тому, прокурор вважає, що відповідачами не дотримано ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, ч.ч. 1, 2 ст. 134, ст.ст. 122, 123 ЗК України, ст. 50 Закону України Про землеустрій , на що суд першої інстанції не звернув уваги, і в порушення ст.86 ГПК України судом не надана оцінка цим обставинам.

Прокурор вказує на відсутність нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем - 2 земельної ділянки, що є порушенням ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду землі , ст. 627 ЦК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - 2 заперечує проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У відповіді на відзив прокурор зазначає, що доводи відповідача - 2 є надуманими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

У письмових поясненнях прокурор вказує на відсутність органів влади або посадових осіб, які здійснюють представництво державних інтересів у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор самостійно представляє інтереси держави та звертається до суду як позивач, самостійно визначаючи державний інтерес. Вказує на бездіяльність Новоукраїнської сільської ради та незаконну передачу в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів на право оренди, що призвело до ненадходження коштів до бюджету.

Заперечуючи проти вищезазначених пояснень прокурора, представник відповідача - 2, підтримуючи свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що пояснення прокурора не спростовують висновків суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 апеляційну скаргу прокурора передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №925/977/18 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.04.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду розгляд справи №925/977/18 відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 12.12.2019.

Явка представників сторін

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та в поясненнях до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача - 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача - 1 в судове засідання апеляційної інстанції 12.12.2019 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

12.12.2019 від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача - 1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

16 червня 2004 відповідач - 2 як орендодавець та відповідач - 1 як орендар уклали між собою договір оренди землі (далі - Договір), згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Новоукраїнської сільської ради в межах населеного пункту загальною площею 26,8 га, у тому числі 24,70 га сінокоси та 2,10 га пасовища.

Пунктом 8 Договору встановлено, що останній укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 268,00 грн.

16 червня 2004 Договір був зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.06.2004 №22-1.

07 лютого 2006 відповідачі уклали дві угоди про внесення змін та доповнень до Договору, якими змінили розмір орендної плати і встановили його окремо за пасовища та за сіножаті.

11 травня 2010 відповідачі уклали угоду про внесення змін та доповнень до Договору, якою встановили новий строк дії договору до 31.12.2016 і передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 8566,36 грн. в рік.

22 листопада 2016 відповідач - 2 повідомив відповідача 1 листом від 22.11.2010 №155 про свій намір продовжувати оренду за Договором сінокосів площею 24.7 га та пасовищ площею 2.1 га, і іншим листом за тими ж самими датою і номером - про свій намір продовжувати оренду за Договором пасовищ.

Листом №97 від 01.12.2016 відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомив відповідача - 2, що фактична площа пасовищ, які на даний час можуть бути передані в оренду відповідачу - 2, становить 1,6га.

У грудні 2016 фізичною особою -підприємцем Герасимчук В.О, яка діяла на підставі ліцензії на проведення робіт із землеустрою від 25.03.2010 А.В. №519609, на замовлення відповідача 2 була виготовлена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності площею 1,6000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Новоукраїнка, яка (технічна документація) крім іншого містить схему розташування земельної ділянки, план зовнішніх меж землекористування, відомість обчислення площі земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7125187600:01:000:1517 та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.12.2016.

16 грудня 2016 відповідач - 1 прийняв спірне рішення, яким вирішив продовжити Договір зі змінами в частині оренди пасовищ терміном на 10 років.

16 грудня 2016 відповідачі уклали між собою спірну додаткову угоду до Договору, якою виклали в новій редакції такі пункти Договору:

Пункт 2. В оренду передається земельна ділянка площею 1,6 га, в т.ч. пасовища 1,6 га.

Пункт 5. Нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки на дату укладення даної додаткової угоди становить 3739,27 грн.

Пункт 8 Договір укладено терміном до 30.12.2026.

Пункт 9. Орендна плата: 3% (179,48 грн.) від нормативної грошової оцінки землі.

Прокурор убачив у спірних рішенні та додатковій угоді невідповідності вимогам вказаних вище норм чинного законодавства, що й спричинило даний спір.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Стаття 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачають право прокурора при здійсненні ним представництва законних інтересів держави у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, звертатися до суду з позовом в порядку передбаченому процесуальним законом.

У даному випадку наведене прокурором у позовній заяві обґрунтування підстав подання ним позову у спірних правовідносинах в інтересах держави без визначення суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, відповідає вимогам ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Законом не встановлена недійсність укладеного між відповідачами Договору і додаткових угод до нього, вони не визнавалися судом недійсними, тому є чинними.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону, чинній на час прийняття спірного рішення та укладення спірної додаткової угоди, містить такі норми:

"По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди".

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не ставить у залежність використання орендарем свого переважного права на поновлення укладеного раніше договору оренди землі на новий строк і укладення сторонами такого договору додаткової угоди про це від наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її нормативної грошової оцінки і передбачає можливість приведення договору оренди землі у відповідність з новими обставинами та вимогами нового законодавства шляхом внесення до нього відповідних змін як при його поновленні на новий строк, так і після цього.

Частина 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дійсно визначає зміну меж або цільового призначення орендованої земельної ділянки підставою для здійснюється поновлення договору оренди землі не у порядку, встановленому частинами 1-6 ст. 33 цього Закону, а у загальному порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, зокрема і на конкурентних засадах (земельних торгах).

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із наведених прокурором в обґрунтування позову обставин щодо зміни меж орендованої відповідачем - 2 за Договором земельної ділянки, саме прокурор й має довести ці обставини.

Доводи прокурора з приводу цих обставин полягають у тому, що зменшення загальної площі орендованої відповідачем - 2 за Договором земельної ділянки з 26,8 га до 1,6 га за спірною додатковою угодою й свідчить про зміну меж орендованої за Договором земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо непереконливості доводів прокурора про зміну меж спірної земельної ділянки, та наявності у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" права на поновлення договору оренди землі.

За Договором відповідачу - 2 були передані в оренду дві окремі земельні ділянки: одна площею 24,70 га сінокоси і інша площею 2,10 га пасовища, які є різними об`єктами оренди.

Припинення оренди земельної ділянки площею 24,70 га сінокоси означає про зменшення (зміну) загальної площі орендованої відповідачем 2 за Договором земельної ділянки, але не означає про зміну меж іншої орендованої відповідачем 2 за Договором земельної ділянки площею 2,10 га пасовища і не позбавляє відповідача 2 права на поновлення Договору на новий строк щодо цієї земельної ділянки в порядку, встановленому частинами 1-6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки ч. 10 ст. 33 цього Закону передбачає поновлення договору оренди землі у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди не усієї орендованої землі, а лише тих конкретних земельних ділянок, межі або цільове призначення яких були змінені.

Зазначення у спірних рішенні та додатковій угоді меншої площі земельної ділянки у розмірі 1,6 га пасовища від площі цієї земельної ділянки, вказаної у Договорі у розмірі 2, 1 га, за відсутності доказів встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) її меж на момент передачі земельної ділянки відповідачу 2 в оренду в 2004 році, не може достеменно свідчити про зміну меж земельної ділянки на день прийняття спірного рішення та укладення спірної додаткової угоди, оскільки унеможливлює порівняння колишніх і нинішніх меж земельної ділянки і не виключає того, що фактичний, точний розмір вказаної земельної ділянки визначався лише в 2016 році на час прийняття спірного рішення та укладення спірної додаткової угоди із застосуванням більш точних засобів вимірювання, ніж ті, які існували у 2004 році,

Доказів на підтвердження встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж вказаної у Договорі земельної ділянки пасовища у розмірі 2, 1 га на момент її передачі відповідачу - 2 в оренду в 2004 році прокурор суду не надав, а отже не довів вказаної ним в обґрунтування позову обставини щодо зміни меж вказаної земельної ділянки.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного прокурором в апеляційній скарзі

Прокурор на свій розсуд, безпідставно оцінив право сторін на внесення змін до договору оренди землі, вказавши при цьому, що сторони порушили ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Посилаючись на порушення закону при укладанні спірної додаткової угоди, прокурор вказує на державний економічний інтерес через призму втрат місцевого бюджету. При цьому, прокурор не наводить наявність реального розміру цих втрат, а також їх обґрунтування, не наводить склад правопорушення, вчиненого сторонами додаткової угоди, яке призвело чи могло призвести до втрат бюджету.

Доводи прокурора про відсутність технічної документації із землеустрою, в тому числі про нормативну грошову оцінку землі, що впливає на розмір орендної плати, є безпідставними, оскільки прокурор не витребував технічну документацію у орендаря та прокурорська перевірка з цього питання не проводилась.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів прокурора суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Доводи відповідача - 2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі №925/977/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі №925/977/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі №925/977/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/977/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.12.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська