Рішення

від 26.12.2019 по справі 909/1171/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1171/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004,

до відповідача: Івано-Франківської обласної організації Українських Націоналістів, вул.Незалежності, 5, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 15.12.2014 року в сумі 11 301 грн 22 к., з них: 9928 грн 16к. - основний борг та 1373 грн 06к. - пеня

без виклику представників сторін

установив: Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківської обласної організації Українських Націоналістів (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 15.12.2014 року в сумі 11 301 грн 22к., з них: 9928 грн 16к. - основний борг та 1373 грн 06к. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, зокрема в частині сплати орендної плати за користування орендованим майном.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29.10.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 29.10.19, що підтверджується також повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 219377 від 07.11.19. Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі щодо нього (відповідача) про стягнення заборгованості в сумі 11 301 грн 22к., про що свідчить відмітка на ухвалі суду від 29.10.19. Однак, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду від 29.10.19 з відміткою поштового зв`язку "інші причини повернення".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що день проставлення відмітки в поштовому повідомленні про "інші причини не вручення" є днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації,зазначеним в єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З урахуванням викладено, суд встановив наступне.

15 грудня 2014 року між Івано-Франківською обласною радою та (по договору - орендодавець) в особі начальника управління об`єктами спільної власності територіальних громад області та Івано-Франківською обласною організацією Українських Націоналістів (по договору - орендар / по справі - відповідач) та комунальним підприємством Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (по договору - балансоутримувач) укладено Договір оренди нерухомого майна від 15.12.2014 року із змінами від 29.10.2015 року, від 07.04.2016 року та від 13.06.2016 року.

Відповідно до умов цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення другого поверху загальною площею 30,75 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності,5 (надалі - об`єкт оренди). Об`єкт оренди передається орендарю з метою розміщення громадської організації і розмір орендної плати становить 343 грн 62 к. з ПДВ на місяць (п.4.1 Договору).

Однією з істотних умов договору оренди нерухомого майна є своєчасне і в повному обсязі внесення орендної плати

Так, відповідно до вимог пункту 4.2 зазначеного договору оренди нерухомого майна відповідач зобов`язаний щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця з урахування індексу інфляції перераховувати плату за оренду приміщення на вул. Незалежності , 5 а у місті Івано-Франківську.

Пунктом 4.5 Договору оренди встановлено, що своєчасно не перерахована або перерахована не в повному обсязі орендна плата стягується за весь період заборгованості на рахунок орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день погашення боргу, визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"

Термін дії договору оренди встановлено з 15.12.2014 року по 12.12.2017 року (п.7.1 Договору).

Актом приймання-передачі від 03.07.2017 року договір припинено достроково за взаємною згодою сторін.

В порушення умов договору, відповідач оренду плату в повному обсязі не сплатив, зокрема за період січень-грудень 2016 року, січень-липень 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 9928 грн 16к.

Попередженням №117/08-04/007 від 16.06.2017 року, 150/03-02/007 від 22.08.2017 року, №203/03-02/007 від 08.11.2017 року, №17/08-04/007 від 31.01.2018 року, №76/03-02/007 від 21.03.2018 року позивач звернувся до відповідача про необхідність погашення заборгованості по орендній платі.

Проте, відповідач заборгованість по орендній платі не погасив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду про стягнення заборгованості та пені.

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як передбачено ст. 526 ЦК України та ст.ст. 179, ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, зокрема копією Акту приймання-передачі майна оренди від 15.12.2014 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу дії ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати за користування орендованим майном виконував неналежним чином внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку складає 9928 грн 16 к.

На день винесення судом рішення відповідач у справі не спростував факт наявності заборгованості по орендній платі в сумі 9928 грн 16 к. за періоди з січень-грудень 2017 року та січень-грудень 2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача по орендній платі в сумі 9928 грн 16 к. є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Пунктом 1 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договором.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

Пунктом 4.5 Договору оренди встановлено, що своєчасно не перерахована або перерахована не в повному обсязі орендна плата стягується за весь період заборгованості на рахунок орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день погашення боргу, визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно поданих позивачем розрахунків відповідачу нараховано пеню за прострочення сплати орендної плати по договору оренди в сумі 1373 грн 80к.

Суд здійснивши перевірку нарахування пені приходить до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в сумі 11 301 грн 22к., з них: 9928 грн 16к. - основна заборгованість та 1373 грн 06к. - пені та їх задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 1921 грн 00к., проте позивачем сплачений судовий збір в сумі 2007 грн 00к., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням №64 від 10.10.19 .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

В спірному випадку позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, зокрема переплатив судовий збір в сумі 86 грн 00к.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та задоволення позову суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в сумі 1921 грн 00к.

Керуючись ст. 11, 525, 526, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. 175, 179, 193, 283 Господарського кодексу України 13, 74, 76, 81, 86, 123, 129, 178, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області до Івано-Франківської обласної організації Українських Націоналістів про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 15.12.2014 року в сумі 11 301 грн 22к., з них: 9928 грн 16к. основна заборгованість та 1373 грн 06к. пені - задовольнити.

Стягнути з Івано-Франківської обласної організації Українських Націоналістів (вул.Незалежності, 5, м. Івано-Франківськ,код 23926450) на користь Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код 34844218) - заборгованість по орендній платі в сумі 11 301 грн 22к. (одинадцять тисяч триста одна гривня двадцять дві копійки), з них: 9928 грн 16к. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень шістнадцять копійки) - основна заборгованість та 1373 грн 06к. (одна тисяча триста сімдесят три гривні шість копійки) та 1921 грн 00к. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.