Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/12001/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019Справа № 910/12001/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн

до Товариства з обмеженою відповідальністю Добро Логістик

про стягнення 264835,44 грн.

Представники:

від позивача : Шерстюк Ю.В.

від відповідача: Самолюк В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Добро Логістик про визнання стягнення 264835,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару за договором поставки №08/01/19 від 08.01.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 205483,76 грн., пеню у розмірі 28856,84 грн., інфляційні збитки у розмірі 5589,80 грн., 30% річних у розмірі 24905,04 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.10.2019.

У підготовче засідання 01.10.2019 прибули представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.11.2019.

У підготовче засідання 12.11.2019 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 12.11.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2019.

У судове засідання 17.12.2019 прибули представники сторін. Представник позивача подав клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах ціни позову. Представник відповідача подав додаткові документи.

Ухвалою суду від 17.12.2019 судом відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн про забезпечення позову.

У судовому засіданні 17.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №08/01/19 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується у встановлені даним договором строки передати окремими партіями заморожену та охолоджену рибу/субпродукти або рибну продукцію у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти даний товар та сплатити його вартість.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості кожної окремої партії товару протягом 5 календарних днів від дати підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період існування заборгованості, за кожен календарний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.4. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 290000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №64 від 18.03.2019 на суму 116000,00 грн. та №87 від 16.04.2019 на суму 174000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем було сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 84516,24 грн., а саме: 10.05.2019 перераховано 8516,24 грн., 28.05.2019 перераховано 24000,00 грн., 30.05.2019 перераховано 25000,00 грн., 20.06.2019 перераховано 20000,00 грн., 11.07.2019 перераховано 5000,00 грн., 12.07.2019 перераховано 2000,00 грн. Вказаний факт не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що 30.09.2019 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2850 від 30.09.2019; 17.12.2019 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2961 від 17.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару за договором поставки №08/01/19 від 08.01.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 205483,76 грн., пеню у розмірі 28856,84 грн., інфляційні збитки у розмірі 5589,80 грн., 30% річних у розмірі 24905,04 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 45000,00 грн. підлягає закриттю, а інші позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості кожної окремої партії товару протягом 5 календарних днів від дати підписання сторонами видаткової накладної.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 290000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №64 від 18.03.2019 на суму 116000,00 грн. та №87 від 16.04.2019 на суму 174000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем було сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 84516,24 грн., а саме: 10.05.2019 перераховано 8516,24 грн., 28.05.2019 перераховано 24000,00 грн., 30.05.2019 перераховано 25000,00 грн., 20.06.2019 перераховано 20000,00 грн., 11.07.2019 перераховано 5000,00 грн., 12.07.2019 перераховано 2000,00 грн. Вказаний факт не заперечується відповідачем.

Таким чином, станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем було сплачено позивачеві за Договором 84516,24 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 30.09.2019 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2850 від 30.09.2019; 17.12.2019 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2961 від 17.12.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 45000,00 грн. після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 45000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості поставленого товару за Договором, в тому числі на суму 160483,76 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 160483,76 грн. (з урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем після відкриття провадження у справі).

Позивачем також заявлено до стягнення 24905,04 грн. 30% річних та 5589,80 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом, відповідно до п. 6.4. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Так, сторони погодили інший розмір процентів річних, ніж передбачений ст.625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 30% річних, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за загальний період з 22.04.2019 до 28.08.2019 за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат, вказаний розрахунок є обґрунтованим, арифметично правильним, з огляду на що позов в частині 30% річних підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з квітня 2019 року по червень 2019, з урахуванням часткових оплат, однак, вказаний розрахунок є арифметично неправильним, з огляду на що суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат за заявлений період та зазначає, що сума інфляційних втрат складає 1724,96 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаному розмірі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28856,84 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період існування заборгованості, за кожен календарний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; позивачем здійснено нарахування за загальний період з 22.04.2019 до 28.08.2019 за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Шерстюк Ю.В. укладено Договір про надання правової допомоги від 09.07.2019 (витяг з договору долучено до позову), відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з додатковою угодою №1 до вказаного договору від 09.07.2019 сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 10000,00 грн., а саме усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договору - 5000,00 грн.; складання позовної заяви за позовом ТОВ Гермес Лайн до ТОВ Добро Логістик про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №08/01/19 від 08.01.2019 та подання її до Господарського суду міста Києва - 5000,00 грн.

29.08.2019 позивачем та адвокатом Шерстюк Ю.В. складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 09.07.2019, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договору; складання позовної заяви за позовом ТОВ Гермес Лайн до ТОВ Добро Логістик про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №08/01/19 від 08.01.2019 та подання її до Господарського суду міста Києва. Вартість гонорару адвоката складає 10000,00 грн.

Судом встановлено, що 29.08.2019 позивач сплатив адвокату Шерстюк Ю.В. грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №361 від 29.08.2019.

Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), суд вважає за можливе здійснити розподіл витрат позивача на оплату послуг адвоката, однак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також з урахуванням приписів ст. 130 ГПК України щодо присудження стягнення понесених позивачем витрат з відповідача у зв`язку з тим, що позивач не підтримує свої вимоги через задоволення таких вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, покладається на відповідача; судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд інших вимог покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добро Логістик (03127, м. Київ, Голосіївський проспект, 108, корпус 2, кв. 41; ідентифікаційний код: 40409467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 30; ідентифікаційний код: 37757097) основний борг у розмірі 160483 (сто шістдесят тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 1724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. 96 коп., 30% річних у розмірі 24905 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ять) грн. 04 коп., пеню у розмірі 28856 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 84 коп., судовий збір у розмірі 3914 (три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9854 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 07 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.12.2019

Суддя Ю.В. Картавцева