Рішення

від 12.12.2019 по справі 910/8248/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/8248/19

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

в особі Структурного підрозділу "Енергозбут" комунального підприємства "Київтеплоенерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Університет"

про стягнення 202 044,21 грн

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Давиденко С.О. (представник)

від відповідача Богушко О.А. (голова правління)

Цурка Н.О. (адвокат)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут" комунального підприємства "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Університет" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 510265 від 14.06.2018.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію у гарячій воді в розмірі 155 000,00 грн, пеню у розмірі 35 160,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 849,62 грн та 3% річних у розмірі 3 034,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як споживач, належним чином не виконав зобов`язання за договором щодо сплати коштів за поставлену теплову енергію.

Ухвалою суду від 05.07.2019 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 01.08.2019.

У судове засідання 01.08.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 27.08.2019, про що ухвалою повідомлено відповідача.

22.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

27.08.2019 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відзиву на позов, що містить мотивовані заперечення по суті здійснених позивачем розрахунків.

Судом було оголошено перерву до 05.09.2019.

У вказаному засіданні 05.09.2019 представник відповідача повідомив, що на адресу позивача направлено мирову угоду. Представник позивача зазначив, що на даний час текст мирової угоди не погоджено. Сторони повідомили про те, що у випадку недосягнення згоди щодо умов мирової угоди, спір потребуватиме вирішення по суті.

30.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на 50%, а також клопотання про розстрочку виконання судового рішення рівними частинами строком на 12 місяців.

У судове засідання 01.10.2019 з`явилися представники сторін, дали свої пояснення у справі, судом було оголошено перерву до 17.10.2019.

09.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

17.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній частково визнав позовні вимоги з урахуванням відзиву та поданого контррозрахунку.

У судове засідання 17.10.2019 представники сторін з`явились, дали свої пояснення у справі. Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про долучення довідки про стан заборгованості. Судом було оголошено перерву до 05.11.2019.

25.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов.

У судове засідання 05.11.2019 представники сторін з`явилися, дали свої пояснення у справі, судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 19.11.2019.

15.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив задовольнити позов з урахуванням поданих письмових поясненнях.

15.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про долучення, яким долучив платіжні доручення про сплату боргу, також відповідач подав клопотання про зменшення суми неустойки.

У судове засідання 15.11.2019 з`явилися представники сторін, дали свої пояснення у справі, суд закрив підготовче провадження та ухвалив призначити справу до розгляду по суті, судом було оголошено перерву до 12.12.2019.

У судовому засіданні 12.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.06.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Університет (споживач) укладено Договір № 510265 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.5 договору, споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2. Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4 тарифів та порядку розрахунку до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця.

Згідно п. 5 тарифів та порядку розрахунку до договору споживач, що має будинкові прилади обліку незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: вул. Будівельників, 25, не пізніше 28 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 9 тарифів та порядку розрахунку до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 отримує в ЦОК за адресою: вул. Будівельників, 25, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передачі товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2 днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 тарифів та порядку розрахунку до договору встановлено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк (код банку 322669), щомісячно забезпечує, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Позивач зазначив, що належним чином виконував свої зобов`язання перед відповідачем, поставляючи енергію у гарячій воді, відповідач, у свою чергу, порушуючи умови договору, своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з травня 2018 року по лютий 2019 року утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2019 складала 155 000,00 грн (довідка про стан розрахунків наявна в матеріалах справи).

Надалі, позивач вказав, що для врегулювання спору, ним 20.05.2019 на адресу відповідача було направлено лист щодо сплати заборгованості у сумі 180 100,97 грн, проте відповідач заборгованість сплатив частково, внаслідок чого в останнього заборгованість перед позивачем складає 155 000,00 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у розрахунку позивача невірно визначений кінцевий строк оплати отриманої теплової енергії, що призвело до збільшення суми неустойки та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. У відзиві відповідач також визнав, що з 01.02.2019 ним не здійснюється оплата за поставлену теплову енергію, оскільки правовідносини позивача зі споживачами здійснюються на підставі прямих договорів. Крім того, відповідач зазначив, що у своєму розрахунку позивач не врахував суми оплати пільг та субсидій, які надходять від управління праці та соціального захисту населення. Отже, за твердженням відповідача, станом на 01.03.2019 сума заборгованості склала 76 207,67 грн.

Оцінивши відзив відповідача, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем утворилась з травня 2018 року по лютий 2019 року, а в розрахунку за лютий 2019 року фактично зазначена заборгованість лише за 6 днів січня 2019 року. Також позивач зазначив, що 27.02.2019 відповідачем було направлено позивачу гарантійний лист, в якому відповідач зобов`язався ліквідувати заборгованість до 01.06.2019. Відповідач у листі послався на те, що дана організація є неприбутковою та кошти з бюджету за субсидії та пільги надходять на їх рахунки не щомісячно, а поквартально.

У своїх письмових поясненнях позивач зазначив, що відповідач сплатив 25.02.2019 - 66 011,84 грн, 25.03.2019 - 6 461,69 грн, 25.04.2019 - 3734,14 грн, що загалом складає 76 207,67 грн та підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Представник відповідача після перевірки наявних доказів зазначив, що сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення, підтверджується.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору в частині здійснення своєчасної оплати вартості теплової енергії поставленої протягом вказаного спірного періоду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Частиною 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України Про теплопостачання визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що враховуючи встановлені обсяги теплової енергії, спожитої відповідачем потягом спірного періоду, а також тарифи, які підлягають застосуванню протягом вказаного періоду, загальна вартість теплової енергії спожитої та неоплаченої відповідачем з травня 2018 року по лютий 2019 року, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в розмірі 76 207,67 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, за розрахунком суду становить 155 000,00 грн.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за споживання електричної енергії у гарячій воді у розмірі 155 000,00 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 35 160,17 грн пені, яка нарахована на заборгованість за споживання електричної енергії у гарячій воді.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 3.3 договору сторони передбачили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 31 683,83 грн, в іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовлено.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 034,42 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 8 849,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційної складової боргу, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційної складової боргу в розмірі 8 849,62 грн підлягають задоволенню.

Водночас, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 657,08 грн, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовлено.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про розстрочку виконання рішення для виплати заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012 року, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач у клопотанні про розстрочення виконання рішення зазначив, що за спірний період спожив теплову енергію у гарячій воді в розмірі 357 716,37 грн, проте здійснив оплату частково в розмірі 201 930,89 грн, на підставі того, що відповідач не є прибутковою організацією, а грошові кошти (пільги, субсидії) отримує щоквартально від Управління праці та соціального захисту населення, а відтак, останній просить суд здійснити розстрочку виконання рішення, у зв`язку з тим, що сплата платежів залежить від нього лише частково.

Таким чином, суд, оцінивши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення вважає, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, а тому зазначене клопотання є обґрунтованим. Отже, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами наступним чином:

1. до 12.01.2020 - 16 515,88 грн.;

2. до 12.02.2020 - 16 515,88 грн.;

3. до 12.03.2020 - 16 515,88 грн.;

4. до 12.04.2020 - 16 515,88 грн.;

5. до 12.05.2020 - 16 515,88 грн.;

6. до 12.06.2020 - 16 515,88 грн.;

7. до 12.07.2020 - 16 515,88 грн.;

8. до 12.08.2020 - 16 515,88 грн.;

9. до 12.09.2020 - 16 515,88 грн.;

10. до 12.10.2020 - 16 515,88 грн.;

11. до 12.11.2020 - 16 515,88 грн.;

12. до 12.12.2020 - 16 515,83 грн.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 198 190,53 грн., з них: 155 000,00 грн основного боргу, 31 683,83 грн пені, 8 849,62 грн інфляційної складової боргу та 2657,08 грн 3% річних. Також судом задоволено клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців. В іншій частині судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що частина державного мита може бути повернута позивачу за його клопотанням у зв`язку із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Університет" (02154, м. Київ, Русанівська Набережна, будинок 22, ідентифікаційний код 22867455) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) основний борг у розмірі 155 000,00 грн (сто п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.), пеню в розмірі 31 683,83 грн. (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні 83 коп.), 3% річних в розмірі 2 657,08 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім гривень 08 коп), інфляційну складову боргу в розмірі 8 849,60 грн (вісім тисяч вісімсот сорок дев`ять гривень 62 коп), розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 910/8248/19 та стягнувши:

1. до 12.01.2020 - 16 515,88 грн.;

2. до 12.02.2020 - 16 515,88 грн.;

3. до 12.03.2020 - 16 515,88 грн.;

4. до 12.04.2020 - 16 515,88 грн.;

5. до 12.05.2020 - 16 515,88 грн.;

6. до 12.06.2020 - 16 515,88 грн.;

7. до 12.07.2020 - 16 515,88 грн.;

8. до 12.08.2020 - 16 515,88 грн.;

9. до 12.09.2020 - 16 515,88 грн.;

10. до 12.10.2020 - 16 515,88 грн.;

11. до 12.11.2020 - 16 515,88 грн.;

12. до 12.12.2020 - 16 515,83 грн.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Університет" (02154, м. Київ, Русанівська Набережна, будинок 22, ідентифікаційний код 22867455) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) судовий збір 2 972,86 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривні 86 коп).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 26.12.2019.

Суддя О.Г. Удалова