Ухвала

від 23.12.2019 по справі 910/11164/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.12.2019Справа № 910/11164/19

За позовом Державного підприємства "Центр археології Києва інституту археології

Національної академії наук України"

до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних

споруд м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна"

про стягнення 130 000, 00 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Вегера А.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Парфенюк В.А. за довіреністю від 03.07.2019;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Центр археології Києва інституту археології Національної академії наук України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва (далі - відповідач) про стягнення 130 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 7-П-14 від 10.12.2014, відповідно до умов якого позивач зобов`язався виконати, а відповідач прийняти та оплатити роботи. Всупереч умов договору відповідач роботи у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11164/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що у відповідача відсутні правові підстави для оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Хенсфорд Україна , підготовче засідання призначено на 05.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2019 підготовче засідання відкладено на 03.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2019 відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.12.2019 року.

Представники позивача та третьої особи у підготовче засідання 23.12.2019 не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

У підготовчому засіданні 23.12.2019 року суд дійшов висновку про залишення даного позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Так, відповідно до частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, наведений пункт передбачає дві окремі підстави залишення позову без розгляду, розділені сполучником або :

1. позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору,

2. позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що вказані норми процесуального законодавства не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене не стосується лише випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

З аналізу вищевказаних норм процесуального права вбачається, що положення частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є повністю автентичними другій підставі залишення позову без розгляду, передбаченій пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а саме, коли позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

В свою чергу, комплексний аналіз наведених ч. 1, п. 1 ч. 2, ч.ч. 3, 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу свідчить, що застосування судом ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а отже і другої підстави залишення позову без розгляду, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, можливе лише за умови, що позивача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, в якому його позов залишається без розгляду.

Судом встановлено, що у даній справі про час та місце проведення підготовчих засідань представник позивача був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 20.08.2019, а також ухвали від 07.10.2019, 05.11.2019, були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, місто Київ, вулиця Григорія Сковороди, будинок 9, літ."Б".

Однак, поштові відправлення, в яких направлялись вищевказані ухвали були повернуті органом зв`язку на адресу господарського суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Направлена судом ухвала від 03.12.2019 про виклик у судове засідання на 23.12.2019 також не була вручена відділенням поштового зв`язку позивачу, що підтверджується відомостями, отриманими за допомогою функції відстеження при введенні трек-номера 0103053494319, поштового відправлення з офіційного сайту ПАТ Укрпошта , на яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про національного оператора поштового зв`язку" від 10.01.2002 № 10-р покладено виконання функцій національного оператора поштового зв`язку, і яке є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв`язку (стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них).

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач мав право та дійсну можливість ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, позивач участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце їх проведення повідомлений належним чином (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та телефонограмою), заяви про розгляд справи за його відсутності від позивача не надходило.

Приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України неявка представника позивача в судове засідання є самостійною підставою для залишення позову без розгляду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, представник позивача жодного разу не з`явився у підготовчі засідання, не повідомив про наявність поважних причин неявки та неявка представника позивача є повторною.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

З огляду на наведене об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, викладених у постановах Касаційного господарського суду від 08.10.2018 зі справи № 910/16157/14, від 18.03.2019 зі справи № 910/1615/16, від 20.11.2018 зі справи № 908/104/18, про те, що обов`язковою умовою для залишення позову без розгляду з підстав неявки позивача (його представника) у судове засідання є неможливість вирішення судом спору по суті за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що неявка позивача у судові засідання перешкоджає вирішенню спору у даній справі, оскільки відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, суд розглядає справу виключно за зверненням особи та в межах заявлених такою особою (позивачем) позовних вимог (предмету та підстав позову).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених норм вбачається, що прийняття судом рішення у справі залежить, зокрема, від того, чи підтримує особа, яка звернулась до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України), тобто позивач, заявлені власні позовні вимоги (предмет та підстави позову) станом на дату розгляду справи у суді, оскільки суд розглядає справу та, відповідно приймає рішення, виключно в межах заявлених позивачем вимог (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у зв`язку з неявкою представника позивача у судове засідання, неподанням позивачем документів, з яких би вбачалось, що позивач підтримує свої позовні вимоги, заявлені у даній справі, суд позбавлений можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення (з урахуванням вимог, викладених у статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку, такою невчиненою процесуальною дією є забезпечення явки представника позивача в судові засідання.

Таким чином, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи, що свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, відповідно до частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (частина 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За таких обставин, враховуючи, що суд дійшов висновку залишити позов без розгляду, у зв`язку з повторним неприбуттям позивача у засідання без поважних причин та неподання ним заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства "Центр археології Києва інституту археології Національної академії наук України" до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва про стягнення 130 000, 00 грн. залишити без розгляду.

2. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.12.2019 року.

Суддя В.С. Ломака