Рішення

від 26.12.2019 по справі 910/14617/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2019Справа № 910/14617/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерметалпласт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд.77-А; ідентифікаційний код 33583910)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 7; ідентифікаційний код 39926195)

про стягнення 519 236, 12 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерметалпласт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 14/03-18 від 20.03.2018 в розмірі 498 628, 10 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за виконані роботи на існуючу суму заборгованості позивачем здійснено нарахування пені - 98 619, 08 грн, інфляційних втрат - 9 473, 93 грн, 3 % річних - 8 565, 47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

14.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову оскільки між сторонами не було підписано остаточного акту приймання виконаних підрядних робіт за фактом закінчення всього договору з поставки та монтажу 1 725, 141 м2 продукції, а відтак оскільки остаточний розрахунок за договором прямо пов`язаний з моментом закінчення всіх робіт по договору, то відповідно, на думку відповідача, строк оплати не настав, а тому і нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставним.

Також відповідач у своєму відзиві заперечує щодо вимог позивача щодо стягнення судових витрат оскільки позивачем не надано докази сплати вартості правничої допомоги, а заявлений розмір витрат є не співмірним з ціною позову та складністю справи.

02.12.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що у договорі не існує визначення терміну "Остаточний акт приймання виконаних робіт по договору", а тому згідно умов договору оплата проводиться замовником як в цілому так і за наступні окремі її обсяги або частини поетапно та прив`язується до моменту підписання сторонами акту прийняття виконаних підрядних робіт.

Крім того, позивач до своєї відповіді на відзив додає додаткову угоду до договору підряду № 14/03-18 від 20.03.2018, згідно якої відповідач визнав заборгованість по вказаному договору та зобов`язався її сплатити.

02.12.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача також надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 458 628, 10 грн - основного боргу, пені - 50 888, 87 грн, інфляційні втрати - 5 044, 91 грн та 3 % річних - 4 674, 24 грн, що в загальному становить 519 236, 12 грн.

Суд, дослідивши матеріали заяви про зменшення розміру позовних вимог на відповідність вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, ухвалює прийняти її до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерметалпласт" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" (замовник) укладено договір підряду № 14/03-18, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та встановлення на об`єкті замовника - "Житловий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-А, у Голосіївському районі м. Києва (секція 1.3)", металопластикових виробів з ПВХ профілю WDS , виробництва ТОВ МІРОПЛАСТ Україна, загальною кількістю 1725,141 м2 за ціною 1406,00 грн. за 1 м2, згідно специфікації (Додаток №1, до Договору) та Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити відповідні роботи та продукцію на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору до комплексу робіт за цим договором, крім вищезазначеного, також включені наступні дії підрядника, вартість яких врахована при формуванні договірної ціни: закупівля, транспортування та складування усіх необхідних матеріалів; дотримання правил безпечного виконання робіт, виробничої санітарії, правил пожежної безпеки, вимог БНіП-ІІІ-4-80 (техніки безпеки в будівництві), тощо; усунення недоліків у виконаних роботах чи недоліків Продукції, у тому числі виявлених під час дії гарантійних термінів.

Пунктом 4.2. договору закріплено, що строки поставки та встановлення продукції (в цілому, або окремих її обсягів (частин) в залежності від заявки замовника) становить 14 (чотирнадцять) робочих днів з моменту отримання першої одноденної передоплати (авансу) відповідно до п. 4.2. поставка та монтаж всього обсягу продукції на об`єкті повинна бути розпочата не пізніше 15 квітня 2018 року та закінчена до 31 травня 2018 року.

У разі прострочення замовником термінів оплат відповідно до порядку розрахунків, передбачених договором, термін поставки та встановлення продукції відповідно продовжується на кількість прострочених замовником днів. Кінцевий термін виконання робіт, що є предметом договору - 30 червня 2018 року, при умові своєчасної готовності віконних отворів на об`єкті.

Пунктом 4.4. договору закріплено, що проміжна та кінцева приймання-передача належним чином виконаних робіт як в цілому, так і окремих їх обсягів (частин), а також поставлених (та/або використаних) матеріалів, оформляється сторонами шляхом підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі №КБ-3), які в контексті цього договору спільно та/або окремо називаються Акт приймання виконаних підрядних робіт та подаються замовнику щомісяця не пізніше 22 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору загальна договірна вартість (ціна договору) становить 2 425 548,25 грн. в тому числі ПДВ 20%, та визначається на підставі специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 5.3. договору оплата роботи підрядника за даним договором проводиться замовником як в цілому, такі за наступні окремі її обсяги або частини, поетапно:

- 1-й етап: шляхом сплати авансу в розмірі не менше 70% вартості роботи підрядника (або її частини), замовник оплачує на умовах передплати протягом 35 банківських днів з наступної дати після підписання Договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підрядника до 50 000,00 грн кожного банківського дня.

- 2-й етап: 30 % вартості роботи сплачує підряднику протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт, починаючи з наступного робочого дня після підписання цього Договору та закінчуючи 15 червня 2018 року. Замовник вправі сплатити денний аванс в більшому розмірі в рахунок оплати за наступні дні. Остаточний розрахунок за виконані належним чином роботи проводиться замовником на користь підрядника протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами остаточного акту приймання виконаних підрядних робіт.

У разі порушення замовником строку, розміру та порядку оплати, замовник сплачує підряднику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 9.3. договір набирає чинності з дати його укладення (підписання сторонами) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, суд зазначає, що сторони додатковою угодою № 1 до договору № 14/03-18 від 20.03.2018 погодили внести зміни в договір та викласти п. 1.1. та п. 5.1. договору в наступній редакції: 1.1 Підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та встановлення на об`єкті замовника - Житловий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-А, у Голосіївському районі м. Києва (секція 1.3) , металопластикових виробів з ПВХ профілю WDS , виробництва ТОВ МІРОПЛАСТ Україна, загальною кількістю 1750, 386 м2 за ціною 1406,00 грн. за 1 м2, згідно специфікації (Додаток №1, до Договору) та Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити відповідні роботи та продукцію на умовах цього договору .

п.5.1. Загальна договірна вартість (ціна договору) становить 2 461 042, 72 грн (два мільйони чотириста шістдесят одна тисяча сорок дві гривні 72 коп.), в тому числі ПДВ-20% та визначається на підставі специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Позивач у своєму позові зазначає, що на виконання умов договору підрядник виконав роботи, а замовник їх прийняв, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1 від 19.06.2018 за червень 2018 року на суму 1 093 741, 49 грн та актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 28.02.2019 року за лютий 2019 на суму 1 184 886, 61 грн, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Відтак, позивач зазначає, що ним було виконано роботи відповідно до вказаних актів на загальну суму 2 278 628, 10 грн, однак, відповідач виконав свої зобов`язання частково, а саме на суму 1 780 000, 00 грн, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 498 628, 10 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач у своєму відзиві заперечує щодо заявлених вимог і звертає увагу суду на те, що позивач в порушення умов договору не розпочав і не закінчив вчасно роботи, а також не поставив весь обсяг продукції згідно умов договору.

У зв`язку із зазначеним, відповідач вважає, що відповідно п. 5.3.1 договору остаточний розрахунок по договору прямо пов`язаний з моментом закінчення всіх робіт по договору, а саме поставки та монтажу 1725,141 м2 продукції та відповідного підписання сторонами саме остаточного акту приймання виконаних робіт, то відповідно строк оплати не настав.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 14/03-8 від 20.03.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 4.4. договору проміжна та кінцева приймання-передача належним чином виконаних робіт як в цілому, так і окремих їх обсягів (частин), а також поставлених (та/або використаних) матеріалів, оформляється сторонами шляхом підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі №КБ-3).

Судом встановлено, що між сторонами на виконання умов договору було підписано два акти, а саме: акт приймання виконаних робіт № 1 від 19.06.2018 за червень на суму 1 093 741, 49 грн та акт приймання виконаних робіт № 2 від 28.02.2019 за лютий на суму 1 184 886, 61 грн.

Також суд вказує, що матеріали справи містять підписані сторонами довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за червень 2018 та лютий 2019.

Означені вище акти та довідки містять підписи підрядника та замовника, які засвідчені печатками даних товариств, а відтак, суд дійшов висновку, що підрядник належним чином виконав роботи, які передбачено вказаними актами на загальну суму 2 278 628, 10 грн, а замовник без зауважень її прийняв. У зв`язку з чим в останнього виник обов`язок її оплатити.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.3 договору оплата за договором провадиться в два етапи, а саме:

- 1-й етап: шляхом сплати авансу в розмірі не менше 70% вартості роботи підрядника (або її частини), замовник оплачує на умовах передплати протягом 35 банківських днів з наступної дати після підписання Договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підрядника до 50 000,00 грн кожного банківського дня.

- 2-й етап: 30 % вартості роботи сплачує підряднику протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт, починаючи з наступного робочого дня після підписання цього договору та закінчуючи 15 червня 2018 року. Замовник вправі сплатити денний аванс в більшому розмірі в рахунок оплати за наступні дні. Остаточний розрахунок за виконані належним чином роботи проводиться замовником на користь підрядника протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами остаточного акту приймання виконаних підрядних робіт.

Як вбачається із доводів позивача та про що не заперечує відповідач, останнім на виконання умов договору було сплачено кошти в розмірі 1 780 000, 00 грн., в той час, як було встановлено судом вище, згідно актів № 1 та № 2 приймання виконаних робіт підрядником було виконано роботи в загальному на суму 2 278 628, 10 грн.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з матеріалів справи, акт № 2 приймання виконаних робіт за лютий 2019 року, який підписаний 28.02.2019 року сторонами був останнім (кінцевим) у правовідносинах між сторонами за договором підряду № 14/03-18 від 20.03.2018, а враховуючи порядок здійснення оплати, який закріплено в п. 5.3. договору, то відповідно остаточний розрахунок за вказаним актом відповідач повинен був здійснити протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт, а саме до 29.03.2019 (включно) - останній двадцятий банківський день.

При тому суд вказує, що позивачем із відповіддю на відзив було надано суду додаткову угоду до договору підряду № 14/03-18 від 20.03.2018 укладену сторонами 23.04.2019, відповідно до пп. 1.1. якої замовник зобов`язується погасити наявну перед підрядником заборгованість, яка станом на дату підписання цієї угоди становить 458 628, 10 грн, в наступні строки: починаючи з 31.05.2019 по 31.07.2019.

В той час, станом на момент розгляду даної справи погашення заборгованості в розмірі 458 628, 10 грн в матеріалах справи не міститься. Доказів, щоб свідчили про протилежне відповідачем суду не надано.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що строк оплати не настав, оскільки, між сторонами не було підписано остаточного акту приймання виконаних підрядних робіт за фактом закінчення всього договору з поставки та монтажу 1 725, 141 м2 продукції, то суд не бере їх до уваги з огляду на наступне.

Так, пунктом 4.4. договору закріплено такий вид документу приймання-передачі виконаних робіт як акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі №КБ-3), які в контексті цього договору спільно та/або окремо називаються Акт приймання виконаних підрядних робіт .

Відтак, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив щодо того, що договір не містить визначення терміну остаточний акт приймання виконаних робіт , а тому факт здійснення остаточної оплати за виконані належним чином роботи замовником на користь підрядника здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами останнього акту приймання виконаних підрядних робіт, а в даному випадку акту приймання виконаних підрядних робіт № 2 за лютий.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" прийнято виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерметалпласт" роботи шляхом підписання актів № 1 та № 2 без зауважень та з урахуванням підписаної сторонами 23.04.2019 додаткової угоди, відповідно до умов якої відповідач зобов`язався погасити заборгованість в розмірі 458 628,10 грн до 31.07.2019, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору підряду № 14/03-18 від 20.03.2019 в частині здійснення повної оплати за виконані позивачем роботи та норми ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 458 628,10 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як про це вже вказувалось вище, суд здійснює розгляду справи з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 888, 87 грн за період з 01.08.2019 по 02.12.2019, інфляційні втрати в розмірі 5 044,91 грн за серпень-жовтень 2019 та 3 % річних в розмірі 4 674,24 грн за період з 01.08.2019 по 02.12.2019, то щодо означених позовних вимог суд вказує слідуєте.

У разі порушення замовником строку, розміру та порядку оплати, замовник сплачує підряднику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення (п. 7.3. договору).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що останні здійснено вірно. У зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 50 888, 87 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за повні місяці, виходячи із суми боргу в період з 01.12.2018 по 30.09.2019 дійшов висновку, що обґрунтованою сумою, яка підлягає стягненню з відповідача є 42 487, 40 грн. Відтак вимога в частині стягнення інфляційних втрат відлягає частковому задоволенню.

Також судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що останні здійснено вірно. У зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 044, 91 грн та 3% річних в розмірі 4 674, 24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим суд зауважує, що з огляду на те, що позивач, ані в прохальній частині позовної заяви, ані в поданій заяві не просив суд стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, то за таких обставин, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерметалпласт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 7; ідентифікаційний код 39926195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерметалпласт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд.77-А; ідентифікаційний код 33583910) суму основного боргу в розмірі 458 628 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять вісім) грн 10 коп., пеню в розмірі 50 888 (п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 87 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 044 (п`ять тисяч сорок чотири) грн 91 коп., 3% річних в розмірі 4 674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 788 (сім тисяч сімсот вісімсот вісім) грн 54 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 26.12.2019.

Суддя Д.О. Баранов