Рішення

від 17.12.2019 по справі 914/1954/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019р. Справа № 914/1954/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АГРО ТРЕЙДІНГ", м. Ватутіне Черкаської області

до відповідача: Державне підприємство "Угерський спиртовий завод", с. Угерсько, Стрийський район, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 186 891,74 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Заяв про відвід судді не надходило. Технічна фіксація судового засідання не проводилася.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР АГРО ТРЕЙДІНГ" до відповідача: Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 186891,74 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2019 відкрито провадження по справі № 914/1954/19 за правилом загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 21.10.2019. Рух справи відображено в ухвалах суду.

17.12.2019 року представник позивача в судове засідання не з`явився.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, долученим до справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів або їх представників, в порядку ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

У позовній заяві зазначено , що між ТзОВ УКР АГРО ТРЕЙДІНГ (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством УГЕРСЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД (надалі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 14/07-2017 від 17 липня 2017 року. Позивач поставив відповідачу товар на суму - 160 356,00 грн. Оплату поставленого товару відповідач мав здійснити на підставі Рахунку-фактури № 01 від 28 березня 2019 року .

Однак, відповідач не виконав свого зобов`язання в частині оплати, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 160 356,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 464,23 грн., 3% річних в розмірі 2026,90 грн., пені - 24044,61 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Аргументи відповідача.

Як зазначено у відзиві на позов, виходячи із змісту даної позовної заяви встановлено, що її підставою являється не виконання умов договору поставки №17/07-2017 від 17.07.2017 року частині оплати за поставлений товар - кукурудза, в кількості 38,18 тонн, на суму 160 356,00 грн. З наведеного вбачається, що фактично відбулась поставка товару за цим договором 28.03.2019 року, що такі обставини відповідач не заперечує.

У відзиві зазначено, що продукція, яку виготовляє відповідач (технічні рідини є сезонною, реалізація якої проводиться переважно у осінній та зимовий період). Впродовж 2019 року відповідач працював з перебоями, у зв`язку із ремонтними роботами та частковою відсутністю замовлень від постачальників, зупинкою підприємства, внаслідок чого було переведення працівників на неповний робочий час, простої, що підтверджуються наказом № 60 від 01.03.2019 року Про переведення на одноденний робочий тиждень , наказом № 90 від 19.04.2019 року Про встановлення простою в структурних підрозділах підприємства , наказом № 169 від 01.07.2019 року Про встановлення простою в структурних підрозділах підприємства . Відтак зазначені обставини вплинули на платоспроможність відповідача продовж 2019 року, унеможливили своєчасно виконати відповідачем зобов`язань за цим договором поставки.

Також відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.07.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 17/07 -2017 від 17.07.2017 року , згідно якого позивач (за договором - постачальник) зобов`язується передати у власність відповідачу (за договором - покупець), а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов`язується прийняти й оплатити зернові культури, похідні від зернових, продукти їх обробки переробки (надалі- товар).

Згідно п. 2.2 договору поставки строк поставки товару: протягом 3 (три) календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Згідно п. 2.4, п. 2.5 договору поставки - місце поставки товару: Львівська область, Стрийський район, с. Угерсько, вул. І. Франка, 2. Датою поставки визначається дата передачі товару від постачальника покупцю за відповідною накладною, що підписується з печатками обома сторонами цього договору.

Згідно до вимог п. 3.3 договору поставки - розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Згідно до специфікації № 7 від 27.03.2019 року до договору поставки № 17/07-2017 сторонами даного договору узгоджено поставку кукурудзи в кількості 38,18 т., із загальною вартістю 160 356,00 грн.

28.03.2019 року позивачем поставлено товар - кукурудзу в кількості 38,18 т. із загальною вартістю 160 356,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 01 від 28.03.2019 року та товарно-транспортною накладною № 01 від 28.03.2019 року.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.622 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.4, п. 2.5 договору поставки - місце поставки товару: Львівська область, Стрийський район, с. Угерсько, вул. І. Франка, 2. Датою поставки визначається дата передачі товару від постачальника покупцю за відповідною накладною, що підписується з печатками обома сторонами цього договору.

Відповідач не заперечує факт отримання від позивача товар відповідно до договору, визнає наявність основної суми заборгованості, проте заперечує щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з настанням випадків в розумінні ст. 617 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 617 Цивільного кодексу України - особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як зазначено вище, продовж 2019 року мало місце призупинення господарської

діяльності підприємства, простої, не передбачувані ремонті роботи, що на переконання відповідача є випадками на підставі, який слід звільнити його від відповідальності за порушення зобов`язання, тому підстав для задоволення позову в частині стягнення сум пені, сум трьох процентів річних, сум інфляційних витрат немає.

Суд зазначає, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Адже, платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ВСУ відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені відповідачем підстави невиконання договірних зобов`язань не можуть бути ані випадком, ані непереборною силою в розумнінні ст. 617 ЦК України.

Під словом випадок "casus" на практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром. Випадковою можна визнати ту обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він зобов`язаний.

Такий підхід щодо суб`єктної неможливості передбачити, а отже, і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Пунктом 6.1 укладеного договору поставки встановлений перелік обставин непереборної сили (форс-мажор), до них відносяться війни та інші військові дії, землетруси, повені та інші стихійні лиха.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми коштів це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Переведення працівників основного виробництва та працівників цеху не може вважатися випадком та бути підставою для невиконання грошового зобов`язання.

Сезонність товару відповідача не може впливати на строки оплати товару позивача. Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами суду не надано доказів про укладення інших домовленостей щодо строку оплати товару, ніж ті, що зазначені в п. 3.3 договору, а саме: розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, між позивачем та відповідачем досягнуто не було, між сторонами не укладалися будь-які додаткові угоди про зміну строку розрахунків.

Так, за приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як роз`яснено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 5.2 договору, за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Як встановлено судом, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 24044,61 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 2 026,90 грн., інфляційних втрат - 464,23 грн.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума боргу 186 891,74 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 803,38 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №546 від 17.09.2019 року.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать , зокрема , витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначає, що він має право на стягнення з відповідача понесені ТОВ УКР АГРО ТРЕЙДІНГ судових витрат на професійну правничу в розмірі 18 000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи № 914/1954/19 та розмір яких підтверджується:

а) Договором про надання правничої допомоги від 16.09. 2019 року, в якому зазначена вартість наданих послуг - 18 000,00 грн.;

б) детальний опис наданих послуг;

в) акт наданих послуг від 20.09.2019 року;

г) платіжним дорученням № 545 від 17.09.2019 року на суму 18 000,00 грн., сплачених позивачем.

Одночасно, на підтвердження наявності підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4974 (копія) на ім`я адвоката Віданової Олени Василівни, копія ордеру серії КВ № 392693.

Згідно приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний розподілити судові витрати за насідками розгляду господарського спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У відзиві відповідач заперечив щодо стягнення 18 000,00 грн. витрат на правову допомогу, зазначаючи, що для відповідача не зрозуміла вартість наданих послуг: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції у розмірі 3 500 грн., робота з документами (5 годин роботи адвоката) - 3 000,00 грн., оформлення та направлення документів відповідачу - 1 000 грн., оформлення та направлення до Господарського суду Львівської області позовної заяви до ДП Угерський спиртовий завод про стягнення заборгованості по договору поставки № 17/07-2017 від 17.07.2017 року - 2 000,00 грн., оскільки виходячи із наданого розрахунку не відомо по яких критеріях позивач визначав вартість таких послуг, сама зустріч не може відноситься до витрат правової допомоги, а також не може відноситься до таких витрат виконання технічний дій щодо оформлення та відправлення документів. Окрім цього, на переконання відповідача є явно завищеною та неспіврозмірною вартість надання послуг щодо складання претензії та позовної заяви. Це підтверджується об`ємом самої претензії та позовної заяви та те, що дана справа не є складною, а відтак в даному випадку не є складним виконання адвокатом такої роботи. Окрім цього, не зрозуміло є послуга як робота з документами (5 годин роботи адвоката) - 3 000,00 грн., оскільки відповідачем не відображено, що саме розуміється під такою послугою, які саме документи та яка кількість документів підпадала під дану послугу. Підсумовуючи зазначене відповідач вважає, що такий розрахунок витрат на правову допомогу не відповідає принципам реальності, розумності та співмірності, є явно необгрунтованим та завищеним та не може бути судом у такому розмірі задоволеним, тому з цих підстав слід відмовити у задоволені вимогу пдодо стягнення витрат на правову допомогу. Аналогічна позиція щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги, виходячи з принципів реальності, розумності та співмірності викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17.

Врахувуючи наведене та надані позивачем докази, а також те, що справа про стягнення заборгованості не є складною і хоч адвокатом надано докази того, які саме види робіт і скільки часу ним було витрачено на здійснення дій в межах розгляду вказаної справи, проте з деяких пунктів, зазначених в Акті, суду незрозуміло в чому полягає суть виконаної роботи, також враховуючи, що адвокат не забезпечував явку в судові засідання, зважаючи на співрозмірність ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. вказаних судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АГРО ТРЕЙДІНГ" до Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" про стягнення заборгованості за договорами поставки в розмірі 186 891,74 грн. - задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" (82424. Львівська область, Стрийський район, с.Угерсько, вул. Івана Франка,2, код ЄДРПОУ - 00374733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АГРО ТРЕЙДІНГ" (20251, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Дружби, 7, код ЄДРПОУ - 38483651) - 186 891,74 грн. заборгованості, з яких: 160 356,00 грн. основного боргу, 464,23 грн. - інфляційних витрат , 2 026,90 грн. - 3%, 24 044,61 грн. - пені, а також судовий збір в розмірі 2 803,38 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

3. Наказ видати в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26 грудня 2019 р.

Суддя Горецька З. В.