Рішення

від 12.12.2019 по справі 915/1641/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Справа № 915/1641/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", вул. Антоновича, 33-В, літ. А, оф. 17, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 24942675)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД", вул. Проектна, 2, м. Миколаїв, 54038 (код ЄДРПОУ 37340510)

про стягнення грошових коштів в сумі 691 021, 18 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД" про стягнення грошових коштів у сумі 691 021, 18 грн., з яких: 336 707, 20 грн. - основна заборгованість, 173 110, 89 грн. - пеня, 127 112, 01 грн. - 25% за право користування товарним кредитом, 54 091, 08 грн. - штраф.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 року справу № 915/1641/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.08.2019 року.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 29.08.2019 року № 275 у зв`язку із відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1641/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 року справу № 915/1641/19 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.09.2019 року прийнято справу № 915/1641/19 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 03.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.10.2019 року відкладено підготовче засідання по справі на 31.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.10.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 26.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1641/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 12.12.2019 року.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 12.12.2019 року не забезпечили.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 100).

11.12.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 18961/19), в якій позивач просить суд розглядати справу без участі представника (арк. 105).

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Подану заяву судом розглянуто та задоволено.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.09.2019 року, від 03.10.2019 року, від 31.10.2019 року, від 26.11.2019 року, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД", вул. Проектна, 2, м. Миколаїв, 54038, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (арк. 51-54, 68-73, 101-104).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали направлялись на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД", вул. Проектна, 2, м. Миколаїв, 54038, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом також враховано, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 03.10.2019 року отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (арк. 62).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судом було вжито всіх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, відповідач був обізнаний про розгляд справи. Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 12.12.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товарів на умовах товарного кредиту №11047/2-17КП від 12.04.2017 року, а саме зобов`язань щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано штраф, пеню та 25 % за право користування товарним кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 525, 526, 610, 712 ЦК України, ст. 193, 224 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.04.2017 року між ТзОВ "Фірма "Вікант" (постачальник) та ТзОВ МАГ БУД (покупець) укладено договір поставки товарів на умовах товарного кредиту № 11047/2-17КП (арк. 12-16).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за даним договором.

Відповідно до п. 10.2 Договору у разі якщо до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання цього договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець оплатити та прийняти у власність металопрокат, що іменується надалі - товар, згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість та номенклатура товару вказується покупцем в комерційній заявці (пропозиції) і в подальшому узгоджуються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за одиницю товару, що поставляється по даному договору, є договірною і визначається сторонами у відповідності з умовами поставки, вказаних у рахунках, специфікаціях і включає в себе податки та збори, а також може включати вартість тари, упаковки і маркування, та витрати постачальника пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальну суму цього договору складає сума всіх партій товару поставлених протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару - видаткова накладна, підписана уповноваженим представником покупця або товарно-транспортна накладна, якщо товар передається перевізнику.

Відповідно до п. 4.5 Договору датою поставки товару вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України. При оформленні платіжного доручення покупець зобов`язаний вказати в призначенні платежу: номер цього договору, номер рахунку, специфікації, за якою проводиться оплата.

Відповідно до п. 6.2 Договору покупець здійснює оплату товару в строк, котрий передбачений у відповідній специфікації або рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 6.5 Договору датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікацію № 3845 від 06.11.2017 року на суму 390 615, 00 грн. (арк. 81).

Специфікацією сторони узгодили конкретний вид товару, його кількість, ціну, умови поставки та умови оплати товару.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 3845 від 06.11.2017 року оплата товару здійснюється протягом (п`яти) банківських днів з дати поставки товару покупцю, а саме в строк до 10.11.2017 року .

На підтвердження поставки товару по вказаній специфікації позивачем надано видаткову накладну № 85537 від 06.11.2017 року на суму 390 615, 00 грн. (арк. 80), яка підписана та скріплена печатками сторін.

Оригінали вищевказаної специфікації та видаткової накладної пред`являлись представником позивача суду для огляду.

Товар на суму 390 615, 00 грн. отримано представником відповідача на підставі довіреності № 704 від 06.11.2017 року (арк. 84).

Факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною № 16759 від 06.11.2017 року (арк. 86-87).

Позивачем також долучено до матеріалів справи специфікацію № 3846 від 14.12.2017 року (арк. 18).

Крім того, на підтвердження поставки товару по вказаній специфікації позивачем надано видаткову накладну № 95573 від 14.12.2017 року на суму 22 540, 00 грн. (арк. 20).

Ані вищевказана специфікація, ані видаткова накладна не підписані сторонами (ні постачальником, ні покупцем).

Отже, подана видаткова накладна не може вважатись доказом поставки товару.

Позивачем частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 76 447, 80 грн. (52 547, 80 грн. + 23 900 грн.).

Оплата в сумі 23 900, 00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 1235 від 08.12.2017 року (арк. 93).

Як зазначає позивач у своїх поясненнях (вх. № 18169/19 від 26.11.2019 року) оплата в сумі 52 547, 80 грн. є переплатою, яку відповідач ТзОВ МАГ БУД здійснило відповідно до Договору поставки товарів на умовах товарного кредиту № 11047/2-17КП від 12.04.2017 року (арк. 90-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач зазначає, що ним поставлено товар відповідачу на загальну суму 413 155 грн. (390 615 грн. + 22 540 грн.).

Відповідачем оплачено 76 447, 80 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 336 707, 20 грн.

Позивачем до справи також долучено наступні документи.

12.04.2018 року, 22.04.2018 року, 12.06.2018 року та 22.05.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензії № 88, № б/н, № 127 та № 108, в яких позивач вимагав терміново сплатити кошти в сумі 336 707, 21 грн. (арк. 24, 32, 82, 85).

У відповідь на претензію № 108 від 22.05.2018 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію № 43 від 05.06.2018 року, в якій відповідач ТзОВ МАГ БУД зазначив, що не заперечує факт виникнення заборгованості в сумі 336 707, 21 грн. (арк. 83).

На підтвердження наявності заборгованості в розмірі 336 707, 21 грн. позивачем також подано акти звірки взаєморозрахунків.

Проте, акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.10.2019 року підписаний лише зі сторони позивача (арк. 75).

Судом також встановлено, що додана до матеріалів справи копія Акту звірки взаємних розрахунків станом за період жовтень 2017 р. - травень 2018 р. з підписами та печатками сторін (арк. 78) відсутня у позивача в оригіналі. Позивач в підготовчому засіданні 26.11.2019 року зазначив, що подав до матеріалів справи копію акту звірки, зроблену з копії, оскільки оригінал акту звірки взаємних розрахунків у позивача відсутній.

Отже, вищевказаний акт не є належним доказом у справі в силу ст. 74 ГПК України, оскільки суд не має можливості встановити відповідність його оригіналу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що акти звірки взаєморозрахунків свідчать про розрахунки між сторонами та не є належними доказами здійснення господарських операцій. Доказами здійснення господарської операції є первинні документи (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи, що ані специфікація, ані видаткова накладна на поставку товару на суму 22 540 грн. не підписані ані позивачем, ані відповідачем, в суду відсутні підстави для тверджень, про те, що дана господарська операція взагалі мала місце.

В силу умов п. 4.4. договору підтвердженням факту поставки товару є підписана зі сторони покупця видаткова накладна. Товарно-транспортної накладної щодо поставки товару на вказану суму суду не подано.

За таких обставин, підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 314 167, 20 грн. (390 615, 00 грн. - 52 547, 80 грн. - 23 900, 00 грн.). Наявність заборгованості відповідачем не спростовано, як і не подано доказів оплати вказаної заборгованості строк оплати якої настав 10.11.2017 року.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 314 167, 20 грн. (390 615, 00 грн. - 52 547, 80 грн. - 23 900, 00 грн.). Наявність заборгованості відповідачем не спростовано, як і не подано доказів оплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав 10.11.2017 року.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 314 167, 20 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 314 167, 20 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті основного боргу в сумі 22 540, 00 грн. слід відмовити, оскільки поставка товару на суму 22 540, 00 грн. не підтверджена жодними доказами.

2. Щодо вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В свою чергу відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.3 Договору при здійсненні своєчасної оплати поставленого товару згідно відповідної специфікації чи рахунку-фактури, відсотки за користування товарним кредитом не стягуються.

Відповідно до п. 6.4 Договору проценти за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі передбаченому п. 8.8 Договору.

Відповідно до п. 8.8 Договору при здійсненні оплати після зазначеного терміну у відповідній специфікації або рахунку-фактурі така оплата вважається простроченою. При простроченій оплаті за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних. Дані проценти нараховуються останнього дня кожного місяця. В разі якщо відповідна оплата наступила не в останню дату місяця, то таке нарахування проводиться у відповідний день оплати процентів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 127 112, 01 грн. - 25 % за право користування товарним кредитом.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій (арк. 11) позивачем нараховано відповідачу 25 % за користування товарним кредитом, проте, з поданого розрахунку неможливо встановити період нарахування та кількість днів нарахування.

Враховуючи те, що господарський суд у розгляді справи не зобов`язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум нарахованих відсотків, а суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, та приймаючи до уваги те, що представник позивача в підготовчому засіданні жодним чином не зміг пояснити ані періоди нарахування процентів, ані суму, на яку нараховуються відсотки, самостійно суд не в змозі перевірити нарахування (позивачем не вказано період), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення 25 % за користування товарним кредитом в розмірі 127 112, 01 грн.

2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 8.7 Договору у разі порушення термінів оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

Позивачем нараховано відповідачу 173 110, 89 грн. - пені.

Аналогічно до розрахунку 25 % за користування товарним кредитом, з розрахунку пені, здійсненого позивачем, неможливо встановити період нарахування пені та кількість днів, на яку нараховується пеня.

Враховуючи те, що господарський суд у розгляді справи не зобов`язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім суми нарахованої пені, а суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, та приймаючи до уваги те, що представник позивача в підготовчому засіданні жодним чином не зміг пояснити ані періоди нарахування пені, ані суму, на яку нараховується пеня, самостійно суд не в змозі перевірити нарахування (позивачем не вказано період), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені в розмірі 173 110, 89 грн. В цій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до п. 8.9 Договору якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми неоплаченого товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки.

Позивачем нараховано відповідачу 54 091, 08 грн. - 15 % штрафу. Судом встановлено, що позивачем нарахування штрафу по видатковій накладній № ФВ000085537 від 06.11.2017 року здійснено, виходячи із суми простроченої заборгованості в розмірі 338 067, 20 грн. та по накладній № ФВ000095573 від 14.12.2017 року нарахування штрафу здійснено на суму заборгованості 22 540, 00 грн. (арк. 11).

Судом здійснено перерахунок розміру 15 % штрафу, виходячи із суми заборгованості по видатковій накладній № ФВ000085537 від 06.11.2017 року, яка існувала станом на 11.11.2017 року в розмірі 338 067, 20 грн. (без урахування оплати в сумі 23 900, 00 грн., здійсненої 08.12.2017 року). Таким чином, 15 % штрафу становить 50 710, 08 грн. (338 067, 20 грн. х 15 %).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 15 % штрафу у сумі 50 710, 08 грн. Отже, вимога про стягнення штрафу в сумі 50 710, 08 грн. підлягає задоволенню. В решті штрафу в розмірі 3 381, 00 грн. слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 5 473, 16 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 4 892, 17 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ БУД", вул. Проектна, 2, м. Миколаїв, 54038 (код ЄДРПОУ 37340510) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", вул. Антоновича, 33-В, літ. А, оф. 17, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 24942675):

- 314 167, 20 грн. (триста чотирнадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 20 коп.) - суми основної заборгованості;

- 50 710, 08 грн. грн. (п`ятдесят тисяч сімсот десять грн. 08 коп.) - штрафу від неоплаченого кредиту 15 %;

- 5 473, 16 грн. (п`ять тисяч чотириста сімдесят три грн. 16 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 22 540, 00 грн. (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.) - основного боргу; 127 112, 01 грн. (сто двадцять сім тисяч сто дванадцять грн. 01 коп.) - 25 % за право користування товарним кредитом; 173 110, 89 грн. (сто сімдесят три тисячі сто десять грн. 89 коп.) - пені; 3 381, 00 грн. (три тисячі триста вісімдесят одна грн. 00 коп.) - штрафу від неоплаченого кредиту 15 %.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш