Рішення

від 16.12.2019 по справі 914/1506/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 справа № 914/1506/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Яворів, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ , м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область

про: стягнення заборгованості в сумі 346 593,73 грн.

В судове засідання з`явились:

від позивача: Цидуляк І.М.-довіреність №06-02/624 від 20.05.2019 року, Мошняга О.А. - дов. № 06-02/1203 від 18.11.2019 року.

від відповідача: Олійник А.Р. - договір про надання правничої допомоги № 1/18 від 05.09.2018 року.

Обставини справи.

29.07.2019р. Відділ освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергія-Новояворівськ про стягнення заборгованості в сумі 346 593,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 01.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк на усунення недоліків, допущених при поданні та оформленні позову.

На виконання вимог згаданої ухвали суду, 14.08.2019 року за вх. №33762/19 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 21.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.2019 року.

13.09.2019 року позивачем подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№37868/19.

В підготовче судове засідання 17.09.2019 року позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, однак на електронну пошту суду надіслав клопотання про перенесення судового засідання, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 38106/19 з метою належної підготовки відповіді на відзив, так як такий отримано ним 13.09.2019 року.

В підготовче засідання 17.09.2019 р. відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 17.09.2019 року, розгляд справи відкладено на 02.10.2019 року.

В підготовче засідання 02.10.2019 року представники сторін з`явилися.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.10.2019 року.

02.10.2019 року за вх. № 40578/19 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.10.2019 року за вх.№42710/19 представник відповідача на електронну адресу суду надіслав заяву про відкладення розгляду справи.

16.10.2019 року за вх. № 2797/19 представник позивача через канцелярію суду подав заяву про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовче засідання 16.10.2019 р. представник позивача з`явився.

В підготовче судове засідання 16.10.2019 р. представник відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату,час та місце розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2019 року, клопотання представника позивача від 16.10.2019 року за вх. № 2797/19 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1506/19 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 13.11.2019 р.

08.11.2019 року за вх. № 46347/19 представник відповідача через канцелярію суду подав письмові пояснення.

В підготовче засідання 13.11.2019 року представники сторін з`явилися.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.11.2019 року.

18.11.2019 року за вх. № 47647/19 представник відповідача через канцелярію суду подав письмові пояснення.

18.11.2019 року за вх. № 47649/19 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву на ознайомлення з матеріалами справи.

18.11.2019 року за вх. № 47659/19 представник позивача через канцелярію суду подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 18.11.2019 року представники сторін з`явилися.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2019 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.11.2019 року.

20.11.2019 року за вх. № 3186/19 представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові пояснення, в яких просить продовжити строк для подачі доказів відповідачем на підставі частини 5 статті 80 ГПК України та просить продовжити строк підготовчого провадження.

20.11.2019 року за вх. № 48198/19 від позивача на електронну адресу суду надійшла заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

21.11.2019 року за вх. № 48306/19 представник позивача через канцелярію суду подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 21.11.2019 року представники сторін з`явилися.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.11.2019 року.

Щодо клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження, яке подане 20.11.2019 року за вх. № 3186/19, то суд зазначає наступне. Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.10.2019 року, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Згідно ч. 3 ст. 177 ГПК України , підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду . Тому, із врахуванням викладеного вище, в задоволені клопотання представника відповідача від 20.11.2019 року за вх. № 3186/19 про продовження строку підготовчого провадження суд відмовляє, так як строк підготовчого провадження продовжувався ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.10.2019 року за клопотанням представника позивача. Що стосується решта частини клопотання, то вирішувати таке при подачі доказів відповідача.

22.11.2019 року за вх. № 48646/19 представник позивача через канцелярію суду подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 22.11.2019 р. представники сторін з`явились.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 22.11.2019 року, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1506/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 22.11.2019 р.

В судове засідання представники сторін з`явились. Представники позивача просять позов задоволити. Надали пояснення. Представник відповідача просить в позові відмовити. Надав пояснення.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 22.11.2019 року, в судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2019 року.

В судове засідання 11.12.2019 року представники сторін з`явилися. Представники позивача позовні вимоги підтримали і просять їх задоволити. Представник відповідача просить відмовити в позові за безпідставністю позовних вимог.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2019 року, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019 року.

В судове засідання 16.12.2019 р. з`явились представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

В судове засідання 16.12.2019 р. з`явився представник відповідача, позов не визнає із підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, що є у справі.

У судовому засіданні 16.12.2019 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України , судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору про теплопостачання № 5 від 06 березня 2017 року укладеного між відділом освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством Енергія-Новояворівськ (надалі - Відповідач). Відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , дію договору було продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році (Договір № 2 від 29 грудня 2017 р. про внесення змін та доповнень до договору № 5 від 06 березня 2017 р.). 29 січня 2018 року був підписаний 20-ти відсотковий договір № 3 про внесення змін та доповнень до договору № 5 від 06 березня 2017 р. По даній 20-ти відсотковій угоді на рахунок ТзОВ НВП Енергія - Новояворівськ відділом освіти була проведена оплата за теплопостачання, згідно з рахунком № 212 від 14 березня 2018 року, в розмірі 559 387,40 грн. 21 лютого 2018 року між відділом освіти та ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ укладено новий договір про теплопостачання № 13. Відповідно до цього договору, ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ виставляло рахунки для відділу освіти, які були вчасно оплачені (копії додаються). При цьому товар (пара, гаряча вода) для відділу освіти до кінця року в повному обсязі не був поставлений. На сьогоднішній день сума заборгованості та ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ перед відділом освіти складає 307 263,96 грн.

Відділом освіти була скерована претензія № 06-02/80 від 18 січня 2019 р. на адресу ТзОВ НВП Енергія - Новояворівськ про перерахунок даної попередньо оплати на рахунок позивача. Заявлена претензія залишена без відповідного реагування.

Станом на час подання позовної заяви в суд, дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем становить 307 263,96 грн. Просить стягнути дану суму з відповідача.

Також за несвоєчасну оплату розрахунків за теплову енергію по договору, позивачем нараховано відповідачу 3 відсотки річних в розмірі 9 217,91 грн та інфляційні вирати в розмірі 30 111,86 грн, згідно поданого ним розрахунку. Також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 5 198,91 грн.

Заперечення відповідача проти позову.

06 березня 2017 року між відділом освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та ТОВ НВП Енергія-Новояворівськ було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №5 (далі - Договір №5 від 06.03.2017 року), відповідно до умов якого. Відповідач (Учасник за Договором) зобов`язався до кінця грудня 2017 року надати Позивачу (Замовник за Договором) послуги з постачання пари та гарячої води, пов`язаної продукції, а Позивач зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Цей Договір укладався на термін з 22.02.2017 р. до 31.12.2017, проте з можливістю продовження терміну дії цього Договору у випадках та в порядку, що передбачені п. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , а саме дія договору про закупівлю могла продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

З огляду на вищенаведене та керуючись п. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі Позивач та Відповідач уклали Договір №2 від 29.12.2017 року про внесення змін та доповнень до Договору №5 від 06.03.2017 року, яким було продовжено термін дії основного договору до 31.03.2018 року та Договір №3 від 29.01.2018 року про внесення змін та доповнень до Договору №5 від 06.03.2017 року, яким сторони встановили, що загальна сума договору №3 складає 577 797,41 грн.

Додатковим договором №4 від 31.03.2018 року про внесення змін та доповнень до Додаткового договору №3 від 29.01.2018 року до Договору №5 від 06.03.2017 року було зменшено суму додаткового договору№3 на 18410,01 грн., яка в кінцевому результаті стала складати 559 387,40 грн. Виставлений Відповідачем рахунок №212 від 14.03.2018 року на суму 559 387,40 грн. відповідає загальній сумі додаткової 20-відсоткової угоди з урахуванням вищевказаних змін та обсягам поставленої теплової енергії (копія рахунку додана до матеріалів позовної заяви).

21 лютого 2018 року був укладений новий Договір про теплопостачання №13 на термін до 31.12.2018 року (далі - Договір №13 від 21.02.2018 року), але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п. 4.1. Договору №13 від 21.02.2018 року очікувана ціна цього Договору на дату його укладення становила 2 112 913,63 грн. Додатковим договором №1 від 15.08.2018 року та Додатковим договором №2 від 28.12.2018 року про внесення змін та доповнень до Договору №13 від 21.02.2018 року, було зменшено загальну суму основного Договору №13 від 21.02.2018 року. Таким чином, кінцева ціна Договору №13 від 21.02.2018 року становить 542 170, 41 грн. Згідно з п. 4.2 та 5.2. Договору №13 від 21.02.2018 року відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг (тобто, до 31.12.2018 року). Розрахунковим періодом для Сторін цього Договору є календарний місяць. На підставі Договору №13 від 21.02.2018 року Відповідачем було поставлено теплову енергію та виставлено: 1) рахунок на оплату №349 від 20.04.2018 року на суму 421 402,49 гри. (за березень 2018 року) та 2) рахунок на оплату №424 від 10.05.2018 року на суму 120 767,92 гри. (за квітень 2018 року). Загальна сума за виставленими Відповідачем рахунками №349 від 20.04.2018 року та №424 від 10.05.2018 року становить 542 170, 41 гри., що дорівнює кінцевій ціні Договору №13 від 21.02.2018 року.

Відповідач вказує, в позовній заяві Позивач стверджує, що відповідно до Договору №13 від 21.02.2018 року Відповідачем виставлено рахунки для відділу освіти, які були вчасно оплачені, але при цьому товар (пара, гаряча вода) Позивачу до кінця року в повному обсязі не був поставлений.

Як зазначає відповідач, на сьогоднішній день сума заборгованості Відповідача перед Позивачем нібито складає 307 263,96 гри. (триста сім тисяч двісті шістдесят дві гривні 96 копійок). Проте, вказану суму заборгованості Позивач ніяким чином не підтверджує та не обґрунтовує. Рахунки на оплату, як було вказано вище, виставлялись Відповідачем по факту надання послуг з теплопостачання на підставі показників приладу обліку теплової енергії. Тобто, рахунок за спожите тепло у березні 2018 року був виставлений 20.04.2018 року, а за спожите тепло у квітні 2018 року - 10.05.2018 року, що відповідає умовам Договору №13 від 21.02.2018 року (п. 5.3, та п. 6.1 Договору №13 від 21.02.2018 року).

На думку відповідача, Позивач не надав доказів коли саме, і на основі якого договору чи рахунку на оплату виникла оспорювана переплата за вищевказані послуги, нічим не підтвердив факт чи обсяг ненаданих послуг. Позивачем не надано ні актів-звірки, ні платіжних доручень, які б підтверджували суми та факт оплати послуг з постачання теплової енергії відповідно до виставлених Відповідачем рахунків.

Позивач посилаючись на норму ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу має намір стягнути суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми заборгованості. В позовній заяві наявний розрахунок заборгованості з врахуванням інфляційних та 3% річних, при цьому Позивач не зазначає, за який саме період проводиться розрахунок штрафних санкцій, і яким чином нарахована саме така сума, а тому позов на думку відповідача є безпідставним та не обґрунтованим. З огляду на правову позицію Верховного Суду.

Відповідь на відзив.

Позивач не погоджується із відзивом відповідача, тому повідомляє наступне.

Кінцева сума Договору № 5 від 06.03.2017 року становила 2 888 987,04 грн. згідно з Договором №1 від 23.10.2017 року про внесення змін та доповнень і це без врахування двадцятивідсоткового договору, сума якого склала 559 387,40 грн. Ця сума була оплачена відділом освіти (рахунок № 212 від 14.03.2018 року). Але, якщо повернутися до основного Договору № 5 від 06.03.2017 року, то варто зазначити, що відділ освіти отримав від Відповідача два рахунки: № 1372 за грудень 2017 року на суму 430 257,22 грн. та № 57 за січень 2018 року на суму 476 182,10 грн. (є в матеріалах справи). Ці рахунки не оплачувались. Натомість був оплачений рахунок відповідача за грудень 2017 року (№ 1289 від 19.12.2017 року) на суму 1220 330,09 грн.

Відповідач був зобов`язаний провести перерахунок розміру плати за теплопостачання та гарячу воду і вивести суму переплати та в подальшому враховувати її при формуванні рахунків на 2018 рік. Проте, як зазначає позивач, Відповідач зігнорував виникнення переплати, а рахунки виставляв по фактичному обсягу спожитого теплопостачання та гарячої води вже за 2018 рік.

Щодо актів-звірки, позивач зауважує, що вони були підготовлені відділом освіти станом на 01.11.2018 року, на 01.12.2018 року та на 01.01.2019 року. Незважаючи на неодноразові звернення позивача, Відповідач їх не підписав. Саме тому ці акти звірки взаємних розрахунків не були долучені до позовної заяви.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що сума заборгованості Позивачем ніяким чином не підтверджена та не обґрунтована. Позивач зазначає, що в даному випадку доказом проведення передоплати є копія Службової записки Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства № 15-50/0/19 від 15.01.2019 р., яка була долучена до матеріалів справи. Основна сума заборгованості складає 307 263,96 грн. 3 % річних та інфляційні витрати відділом освіти були нараховані позивачем з 01.01.2018 року до 01.01.2019 року, що складає 365 днів.

Обставини справи встановлені судом.

Між відділом освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відділ освіти) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством Енергія-Новояворівськ (далі - ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ ) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 5 від 06 березня 2017 року з терміном дії з 22.02.2017 до 31.12.2017 року. 29 грудня 2017 року, відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , дію договору було продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році (Договір № 2 від 29 грудня 2017 р. про внесення змін та доповнень до договору № 5 від 06 березня 2017 р.). 29 січня 2018 року був підписаний 20-ти відсотковий договір № 3 про внесення змін та доповнень до договору № 5 від 06 березня 2017 р. По даній 20-ти відсотковій угоді на рахунок ТзОВ НВП Енергія - Новояворівськ відділом освіти була проведена оплата за теплопостачання, згідно з рахунком № 212 від 14 березня 2018 року, в розмірі 559 387,40 грн.

Рахунок на оплату №1372 за грудень 2017 року на суму 430 257,22 грн. позивачем не оплачувався, а оплату по рахунку № 1289 від 19.12.2017 року за грудень 2017 року в сумі 1220330,09 грн, позивач провів відповідачу платіжним дорученням № 2766 від 26.12.2017 року.

Згідно рахунку № 57 за січень 2018 року на суму 476 182,10 грн, позивач оплати не здійснював, так як мала місце переплата коштів платіжним дорученням № 2766 від 26.12.2017 року за грудень 2017 року.

По Договору № 3 від 29.01.2018 року про внесення змін та доповнень до договору № 5 від 06.03.2017 року (20% Договір), який діяв до 31.03.2018 року позивач оплатив відповідачу 559387,40 грн платіжним дорученням № 468 від 19.03.2018 року, згідно виставленого відповідачем рахунку № 212 від 14.03.2018 року за лютий 2018 року.

21 лютого 2018 року між відділом освіти та ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ укладено новий договір про теплопостачання № 13. Відповідно до укладених договорів ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ виставляло рахунки для відділу освіти, які були вчасно оплачені (копії містяться в матеріалах справи). При цьому товар (пара, гаряча вода) для відділу освіти до кінця року в повному обсязі не був поставлений на суму переплати здійснену в грудні 2017 року.

У відповідності до умов п.1 Договорів Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Замовнику товар, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку і строки згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору №13 від 21.02.2018 року очікувана ціна цього Договору на дату його укладення становила 2 112 913,63 грн. Додатковим договором №1 від 15.08.2018 року та Додатковим договором №2 від 28.12.2018 року про внесення змін та доповнень до Договору №13 від 21.02.2018 року, було зменшено загальну суму основного Договору №13 від 21.02.2018 року. Таким чином, кінцева ціна Договору №13 від 21.02.2018 року становить 542 170, 41 грн. Згідно з п. 4.2 та 5.2. Договору №13 від 21.02.2018 року відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг (тобто, до 31.12.2018 року). Розрахунковим періодом для Сторін цього Договору є календарний місяць. На підставі Договору №13 від 21.02.2018 року Відповідачем було поставлено теплову енергію та виставлено: 1) рахунок на оплату №349 від 20.04.2018 року на суму 421 402,49 гри. (за березень 2018 року) та 2) рахунок на оплату №424 від 10.05.2018 року на суму 120 767,92 гри. (за квітень 2018 року). Загальна сума за виставленими Відповідачем рахунками №349 від 20.04.2018 року та №424 від 10.05.2018 року становить 542 170, 41 гри., що дорівнює кінцевій ціні Договору №13 від 21.02.2018 року.

Рахунки на оплату за договором №13, як було вказано вище, виставлялись Відповідачем по факту надання послуг з теплопостачання на підставі показників приладу обліку теплової енергії. Тобто, рахунок за спожите тепло у березні 2018 року був виставлений 20.04.2018 року, а за спожите тепло у квітні 2018 року - 10.05.2018 року, що відповідає умовам Договору №13 від 21.02.2018 року (п. 5.3, та п. 6.1 Договору №13 від 21.02.2018 року). Таким чином, на даний час сума заборгованості та ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ перед відділом освіти складає 307 263,96 грн., в межах заявлених позовних вимог, що підтверджується доказами, що подані позивачем.

Відділом освіти була скерована претензія № 06-02/80 від 18 січня 2019 р. на адресу ТзОВ НВП Енергія - Новояворівськ про перерахунок даної попередньо оплати на рахунок ПП Гарант Енерго М . Заявлена претензія залишена без відповідного реагування. Що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо постачання теплової енергії на підставі укладеного договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 березня 2017 року між відділом освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та ТОВ НВП Енергія-Новояворівськ було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №5 (далі - Договір №5 від 06.03.2017 року), відповідно до умов якого. Відповідач (Учасник за Договором) зобов`язався до кінця грудня 2017 року надати Позивачу (Замовник за Договором) послуги з постачання пари та гарячої води, пов`язаної продукції, а Позивач зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Цей Договір укладався на термін з 22.02.2017 р. до 31.12.2017, проте з можливістю продовження терміну дії цього Договору у випадках та в порядку, що передбачені п. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , а саме дія договору про закупівлю могла продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

З огляду на вищенаведене та керуючись п. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі Позивач та Відповідач уклали Договір №2 від 29.12.2017 року про внесення змін та доповнень до Договору №5 від 06.03.2017 року, яким було продовжено термін дії основного договору до 31.03.2018 року та Договір №3 від 29.01.2018 року про внесення змін та доповнень до Договору №5 від 06.03.2017 року, яким сторони встановили, що загальна сума договору №3 складає 577 797,41 грн.

Додатковим договором №4 від 31.03.2018 року про внесення змін та доповнень до Додаткового договору №3 від 29.01.2018 року до Договору №5 від 06.03.2017 року було зменшено суму додаткового договору№3 на 18410,01 грн., яка в кінцевому результаті стала складати 559 387,40 грн. Виставлений Відповідачем рахунок №212 від 14.03.2018 року на суму 559 387,40 грн. відповідає загальній сумі додаткової 20-відсоткової угоди з урахуванням вищевказаних змін та обсягам поставленої теплової енергії (копія рахунку додана до матеріалів позовної заяви).

21 лютого 2018 року був укладений новий Договір про теплопостачання №13 на термін до 31.12.2018 року (далі - Договір №13 від 21.02.2018 року), але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п. 4.1. Договору №13 від 21.02.2018 року очікувана ціна цього Договору на дату його укладення становила 2 112 913,63 грн. Додатковим договором №1 від 15.08.2018 року та Додатковим договором №2 від 28.12.2018 року про внесення змін та доповнень до Договору №13 від 21.02.2018 року, було зменшено загальну суму основного Договору №13 від 21.02.2018 року. Таким чином, кінцева ціна Договору №13 від 21.02.2018 року становить 542 170, 41 грн. Згідно з п. 4.2 та 5.2. Договору №13 від 21.02.2018 року відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг (тобто, до 31.12.2018 року). Розрахунковим періодом для Сторін цього Договору є календарний місяць. На підставі Договору №13 від 21.02.2018 року Відповідачем було поставлено теплову енергію та виставлено: 1) рахунок на оплату №349 від 20.04.2018 року на суму 421 402,49 гри. (за березень 2018 року) та 2) рахунок на оплату №424 від 10.05.2018 року на суму 120 767,92 гри. (за квітень 2018 року). Загальна сума за виставленими Відповідачем рахунками №349 від 20.04.2018 року та №424 від 10.05.2018 року становить 542 170, 41 гри., що дорівнює кінцевій ціні Договору №13 від 21.02.2018 року.

Відповідно до норм ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний, зокрема оплатити прийняту енергію.

Позивач обґрунтовує факт оплати поставленого відповідачем товару (пари та гарячої води)рахунками на оплату, які додані до матеріалів справи та платіжні доручення про їх оплату.

Відповідно до Листа ДФС від 14.11.2017 № 2608/0/99-99-13-01-02-14/ІПК рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

Додані позивачем рахунки на оплату були сформовані відповідачем і лише фіксують інформацію про обсяг товару, який було поставлено відповідачем та суму грошового зобов`язання, яке настало у позивача як наслідок.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Позивач у відповіді на відзив стверджує, що кінцева сума Договору №5 від 06.03.2017 року становила 2 888 987,07 грн. згідно з Договором №1 від 23.10.2017 року про внесення змін та доповнень до договору №5 від 06.03.2017 року, яким було зменшено суму Договору №5 від 06.03.2017 р. на 2 397 316,96 грн., що не заперечується відповідачем. Одночасно позивач стверджує, що ним було оплачено лише 1 рахунок за грудень 2017 року №1289 від 19.12. 2017 року на суму 1 220 330,09 грн.

Відповідач був зобов`язаний провести перерахунок розміру плати за теплопостачання та гарячу воду проведеної позивачем у платіжному доручені № 2766 від 26.12.2017 року вивести суму переплати та в подальшому зарахувати її надлишок при формуванні рахунків на 2018 рік згідно п. 5.5 Договору № 13 від 21.02.2018 року укладеного між сторонами. Однак цього не зробив.

Таким чином проаналізувавши додані позивачем докази у справі, суд прийшов до висновку, що має місце переплата по рахунку № 2766 від 26.12.2017 року в сумі 313 835,94 грн., на яку відповідач не поставив товар позивачу.

Договір № 3 від 29.01.2018 року із додатковим договором № 4 від 31.03.2018 року повністю сторонами виконаний.

Договір про теплопостачання №13 від 21.02.2018 року був укладений на термін до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 4.1. Договору №13 від 21.02.2018 року очікувана ціна цього договору на дату його укладення становила 2 112 913,63 грн.

Додатковим договором №1 від 15.08.2018 року та Додатковим договором №2 від 28.12.2018 року про внесення змін та доповнень до Договору №13 від 21.02.2018 року, було зменшено загальну суму основного Договору №13 від 21.02.2018 року. Таким чином, кінцева ціна Договору№13 від 21.02.2018 року становить 542 170, 41 грн.

Згідно з п. 4.2 та 5.2. Договору №13 від 21.02.2018 року відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг (тобто до 31.12.2018 року). Розрахунковим періодом для Сторін цього Договору є календарний місяць.

На підставі Договору №13 від 21.02.2018 року Відповідачем було поставлено теплову енергію та виставлено: рахунок на оплату №349 від 20.04.2018 року на суму 421 402,49 грн. (за березень 2018 року) та рахунок на оплату №424 від 10.05.2018 року на суму 120 767,92 грн. (за квітень 2018 року).

Загальна сума за виставленими Відповідачем рахунками №349 від 20.04.2018року та №424 від 10.05.2018 року становить 542 170, 41 грн., що дорівнює кінцевій ціні Договору №13 від 21.02.2018 року.

Рахунки на оплату виставлялись відповідачем з теплопостачання на підставі показників приладу обліку теплової енергії. Тобто, рахунок за спожите тепло у березні 2018 року був виставлений 20.04.2018 року, а за спожите тепло у квітні 2018 року - 10.05.2018 року, що відповідає умовам Договору №13 від 21.02.2018 року (п. 5.3, та п. 6.1 Договору №13 від 21.02.2018 року).

Факт оплати вказаних вище рахунків на оплату №349 від 20.04.2018 року та №424 від 10.05.2018 року стверджується самим позивачем у позовній заяві та відповідачем не заперечується. А отже, Договір №13 від 21.02.2018 року є виконаний також у повному обсязі обидвома сторонами.

Виходячи із заявленої позовної заяви про стягнення з відповідача 307 263,96 грн переплати, то суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає дана сума 307 263,96 грн, у межах заявлених позовних вимог.

Так, згідно зі ст.241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, від імені якої діє представник, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Отже суд прийшов до висновку, що має місце переплата в сумі 313 835,94 грн відповідачу за поставку товару, а саме яка проведена по рахунку № 12 від 19.12.2017 року платіжним дорученням № 2766 від 26.1.2017 року на суму 1200330,09 грн., що підтверджується зібраними у справі доказами.

Відповідач протилежного належними і допустимими доказами не довів, які б вказували на фактичну поставку ним товару позивачу на вказану суму за Договором № 5 від 06.03.2017 року із внесеними змінами і доповненнями.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України , де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу положень ст.610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача крім суми заборгованості, також інфляційні витрати у розмірі 30 111,86 грн. та 3% річних - 9 217, 91 грн.

Суд відмовляє в задоленні інфляційних витрат у розмірі 30 111,86 грн. та 3% річних - 9 217, 91 грн, з огляду на наступне.

Верховний Суд в постанові № 750/ 5104/17 зробив висновок, що за змістом ст. ст.524, 533- 535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати.

Відповідно до Договорів у справі обов`язок щодо сплати коштів взяв на себе лише позивач, натомість відповідач взяв на себе обов`язок поставити товар (пару та гарячу воду). А тому дія ч .2 ст.625 ЦК не поширюється на спірні правовідносини, адже у відповідача перед позивачем не було встановлено жодних грошових зобов`язань.

Крім того, позивач стверджує, що сума заборгованості сформувалась у зв`язку із сплатою останнім передоплати (авансу) за Договором.

Проте, Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2015 року (справа № 3- 357ГС15) зробив висновок про те, що стягнення авансу з відповідача за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. У зв`язку з цим за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України. Отже сума сплачена в якості авансу не індексується і З % на неї не нараховуються.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача 307 263,96 грн. основної заборгованості, в задоволені решти позовних вимог щодо стягнення 30 111,86 грн. - інфляційних втрат та 9 217,91 грн - 3 відсотків річних, суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4608,96 грн. судового збору, а решта судового збору залишається за позивачем.

Керуючись статтями 10,12,20,73, 76,79,123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 214, 326, 327 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, 1, ідентифікаційний код 32789941) на користь Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська,23, ідентифікаційний код 38502312) - 307 263,96 грн - основної заборгованості та 4608,96 грн - понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2019 р.

Суддя Долінська О.З.