Рішення

від 20.12.2019 по справі 915/2072/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року Справа № 915/2072/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Ковальжи А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 14313240)

про стягнення грошових коштів в сумі 76 327, 30 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" грошові кошти в сумі 76 327, 30 грн., з яких: 37 391, 48 грн. - основний борг за теплову енергію; 833, 81 грн. - інфляційних втрат; 710, 52 грн. - 3 % річних та 37 391, 48 грн. - пені.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2019 року позовну заяву ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вх. № 15411/19 від 03.10.2019 року) до відповідача ДП "Миколаївський суднобудівний завод" про стягнення грошових коштів в сумі 76 327, 30 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2439 від 01.08.2002 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплову енергію, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 610, 611, 612, 624, 629 ЦК України, ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

11.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17371/19). Докази направлення 11.11.2019 року відзиву на адресу позивача долучено судом до відзиву. Відзив подано у строк, встановлений судом. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- позивач зобов`язаний був припинити постачання теплової енергії ще у листопаді 2018 року після несплати відповідачем послуг, визначених договором від 01.08.2002 року № 2439. Натомість позивач продовжував надавати послуги протягом листопада 2018 року;

- загальна сума наданих послуг на підставі актів прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року становить 37 391, 48 грн. Проте, акт № 2439 прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в листопаді 2018 року не підписаний відповідачем, отже, у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати за надані послуги в листопаді 2018 року, оскільки позивачем у цей період послуги з постачання теплової енергії фактично не надавались;

- узгоджена між позивачем та відповідачем сума за надані послуги, без урахування акту за листопад 2018 року, складає 32 196, 99 грн. Проте, враховуючи положення п. 1.3 додатку № 2 до договору, у відповідача відсутні підстави для оплати вказаних коштів, оскільки позивач зобов`язаний був припинити постачання теплової енергії;

-відповідач не погоджується із заявленою сумою інфляційних втрат, 3 % річних та пені, надавши власний розрахунок

Враховуючи вище наведені норми права, відповідач вважає, що позивачем порушено власні зобов`язання взяті ним за договором № 2439 від 01.08.2002 року, в частині не припинення постачання теплової енергії у разі виникнення заборгованості з боку споживача. Тим самим, позивач своєю бездіяльністю штучно сприяв збільшенню розміру збитків, що виражаються у збільшенні заборгованості та нарахуванні інфляційних втрат та 3 % річних, а також застосування штрафних санкцій та не вжив жодних заходів для їх зменшення.

18.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 17745/19). Докази направлення 18.11.2019 року відповіді на відзив на адресу позивача долучено судом до відповіді на відзив. Відповідь на відзив подано у строк, встановлений судом. Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач зазначає, що жодного звернення від відповідача про відсутність або відключення приміщення не надходило на адресу товариства. Тим більше, технічно можливість будинку не передбачає відключення окремих квартир.

Крім того, позивач вважає, що вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про суму боргу за спожиту послугу теплопостачання в листопаді 2018.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ПрАТ Миколаївська теплоелектроцентраль , затвердженого протоколом загальних зборів ПрАТ Миколаївська ТЕЦ від 20.04.2018 року, Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль було новим найменуванням Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , яке було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства , створеного наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.11.2001 р. № 599 шляхом перетворення Державного підприємства Миколаївська теплоелектроцентраль у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому указом Президента України від 15 червня 1993 р. № 210 Про корпоратизацію підприємств (зі змінами) (арк. 56).

01.08.2002 року між ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара (споживач) та ДП "Миколаївська ТЕЦ" (енергопостачальна організація) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2439 (арк. 12-14).

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 серпня 2003 року.

Відповідно до п. 9.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів розірвання, припинення дії договору або визнання недійсним договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Договору споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до Додатку №1/1 до договору енергопостачальна організація зобов`язалась поставляти теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108 (арк. 15).

В опалювальний період 2018-2019 роки позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул. Чкалова, 108, що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 09.11.2018 року (арк. 54).

За період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 37 391, 48 грн., що підтверджується виставленими постачальником рахунками (арк. 30-35).

Енергопостачальною організацією направлялись для підписання споживачу акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року (арк. 36-38). Акти за період з грудня 2018 по квітень 2019 підписані та скріплені печатками сторін. Акт за листопад 2018 року зі сторони споживача не підписано.

Факт направлення рахунків та актів підтверджується наявними в справі Реєстрами відправки споживачам остаточних рахунків, актів прийому-передачі (арк. 40-44).

05.06.2019 року позивач звертався до відповідача із претензією № 253-Ю (арк. 24), факт направлення претензії підтверджується реєстром відправки претензій споживачам (арк. 25).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, взаємної відповідальності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вказано вище, за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 37 391, 48 грн., що підтверджується виставленими постачальником рахунками (арк. 30-35).

Щодо заперечень відповідача про те, що позивач зобов`язаний був припинити постачання теплової енергії, то суд зазначає наступне.

Житловий будинок по вул. Чкалова 108 було підключено до опалення після підписання наряду представником балансоутримувача ЖЕК Забота 09.11.2018 року. Зі сводной ведомости вбачається, що початкові та кінцеві показники почали змінюватись саме з 09.11.2018 року, що є підтвердженням початку опалення в будинку. Жодного звернення від відповідача про відсутність або відключення приміщення від опалення в матеріалах справи не міститься.

Умовами п. 4.1.1 договору передбачено права Енергопостачальної організації: обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком № 3.

Отже, припинення теплопостачання належить до права, а не обов`язку Енергопостачальної організації.

Щодо посилання відповідача на не підписання акту приймання-передачі за листопад 2018, то суд зазначає, що рахунок № 2130 за теплову енергію, спожиту в листопаді 2018 року та акт № 2439 прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в листопаді 2018 року було направлено поштовим відправленням рекомендованим листом на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком (арк. 39).

Умовами договору обов`язок з оплати за надані послуги теплопостачання не ставиться у залежність від підписання акту.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 37 391, 48 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 37 391, 48 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 710, 52 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 13.11.2018 року по 31.08.2019 року.

Розрахунок здійснено по кожному рахунку окремо. Розрахунок суми 3 % річних у сумі 710, 52 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 10).

Позивачем також нараховано відповідачу 833, 81 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування здійснено за період з грудня 2018 року по липень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 9).

Перевіривши розрахунок відповідача, судом встановлено, що відповідачем нарахування 3 % річних здійснюється з 01.12.2018 року, натомість відповідачем жодним чином не зазначено та не обґрунтовано нарахування саме з 01 числа. Відповідачем не здійснюється нарахування за порушення грошового зобов`язання за листопад 2018.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Договору споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Отже, позивач має право здійснювати нарахування з 11.11.2018, а враховуючи вихідні дні - з 13.11.2018. Суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено період нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 833, 81 грн. та 3 % річних у сумі 710, 52 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99 р. № 686-XIV встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 7.4.2 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.99 р. № 686-XIV.

Перевіривши розрахунок розміру пені в розмірі 133 040, 44 грн., судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Розрахунок здійснено за період з 13.11.2018 по 03.09.2019. Враховуючи положення вищевказаного Закону від 20.05.99 р. № 686-XIV щодо обмеження розміру пені загальною сумою боргу, звернення позивача до суду із позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 37 391, 48 грн., суд дійшов висновку, що розмір пені повинен обмежуватись вказаною сумою основного боргу.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені у сумі 37 391, 48 грн.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 14313240) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_1 в АТ "Державний ощадний банк України", МФО 326461:

- 37 391, 48 грн. (тридцять сім тисяч триста дев`яносто одна грн. 48 коп.) - основного боргу за теплову енергію.

3. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 14313240) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478:

- 833, 81 грн. (вісімсот тридцять три грн. 81 коп.) - інфляційних втрат;

- 710, 52 грн. (сімсот десять грн. 52 коп.) - 3 % річних;

- 37 391, 48 грн. (тридцять сім тисяч триста дев`яносто одна грн. 48 коп.) - пені;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш