Рішення

від 24.12.2019 по справі 922/3037/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3037/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Калашников Г.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лозівська-5" (61017, м. Харків, вул. Лозівська,5, код ЄДРПОУ 40352243) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (код ЄДРПОУ 03359552, адреса: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59) про стягнення 13,36грн. та повернення безпідставно набутого майна газу в обсязі 0,002тис.куб.м. за участю учасників справи:

позивача - Жирний О.С.

відповідача - Тимофеєва Ю.А.

третьої особи - Зубрич Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лозівська-5" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,002 тис.куб.м.;

- стягнути з відповідача 13,36грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,002 тис.куб.м.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно та без оформлення будь-яких договірних правовідносин з позивачем здійснив відбір 0,002тис.куб.м. природного газу з посиланням на ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 23.09.2019.

Ухвалою суду від 09.10.2019, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У встановлений законом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість. Як зазначає відповідач, 11.12.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20976 транспортування газу, відповідно до акту розрахунків, складеного за 2017 рік позивачем було підтверджено відсутність претензій до відповідача щодо наданих позивачем послуг, а також відсутність претензій щодо здійснення відповідачем на користь позивача оплати за надані послуги в рамках договору № 20976 транспортування природного газу. Також, відповідач посилається на договір № 4077ЄС, укладений між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Харківміськгаз", яке є оператором ГРМ, а тому всі розрахунки щодо неврегульованих балансів природного газу були проведені між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Харківміськгаз".

Крім того, відповідач посилається на те, що одночасне заявлення двох альтернативних вимог не може відбуватись одночасно, оскільки за приписами до ст.1213 Цивільного кодексу України позивач повинен був звернутись до суду з позовом про витребування спірного майна з незаконного володіння а у випадку відсутності цього майна - вже про стягнення його вартості. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Також відповідачем у відзиві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

11.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджуючись з викладеною відповідачем позицією, зазначив, що посилання відповідача на договір транспортування природного газу не може бути підставою для набуття відповідачем у квітні 2017 року природного газу в розмірі 0,002тис.кубм., відібраного з ресурсу позивача, оскільки цей договір є договором про надання послуг з перевезення природного газу та не передбачає будь-яких умов щодо постачання, купівлі-продажу природного газу позивачем відповідачу чи інших підстав для переходу права власності на природний газ від позивача до відповідача.

Розгляд справи в підготовчому провадженні неодноразово відкладався.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів до 08.01.2020.

Ухвалою суду від 03.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Харківміськгаз", розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 17.12.2019.

11.12.2019 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що природний газ відповідачеві постачався Приватним акціонерним товариством "Харківміськгаз", а отже відповідач мав постачальника природного газу, отримував цей газ законним способом та здійснював оплату отриманий газ, тому доводи позивача про відсутність у відповідача постачальника є не підтвердженими та не відповідають дійсності.

16.12.2019 третя особа (Приватне акціонерне товариство "Харківміськгаз") надала на адресу суду письмові пояснення, в яких, з посиланням на Закону України "Про ринок природного газу", Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 та № 187 від 22.03.2017 зазначила, що обсяги спожитого відповідачем природного газу повинні бути віднесені на рахунок постачальника Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" та саме виключно від цього постачальника відповідач має право отримувати природний газ. Також, третя особа, посилаючись на постанову Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/1382/18 від 06.05.2019, вказує про те, що в цій постанові було зазначено, що саме Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" повинен був постачати природний газ відповідачу в опалювальний період 2016/2017 років, а тому, на думку третьої особи, позивач не може вимагати кошти та витребувати в натурі нібито поставлений відповідачу природний газ у квітні 2017 року.

В підготовчому засіданні 17.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.12.2019 о 15:30год.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Представник третьої особи підтримує правову позицію відповідача, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, викладених третьою особою у письмових поясненнях.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Покупець) було укладено договори про закупівлю природного газу № 1704000321-ВТВ, № 1704000324-ВТВ та № 1704000325-ВТВ, відповідно до п.1.1 яких Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у квітні-грудні 2017 року газове паливо - природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування), а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило Позивачу природний газ у квітні 2017 в обсязі 258 000тис.куб.м. на загальну суму 1 973 001 600,00грн. для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.

Як вказує позивач, у квітні 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лозівська-5" (відповідач) безпідставно набуло з газотранспортної системи 0,002тис.куб.м, природного газу, власником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач).

Так, для відбору відповідачем у квітні 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є Акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п.З гл.5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.

Факт безпідставного (без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем) відбору природного газу об`ємом 0,002тис.куб.м. позивач обґрунтовує звітом Акціонерного товариства "Харківміськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2017 року.

Позивач вказує, що відповідачу в квітні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, а відтак, відбір 0,002тис.куб.м. природного газу був здійснений відповідачем з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується довідкою головного бухгалтера Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Оскільки, як вважає позивач, відповідач набув природний газ, належний позивачу у квітні 2017 року в обсязі 0,002тис.куб.м. без будь-якої підстави, він зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно в натурі, відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України, а у випадку, якщо буде встановлена відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, відповідач відповідно до ч.2 ст.1213 Цивільного кодексу України, зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та станом на липень 2019 року складає 543,60грн. У зв`язку із викладеним позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

Із змісту позовних вимог, судом вбачається, що суть спору полягає у примусовому поверненні на підставі ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України відповідачем безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,002тис.куб.м., а також стягненні 13,36грн, що є вартістю такого безпідставно набутого майна.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд зазначає, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, визначальною підставою для застосування положень ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України є той факт, що майно повинно бути набуте особою без достатньої для цього правової підстави.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.1212 Цивільного кодексу України, умови застосування кондиційного способу судового захисту серед іншого передбачають доказування як факту фізичного отримання відповідачем спірного майна, так і відсутності належних правових підстав для такого отримання.

Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Дослідивши надані учасниками справи докази суд дійшов висновку, що позивачем не доведена вказана сукупність означених умов, виходячи з наступного.

Як зазначає сам позивач, відповідач не підключений безпосередньо до газової мережі Позивача, а тому не є "прямим споживачем" у розумінні термінів п.5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, тобто фізичне отримання газу відповідачем у позивача неможливе.

Так, спірний природний газ, якщо і був отриманий у вказаному обсязі, позивачем повинен був бути переданий Оператору газотранспортної системи, а ним, в свою чергу, вже відповідачу.

При цьому, згідно з п.2 глави 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи належним доказом факту передачі природного газу між Оператором газотранспортної системи та Оператором газорозподільної системи є відповідний акт приймання-передачи природного газу, який до матеріалів справи позивачем не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Позивачем також не надано до матеріалів справи доказів відносно правових підстав передачі спірного обсягу природного газу Оператору газотранспортної системи, однак з інформації про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначення обсягів небалансу за 2017 рік вбачається, що цей обсяг природного газу віднесений на Оператора газорозподільної системи з вказівкою в якості небалансу.

Відповідно до п.2.3 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015р. та у відповідності до ч.2 ст.32 Закону України "Про ринок природного газу" послуги балансування природного газу є складовим елементом послуг транспортування природного газу, необхідність наявності договору, про що між Оператором газотранспортної системи та Оператором газорозподільної системи вбачається з п.1 глави 1 розділу VІІІ, п.п.1, 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи.

Таким чином, надання Позивачем складених ним документів обліку, у тому числі й у відношенні спірного обсягу природного газу, свідчить про наявність договірних відносин з Оператором газорозподільної системи, які регламентують відносини небалансу по такому газу, що є несумісним з твердженням Позивача про відсутність жодних правових підстав відносно передачі такого спірного газу з газотранспортної системи позивача відповідачу.

Суд зазначає, що діюче законодавство в означеному випадку передбачає захист майнових інтересів Оператора газотранспортної системи в межах правовідносин комерційного балансування, урегульованого розділом ХІV Кодексу газотранспортної системи, яке має договірний характер.

В обґрунтування доводів щодо безпідставності набуття відповідачем природного газу позивач зазначає відсутність у відповідача постачальника природного газу у відношенні цього газу. Разом з тим, з наданого позивачем звіту про поділ фактичного обсягу газу вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний відповідачем як споживачем за договором з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із мереж Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (а.с.91).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач суду не довів безпідставність як передачі природного газу з його газотранспортної системи відповідачу, так і безпідставність отримання цього газу останнім, що зумовлює неможливість зобов`язання відповідача повернути позивачу це майно (природний газ) на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Даний факт позивачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не надано суду допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13,36грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,002тис.куб.м., суд керується наступним.

За приписами ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виходячи зі змісту ст.1213 Цивільного кодексу України, повернення безпідставно набутого майна в натурі та відшкодування вартості такого майна є взаємовиключними способами судового захисту в кондиційних правовідносинах.

При цьому, законодавцем сформульована пріоритетність натурального повернення безпідставно набутого майна, тоді як грошове відшкодування такого майна застосовується у випадку встановлення судом (доведення позивачем) неможливості його повернення. Наразі, в позовній заяві означені вимоги заявлені одночасно Позивачем як самостійні вимоги.

Суд зазначає, що одночасне заявлення двох альтернативних вимог: 1) зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,002тис.куб.метрів; 2) стягнення з відповідача на користь позивача 13,36грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,002тис.куб.метрів - є некоректним.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не доведено отримання відповідачем безпідставно набутих обсягів природного газу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на позивача.

Судом вбачається, що відповідачем, разом із відзивом на позов, був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Оскільки відповідачем суду не було надано доказів судових витрат, які він поніс, або які очікує понести, у зв`язку з розглядом даної справи, вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідача судом не розглядалось.

Керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "26" грудня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк