Рішення

від 17.12.2019 по справі 164/1333/19

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа: 164/1333/19

п/с 2/164/520/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

17 грудня 2019 року. Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Токарської І.С.,

з участю секретаря Панасюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛВЕШ про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що з оголошення в газеті Вісник № 12 від 21 березня 2019 року вона дізналася про можливість отримання позики на вигідних умовах фінансової пропозиції Сілвеш . 29 червня 2019 року позивач звернулася до регіонального офісу у м. Луцьку з метою отримання вказаної позики. В той же день між ТОВ Сілвеш в особі директора Давидової С ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду № 9154 про надання послуг із оформлення договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Сілвеш . Згідно договору, гарантійна суму, тобто оплата послуг клієнтом, складає 8000 гривень. З додатку № 1 до угоди від 29 червня 2019 року вбачається, що розмір платежів складає: 8000 гривень - гарантійний платіж, 3750 гривень - чистий платіж, 4300 гривень - загальний платіж та 550 гривень - адміністративні витрати. За умовами програми Сілвеш , яка визначена укладеною між сторонами Угодою, програма базується на формуванні об`єднання клієнтів, а після формування цього об`єднання, компанія організовує процедуру видачі позик клієнтам. 29 червня 2019 року (квитанція № 0.0.1395537396.1) позивачем на користь ТОВ Сілвеш було сплачено 8000 гривень на виконання вимог додатку до Договору № 9154. 1 липня 2019 року, згідно квитанції № 47, ОСОБА_1 сплачена в користь ТОВ Сілвеш кошти в сумі 3000 гривень, як плату по Договору № 9154. Згідно квитанції № 45 від 2 липня 2019 року позивачем знову сплачено на користь відповідача кошти в сумі 5000 гривень з призначенням платежу - плата по Договору № 9154. Загальна сума коштів сплачена на рахунок ТОВ Сілвеш складає 16000 гривень. Сплачуючи чергові платежі за Угодою, позивач постійно отримувала від представників відповідача умови у наданні позики з мотивацією недостатності коштів на рахунках ТОВ Сілвеш . ОСОБА_1 вказує, що уклала договір під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зазначає, що Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсним правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. А тому, просила визнати недійсним договір № 9154 та додаток 1 до угоди № 9154 від 29 червня 2019 року, укладені між ТОВ Сільвеш та позивачем про надання послуг із оформлення Договору і включення Клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Сілвеш та повернути кошти в сумі 16000 гривень.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному веб-сайті Судова влада України від 4 грудня 2019 року. Правом подати відзив не скористався.

Ухвалою Маневицького районного суду від 17 грудня 2019 року постановлено розгляд даної справи проводити у відсутності відповідача ТОВ Сілвеш та ухвалити рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить наступних висновків.

Судом установлено, що в газеті Вісник від 21 березня 2019 року № 12 було розміщено оголошення про надання кредиту для будь-яких бажань від 10000 гривень до 80000 гривень.

29 червня 2019 року між ТОВ Сільвеш в особі директора Давидової С.Я. та ОСОБА_1 була укладена угода № 9154.

Відповідно до п. 1 ст. 1 зазначеної Угоди, предметом угоди є надання Компанією системи послуг, спрямованих на отримання позики на суму, яка зазначена в Додатку № 1 до угоди (800000 гривень), на умовах фінансової пропозиції Сільвеш , а саме: забезпечити оформлення угоди про участь в пропозиції, надавати інформаційно-консультаційні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в пропозиції Сільвеш .

Згідно договору, гарантійна сума, тобто оплата послуг клієнтом, складає 8000 гривень.

З додатку № 1 до угоди від 29 червня 2019 вбачається, що розмір платежів складає: 8000 гривень - гарантійний платіж, 3750 - чистий платіж, 4300 - загальний платіж та 550 гривень - адміністративні витрати.

Із умов програми Сільвеш , яка визначена укладеною між сторонами Угодою, вбачається, що програма базується на формуванні об`єднання клієнтів, а після формування цього об`єднання, компанія організовує процедуру видачі позик клієнтам.

Відповідно до ст. 4 Додатку 2 до угоди, клієнт зобов`язаний протягом кожного місяця сплачувати загальний платіж згідно свого графіку розрахунків у добровільному порядку або шляхом здійснення авансових платежів. Сума, що складається з чистого платежу, є власністю клієнта. У випадку несплати загального платежу клієнт втрачає право участі у процедурі в поточному тижні.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 червня 2019 року (квитанція № 0.0.1395537396.1) позивачем на користь ТОВ Сілвеш було сплачено 8000 гривень на виконання вимог додатку до Договору № 9154. 1 липня 2019 року, згідно квитанції № 47, ОСОБА_1 сплачена в користь ТОВ Сілвеш кошти в сумі 3000 гривень, як плату по Договору № 9154. Згідно квитанції № 45 від 2 липня 2019 року позивачем сплачено на користь відповідача кошти в сумі 5000 гривень з призначенням платежу - плата по Договору № 9154 (а.с. 12-13).

Сплачуючи чергові платежі за Угодою, позивач постійно отримувала від представників відповідача відмови у наданні позики з мотивацією недостатності коштів на рахунках відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За положеннями ч. 1 п. 7, ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття пірамідальної схеми не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб`єкта підприємництва до пірамідальної схеми .

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної , тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13, від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14, від 3 вересня 2014 року у справі № 6-98цс14.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить висновку, що діяльність ТОВ Сілвеш слід вважати пірамідальною схемою, оскільки, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам кредит, а за можливість в майбутньому його одержати.

Виконання відповідачем послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені угодою кошти, а ТОВ Сілвеш формує об`єднання клієнтів та за рахунок їх внесків здійснює надання кредиту.

При цьому, вказана угода не містить строків та (або) термінів отримання кредиту, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ Сілвеш за невиконання умов угоди та будь-яких гарантій отримання клієнтом позики.

Тобто, в цьому випадку відповідач здійснював нечесну підприємницьку практику шляхом формування об`єднання клієнтів без залучення власних коштів, клієнти вносили кошти за отримання послуги в майбутньому та за кошти, які вносили клієнти, здійснювалась видача кредитів іншим клієнтам, що являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Відповідач ввів позивача в оману, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, а ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів встановлює, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10 лютого 2016 року (справа № 6-2389цс15), за змістом ст. 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності та ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання фінансових послуг, який набрав чинності 08 січня 2012 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та доповнено п. 11-1, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Оскільки договір був укладений 29 червня 2019 року, тобто коли закон передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів (послуг) у групах, тому товариство при укладенні договору порушило норми діючого законодавства. Метою позивача було отримання саме позики.

При цьому послуги, які надавались товариством, фактично полягають у створенні адміністративних груп учасників та формування фонду групи для отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання такої позики відповідно до визначеної процедури, а тому відповідно до вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг підлягають ліцензуванню, тоді як відповідач надав їх позивачу без ліцензії.

Разом з цим, як слідує зі змісту оспорюваної угоди, програма товариства формується виключно на коштах його учасників, без залучення коштів товариства і надання кредиту здійснюється за кошти, внесені учасниками, тобто така діяльність містить усі ознаки фінансової послуги та потребує ліцензування.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, за умовами укладеної між сторонами Угоди, ТОВ Сілвеш мав здійснювати діяльність з надання коштів у позику, тобто таку діяльність, яка визначена зазначеними нормами Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , і не мав при цьому на момент укладення угоди відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 12 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржуваний позивачем договір слід визнати недійсним, як такий, що вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) та з використанням нечесної підприємницької діяльності, з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Стаття 216 ЦК України встановлює правові наслідки недійсності правочину.

А тому, сплачені позивачем кошти за недійсним договором підлягають поверненню, а саме в сумі 16000 гривень.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до ч .2 ст.141 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 141, 247, 258-259, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 236 ЦК України, ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , на підставі ч. 1 ст. 4, ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 9154 та додаток № 1 до угоди № 9154 від 29 червня 2019 року, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю СІЛВЕШ про надання послуг із оформлення Договору та включення Клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ СІЛВЕШ .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛВЕШ на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 16000 (шістнадцять) тисяч гривень, які сплачені за Договором № 9154 від 29 червня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛВЕШ в користь держави 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Сілвеш , код ЄДРПОУ 42681219, адреса: 03039, вул. Ізюмська, 7, м. Київ.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя Маневицького районного суду І.С. Токарська