Рішення

від 09.09.2019 по справі 160/6043/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 160/6043/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМ ІМПЕКС до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

01.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМ ІМПЕКС до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо ТОВ АГРОПРОМ ІМПЕКС від 27.03.2019 №0016435641 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на 51 457,50 грн., в тому числі за основним платежем 41166,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 10291,50 грн. та №0016425641 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7434,00 грн., що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, зазнаючи, що:

- з вантажних митних декларацій від 10.12.2018 р. №UA209160/2018/010055 та №UA209160/2018/010056 з урахуванням відповідних класифікаторів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. №1011 вбачається, що товар переміщено у митний режим імпорт (випуск для вільного обігу) за додатковою декларацією до попередньої митної декларації (графа 1), особою відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ АГРОПРОМ ІМПЕКС (графа 9 з доп.), заявленому митному режиму передував попередній документ №UA209160/2018/009945 від 06.12.2018 р. (графа 40) при митному оформленні нараховані відповідні платежі до бюджету в т.ч. ПДВ (графа 47), загальна сума ПДВ за кожною ВМД, відповідно складає 36 042,18 грн, та 12 558,07 грн (разом сплачено ПДВ - 48 600,00 грн) та зазначено ЄДРПОУ платника податку 41553236 (графа В подробиці розрахунків ), відстрочення нарахованих платежів до бюджету немає (графа 48);

- фактично відповідач протиправно у своїх висновках змінив відомості митних декларацій від 10.12.2018 р. №UA209160/2018/010055 та №UA209160/2018/010056 та безпідставно дійшов висновку, що нібито 10 грудня 2018 року ТОВ АГРОПРОМ ІМПЕКС здійснило митне оформлення товару за тимчасовими митними деклараціями.

На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 03.08.2019 року.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

19.07.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- при здійсненні операцій з ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій не відбувається, а здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації;

- камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ Агропром Імпекс вимог п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за ввезеними на митну територію України товарів, необоротних активів відображений в р. 11.1 Б декларації з ПДВ за грудень 2018 року на суму ПДВ 48 600,00 грн.;

- на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019 №0016435641 про донарахування 41 166 грн. податку на додану вартість та застосування 10 291,50 грн. штрафних санкцій, №0016425641 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 7434 грн.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропром Імпекс (код ЄДРПОУ 41553236) є юридичною особою приватного права та перебуває на податковому обліку в органах ДФС.

На підставі п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України посадової особою ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у порядку п. 49.18 ст. 49, п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ Агропром Імпекс з питання достовірності даних задекларованих в декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2018 року вх. реєстраційний №9307727575 від 18.01.2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2019 року №18798/04-36-56-05/41553236, яким встановлено, що в результаті порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ Агропром Імпекс згідно даних декларацій з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2018 року вх. реєстраційний №9307727575 від 18.01.2019 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 7434 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 41166 грн.

На підставі акту перевірки від 19.02.2019 року №18798/04-36-56-05/41553236 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 27.03.2019 №0016425641, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем - податок на додану вартість, на суму завищення від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7434 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 27.03.2019 №0016425641 було оскаржено до Державної фіскальної служби України в порядку адміністративного оскарження згідно п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України.

06.06.2019 року ДФС України було прийнято рішення № 26008/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

22.03.2019 року листом №33386/10/04-36-56-41 ГУ ДФС у Дніпропетровській області на заперечення ТОВ АГРОПРОМ ІМПЕКС надало відповідь, з якої вбачається, що відповідач не визнає віднесені позивачем до податкового кредиту суму ПДВ - 36 042,18 грн. за вантажною митною декларацією №UA209160/2018/010055 від 10.12.2018 року та суму ПДВ - 12 558,07 грн. за вантажною митною декларацією №UA209160/2018/010056 від 10.12.2018 р., з тих підстав, що згідно даних СЕА ПДВ дата реєстрації зазначених ВМД відбулася 06.02.2019 року.

Виходячи зі змісту порушення, судом встановлено, що позивачем 10.12.2018 року до митного оформлення надані ВМД №UA209160/2018/020056 на суму операції 36042,18 грн. та ВМД №UA209160/2018/020055 на суму операції 12558,07 грн.

Згідно бази даних СЕА ПДВ дата реєстрації ВМД №UA209160/2018/020056 від 10.12.2018 року та ВМД №UA209160/2018/020055 від 10.12.2018 року в системі 06.02.2019 року.

З вантажних митних декларацій від 10.12.2018 р. №UA209160/2018/010055 та №UA209160/2018/010056 з урахуванням відповідних класифікаторів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. №1011 вбачається, що товар переміщено у митний режим імпорт (випуск для вільного обігу) за додатковою декларацією до попередньої митної декларації (графа 1), особою відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ АГРОПРОМ ІМПЕКС (графа 9 з доп.), заявленому митному режиму передував попередній документ №UA209160/2018/009945 від 06.12.2018 р. (графа 40) при митному оформленні нараховані відповідні платежі до бюджету в т.ч. ПДВ (графа 47), загальна сума ПДВ за кожною ВМД, відповідно складає 36 042,18 грн, та 12 558,07 грн (разом сплачено ПДВ - 48 600,00 грн) та зазначено ЄДРПОУ платника податку 41553236 (графа В подробиці розрахунків ), відстрочення нарахованих платежів до бюджету немає (графа 48).

Позивач в обгрунтування протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення зазначає, що фактично відповідач протиправно у своїх висновках змінив відомості митних декларацій від 10.12.2018 р. №UA209160/2018/010055 та №UA209160/2018/010056 та безпідставно дійшов висновку, що нібито 10 грудня 2018 року ТОВ АГРОПРОМ ІМПЕКС здійснило митне оформлення товару за тимчасовими митними деклараціями.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст. 260 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до ст. 260 Митного кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до Митного кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив, у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових/ накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається па період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків (коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових, накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку) переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу Україні; у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вимоги п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якого у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку, суд доходить висновку, що датою виникнення у позивача права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту є 10.12.2018 року, тобто дата оформлення ВМД №UA209160/2018/010055 та ВМД №UA209160/2018/010056, а відповідним звітним періодом є грудень 2018 року.

При цьому суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить норми, яка б ставила в залежність виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у разі ввезення на митну територію України товарів до податкового кредиту відповідного звітного періоду, від дати відображення відповідної суми ПДВ в Системі електронного адміністрування.

Також безпідставним суд вважає і посилання відповідача на ст. 200-1 Податкового кодексу України, оскільки норми вказаної статті ніяким чином не встановлюють та не доповнюють положення ст.ст.198 та 201 Податкового кодексу України, не визначають інших особливостей набуття права на податковий кредит.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, під час розгляду справи відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, а позивач відповідно до чинного законодавства включив до складу податкового кредиту по деклараціям за грудень 2018 року ВМД №UA209160/2018/010055 та ВМД №UA209160/2018/010056 від 10.12.2018 року.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.03.2019 №0016435641 є таким, що прийняте за відсутності правових підстав для його прийняття, а тому підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №460 від 24.06.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 01.09.2019 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 20.08.2019 по 06.09.2019 року, 07.09.2019, 08.09.2019 року - вихідні дні.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 09.09.2019 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМ ІМПЕКС (місцезнаходження: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 4; код ЄДРПОУ 41553236) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27.03.2019 №0016435641.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМ ІМПЕКС судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно