Рішення

від 23.12.2019 по справі 0540/9394/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 р. Справа№0540/9394/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до якого просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №85 від 05 червня 2018 року про відмову в призначені пенсії за віком відповідно п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ; зобов`язати повторно розглянути заяву від 26 червня 2018 року №672 про призначення пенсії за віком відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- зобов`язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: в виробничій одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа (ЄДРПОУ 05759681) з 21.09.2001 по 22.09.2004, з 27.05.2008 по 04.09.2008, з 04.02.2011 по 30.11.2014 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду; в Товаристві з обмеженою відповідальністю Маяк (ЄДРПОУ 23349314) з 01.10.2004 по 01.07.2007 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду; в кооперативі Газифікація (ЄДІРПОУ 13506014) з 01.10.2008 по 31.01.2011 на посаді електрогазозварювальника; в Відкритому Акціонерному товаристві Ясинуватський машинобудівний завод на посаді електрогазозварювальник 6 розряду з 08.08.1986 по 28.10.1988, що також підтверджується довідкою № 55 від 25.01.2002; на Птахофабриці Роздольна з 02.10.1989 електрогазозварювальником 4 розряду по 14.08.1993 та з 17.04.1996 по 15.05.1997 рік електрогазозварювальником 5 розряду; в Комунальному підприємстві Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства електрогазозварювальником 4 розряду з 22.07.1998 по 25.03.1999; період навчання в Професійно-технічному училищі № 45 м. Ясинувата Донецької;

- зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи: період проходження строкової військової служби в рядах збройних сил України (СРСР) з 13.11.1980 по 14.12.1983; відкритому акціонерному товаристві Ясинуватський машинобудівний завод слюсарем - інструментальником з 16.07.1980 по 31.10.1980, слюсарем монтажно-збірних робіт 3 розряду з 12.01.1984 по 20.02.1985; в Криничанській дистанції колії Державного підприємства Донецька залізниця з 26.05.2000 по 27.07.2001 в якості монтера колії 2 розряду та 3 розряду 13 кутку; Птахофабриці Роздольна з 02.11.1988 по 02.10.1989 на посаді слюсаря котельні 4 розряду; в Комунальному підприємстві Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства з 19.05.1997 по 22.09.1998 на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він 26 червня 2018 року звернувся до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення

Рішенням відповідача від 05.07.2018 року №85 в призначенні пенсії відмовлено, оскільки на час звернення позивач недостатньо необхідного пільгового стажу роботи.

Відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди: навчання у ПТУ №45 Ясинувата та період проходження служби в армії, та не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи: у в ВАТ Ясинуватський машинобудівний завод ; у кооперативі Орфей (ЄДРПОУ 22028418), на ВО обласного КП Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа (ЄДРПОУ 05759681), на ТОВ МАЯК (ЄДРПОУ 23349314); у кооперативі Газифікація (ЄДРПОУ 13506014); період роботи в Ясинуватському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства (ЄДРПОУ 05524340); період роботи в ТОВ Ясинуватський: Райсількомунгосп (ЄДРПОУ 01355596); період роботи в Криничанській дистанції колії Державного Підприємства Донецька залізниця (ЄДРПОУ 01076347).

Позивач не погоджується з прийнятим рішення та вважає, що дії відповідача не ґрунтуються на законі, оскільки трудовою книжкою у повній мірі підтверджено трудову діяльність.

Ухвалою від 27 вересня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 17 жовтня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 жовтня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої просив відмовити у задоволені позовних вимог.

16 жовтня 2018 року позивач надав через канцелярію суду клопотання про уточнення позовних вимог.

17 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 19 листопада 2018 року.

19 листопад 2018 року розгляд справи відкладено на 26 листопада 2018 року.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження на 17 грудня 2018 року.

17 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2018 року.

Ухвалою від 18 грудня 2018 року суд зупини провадження у справі до набрання законної сили рішенням Дружківського міського суду Донецької області у цивільній справі №229/5843/18 за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту роботи з особливими умовами.

Ухвалою від 22 липня 2019 року суд поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 30 липня 2019 року.

30 липня 2019 року позивач надав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої проси суд:

- зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України при повторному розгляді заяви від 26 червня 2018 р. № 672 зарахувати до пільгового стажу: період навчання в Професійно-технічному училищу № 45 м. Ясинувата Донецької області з 01.09.1985 рік по 18.07.1986 рік по спеціальності - електрогазозварювальник; період роботи у Відкритому Акціонерному товаристві Ясинуватський машинобудівний завод на посаді електрогазозварювальник 6 розряду з 08.08.1986 по 28.10.1988; період роботи на Птахофабриці Раздольна з 02.10.1989 по 14.08.1993 електрогазозварювальник 4 розряду та період роботи з 17.04.1996 по 15.05.1997 електрогазозварювальник 5 розряду; період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю Маяк (ЄДРПОУ 23349314) з 01.10.2004 по 31.12.2005 та з 01.02.2006 по 31.03.2006 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду; період роботи в кооперативі Газифікація (ЄДРПОУ 13506014) з 01.10.2008 по 31.01.2011 на посаді електрогазозварювальника; в виробничої одиниці комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа (ЄДРПОУ 05759681) з 01.01.2002 по 31.12.2002 та з 01.09.2004 по 22.09.2004 електрозварювальник 5-го розряду.

- зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області при повторному розгляді заяви від 26 червня 2018 р. № 672 зарахувати до страхового стажу: період роботи у Відкритому Акціонерному товаристві Ясинуватський машинобудівний завод на посаді слюсаря - інструментальника з 16.07.1980 по 31.10.1980; слюсар монтажно-збірних робіт 3 розряду з 12.01.1984 по 20.02.1985; період робота на Птахофабриці Роздольна 02.11.1988 по 02.10.1989 на посаді слюсар котельні 4-го розряду.

Ухвалою від 30 липня 2019 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішення Дружківського міського суду Донецької області.

10 грудня 2019 року суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 17 грудня 2019 рік.

17 грудня 2019 року позивач надав через канцелярію суду уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області при повторному розгляді заяви від 26 червня 2018 р. № 672 зарахувати до страхового стажу, крім іншого також: період роботи в Комунальному підприємстві Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства з 19.05.1997 по 22.09.1998 на посаді слюсаря аварійно - відновлювальних робіт 4 розряду.

Ухвалою від 17 грудня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23 грудня 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

26 червня 2018 року позивач звернувся до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №672 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року.

Рішенням Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в України Донецької області від 05 липня 2018 року за №85 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

Згідно вказаного рішення вбачається, що …не зараховано періоду навчання з 01.09.1985 р. по 18.07:1986 р. в ШУ № 45 м. Ясинувата та періодів робота: з 16.07.1980 р. по 31.10.1980 р. в ВАТ Ясинуватський машинобудівний завод ; з 12.01.1984 р. по 20.02.1985 в ВАТ Ясинуватський машинобудівний завод ; з 08.08.1986 р. по 28.10.1988 р. в ВАТ Ясинуватський машинобудівний завод ; з 02.11.1988 р. по 14.08.1993 р. на птахофабриці Раздольна ; з 17.04.1996 р. по 15.05.1997 р. на птахофабриці - Раздольна , так як відповідно до п.3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці, та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Провести перевірку довідок про підтвердження факту роботи немає можливості, бо ВАТ Ясинуватський машинобудівний завод згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань зареєстровано за юридичною адресою: Донецька обл., м. Донецьк, Калінінський район, проспект Ілліча буд. 89.

Провести перевірку архівної довідки про підтвердження факту роботи на птахофабриці Раздольна також немає можливості, так як архівна установа знаходиться на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої помноження.

Окрім того, трудова книжка не дає можливості підтвердити пільговий стаж роботи за відсутності посилань на Списки робіт, професій і посад, що дають право на призначення пенсії, посилання на які дають підстави підтвердження пільгового стажу роботи.

До стажу роботи за Списком №2 зараховано періоди роботи 01.01.2003 по 31.08.2004 у Виробничій одиниці обласного комунальної підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа ; 01.01.2006 по 31.03.2006 на підприємстві Орфей ; з 01.04.2006 по 01.09.2006, з 01.10.2006 по 01.07.2007 на підприємстві Маяк ; з 16.05.2008 по 31.07.2008 у Виробничій одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що складає стаж - 3 роки 3 місяці 18 днів.

Страховий стаж заявника відповідно до наданих документів складає 12 років 8 місяців 0 днів, коли на час звернення заявнику необхідно мати 27 років…

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

Статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до п.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Статтею 44 Закону №1058-ІУ передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-1У встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

За приписами ч.1 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"від 25.11.2005 № 22-1 передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, трудова книжка позивача була втрачена та разом з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ним була подана до Пенсійного фонду нова трудова книжка серії НОМЕР_3 від 26.05.2000 року разом з уточнюючими довідками.

Згідно спірного рішення від 05 липня 2018 року за №85 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1986 в ШУ №45 м.Ясинувата та періоди роботи: з 16.07.1980 по 31.10.1980, з 12.01.1984 по 20.02.1985, з 08.08.1986 в ВАТ Ясинуватський машинобудівний завод та з 02.11.1988 по 14.08.1993, 17.04.1996 по 15.05.1997 на птахофабриці Раздольна .

Новою трудовою книжкою позивача не підтверджено спірні періоди роботи позивача, оскільки перший запис датований 26.05.2000 року.

Так як, у трудовій книзі позивача відсутні записи за спірний період роботи, на підтвердження наявності трудового стужу та на виконання вимог Порядку №637 ним були надані до суду уточнюючі довідки (копії до матеріалів справи та оригінали для огляду) про спірні періоди роботи.

Щодо врахування при призначенні пенсії довідок про трудовий стаж, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Так, на підтвердження пільгового стажу роботи на Ясинуватському машинобудівному заводі у період з 16.07.1980 по 31.10.1980 року на посаді слюсаря інструментальника, у період з 12.01.1984 по 20.02.1985 на посаді слюсаря монтажно-збірних робіт 3 розряду та у період з 08.08.1986 по 28.10.1988 позивачем було надано три довідки від 25.01.2002 за №55 за підписом начальника та інспектора та скріплені печаткою підприємства.

Разом з цим, суд зазначає, що з наданих позивачем довідок, а саме печаток та штампів підприємства, вбачається, що воно створено у порядку, передбаченому законами України та доказів зворотного відповідачем не надано.

Отже, посилання Пенсійного фонду, на не можливість зарахування до страхового та пільгового стажу періоди роботи позивача на Ясинуватському машинобудівному заводі згідно наданих довідок, які підтверджують пільговий характер роботи, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, сприймається судом критично, оскільки зазначені обставини не можуть порушувати право позивача на отримання пенсії та порушувати гарантовані останньому статтею 46 Конституції України право на соціальний захист особи.

При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Таким чином, вказані періоди роботи позивача на Ясинуватському машинобудівному заводі підтверджені достатніми та належними доказами, що в свою чергу дає підставі для задоволення заяви позивача в частині зобов`язання відповідача врахувати такі періоди роботи до пільгового та страхового стажу відповідно.

На підтвердження періоду навчання у Професійно-технічному училищі №45 м.Ясинувата з 01.09.1985 по 18.07.1986 за спеціальністю електрогазозварювальник, позивачем було надано довідку від 10.09.2001 року за №362, видану на ім`я ОСОБА_2 (російською мовою).

На підтвердження трудової діяльності на птахофабриці Раздольна за період з 02.11.1988 року по 02.10.1989 на посаді слюсаря котельні 4 розряду та з 02.10.1989 по 14.08.1993 на посаді електрогазозварювальника 4 розряду та з 17.04.1996 по 15.05.1997 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду, позивачем було надано наказ №182 від 05.11.1988 року про прийняття ОСОБА_2 (російською мовою) на роботу, наказ №137 від 05.10.1989 року про переведення Белого Сергея ОСОБА_3 (російською мовою) з 02.10.1989 року на посаду електрогазозварювальника 4 розряду, наказ №93 від 18.08.1993 про звільнення ОСОБА_2 (російською мовою) з 14.08.1993 року, наказ №38к від 15.04.1996 про прийняття ОСОБА_2 (російською мовою) на роботу з 17.04.1996 року та наказ №28 від 13.05.1997 року про звільнення ОСОБА_2 (російською мовою) з 15.05.1997 року.

Крім вищезазначених періодів роботи, відповідач у відзиві підтвердив, що ним, крім перелічених у рішенні про відмову в призначені пенсії періодів, також не було зараховано період роботи на комунальному підприємстві Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства з 19.05.1997 по 22.09.1998 року на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду.

На підтвердження трудових відносин з КП Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства за вказаний період позивачем був наданий наказ №49-л від 19.09.1997 року про прийняття ОСОБА_2 (російською мовою) 19.05.1997 року на посаду слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду та наказ від 25.03.1999 року за №16-л про звільнення ОСОБА_2 (російською мовою) з 25.03.1999 року.

При цьому, суд зауважує, що усі вищевказані документи видані саме на ім`я ОСОБА_1 , тоді як, згідно паспортних даних, позивачем у справі та заявником у Пенсійному фонді є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на вказані розбіжності у написанні прізвища заявника та особи на ім`я якої видані такі довідки, вони не є належним та допустимим доказом підтвердження навчання та трудових відносин позивача з птахофабрикою Раздольна та з Ясинуватським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства за спірні періоди часу.

Позивач також у позовній заяви просив суд зобов`язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: в виробничій одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа (ЄДРПОУ 05759681) з 21.09.2001 по 22.09.2004, з 27.05.2008 по 04.09.2008, з 04.02.2011 по 30.11.2014 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду; в Товаристві з обмеженою відповідальністю Маяк (ЄДРПОУ 23349314) з 01.10.2004 по 01.07.2007 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду; в кооперативі Газифікація (ЄДІРПОУ 13506014) з 01.10.2008 по 31.01.2011 на посаді електрогазозварювальника.

Згідно спірного рішення про відмову в призначені пенсії, не вбачається про не зарахування Пенсійним фондом на час розгляду справи, вищезазначених періодів роботи. Відповідачем взагалі не надано ніякої оцінки стажу позивача за такий період роботи.

Таким чином, з урахуванням наявних матеріалів справи та наданих додаткових доказів, у суду не має законних підстав вважати, що відповідачем порушені права позивача в цій частині, з огляду на що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов`язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Однак, відповідачем в порушення зазначених норм Порядку, одразу було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача від 05 червня 2018 року про відмову в призначенні пенсії позивачу, з огляд у на що воно підлягає скасуванню.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, « Loizidouv. Turkey» , « Cyprusv. Turkey» ), проти Молдови та Росії (зокрема, « Mozerv/the Republic of Moldova and Russia» , « Ilascu and Othersv. Moldova and Russia» ), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Суд зазначає, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" гарантують громадянам України дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, до яких належить право на пенсійне забезпечення.

Цими ж законами передбачено, що держава має вживати всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, а також, передбачено можливість взаємодії державних органів з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території з метою захисту прав і свобод громадян.

Крім цього, суд зазначає, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачено повноваження органів пенсійного фонду вимагати від установ, підприємств та організацій документи, видані ними для призначення пенсії особам та перевіряти достовірність та обґрунтованість таких документів.

Суд встановив, що відповідач не вчиняв жодних дій з метою перевірки відомостей, зазначених у довідках, та лише частково взяв інформацію з індивідуальних відомостей про застраховану особу за окремі роки, не надавши їй аналізу.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

При цьому, коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією. Такої правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини, про що було зазначено в рішенні "Ілашку та інші проти Молдови та Росії".

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, тому є протиправним, з приводу чого, вимога про скасування цього рішення є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, відповідач діяв необґрунтовано. При цьому, суд не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу.

З урахуванням викладеного, підлягає задоволенню як похідна, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 26.06.2018 року про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахування висновків суду.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення сплаченого судового збору з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №85 від 05 червня 2018 року про відмову в призначені пенсії.

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37544393) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 26 червня 2018 року №672 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко