Ухвала

від 26.12.2019 по справі 810/2166/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

26 грудня 2019 року м. Київ № 810/2166/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста -Машина" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку у банку за серпень 2017; визнання протиправними та скасування ППР від 15.01.2018 №№0001131210 та 0001141210.

Ухвалою суду від 06.07.2018 було відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до розгляду. У призначені для розгляду справи дні 17.09.2019, 03.10.2019, 24.12.2019, уповноважений представник позивача до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином; заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі, не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке:

учасник справи зобов`язаний добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки Позивач, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням КАСУ про причини свого неприбуття та можливості розгляду справи без його участі.

Частиною 5 ст.205 КАСУ встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, натомість неявка позивача до суду створює перешкоди для розгляду даної справи.

ВС у постанові від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13 роз`яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані із принципом диспозитивності адміністративного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Вказане передбачає право особи не з`являтися у судові засідання та не приймати участь у розгляді справи, якщо до цієї справи втрачено інтерес.

Наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду настають незалежно від причин повторної неявки особи, які можуть бути поважними. Зазначена норма покликана дисциплінувати позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулювати його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи, - постанова Верховного суду № 310/12817/13. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він вправі подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд зауважує, що правове значення в даному випадку має: належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи; повторність неявки в судове засідання; неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Між тим, норми процесуального законодавства передумовою залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 240, та частиною 5 статті 205 КАСУ, визначають також і дослідження питання щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності представника позивача. В рамках адміністративної юрисдикції, Верховний суд зауважує, що вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, його заяви про розгляд справи за без його участі, а також з`ясування позиції відповідача про розгляд справи за наведених обставин.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи предметом спору у ній є ППР, які були ухвалені на підставі акту перевірки від 09.11.2017 №6033/10-36-1210/39331864, яким зафіксовані порушення вимог ст.ст. 44, 85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 та п.200.1.-200.4 ст.200 ПКУ. За висновками податкового органу, позивачем не були підтверджені первинними бухгалтерськими документами взаємовідносини з ТОВ "Трансінвестком" та безпідставно сформовано податковий кредит; також даними податкового органу встановлена відсутність придбання вищевказаним товариством товару, а отже і неможливість його подальшого придбання позивачем та надання в оренду.

Суду були надані лише акт про надання послуг від 31.10.2017 №275, договір та декларація. Цих документів для суду недостатньо для того щоб встановити реальний характер господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом; зміни (рух) активів у позивача, а також дійсна економічна мета, яка переслідувалась учасниками правочину. У зв`язку з чим в ухвалі про відкриття провадження у цій справі явка позивача у судові засідання була визнана обов`язковою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Диспозитивність (від лат. dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення «хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це» . Вказані принципи надають кожному учаснику справи можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

З системного аналізу ст.ст. 2, 9, 44 КАСУ вбачається те, що законодавець безпосередньо пов`язує участь позивача в судових засіданнях з рухом судового процесу і дії суду у цьому контексті залежать від дій позивача. Неявка позивача в судове засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу вільного розсуду, тому повторна неявка належним чином повідомленого позивача є конклюдентними діями, якими робиться заява про залишення позову без розгляду, а також є правовим наслідком нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Таким чином законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України» ).

Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції, у разі неможливості особистої явки до суду).

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дії суду, як особливого суб`єкта владних повноважень, регламентовані процесуальним кодексом та не допускають аналогії закону, чи аналогії права. Дискреція суду на обрання варіантів дій у випадку повторної неявки позивача у судове засідання, прямо передбачена в процесуальному законі.

Залишення позову без розгляду - є негативним правовим наслідком для заявника у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, який сприяє швидкому розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства» .)

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року).

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене також забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, інтереси відповідача.

Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Машина" (код 39331864, смт. Калинівка Васильківського району Київської області до Головного управління ДФС у Київській області (код 39393260, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без розгляду. .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.