Рішення

від 18.12.2019 по справі 280/3422/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2019 року Справа № 280/3422/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТПАК (69032, м.Запоріжжя, вул. Виборзька, буд.29, код ЄДРПОУ 39763817)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТПАК (далі - позивач) до Головного Управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.03.2019 року №0003391402 та №0003401402.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/3422/19 та призначено підготовче судове засідання на 21.08.2019 о 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 21.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2019 о 16 год. 00 хв. та продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою суду від 21.08.2019 задоволено клопотання позивача та витребувано:

- від Головного управління ДФС у Запорізькій області повідомлення за формою №20-ООП, подані ТОВ КОМЕРС ЗАП , за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

- від Головного управління ДФС у м. Києві повідомлення за формою №20-ОПП, подані ТОВ ТД Екопрінт , за період з 01.01.2015 по 01.01.2016.

- від Запорізької митниці ДФC вантажно-митні декларації імпорту товару, що оформлювались ТОВ КОМЕРС ЗАП за період з 01.01.2017 по 01.10.2018.

Ухвалою від 23.09.2019 р. відкладено розгляд справи на 23.10.2019 р. на 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 23.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019 на 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 02.12.2019 оголошено перерву до 18.12.2019 о 09 год. 00 хв.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 29.01.2019 р. № 44/08-01-14-02/39763817 (далі - акт перевірки) відповідачем були прийняті вказані вище податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають вимогам податкового законодавства. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 32299 від 05 серпня 2019 року), відповідно до якого зазначає, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД ІНВЕСТПАК з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2015 р. по 30.09.2018 р. Контролюючим органом було встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 982 171грн., у тому числі за 2016 рік 64311 грн. та 2017 рік 2 917 860 грн.; п. 44.1 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6 531 331 грн.; та завищення відємного значення з ПДВ. Враховуючи те, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ТОВ ТД ІНВЕСТПАК по взаємовідносинам з ризиковими постачальниками ТОВ ТД ЕКОПРІНТ (ЄДРПОУ 39329127), ТОВ КОМЕРС ЗАП (ЄДРПОУ 41013630) за перевіряємий період є дефектними документами , оскільки оформлені з порушенням вимог діючого законодавства,відповідно не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ. Право на податковий кредит у ТОВ ТД ІНВЕСТПАК не виникає, оскільки фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело яких не встановлене та при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТПАК зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.04.2015, код ЄДРПОУ 39763817, є платником ПДВ.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі направлень від 22.12.2018 р. №3069 та від 28.12.2018 р. № 3070, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1., п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та на підставі наказу ГУ ДФС в Запорізькій області від 14.12.2018 р. № 4274, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД ІНВЕСТПАК з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2015 р. по 30.09.2018 р. Копію наказу ГУ ДФС у Запорізькій області разом з повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу Товариства 10.05.2018 року рекомендованим листом та отримано уповноваженою особою. З направленням на проведення перевірки ознайомлено під підпис 27.12.2018 р. головного бухгалтера ТОВ ТД ІНВЕСТПАК Александрову Ольгу Іванівну.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019 р.

За результатами перевірки, згідно розділу IV Висновки Акту контролюючим органом було встановлено порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 2 982 171 грн., в т. ч.: за 2016 рік 64311 грн. та 2017 рік 2 917 860 грн.

2. п. 44.1 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6 531 331 грн. (по періодах інформація наведена в Акті перевірки стор. 50)

За результатами перевірки та на підставі відомостей вищезазначеного Акту перевірки Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003391402 від 18.03.2019 р., яким контролюючим органом нараховане податкове зобов`язання за податком на додану вартість у сумі 8 164 163,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 632 832,75 грн.

- 0003401402 від 18.03.2019 р., яким контролюючим органом нараховане податкове зобов`язання за податком на прибуток у сумі 3 727 713,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 745 542,75 грн.

22.02.2019 р. позивачем був отриманий від ГУ ДФС у Запорізькій області акт № 44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019 р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Інвестпак".

07.03.2019 року позивачем подано заперечення на акт № 44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019 р.

Листом від 15.03.2019 № 14132/10/08-01-14-02-12 ГУ ДФС у Запорізькій області було надано відповідь на заперечення до акту планової перевірки № 44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019 р., яким заперечення підприємства від 07.03.2019 б/н (вхідний ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.03.2019 № 20315/10) до акту планової виїзної документальної перевірки залишено без задоволення.

30.03.2019 р. позивачем отримано податкові повідомлення-рішення № 0003401402 від 18.03.2019 року та № 0003391402 від 18.03.2019 року

Не погоджуючись з нарахованими контролюючим органом грошовими зобов`язаннями підприємством 08.04.2019 було направлено до ДФС скаргу на податкові повідомлення -рішення № 0003401402 від 18.03.2019 року та № 0003391402 від 18.03.2019 року.

Рішенням ДФС від 30.05.2019 № 24834/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0003401402 від 18.03.2019 року та № 0003391402 від 18.03.2019 року, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши матеріали, судом встановлено, що у період який перевірявся, підприємство ТОВ ТД ІНВЕСТПАК мало фінансово-господарські відносини з ТОВ ТД ЕКОПРІНТ (код ЄДРПОУ 39329127), ТОВ КОМЕРС-ЗАП (код ЄДРПОУ 41073630).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час перевірки контролюючим органом зроблено наступні висновки.

Між ТОВ ТД Екопрінт та ТОВ ТД Інвестпак укладено договір поставки № 27\07-1 від 27.07.2015 р. на поставку стрічки самоклейкої.

До перевірки надані видаткові та податкові накладні (перелік накладних в розрізі номенклатури наведено в Додатку 10 Первинні документи). Крім того, надані платіжні доручення на оплату за поставлений товар (стор. 9-10 Акту перевірки).

Товарно-транспортні накладні, паспорти якості, сертифікати відповідності на товар до перевірки не надавались.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ ТД Екопрінт мало статус платника ПДВ за період з 01.09.2014 по 26.10.2017 р. Також вказано, що згідно поданої звітності кількість працюючих у ТОВ ТД ЕКОПРІНТ в 4 кварталі 2015 року становила 21 особу, в 1 кварталі 2016 року - 20 осіб, в 2 кварталі 2016 року - 17 осіб, в 3 кварталі 2016 року - 7 осіб. Станом на 2015 рік вартість основних фондів - 129,2 тис грн.

Також в Акті перевірки описується, що відповідно до Облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва № 1559/8/26-26-53-21-03 від 27.03.2017 р., зареєстрованої оперативним управлінням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, встановлено, що відносно ТОВ ТД Екопрінт до ЄРДР внесено кримінальне провадження № 32016100040000053 від 15.09.2016 р. за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Заступником начальника ВОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області майором податкової міліції Істоміним С.В. в ході відпрацювання матеріалів про кримінальному провадженню був допитаний свідок ОСОБА_1 Протокол допиту 25.01.2017 р. По суті поставлених запитань свідок ОСОБА_1 надав показання, що вказане підприємство йому не знайомо та будь-які документи вказана особа не підписувала.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що складені позивачем документи на реалізацію товарів, отриманих від ТОВ ТД Екопрінт за період з 29.03.2016 р. (дата видання наказу про прийняття на посаду директора ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .), а саме накладні є дефектними, оскільки оформлені з порушенням норм діючого законодавства.

Враховуючи викладене, задекларована господарська операція із придбання у ТОВ ТД ЕКОПРІНТ товару не відбулася у дійсності. Рух активів від ТОВ ТД Екопрінт до ТОВ ТД ІНВЕСТПАК в дійсності не відбувався. Надані позивачем документи, не опосередковувалися реальним рухом оскільки з боку ТОВ ТД Екопрінт підписувалась іншою особою або особою, яка не мала відношення до господарської діяльності.

Щодо здійснення господарської діяльності з ТОВ КОМЕРС ЗАП контролюючим органом встановлено наступне.

Між ТОВ КОМЕРС ЗАП та ТОВ ТД ІНВЕСТПАК , укладено наступні договори:

1. Договір комісії № 09\06-1 від 09.06.2017 р., де позивач є Комісіонером, а ТОВ КОМЕРС ЗАП комітентом.

2. Договір поставки № 03\01-2 від 03.01.2018 р.

До перевірки надані видаткові та податкові накладні (перелік накладних в розрізі номенклатури наведено в Додатку 10 Первинні документи). Крім того, надані платіжні доручення на оплату за поставлений товар (стор. 17-20 Акту перевірки).

Товарно-транспортні накладні, паспорти якості, сертифікати відповідності на товар до перевірки не надавались.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ КОМЕРС ЗАП має статус платника ПДВ з 01.03.2017. Також вказано, що згідно поданої звітності, кількість працюючих в 2 кварталі 2017 року становила 0 осіб, в 3 кварталі 2017 року - 2 особи, в 4 кварталі 2017 року - 8 осіб, у 1 кварталі 2018 - 7 осіб, у 2 кварталі 2018 року - 7 осіб, в 3 кварталі 2018 року - 6 осіб. Вартість власних основних фондів на 31.12.2017 - 10,0 тис грн.

Згідно зібраної Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкової інформації (службової записки від 22.11.2018 № 155\08-01-21-11) щодо ТОВ КОМЕРС ЗАП (код за ЄДРПОУ 41073630) встановлено, що фактично вказане підприємство зареєстроване на підставну особу - громадянина ОСОБА_4 , який фактично не має відношення до діяльності підприємства з урахуванням пояснень третіх осіб.

Відповідач посилається на висновок № 249 від 15.11.2018 р. спеціаліста-криміналіста ОСОБА_5 де встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у копіях документів ТОВ КОМЕРС ЗАП виконані не ОСОБА_4 , а іншими особами з уподобанням підпису ОСОБА_4 .

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що складені позивачем документи на реалізацію товарів, отриманих від ТОВ КОМЕРС ЗАП , а саме накладні, договори та банківські документи є дефектними, оскільки оформлені з порушення норм діючого законодавства.

Враховуючи викладене, задекларовані господарські операції між Позивачем та ТОВ КОМЕРС ЗАП не відбулася у дійсності. Рух активів від ТОВ КОМЕРС ЗАП до ТОВ ТД ІНВЕСТПАК в дійсності не відбувався. Надані Позивачем документи, не опосередковувалися реальним рухом оскільки з боку ТОВ КОМЕРС ЗАП підписувалась іншою особою або особою, яка не мала відношення до господарської діяльності.

Відповідач в Акті описує, що фактично ТОВ ТД ІНВЕСТПАК створено штучну видимість здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Вказані висновки призвели до встановлення контролюючим органом порушень п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України та п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України) .

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Таким чином, умовами відображення господарських операцій в податковій звітності є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну первинний документ наведено у ст. 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення до витрат сум виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Досліджуючи реальність господарських відносин ТОВ ТД ІНВЕСТПАК з ТОВ ТД ЕКОПРІНТ та ТОВ КОМЕРС ЗАП та правомірність встановлення податку на додану вартість та віднесення до податкових витрат сум, судом під час судового розгляду справи досліджено первинні документи, що описані в Акті перевірки та відображені, в тому числі, в Додатку 10 до Акту перевірки, за перевіряємий період та документи, що надані Позивачем разом з позовом та під час підготовчого провадження: Договори поставки\комісії, видаткові накладні (по всьому періоду перевірки на поставку та на виконання договору комісії), звіти комітенту, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, платіжні доручення, бухгалтерські регістри.

З аналізу вказаних документів вбачається, що постачання товарів (передача товарів за договором комісії) між ТОВ ТД ІНВЕСТПАК та його контрагентами здійснювалось на виконання умов Договорів поставки та комісії, що підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними та відображено у бухгалтерському обліку. Податкові накладні на покупця ТОВ ТД ІНВЕСТПАК , складені ТОВ ТД ЕКОПРІНТ та ТОВ КОМЕРС ЗАП у відповідності із вимогами чинного законодавства, своєчасно зареєстровані в ЄРПН та відображені у складі податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Сума ПДВ за податковими накладними відображена Товариством у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до складу податкового кредиту. Надані позивачем звіти комітенту та акти здачі-приймання робіт за Договором комісії підтверджують факт передачі товарів та обсяг їх реалізації позивачем. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наданими до перевірки та банківськими виписками.

Застосовуючи наведені норми, суд зазначає, що зауважень до вказаних вище первинних документів по взаємовідносинах позивача із переліченими контрагентами у податкового органу під час проведення перевірки не виникало.

Таким чином, суд, дослідивши первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди, дійшов висновку, що вони оформлені згідно з положеннями законодавства України. А отже вищезазначені первинні документи, відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх реальне вчинення.

З огляду на зазначене, висновок перевіряючих про нереальність відносин з ТОВ ТД ЕКОПРІНТ та ТОВ КОМЕРС ЗАП є необґрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту та податкових витрат сум є неправомірним.

Стосовно заявлених в акті перевірки фактів, які свідчать про дефектність документів та неможливість (нереальність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками суд зазначає наступне.

В обґрунтування висновків про дефектність документів та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій відповідач посилається на протокол допиту керівника ТОВ ТД ЕКОПРІНТ від 25.01.2017 р. проведений в рамках кримінального провадження № 32016100040000053; службову записку від оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.11.2018 року № 155\08-01-21-11 відносно ТОВ КОМЕРС ЗАП , де зазначена інформація про не встановлення підприємства за місцезнаходженням, інформація про опитування колишніх працівників ТОВ КОМЕРС ЗАП та колишньої цивільної дружини керівника ОСОБА_4 , опитування працівників останнього місця роботи ОСОБА_4 та інформація про наявність у ОСОБА_4 кредитів у різни банківських установах, тощо; висновок № 249 від 15.11.2018 року спеціаліста-криміналіста ОСОБА_5 . За клопотанням відповідача до матеріалів справи було долучено вказані документи.

По перше, зі змісту податкової інформації , на яку є посилання в акті перевірки, вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у підприємств-контрагентів, під час отримання цієї інформації не досліджувалися, а тому твердження ревізорів щодо не підтвердження господарських правовідносин даних платників податків суд не бере до уваги.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Це означає, що платник податку (покупець товару (робіт, послуг)), який дотримався вимог закону щодо формування витрат/доходу та податкового кредиту, у разі коли безпосередній контрагент чи контрагенти по ланцюгу постачання допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, не повинен зазнавати негативних наслідків, у той час як відповідальність застосовуються саме щодо цих контрагентів-правопорушників, адже законодавством іншого не передбачено. Тобто, платник податків не несе і не може нести відповідальність за іншого платника податків, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

Щодо наданого відповідачем протоколу допиту свідка від 25.01.2017 року, по кримінальному провадженню від 15.09.2016 №32016100040000053 за ст.205 КК України, де ОСОБА_1 (керівник ТОВ ТД Екопрінт ) повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, слід зазначити наступне.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) засновників господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17). Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Також, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не заявлено для виклику та допиту свідка ОСОБА_2 у судове засідання, для перевірки вказаних відомостей, не надано суду інших належних доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Кримінальне провадження, на яке посилається Відповідач дійсно було відкрито 15.09.2016 р. але, не відносно ТОВ ТД ЕКОПРІНТ як зазначає відповідач, а відносно ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА . ТОВ ТД ЕКОПРІНТ або позивач не фігурує в рішеннях за вказаним кримінальним провадженням. Крім того, на підставі матеріалів, 15.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100040000053 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.212 КК України, а не ст. 205 Кримінального кодексу України.

В будь-якому разі, у вказаному кримінальному проваджені, в якому не фігурує жоден контрагент позивача судове рішення не прийнято, а тому висновки в Акті перевірки, та прийняті на підставі Акту оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем передчасно, оскільки відповідно до частини 6 статті 78 КАС України лише вирок є обов`язковим для адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на кримінальне провадження та протоколи опитування не можливо визнати обґрунтованим, адже в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України.

Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку.

Щодо посилання відповідача на пояснення осіб з приводу діяльності ТОВ КОМЕРС ЗАП суд також критично ставиться до наданих доказів.

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом, тобто вироком суду. Згідно даних, наведених в Акті можна зрозуміти, що навіть як такого кримінального провадження відносно вказаного контрагента відкрито не було.

По-друге, сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами. Такої позиції дотримується зокрема Верховний суд у своєму рішенні № ВС/КАС у справі №813/2451/17 від 27 лютого 2018р.

Доведеність вини у вчинені кримінального правопорушення (фіктивності правочину/діяльності підприємства або підроблення документів тощо) можлива лише за умови вчинення певних процесуальних дій в рамках кримінального провадження, що спрямовані на отримання доказів такої діяльності, зокрема - допит особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення тощо. Відносно ТОВ КОМЕРС ЗАП відсутнє кримінальне провадження, жодним судовим органом не винесено рішення щодо фіктивності або іншої незаконної діяльності підприємства в рамках правовідносин з позивачем, власник та керівник ТОВ Комерс-зап не був допитаний, а отже у відповідача відсутні будь-які докази фіктивності підприємства, адже всі пояснення які отримано в ході відпрацювання службової записки жодним чином не підтверджують факт фіктивності цього Товариства та окремо господарських операцій, не підтверджує також дефектність первинних документів.

З аналізу норм ст. 215 та 228 ЦПК України випливає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191,205 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). А отже, право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена 17.01.2018 р. та 24.01.2018 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), №2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249).

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного:

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року по справі № 813/2230/13-а, адміністративне провадження №К/9901/28484/18 (ЄДРСРУ № 78325837) та 11 грудня 2018 року по справі №810/4274/16, адміністративне провадження №К/9901/41566/18 (ЄДРСРУ № 78468199).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вищезазначених дій на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, Відповідачем не зроблено. Вироку суду відносно контрагентів немає. Тобто спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, Відповідачем не доведено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази під час проведення перевірки податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

Суд дослідив також наданий відповідачем Висновок від 15.11.2018 спеціаліста-криміналіста ОСОБА_5 в якому зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_4 (керівника ТОВ КОМЕРС ЗАП ) у копіях документів ТОВ КОМЕРС ЗАП (код ЄДРПОУ 41073630) виконані не ОСОБА_4 , а іншими особами з уподобанням підпису ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 84 Податкового кодексу України експертиза під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) контролюючого органу, в яких зазначаються: реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта. Контролюючий орган, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов`язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази дотримання процедури призначення експертизи № 249 від 15.11.2018 на висновки якої відповідач посилається в Акті перевірки.

За правилами частини першої статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Згідно відомостей з Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, які є додатком до листа Міністерства юстиції України від 02.03.2017 № 7656/5307-0-33-17/9 такий спеціаліст-криміналіст ОСОБА_5 в вищезазначених додатках судом не знайдений. Вказане свідчить про відсутність у експерта Кравченко О.А, спеціальних повноважень, які дають можливість проведення таких експертиз в рамках чинного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 94 КАС України встановлює, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем разом із позовною заявою були надані нотаріально посвідчені пояснення колишнього керівника ТОВ ТД ІНВЕСТПАК ОСОБА_6 та колишнього працівника ТОВ КОМЕРС ЗАП ОСОБА_7 , які також досліджені судом. В своїх поясненнях особи, які безпосередьно мали відношення до правовідносин позивача з його контрагентом зазначають про реальність ведення господарської діяльності ТОВ КОМЕРС ЗАП , описують процес комунікації між підприємствами та зазначають, що вказаний контрагент був імпортером сировини, що додатково спростовує доводи відповідача про фіктивність підприємства.

На підтвердження реального характеру відповідних операцій можуть свідчити можливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва/продажу товарів, виконання робіт або послуг, наявність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які вироблялися або поставлялися в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку (Рішення Верховного суду у справі № ВС/КГС № 804/5444/16 від 06.03.2018).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені підприємства-контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, в акті перевірки ревізорами також не наведено.

Навпаки, за даними Акту перевірки:

- відносно контрагента ТОВ КОМЕРС ЗАП відповідачем зазначено Згідно поданої звітності, кількість працюючих в 2 кварталі 2017 року становила 0 осіб, в 3 кварталі 2017 року - 2 особи, в 4 кварталі 2017 року - 8 осіб, у 1 кварталі 2018 - 7 осіб, у 2 кварталі 2018 року - 7 осіб, в 3 кварталі 2018 року - 6 осіб. Вартість власних основних фондів на 31.12.2017 - 10,0 тис грн. ;

- відносно контрагента ТОВ ТД ЕКОПРІНТ зазначено: згідно поданої звітності кількість працюючих у ТОВ ТД ЕКОПРІНТ в 4 кварталі 2015 року становила 21 особу, в 1 кварталі 2016 року - 20 осіб, в 2 кварталі 2016 року - 17 осіб, в 3 кварталі 2016 року - 7 осіб. Станом на 2015 рік вартість основних фондів - 129,2 тис грн.

Отже, у контрагентів, під час взаємовідносин з позивачем, були створені умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського та/або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які вироблялися/постачалися в обсязі, зазначеному в документах обліку.

Крім того, як вже зазначалось судом, нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Таким чином наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Позивачем під час подання позову та Запорізькою митницею ДФС на виконання ухвали про витребування доказів від 21.08.2019 р. були надані копії вантажно-митних декларації, з яких вбачається, що ТОВ КОМЕРС ЗАП протягом 2017-2018 р.р. дійсно був імпортером (одержувачем) товару, а саме стрічки самоклеючої з різною номенклатурою, найменуванням, товщиною тощо. Відправником (експортером) товару були різні компанії з Китаю. Вказані документи на думку суду підтверджують джерело походження товарів та фактичний рух активів підприємства. За поясненнями позивача у подальшому, імпортована ТОВ КОМЕРС ЗАП сировина була перероблена в готову продукцію та фактично реалізована позивачу.

Отже, відповідач безпідставно дійшов висновку, що між підприємствами господарські операції фактично не відбувались, у зв`язку з чим, документи, надані до перевірки, (видаткові накладні, податкові накладні тощо) не мають юридичної сили первинних документів та є дефектними.

Необхідно також враховувати приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених положень вбачається, що суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Висновки податкового органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У п. 38 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 Суд вказує на те, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того,що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, на переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а, від 17.01.2018 у справі № 826/1244/13-а.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер`ілдіз проти Туреччини", "Megadat.com проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер`ілдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Рішення ВАСУ від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16, (ЄДРСРУ № 59136855) передбачає наступне: При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України .

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Отже, стаття 62 Конституції України передбачає, що лише вирок суду є належним актом, який підтверджує вину особи у вчиненні злочину, а не ухвала про закриття кримінального провадження, матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду адміністративної справи платника податку з фіскальним органом, обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних провадженнях чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як преюдиційні (обов`язкові) для суду відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України.

Також, суд приймаючи до уваги надані сторонами по справі докази, дослідив висновок економічної експертизи, який було надано позивачем по справі та зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів;

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.

Так, з висновку експерта, зокрема, вбачається, що на вирішення експертизи поставлені питання:

1.Чи підтверджуються документально висновки викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки №44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019р., ГУ ДФС у Запорізькій області в частині заниження ТОВ ТД Інвестпак податку на прибуток , що підлягає сплаті до бюджету за період що перевіряється на загальну суму 2982171 грн., в т.ч. по періодам: 2016 рік у сумі 64311 грн., 2017 рік у сумі 2917860 грн.?

2.Чи підтверджуються документально висновки викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки №44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019р., ГУ ДФС у Запорізькій області в частині заниження ТОВ ТД Інвестпак податку на додану вартість, на загальну суму 6531331, в т.ч. по періодах: за квітень 2016 року на суму 23388 грн; за жовтень 2016 року на суму 8115 грн; за грудень 2016 року на суму 18696 грн; за січень 2017 року на суму 20447 грн; за лютий 2017 року на суму 642 грн; за березень 2017 року на суму 168 грн; за червень 2017 року на суму 448124 грн; за липень 2017 року на суму 590287 грн; за серпень 2017 року на суму 622406 грн; за вересень 2017 року на суму 435917 грн; за жовтень 2017 року на суму 172192 грн; за листопад 2017 року на суму 784798 грн; за січень 2018 року на суму 298884 грн; за лютий 2018 року на суму 584663 грн; за березень 2018 року на суму 427974 грн; за квітень 2018 року на суму 693371 грн; за травень 2018 року на суму 353196 грн; за червень 2018 року на суму 108612 грн; за липень 2018 року на суму 612107 грн; за серпень 2018 року на суму 230762 грн; за вересень 2018 року на суму 96582 грн; та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, по наступним періодам: за квітень 2016 року на суму 6913 грн; травень 2016 року на суму 42167 грн; за червень 2016 року на суму 48068 грн; за липень 2016 року на суму 48068 грн; за серпень 2016 року на суму 48068 грн; за вересень 2016 року на суму 48068 грн; за жовтень 2016 року на суму 39953 грн; за листопад 2016 року на суму 39953 грн; за грудень 2016 року на суму 21257 грн; за січень 2017 року на суму 810 грн; за лютий 2017 року на суму 168 грн; за червень 2017 року на суму 10385 грн; за липень 2017 року на суму 2063 грн; за серпень 2017 року на суму 47128 грн; за вересень 2017 року на суму 4854 грн; за жовтень 2017 року на суму 46879 грн; за грудень 2017 року на суму 188345 грн; за січень 2018 року на суму 49086 грн; за лютий 2018 року на суму 12315 грн; за березень 2018 року на суму 13739 грн.?

У своїх висновках експерт зазначив, що по першому питанню із урахуванням проведеного дослідження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ ТД Інвестпак - висновки викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки №44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019р., ГУ ДФС у Запорізькій області в частині заниження ТОВ ТД Інвестпак податку на прибуток , що підлягає сплаті до бюджету за період що перевіряється на загальну суму 2982171 грн., в т.ч. по періодам (зазначені вище) документально не підтверджуються.

По другому питанню експерт зазначив, що із урахуванням проведеного дослідження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та податкових декларацій з ПДВ ТОВ ТД Інвестпак - висновки викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки №44/08-01-14-02/39763817 від 29.01.2019р., ГУ ДФС у Запорізькій області в частині заниження ТОВ ТД Інвестпак податку на додану вартість, на загальну суму 6531331, в т.ч. по періодах (зазначені вище) та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, по періодам (зазначені вище) документально не підтверджуються.

Оцінюючи вищенаведені документи в сукупності, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТПАК (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 29, код ЄДРПОУ 39763817) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.03.2019 року №0003391402 та №0003401402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТПАК судовий збір в розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 23 грудня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко