Рішення

від 26.12.2019 по справі 280/5533/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року 14 год. 50 хв.Справа № 280/5533/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приморського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, 38, ЄДРПОУ 34960603) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Приморського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , в якому позивач просить суд скасувати постанову Приморського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 25.10.2018 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 33 051,85 грн. (ВП № 57075105).

В обґрунтування заявлених вимог позивач з посиланням на положення статей 27 та 39 Закону України Про виконавче провадження зазначає, що виконавчий збір не стягується вдвох випадках, а саме це те, що на час відкриття виконавчого провадження зобов`язання було виконано, а також якщо виконавчий лист фактично такий, що не підлягає виконанню. Вказує, що 05.12.2018 між стягувачем та заявником укладено додаткову угоду №1 до № 2РР0ОА0000000272 від 21.04.2008 року про зміну валюти зобов`язань по кредиту, відповідно до умов якої фактично укладено новий правочин, проведено реструктуризацію боргу. Фактично боржником ОСОБА_1 взято на себе інше зобов`язання перед боржником шляхом укладення додаткової угоди від 05.12.2016 про змінення валюти кредиту, фактично анульовано 219776,60 грн. за виконавчим листом, тобто частково виконано його, а інша заборгованість за кредитом буде сплачуватися в порядку черговості до 2021 року (за графіком). Відтак, на думку позивача прострочена заборгованість не існує. Вважає, що наявність укладеного договору про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №54151 від 20.12.2019), відповідно до якого зазначає, що виконавчий лист Приморського районного суду Запорізької області від 27.10.2015 по справі №2/326/634/2015 повернуто стягувачу на підставі положень п.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . Відтак, відповідно до ст.40 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець непізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору. Вважає, що оскільки станом на 25.10.2018 (дату повернення виконавчого документа стягувачу) виконавчий збір не стягнуто, державним виконавцем законно та обґрунтовано винесено постанову від 25.10.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №57075105. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа у письмових поясненнях від 23.12.2019 вх. № 54488 проти задоволення адміністративного позову також заперечує з тих самих підстав, що і відповідач. Зазначає, що позивач не врахував той факт, що виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі ст. 37 , а не ст. 39 Закону України Про виконавче провадження . Відтак, державним виконавцем законно та обґрунтовано винесено постанову від 25.10.2018 про стягнення виконавчого збору. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 24.12.2019.

У судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд його задовольнити. Представник третьої особи проти позову заперечував з підстав, викладених у поясненнях.

Протокольною ухвалою суду від 24.12.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 26.12.2019.

24.12.2019 від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 54752) про розгляд справи, призначеної на 26.12.2019, за його відсутності.

Відповідач клопотанням від 20.12.2019 вх. № 54153 просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Представник третьої особи клопотанням від 26.12.2019 вх. № 54907 просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

23.08.2018 до Приморського РВ ДВС від ПАТ КБ Приват Банк надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 27.10.2015, виданого Приморським районним судом Запорізької області по справі №2/326/634/2015 за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно виконавчого листа, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором в сумі 327328 грн. 58 коп., а також судові витрати в розмірі 3189 грн. 90 коп.

Постановою головного державного виконавця Макаренко Я.О. від 27.08.2018 відкрито виконавче провадження ВП №57075105 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 330 518,48 грн.

На адресу ОСОБА_1 направлено виклик державного виконавця 27.08.2018. Державним виконавцем з метою встановлення майнового стану боржника отримано інформацію за запитами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з Єдиного державного реєстру МВС України.

Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 27.08.2018 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , її копію направлено до відома та виконання ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк .

Згідно постанови державного виконавця від 17.09.2018 накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках ОСОБА_1 , її копію до відома та виконання надіслано ОСОБА_1 , ПАТ КБ ПриватБанк , АТ РайффайзенБанк Аваль , ПАТ ДОБУ.

Постановою головного державного виконавця Макаренко Я.О. оголошено у розшук майно боржника, автомобіль Mersedes-Bens Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

23.10.2018 до Приморського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області надійшла заява АТ КБ ПриватБанк про повернення виконавчого документу №2/326/634/2015 від 27.10.2015 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 330518,48 грн.

Постановою головного державного виконавця Макаренко Я.О. від 25.10.2018 у ВП № 57075105 вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.1 ст.37, п.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження . У постанові зазначено, що 23.10.2018 до відділу надійшла письмова заява стягувача від 18.10.2018 №20180731/638 про повернення виконавчого документа. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто. 25.10.2018 копію постанови направлено сторонам.

За розпорядженням №57075105 головного державного виконавця Макаренко Я.О. від 26.10.2018 згідно з платіжним дорученням №332 від 30.10.2018 на рахунок ПАТ КБ ПриватБанк Приморським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області перераховано 6541,37 грн. у якості повернення авансового внеску (оплачено 31.10.2018).

25.10.2018 головним державним виконавцем Макаренко Я.О. винесено постанову (ВП №57075105) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приморського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області виконавчого збору в сумі 33051,85 грн. та направлено її сторонам.

Також, 25.10.2018 головним державним виконавцем Макаренко Я.О. у ВП №57075105 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приморського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області витрат виконавчого провадження в сумі 234,32 грн. Вказану постанову направлено для виконання та до відома ОСОБА_1 , ПАТ КБ ПриватБанк 25.10.2018.

Не погоджуючись із постановою від 25.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до ст.18 ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Також у даній статті зазначені права державного виконавця.

Згідно з ч.1 ст.42 ЗУ Про виконавче провадження визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1,2,4,9 ст.27 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції що діяла згідно із змінами, внесеними Законом № 2475-VIII від 03.07.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Постановою головного державного виконавця від 27.08.2018 відкрито виконавче провадження ВП №57075105 з виконання виконавчого листа від 27.10.2015 № 2/326/634/2015. Пунктом 3 постанови вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 33051,85 грн.

Згідно зі ст.37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Макаренко Я.О. від 25.10.2018 у ВП № 57075105 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.1 ст.37, п.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження , оскільки 23.10.2018 до відділу надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження уразі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець непізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи те, що державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі положень ч. 1 п. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , то винесення 25.10.2018 головним державним виконавцем постанови (ВП №57075105) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приморського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області виконавчого збору в сумі 33051,85 грн., відповідає вимогам ч. 3 ст. 40 вказаного Закону.

Посилання позивача на статтю 39 Закону України Про виконавче провадження суд вважає безпідставним, оскільки повернення виконавчого документа відбулося саме на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону, про що зазначено у постанові державного виконавця від 25.10.2018 у ВП № 57075105 Про повернення виконавчого документа стягувачу .

Доводи позивача про те, що в даному випадку були підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 39 Закону України Про виконавче провадження суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_1 постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.10.2018 не оскаржено. Наразі, предметом вказаного позову є правомірність та законність винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 25.10.2018, а не постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.10.2018. Тому дослідження правомірності підстав повернення виконавчого документа стягувачу не входить до предмета справи, що розглядається.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на заміну одного зобов`язання на інше та виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, оскільки вказані обставини в даному випадку не тягнуть за собою юридично значимі наслідки для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Вказані обставини могли впливати на правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2018, яка наразі не оскаржується.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приморського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, 38, ЄДРПОУ 34960603) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570) про скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 26.12.2019.

Суддя Л.Я. Максименко