Рішення

від 24.12.2019 по справі 580/3145/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року справа № 580/3145/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Черкаській області щодо не зняття ОСОБА_1 з обліку як самозайнятої особи та зобов`язати зняти ОСОБА_1 з обліку з 02.02.2017;

- скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу № Ф-6061/52 від 10.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувана вимога є безпідставною, необґрунтованою та складеною з порушенням встановленого законодавством порядку.

Так, у січні 2017 року позивач зупинив адвокатську діяльність, однак в грудні 2018 року та 2019 році проходив відбір у конкурсі на зайняття безоплатною вторинною допомогою, в зв`язку з чим 05.12.2017 позивач поновив дію свідоцтва, після чого зареєстрував 19.02.2018 адвокатське бюро "Ілля Забаркін і партнери". В це період позивач прибутків не отримував, дію свідоцтва поновив для можливості проходження відбору відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Позивач наголошує, що всі доходи від адвокатської діяльності отримує від надання безоплатної правової допомоги в складі адвокатського бюро "Забаркін і партнери". За 2018 рік позивачем отримано було близько 20000,00 грн. За 2016 року доходів від адвокатської діяльності позивач не отримував, працював юристконсультом в СТОВ "Ліщинське", в 2017 році перебував на обліку в центрі зайнятості.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті вказані в даній ухвалі недоліки.

25 жовтня 2019 року позивач подав до суду нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 жовтня 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про правонаступництво та письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскільки позивач заяву за формою 7-ЄСВ до контролюючого органу протягом 20127-2018 не подавав (подана лише 10.04.2019), то у контролюючого органу були відсутні підстави для зняття ОСОБА_1 з обліку, як платника єдиного внеску з 02.02.2017.

Також, відповідач зазначає, що право на заняття адвокатської діяльності позивачем було поновлено з 05.12.2017.

Окрім цього, щодо реєстрації адвокатського бюро "Ілля Забаркін і Партнери" 19.02.2018 відповідач зазначає, що у даній ситуації позивачем не виконано вимоги пункту 6 розділу V Порядку № 1162, зокрема, не подано до контролюючого органу заяву за формою 7-ЄСВ та річні звіти про нарахування та сплату єдиного внеску за 2017-2018 роки (подано лише 10.04.2019).

Таким чином, нарахування позивачеві єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки як адвокату є цілком правомірним та законним.

09 грудня 2019 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду допущено заміну відповідача у справі - Головного управління ДФС у Черкаській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Черкаській області та у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про зупинення провадження у справі № 580/3145/19 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19 відмовлено.

Відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 512 від 12.10.2012 позивач, на підставі рішення Черкаської обласної державної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.09.2012 № 140, має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно відомостей із Єдиного реєстру адвокатів України позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" із 12.01.2017 зупинив право на заняття адвокатською діяльністю та на підставі ч. 4 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", із 05.12.2017 поновив право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань позивачем 19.02.2018 зареєстровано юридичну особу - адвокатське бюро "Ілля Забаркін і партнери", ідентифікаційний код 41947607, у якому позивач перебуває на посаді керівника.

Головним управління ДФС у Черкаській області 10.08.2019 винесено вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-6061-52 на суму 16717,85 грн.

Позивач вважаючи вимогу відповідача протиправною, звернувся за захистом до суду.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Положеннями статті 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту частин 5, 6 статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Як свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено за пункту 1 частини 1 статті 31 Закону № 5076-VI із 12.01.2017 на підставі заяви позивача та за пунктом 1 частини 4 статті 31 Закону № 5076-VI із 05.12.2017 поновлено.

Таким чином позивач із 12.01.2017 по 05.12.2017 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у адміністративній справі № 820/1538/17.

Суд також встановив, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач із 19.02.2018 є керівником адвокатського бюро "Ілля Забаркін і партнери", що здійснює свою діяльність за КВЕД 69.10: діяльність у сфері права.

В той же час Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійсненні незалежної професійної діяльності.

Проте, системний аналіз норм Закону № 2464-VI свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Отже, в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує особа - роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою.

Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як працівник, а саме: працює у адвокатському бюро "Забаркін і партнери", на посаді керівника.

Наявність такої обставини є достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язку у позивача сплати єдиного внеску ще й як за самозайняту особу, оскільки це призведе до подвійної сплати внеску в рамках здійснення одного й того ж виду діяльності.

Крім того суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо не сплати адвокатським бюро "Ілля Забаркін і партнери" ЄСВ за позивача. Відповідачем також не подано доказів того, що позивач здійснює адвокатську діяльність саме як самозайнята особа.

Також, суд наголошує, що зі змісту самої оскаржуваної вимоги від 10.08.2019 №Ф-6061-52 не зрозуміло за який саме період позивачеві нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2019 № Ф-6061-52 прийнята відповідачем всупереч чинному законодавству, тому є протиправною, а тому останню слід скасувати.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Черкаській області щодо не зняття ОСОБА_1 з обліку як самозайнятої особи та зобов`язати зняти ОСОБА_1 з обліку з 02.02.2017 суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Фізична особа знімається з обліку також за наявності довідки про смерть фізичної особи - платника або про визнання її померлою, безвісно відсутньою чи недієздатною згідно із законодавством за умови відсутності в такої особи боргу.

Згідно пункту 3 розділу V вказаного Порядку отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ, контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.

Враховуючи те, що станом на 02.02.2017 позивач не подавав до контролюючого органу заяви за формою № 7-ЄСВ, то і підстави для вчинення відповідних дій та зняття позивача з обліку вказаною датою в контролюючого органу були відсутні. Крім того, відповідно до пункту 6 розділу V зазначеного Порядку датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а згідно частини 3 вказаної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу № Ф-6061/52 від 10.08.2019.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 24.12.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк